Червону площу чекає нова «гонка на лафетах»: дайджест пропаганди за 13 лютого 2024 року

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 13 лютого 2024 року.

1. Як Росія «знищила елітний резерв Сирського»
2. Чому саме зараз «знайшли документи маріупольської лікарні»
3. Нобелівський epic fail міністра науки РФ
4. Виборчої дільниці у кремлівській лікарні чекати не довго

Як Росія «знищила елітний резерв Сирського»

Головною «воєнною» новиною російських медіа 13 лютого стала «бійня у Селидовому», де, нібито, «загинув елітний резерв нового головкому ЗСУ Сирського чисельністю близько 1,5 тисяч осіб. Серед них бойовики «Азова» та інші зсушники».

Одним із перших про удар по Селідову повідомив «воєнкор» «Комсомольської правди» Коц. Він написав, що полігон у Селідово «перетворився на м’ясорубку» та назвав Сирського «генералом 200». Ще один «воєнкор», Котенок, повідомив про «кілька десятків двохсотих» і більш ніж сотню поранених. Він висловив думку, що удар в українських пабліках «максимально замовчуватимуть», оскільки для Сирського це «дуже погана історія».

Telegram-канал Mash стверджував, що в Селидовому взагалі розташовувалися близько півтори тисячі військовослужбовців ЗСУ, які проходили бойове злагодження перед відправкою до Авдіївки. Після «воєнкорів» та анонімних Telegram-каналів «удару по Селидовому» завдали державні агентства РФ: ТАСС і РИА «Новости». 

Версій своєї брехні пропаганда видала багато. В основному усе було про «хто здав координати?». Одну з найсмішніших версій видала «Логіка Маркова»: «це люди Залужного у ЗСУ так помстилися Сирському», який за джерелами вже Маргарити Симоньян «заборонив видавати будь-яку інформацію про втрати у Селидовому».

НАСПРАВДІ, було б навіть цікаво дізнатися про джерела Симоньян, мало того, що в Україні, так ще й в оточенні Сирського. Пропаганда довго смакувала свою «селидовську перемогу», роблячи висновок: «якщо у Києві мовчать – значить  це правда».

У ЗСУ на це відповів командувач угруповання військ «Таврія» Олександр Тарнавський: «Російські пропагандисти запустили дезінформаційну кампанію про нібито втрати Сил оборони України під Селидовим. Це російська ІПСО. Таким чином противник відвертає увагу від своїх щоденних колосальних втрат на таврійському напрямку». І навів наступні цифри: лише за добу 12 лютого втрати росіян склали 645 осіб, а за попередній тиждень (з 5-го до 11 лютого) — 2947 осіб.

А головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський в інтерв’ю німецькому телеканалу ZDF заявив, що «життя солдата — головна цінність, і я готовий відступити з якоїсь позиції, чим пожертвувати всім особовим складом». А втрати окупантів, за його словами, в 7-8 разів переважають українські, оскільки російські командири застосовують тактику «м’ясних штурмів».

Загалом російські втрати у боях за Авдіївку приблизно у 13 разів більші, ніж українські — це видно і на основі візуально підтверджених OSINT-аналітиками даних.

Чому саме зараз «знайшли документи маріупольської лікарні»

Іншим напрямком пропаганди 13 лютого був біолабораторний. З’ясувалося, що «у розпорядженні РИА «Новости» опинилися документи з маріупольських лікарень, в яких розкриваються реальні масштаби роботи BigPharma в Україні» та як «західні великі фармакологічні компанії за сприяння українських чиновників проводили випробування різних ліків на пацієнтах медичного закладу, серед яких були і немовлята віком до 1 року». Підхопили цю тему ТАСС, Соловйов, RT й т.д.

НАСПРАВДІ, вірити, що після травня 2022 року, відколи «Маріуполь знаходиться під ефективним контролем Росії», лише у лютому 2024-го «знайшлися документи у місцевій лікарні» – звісно, не доводиться. Серед компаній, які згадуються у «документах»: Pfizer, AstraZeneca, Celltrion, Janssen Pharmaceuticals (зараз Johnson & Johnson Innovative Medicine), Catalent Pharma Solutions, Biopharmaceutical та інші. Цікаво було б почути реакцію з їхнього боку на подібну маячню.

