Путінський військово-морський флот іде під воду і в землю
У Росії, як відомо, ще з часів царя Олександра III є лише два союзники – армія і військово-морський флот. У липні 2025 року після скасування «Армії» в РФ скасували і флот. Принаймні його головну парадну частину, яку з 2017-го щорічно демонстрували в Санкт-Петербурзі. Цьогоріч парад було скасовано вперше.
Путінські військові кораблі стоять у рідних гаванях
У Москві не стали нічого вигадувати й пояснили це «з міркувань безпеки». У перекладі з кремлівської мови це звучить просто: «Росія має вже системні побоювання, що парад атакує Україна». І ці побоювання цілком обґрунтовані. Адже картинок із «русскими военными кораблями», які замість того, щоб «возвращать украинцев в родную гавань», починаючи з острова Зміїний, вони пішли за відомою адресою, – на сьогодні їх уже занадто багато. За даними Генштабу ЗСУ станом на 6 березня минулого року Росія загалом утратила 26 кораблів та катерів від початку повномасштабного вторгнення.
Зокрема, були знищені: крейсер «Москва», десантний корабель «Новочеркасск», ракетний катер «Ивановец», патрульний корабель «Павел Державин», підводний човен «Ростов-на-Дону». Пошкоджені великі десантні кораблі «Оленегорский горняк» та «Минск», танкер SIG, ракетні кораблі «Самум», «Буян» та «Аскольд» тощо.
Головним провалом путінського військового флоту в Україні стали два незаперечні факти. Перший: Чорноморський флот фактично витіснений із Криму та прилеглої до України акваторії Чорного моря. Нагадаємо, до лютого 2022 року ЧФ мав у Севастополі велику базу та штаб. За величезною кількістю щоденних новин із фронту вже, мабуть, багато хто не згадає, що 31 липня 2022 року саме в окупованому Севастополі були скасовані всі урочисті заходи Дня ВМФ Росії через БпЛА, який атакував штаб Чорноморського флоту. І вже тоді стало зрозуміло, що «завдяки багатоешелонованій ППО Крим захищений не гірше від Москви», – це брехня. Подальші події, які почалися саме з окупованого півострова, а потім поширилися «от Москвы до самых до окраин», лише підтвердили її.
Другий: дуже коштовний, «великий та могутній» флот Росії фактично виявився беззахисним перед Україною, яка не мала великих військово-морських сил. І саме цей беззаперечний факт перегорнув сторінку не просто цієї війни, а й загалом світової стратегії бойових дій на морях та вже, вірогідно, й океанах. Тепер капітани путінських військових кораблів стоять у рідних гаванях і в бік України дивляться хіба що в біноклі.
Символізм долі «Кузі» та адмірала Кузнецова
Про ще один «здобуток» останнього «союзника Росії» розповів напередодні головного військово-морського свята Росії голова «ВТБ» Костін. За його словами, банк, який два роки тому отримав 100 % Об'єднаної суднобудівної корпорації (ОСК) РФ, не бачить сенсу в продовженні ремонту єдиного російського авіаносця «Адмирал Кузнецов». Це зізнання стало першим офіційним підтвердженням чисельних інсайтів про те, що ремонт, на який збиралися (тільки за офіційними даними) витратити 86 млрд рублів, згортається.
«Ми вважаємо, що його вже немає сенсу ремонтувати. Йому вже 40 років із гаком, і річ це вкрай дорога... Я думаю, питання буде вирішено в тому плані, що буде або продано, або утилізовано», – заявив Костін. Особливої пікантності цьому визнанню додає той факт, що це сталося на базі підводних човнів у Сєвєродвінську, де Костін разом із Путіним піднімав прапор на атомному підводному крейсері «Князь Пожарский».
Щодо багатостраждального «Адмирала Кузнецова», то його реанімація, нагадаємо, розпочалася після «легендарного» походу корабля в Середземне море у 2016 році. Тоді він у складі авіаносної групи вийшов із Сєвєроморська й попрямував до Сирії. Його палубна авіація завдавала ударів по об'єктах навколо Алеппо. РосЗМІ тоді гордо повідомляли, що це був «перший бойовий досвід застосування палубної авіації в новітній історії Росії». Під час цього походу «Кузя» дуже димів, породивши чимало мемів про військово-морську могутність Росії.
Цікава й динаміка ремонту «Кузі»: вперше його планували повернути на воду у 2022 році, згодом – у 2024-му. Голова ОСК Рахманов повідомив, що «Адмирал Кузнецов» повернеться до складу флоту після ремонту в першому кварталі 2024 року, уточнивши, що строки передання авіаносця на озброєння змістяться «на пару місяців». Тоді лунали бравурні заяви, що після ремонту він «служитиме на славу Росії ще чверть століття». Але вже у 2018 році затонув плавучий док, де «Адмирала» доводили до ладу. Водночас кран, що обрушився з дока, пробив палубу корабля. Наступного року сталася масштабна пожежа, що призвела до людських жертв, її гасили добу. У 2022-му крейсер знову горів.
