Спецпредставник Путіна Кирило Дмитрієв минулого тижня заявив, що Москва вже обговорює з Вашингтоном проєкти не лише щодо дизельного палива: «Ми продовжимо, тому що до США постачається не тільки уран. Нам необхідно збільшити поставки добрив, алюмінію та рідкоземельних металів. До переліку проєктів, які обговорюються, також входять різні проєкти в Арктиці, енергетичні проєкти, проєкти з виробництва СПГ та інші напрями».

Схоже, гра з Білим домом у паливний краник настільки сподобалася Кремлю, що там уже приміряють значно масштабніший сценарій: відновлення економічних зв'язків і створення нових торговельних форматів. Не виключено, що в Москві навіть розраховують на участь США в конструкціях, подібних до БРІКС, або принаймні на домовленості, які дозволять Росії послабити власну міжнародну ізоляцію.

Нагадаємо, у грудні 2024 року тоді ще новообраний президент США Дональд Трамп погрожував тим самим країнам БРІКС стовідсотковими митами, якщо вони спробують створити альтернативну валюту або витіснити американський долар із міжнародних розрахунків.

Тепер у Трампа, як відомо, вже «океани навколо Криму». Для Кремля це відкриває спокусливу перспективу: використати непослідовність нинішньої американської політики, щоб торгувати із Заходом і одночасно демонструвати лояльність до нього. А найзручнішою декорацією для такої гри залишається БРІКС — об'єднання, якому нещодавно виповнилося двадцять років.

Усе почалося з інвестиційного акроніма

Спочатку це був БРІК, і був він звичайною інвестиційною етикеткою. У 2001 році британський економіст Goldman Sachs Джим О’Ніл вигадав цей акронім, об’єднавши Бразилію, РФ, Індію та КНР як великі економіки з потенціалом швидкого зростання. Ці держави перетворили формулу О’Ніла на власний формат: 20 вересня 2006 року відбулася перша зустріч голів МЗС, 2009-го — перший саміт лідерів. Після приєднання ПАР (South Africa) у 2011 році БРІК став БРІКС.

Первинна ідея була зрозумілою: великі незахідні держави хотіли більшої ваги в МВФ, Світовому банку, ООН та інших інституціях, правила яких формувалися переважно Заходом.

Згодом під парасолькою одного БРІКС опинилися три різні проєкти. Перший — реформістський: змінити міжнародні інституції без руйнування системи. Другий — економічний: створити додаткові джерела фінансування, ширше використовувати національні валюти, полегшити платежі й торгівлю між учасниками. Третій — геополітичний: перетворити БРІКС на демонстрацію занепаду західного домінування. Саме цей сенс найактивніше просуває РФ і, обережніше, КНР. Але консенсусу щодо антизахідного союзу немає. Бразилія прямо заперечувала, що БРІКС має бути противагою G7, а Індія наполягає на тому, що об’єднання має бути «незахідним», але не антизахідним.

Станом на 10 жовтня 2026 року БРІКС налічує 11 повноправних членів: Бразилію, РФ, Індію, КНР, ПАР, Єгипет, Ефіопію, Іран, ОАЕ, Саудівську Аравію та Індонезію, а також десять країн-партнерів, які не мають статусу повноправних членів: Білорусь, Болівію, Кубу, Казахстан, Малайзію, Нігерію, Таїланд, Уганду, Узбекистан і В’єтнам. Це створило потужну телекартинку, але загострило проблему керованості.

Усі ці країни відрізняються політичними режимами, валютними системами, рівнем розвитку, союзниками та загрозами. Китай та Індія мають неврегульовану проблему з кордоном. Іран — напряму або через свої проксі — уже обстрілює не тільки нафтові об’єкти, а й аеропорти Саудівської Аравії, а Єгипет і Ефіопія мають власні регіональні суперечності щодо водних ресурсів Нілу.