А вигадують її, що називається, на ходу. Навіщо? Окрім подальшого просування (в т.ч. і за допомогою останньої «Африканської ініціативи») всім обридлого «біолабораторного» трешу, цілком можливо, що для «знахідки» саме зараз, як не дивно, це пролунає, є кінематографічні причини.

Як відомо, нещодавно головну відзнаку Гільдії кінорежисерів Америки отримав українець Мстислав Чернов за стрічку «20 днів у Маріуполі». (Ця премія у переважній більшості випадків передує врученню «Оскара»). Велика частина фільму була знята саме у маріупольській лікарні. І росіяни брехнею на тему «справа Менгеле розквітала у ній» намагаються знецінити фільм, трагедію Маріуполя взагалі, лікарень зокрема і сам «Оскар». Якщо Чернов отримає його, можна не сумніватися, що ця тема знову звучатиме під соусом «лицемірства Заходу», «визволення маленьких українців від «нащадків доктора Менгеле» і тому подібного.

Нобелівський epic fail міністра науки РФ

До речі, про премії. У РФ головним epic fail, безумовно, став виступ міністра науки та вищої освіти Фалькова. У своїй вітальній промові на честь дня російської науки він заявив: «Гордість Росії становлять наші нобелівські лауреати — Сеченов, Бутлеров, Канторович…».

НАСПРАВДІ, Сеченов і Бутлєров ніколи не були Нобелівськими лауреатами. Помилку згодом помітили, повідомили «нагору», там заметушилися, прибрали старе відео, залили нове. У підсумку вийшло ще смішніше.

Після виправлення разом із Сеченовим та Бутлеровим з промови Фалькова зник справжній нобелівський лауреат — Леонід Канторович, який отримав премію 1975 року за внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів.

А щодо справжнього стану науки в РФ, то починаючи з лютого 2022 року щонайменше 2500 російських вчених розірвали наукові зв’язки з нею та виїхали з країни. Про це йдеться у дослідженні «Нової газети Європа», журналісти  якої використали відомості з міжнародної бази даних ORCID, створеної у 2012 році для унікальної ідентифікації вчених.

Найбільший відтік — 23% всіх учених, які виїхали, припав на провідні московські університети: Вищу школу економіки, МГУ, Сколково, МФТІ. Серед основних напрямів міграції: Ізраїль, Велика Британія, Франція, Німеччина та США.

Основні мотиви виїзду – не тільки антивоєнна позиція, а й суто прагматична — в умовах санкцій наукою займатися набагато складніше і небезпечніше: брати участь у міжнародних колабораціях, публікуватися в наукових журналах, отримати доступ до обладнання.

Виборчої дільниці у кремлівській лікарні чекати не довго

І наостанок про круглу дату. Рівно 40 років тому, 13 лютого 1984 року, головою СРСР став Костянтин Черненко. Керував Радянським Союзом він трохи понад рік – до 10 березня 1985-го. І робив це переважно з кремлівської клінічної лікарні. А напередодні його смерті в СРСР відбулися чергові «вибори». Черненко вже нічого не розумів і практично не міг ходити. Тому «виборчу дільницю» для нього спорудили прямо в лікарняній палаті. А потім це жалюгідне видовище показали на центральному телебаченні.

НАСПРАВДІ, Черненко став правителем СРСР вже, коли був невиліковно хворим. Йому було — 74, Брежнєву — 76, Андропову (який також останні місяці перебував у лікарні) — 70, Устинову — 76, Косигіну — 76, Суслову — 80 років.

А ось віковий склад путінського «ЦК КПРС»: йому самому цього року 72, Шойгу — 69, Патрушеву — 73, Бортникову — 73, Лаврову — 74, Матвієнко — 75 років. Вони теж сидять у верхівці десятиліттями. Жодної змінюваності влади немає. Наступні березневі «вибори президента РФ» – балаган навіть більший, ніж у пізньому СРСР. Тому залишилось тільки дочекатися чергової «виборчої дільниці у кремлівській лікарні» і подальшої неодмінної «гонки на лафетах» (так називались урочисті похорони на Червоній площі радянських керманичів, які тоді вмирали один за одним).

Путін і його пристаркувата маразматична кліка буквально у всьому мавпує радянську. І намагається обдурити свій вік. Не вийде. Росію чекає нова «гонка на лафетах». 

Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу