Лукашенку буде важко дотягнутися до НАТО

Білоруський диктатор Лукашенко в інтерв’ю журналісту Time Саймону Шустеру заявив, що Європа – «смердюча», і Трамп має рацію, що «нахиляє» її. Та пообіцяв, що «прикриє Росію від удару Заходу у спину». Хоча й визнав, що «НАТО ми, може, й не переможемо, але морду наб'ємо добре».

З огляду на все, Лукашенко не вважає Білорусь частиною Європи. Саме тому, мабуть, і  зібрався прикривати «зад» Росії. Хоча Білорусь, принаймні географічно, є її західним «передом». Саме тому й не дивує його чергове пояснення, що «він не знає, чому Путін у 2022-му вирішив виводити свої війська з навчань у Білорусі через Київ».

Уперше цю маячню він озвучив  у жовтні минулого року в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, де запевнив, що 24 лютого 2022 року не надавав територію Білорусі російським військам для вторгнення в Україну. «Так, проводилися навчання, і коли російські війська виводили – частину з них спровокували, і Путін повернув на Київ. Чому так сталося? Запитайте в Зеленського. А Путін сам вирішує, як він виведе свої війська – через Київ, або міг пройти через Мінськ».

Журналіст Стів Розенберг тоді здивувався: «І ви навіть не телефонували Путіну, щоб запитати, що, власне, відбувається?» Лукашенко відповів: «Ні. Він мені не телефонував. І я йому не телефонував. Це його війська, і він має право виводити їх у будь-який спосіб». Ця відповідь викрила, якою насправді безвольною маріонеткою Кремля є номінальний «білоруський бацька». Але це вже давно не новина. Натомість багато кого здивувало його визнання, що «НАТО ми не переможемо, хоч і морду наб’ємо».

Пригадаймо, у планах Кремля було протягом 2022 року пройти ледь не всю Україну і вийти на кордони з країнами НАТО, де й мали втілитися в життя сумнозвісні «На Берлін!», «доведімо справу дідів до кінця» тощо. Проте, за відомих причин, ці прожекти так і не втілилися в життя. Але й досі диванні пропагандисти, як і колись волають про «можемо повторити». Зокрема, провідний російський пропагандист Соловйов напередодні заявив, що війна не закінчиться після зустрічі Трампа і Путіна на Алясці та наголосив, що «європейці хочуть, щоб війна тривала, а якщо Трамп відійде в сторону, Росії доведеться знову пояснювати європейцям, хто вони і що відбувається».

Але опонують цим «пояснювачам» не тільки Сили оборони України, а вже й російські «воєнкори».

Від «чмобілізації» до «північнокореїзації»

Головний «ахматовец» Апті Алаудінов місяць тому заявив, що Росії вже потрібно оголошувати масову мобілізацію і призвати до армії як мінімум 500 тисяч, а ліпше 1 млн осіб, щоб не повторити долі Ірану». Він порівняв дії ізраїльської армії з «військом Антихриста» й додав, що Ізраїль, США та Європа – це «одна шатія-братія».

Натомість «воєнкор» Олександр Сладков про мобілізаційну готовність у РФ висловився так: «Мені пощастило працювати в Пентагоні, на американських військових базах в Афганістані, Косово, Боснії, у самих США (Даллас, Гонолулу), у Німеччині. Я жив і працював у найбільшому центрі бойової підготовки армії США – Форт-Джексон, в академіях сержантів, капеланів, рекрутерів, у Вест-Пойнті.

Вдалося простежити весь ланцюжок американського військового рекрутингу – від найменшої станції на Бродвеї до випуску новобранців із навчального центру. Тому можу сказати, що російські збройні сили в питаннях мобілізаційної готовності, створення, обліку й підготовки резерву – на жаль, у великій халепі. Воєнкомати та цифровізація знаходяться на відстані десяти світлових років один від одного. Щодо суті контрактів – зміст документа і відповідальність за його виконання нашими військовослужбовцями та державою – тут взагалі обговорення шкідливі. Особливо, якщо порівняти наші два аркуші контракту і том «Війни і миру» в армії США. Але у нас, росіян, завжди свій власний шлях».

За цей пост Сладков отримав по шапці й негайно прибрав його, але інтернет пам’ятає все, і проблеми, які він порушив, звісно, нікуди не зникли. Хоча, їх, було видно одразу – взимку та навесні 2022 року, коли натовпів добровольців, які штурмували вагони на перонах російських вокзалів на війну з Україною чомусь ніхто не спостерігав.

Саме тому Путін був вимушений оголосити спочатку «часткову мобілізацію», потім зеківську «вагнерізацію», згодом тотальну грошову «контрактизацію». Але все це так і не спрацювало, що й довела подальша «північнокореїзація», яка, за офіційними заявами, триватиме й надалі.

Цікавий і суто грошовий аспект такої «гібридної» мобілізації. Путін витратив на неї понад 2 трлн рублів (приблизно 21 млрд доларів США) – такі дані навели аналітики проєкту Re: Russia. За їхніми підрахунками, лише із січня по червень 2025 року було витрачено: близько 400 млрд рублів (4,2 млрд доларів США) – на бонуси при укладанні контрактів; близько 860 млрд (9,05 млрд доларів США) – на грошове забезпечення приблизно 600-тисячного угруповання військ; близько 750−760 млрд (7,9−8 млрд доларів США) – на виплати пораненим та сім’ям загиблих.