Про кількість грошей, «відмитих» на ремонті авіаносця, достеменно сказати не може ніхто. Проте навіть аналіз прокремлівськіх видань свідчить, що динаміка його ремонту почалася з 20 млрд рублів у 2017 році й завершилася сумою понад 110 млрд. Бо лише розмір збитку від пожежі 2019 року склав 95 млрд рублів, що можна порівняти з вартістю самого корабля. Саме тому Костін, незважаючи на церемоніал, сказав, що «Кузю» вже дешевше поховати, ніж реанімувати.
До речі, доля крейсера нагадує долю самого радянського флотоводця Кузнецова. Йому двічі присвоювали найвище на флоті звання Адмірала флоту та двічі позбавляли його. Поновили Кузнецова в цьому званні лише посмертно: через 14 років після смерті, за три роки до розпаду СРСР.
У грудні 1955 року Кузнецова під приводом винуватості у вибуху й подальшому затопленні тодішнього флагмана Чорноморського флоту, лінкора «Новоросійськ» в тому самому Севастополі, понизили у званні до віцеадмірала й відправили у відставку. То ж усе вертається.
Додаткового символізму (чи іронії) додає той факт, що тоді так учинили з людиною, з ініціативи якої й було встановлено День Військово-морського флоту СРСР, який згодом трансформувався у День ВМФ РФ.
Путін готує п’ять дивізій морського «гарматного м’яса»
Тепер у Путіна нове/старе захоплення. Крім нарощування виробництва підводних човнів (це окрема історія), він захопився ідеєю дивізій морської піхоти. 27 липня, під час відеоконференції з учасниками військово-морських навчань «Липневий шторм», він повідомив, що найближчим часом п'ять бригад морської піхоти буде перетворено на дивізії. «У підсумку якісно зростуть ударна міць і бойові можливості флоту», – обіцяє він.
Отже, за відсутністю флоту тепер ставку робитимуть на піхоту. Але те саме анонсував Шойгу ще в грудні 2022 року. Що ж відтоді змінилося? Загалом кажучи, нічого, крім того, що путінські морпіхи під час повномасштабного вторгнення в Україну стали звичайними піхотинцями.
Усе настільки погано, що їхні «славні перемоги» пропагандистам доводиться ілюструвати фейковими відео. Телеканал «Россия 1» якось показав відео, як путінські морпіхи «штурмують окопи із воїнами ЗСУ». Проте виявилося, що на відео були зовсім не морпіхи, а бійці ССО України.
Про те, що під час штурму того самого Вугледара була майже повністю знищена елітна 155 бригада морської піхоти Тихоокеанського флоту РФ (ТОФ), яка налічувала близько 3000 осіб, пропаганда воліє зовсім не згадувати.
Про становище російських морпіхів свідчать і такі промовисті факти щодо їхнього керівного складу. У листопаді 2023-го в московській лікарні помер начальник штабу 810 бригади морської піхоти з окупованого Севастополя Ян Суханов, який був тяжко поранений у травні 2022 року.
Останній випадок трапився в липні 2025 року, коли стало відомо, що командир 155 окремої гвардійської бригади морської піхоти ТОФ полковник Ільїн загинув унаслідок удару по командному пункту бригади в селищі Коренево Курської області. Разом із ним загинули начальник штабу бригади Башкардін та заступник командувача ВМФ РФ Гудков, який доти командував тією самою 155 бригадою.
Ві́дстань від Владивостока (де розташовується бригада і штаб ТОФ) до Курська майже 9200 км. Що робили там (і в Україні) морські піхотинці, зрозуміло. До Бучі, Ірпеня та Гостомеля, де вона відзначилася масовими вбивствами мирних місцевих жителів, ще далі. Якщо таке трапляється з вищими командирами, неважко уявити, що відбувається з простими бійцями. Тож невипадково в листопаді 2024 року стало відомо, що вони платять шалені гроші, щоб уникнути відправлення навіть не на Донбас, а в Курську область. Бо вже тоді знали, що це квиток в один кінець.
А щодо «нових» бригад, то Путін, можливо, справді їх створить – на «папері» чи в кращому випадку так званими кадрованими. Бо їхня комплектація, крім найпростішого, «гарматного м’яса», – потребує насамперед бойової техніки (щонайменше втричі більше, ніж у бригадах), включно із сучасними комплексами ППО.
Але, з огляду на те, що останній головний парад ВМФ РФ у Санкт-Петербурзі було скасовано саме через повітряну загрозу, якій ці самі комплекси запобігти не можуть, – подальшу долю п’ятьох дивізій морської піхоти передбачити неважко. Тому путінський ВМФ і приречений іти під воду і в українську землю в буквальному сенсі. І жодні нові субмарини чи морські піхотинці цьому процесові вже не завадять.
Макс Мельцер