Декларація — не інституція

Проте за два десятиліття порядок денний у такій дивній компанії виріс до майже оонівського: масштабна реформа Бреттон-Вудської системи, банк розвитку, резервний механізм, розрахунки в нацвалютах, платіжна інфраструктура, торгівля, енергетика, продовольство, технології, клімат, охорона здоров’я, освіта й культура. Однак декларація — це не інституція. БРІКС має працювати. Але не працює.

Єдиний кейс, яким можна хоч якось похизуватися, — це Новий банк розвитку (НБР), який працює з 2015 року. За цей час він схвалив 139 операцій приблизно на $43 млрд; активний портфель становив 115 проєктів на $35,6 млрд. Майже 46% нових схвалень 2025 року припадали на місцеві валюти. Тобто це справді реальна інституція — з капіталом, кредитним рейтингом, облігаціями, аудитом і проєктами. Але вся сума операцій НБР за 11 років значно менша за річні зобов’язання Групи Світового банку. Тобто про конкуренцію тут і не йдеться.

Найіронічніша деталь для Москви: у березні 2022 року, коли по ній уперше по-серйозному вдарили західні санкції, НБР призупинив нові операції в РФ. Тобто інституція, яку російська пропаганда подає як фінансову альтернативу Заходу, сама залежить від нього.

До повномасштабного вторгнення в Україну, згідно з останнім доступним звітом станом на 1 січня 2022 року, країни БРІКС сукупно інвестували в економіку РФ лише $3,8 млрд — менше ніж 1% від загального обсягу прямих інвестицій. Тобто і тут з інвестиціями особливо не склалося.

Два роки тому стався скандал. Тоді, на черговому саміті БРІКС, очільник російської держкорпорації «ВЕБ» Шувалов заявив, що з Банком розвитку ПАР (DBSA) погоджено «рамкову угоду про співпрацю» і досягнуто домовленості про кредитні лінії в національних валютах. «Очікуємо, що до неї приєднаються Бразилія та Індія», — оголосив тоді Шувалов.

Насправді «заяви Росії про те, що на саміті БРІКС було досягнуто домовленості про залучення кредиту в рандах, не відповідають дійсності», — повідомили у DBSA і наголосили, що не підписували жодної угоди про кредит для «ВЕБ», який відключений від системи SWIFT і перебуває під блокувальними західними санкціями.

Була й ще більш принизлива для Кремля історія. У липні 2023 року під час зустрічі Путіна з головою НБР Ділмою Руссефф (експрезиденткою Бразилії, яку в РФ вважають «своєю») Путін поскаржився, що «долар став зброєю, яку використовують у політичній боротьбі», наполягаючи на розрахунках між країнами-членами БРІКС у національних валютах.

Але персонально для Путіна напередодні його зустрічі з Руссефф НБР випустив спеціальну заяву, у якій вказав, що «банк не розглядає можливості реалізації нових проєктів у Росії, оскільки діє відповідно до обмежень, встановлених на світових ринках фінансів та капіталу». Тобто йдеться про накладені на РФ західні санкції. Сама Руссефф окремо назвала «безпідставними» припущення, що НБР (2/3 коштів якого, до речі, зберігаються в доларах США, а штаб-квартира розташована у Шанхаї) може продовжувати працювати з Москвою.

Хоча розрахунки в національних валютах серед країн БРІКС справді поширилися. РФ і КНР різко збільшили частку рубля та юаня у двосторонній торгівлі; Індія та ОАЕ використовують локальні валютні канали; NDB кредитує в юанях, рандах та інших валютах. Але це переважно двосторонні рішення, а не єдина фінансова архітектура БРІКС.

У ньому й досі немає загального клірингового центру, спільних правил, конвертованості та загального балансу платежів. Торговельна асиметрія швидко створює проблему: експортер накопичує валюту, яку важко витратити. Саме через небажання Москви накопичувати рупії у 2023 році зайшли в глухий кут масштабні російсько-індійські розрахунки.