Якщо темпи втрат і набору контрактників збережуться до кінця цього року, то загальні витрати перевищать 4 трлн рублів (приблизно 42 млрд доларів США), що відповідає 2 % ВВП РФ та 9,5 % усіх її бюджетних видатків за минулий рік. За перше півріччя цього року контракти уклали близько 200 тисяч осіб – ця цифра, за оцінкою Re: Russia, приблизно відповідає масштабам втрат російської армії.

А видання The Economist на основі оцінки темпів її просування в рамах так званого «Літнього наступу – 2025» (що почався 1 травня), підрахувало, що окупанти просуваються в середньому на 15 км² щодня, що дорівнює розміру міжнародного аеропорту Лос-Анджелеса. За таких темпів навіть для того, щоб узяти під повний контроль «свої» Луганську, Донецьку, Херсонську та Запорізьку області, їм знадобиться час до лютого 2028 року і близько 89 років, щоб повністю окупувати територію України.

Броня неміцна і танки нешвидкі

Щодо танків та іншої бронетехніки, на яких Соловйов знову збирається «на Берлін», то «воєнкор» Котьонок описав ситуацію з ними так: «наша бронетехніка застрягла в 70-х роках XX століття. У БМП і БТР навіть штурмовик споряджений не вміщується. Броня легко пробивається, перетворюючи екіпаж бойової машини на ʺтруниʺ».

Нестача техніки та ресурсів призвела до того, що в частинах та підрозділах окупантів часто-густо лише одна ремонтно-евакуаційна машина на десятки бронемашин. Окрема історія – корупція: на гроші, виділені на технічне обслуговування закуповують замінники низької якості, що знижує ефективність логістики приблизно на 30 % проти західних армій.

Щодо артилерії, то «воєнкори» у своїх дописах неодноразово наголошували на тому, що армія РФ відчуває безпорадність перед західними зразками. За їхніми словами, російські гаубиці програють у дальності західним (зокрема, «Мста-Б» проти М-777). Не кажучи вже про контрбатарейні системи. У НАТО, наприклад, є AN/TPQ-36. А російська «Коаліція-СВ» «воює» лише на папері.

На тлі проблем (зокрема, транспортних) готовності Європи до ймовірної війни з Росією, на окрему увагу заслуговує її логістична служба. Вона, як зазначають ті самі «воєнкори», стикається з фундаментальними хибами.

Збройові склади поготів, що погано організовані, так найчастіше розташовані далеко від фронту (із зрозумілих причин), а ті, що поруч – досить легко виявляють та вражають ЗСУ. Широко розгалужена транспортна інфраструктура РФ, яка в таких важких обставинах мала б підставити своє «плече підвозу», не може цього зробити: швидкість вантажних поїздів у РФ впала до історично низьких рівнів – із 1960-х років.

Державна російська залізниця «РЖД» має настільки шалені збитки, що навіть співробітники її центрального офісу йдуть в неоплачувані відпустки. Компанія стикається із хронічною нестачею кадрів. Причини: мобілізація та еміграція. Наразі в РФ бракує тисяч локомотивних бригад, зокрема машиністів, простоює близько 300 тисяч вантажних вагонів, що є найгіршим показником за останнє десятиріччя.  До всіх логістичних проблем додалися і БпЛА, які тепер регулярно прилітають по залізничних вузлах Росії.

«Цифра» проти «статутів, написаних кров’ю»

«Воєнкор» Роман Альохін вказує на загальну й не менш фундаментальну проблему – НАТО вже зараз має технологічну перевагу над РФ завдяки Maven Smart System – штучному інтелекту, який збирає та аналізує дані із супутників, дронів, радарів, розвідки та логістики в єдиному цифровому ядрі.

Головна її перевага – швидкість ухвалення рішень. Якщо раніше аналіз даних займав до доби і вимагав роботи сотень осіб, то тепер достатньо кількох операторів, а цикл «виявив – проаналізував – знищив» скоротився у 30–40 разів. Цю систему впровадили в бойові підрозділи НАТО вже за місяць (!) після підписання контракту. За словами Альохіна, це демонструє здатність альянсу долати бюрократії та швидко адаптуватися до змін на фронті.

Maven Smart System вже працює в Польщі, Німеччині, країнах Балтії та в Україні, де, як бідкається Альохін, вже довела свою ефективність. Водночас у Росії, за його словами, немає аналогів подібного масштабу та взагалі змін у системі управління боєм і забезпеченням.

«Ми ще мислимо категоріями ʺшапкозакидництваʺ і сперечаємося, що важливіше – 60-річний досвід генералів і ʺкров’ю написані статутиʺ чи управлінський досвід сучасності, а також інновації, що з’явилися з появою ШІ. Якщо ми програємо у швидкості – решта вже не матиме значення», – констатує Альохін.

Тож, з огляду на все, Путіну буде важко «дати нагінку НАТО», не кажучи вже про Лукашенка. Тому йому залишається прикривати Росію хіба що зі «спини», яким би кумедним це не видавалося з погляду географії.

Макс Мельцер