Пекінський двигун і московський мегафон

Окрема історія — Китай. За даними Світового банку, Пекін забезпечив приблизно 74% приросту сукупного номінального GNI Atlas (спеціальний метод розрахунку валового національного доходу на душу населення) членів БРІКС між 2011 і 2024 роками. Китай також забезпечив близько 90% приросту всього товарного експорту об’єднання. За підрахунками UNCTAD, торгівля товарами між його членами зросла з $84,2 млрд у 2003 році до $1,17 трлн у 2024-му. Це вагомий результат, але пояснюється він піднесенням Китаю, сировинними потоками та окремими двосторонніми угодами. Без Китаю БРІКС втрачає більшу частину економічного масштабу. З Китаєм його отримує, але разом із домінуванням.

Для Москви БРІКС виконує щонайменше чотири функції. Перша — демонстративна. Спільні фотографії Путіна із Сі Цзіньпіном, Нарендрою Моді, Лулою да Сілвою та іншими лідерами дозволяють Кремлю переконувати внутрішню аудиторію, що Росія не опинилася в міжнародній ізоляції. Сам факт участі в багатосторонніх зустрічах перетворюється на політичний аргумент незалежно від реальних результатів домовленостей.

Друга — енергетична. Після 2022 року Китай та Індія стали ключовими покупцями російських енергоносіїв. Ця торгівля допомогла Москві перенаправити частину експорту після втрати значної частини європейського ринку. Однак вона не усуває залежності від великих покупців, які мають власні інтереси й можливість домагатися вигідніших цін, що вони періодично й роблять.

Третя — фінансова. Росія намагається просувати розрахунки в національних валютах, альтернативні платіжні канали, депозитарії та біржову інфраструктуру. Але інші учасники БРІКС не хочуть, щоб їхні фінансові установи стали інструментом обходу санкцій проти РФ. Для них доступ до глобальних ринків важливіший за токсичну Москву.

Четверта — ідеологічна. Кремль, використовуючи БРІКС, прагне говорити від імені так званої світової більшості та просувати «антиколоніальний» порядок денний. Дивно чути це від колишньої імперії, але це саме так.

Логіка Москви проста: якщо представити БРІКС як єдиний антизахідний блок, війну проти України можна спробувати видати за історію глобального протистояння Заходу та Глобального Півдня, а порушення міжнародного права — за частину боротьби за новий світовий порядок.

Старі помилки в новій упаковці

У цьому контексті в Росії вже є щонайменше дві історичні «граблі». У 1949 році СРСР створив Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ) — організацію, покликану координувати економічну співпрацю соціалістичних країн. Офіційно йшлося про рівноправне партнерство. На практиці СРСР виступав головним донором, субсидував економіки союзників і намагався утримувати їх у власній геополітичній орбіті. Зрештою не утримав.

Подібні проблеми простежуються і в Шанхайській організації співробітництва. Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв 4 липня 2023 року заявив, що за понад двадцять років існування ШОС під її егідою не вдалося реалізувати жодного великого економічного проєкту.

Звісно, БРІКС, РЕВ і ШОС — різні за складом, історією та завданнями формати. Але їх об'єднує одна обставина: московське проголошення нового центру сили саме по собі не створює цієї сили. Історія РЕВ це вже довела. Історія ШОС доводить. БРІКС може виявитися наступним. Кремлю історично не таланить із союзниками у «новій світовій силі».

Найближчим часом ключова інтрига полягатиме не в тому, чи здатен БРІКС «подолати колективний Захід», як про це марить Москва. Головне питання набагато прагматичніше: чи спроможне це утворення взагалі трансформуватися в життєздатний альянс?

Якщо ні, то БРІКС так і залишиться політичним театром, де Китай має економіку, Росія — гучний мегафон, Індія — ручне гальмо, а решта учасників — власні маршрути й власні валізи. У сухому залишку сам БРІКС перетворився на «китайську валізу», яку Москва відчайдушно намагається продати як символ «нового світового порядку», хоча досі ніхто так і не спромігся прикріпити до неї нормальну ручку.

І розробляти її точно не кремлівським геополітичним «інженерам», які вже неодноразово доводили: їхній максимум — руйнація перевірених часом систем і будівництво на їхньому місці кривавих бутафорських декорацій.

Макс Мельцер