Чи поїде Путін у Бахмут на дебати із Зюгановим: дайджест пропаганди за 11 грудня 2023 року

Чи поїде Путін у Бахмут на дебати із Зюгановим: дайджест пропаганди за 11 грудня 2023 року

Укрінформ
Поняття «воєнний стан» у Москві трактують по-путінськи. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 11 грудня 2023 року.

  1. ЦВК РФ погодила «вибори» на ТОТ
  2. Лавров нарешті знайшов неонацизм у Новій Зеландії
  3. Готується «Словник політичної мови путінської Росії»
  4. Українські угорці не потребують «захисту» Орбана

ЦВК РФ погодила «вибори» на ТОТ

Перевибори Путіна у березні 2024 року пройдуть також на тимчасово окупованих територіях України. Рішення про це ухвалила 11 грудня  Центральна виборча комісія РФ, яка стверджує, що представники Міноборони, ФСБ та російської влади регіонів висловилися за проведення голосування. Мовляв, «умови дозволяють».

НАСПРАВДІ, не варто було й чекати на інше рішення. Особливо після того, як Путін саме через Жогу з Донбасу передав своє бажання стати президентом вп’яте. Тим паче, що й репетиція на ТОТ вже проводилася – у вересні. Нагадаємо, тоді відбувалося так зване «голосування на виборах до органів місцевої влади». Сформовані Росією «виборчі комісії» навіть звітували про високу явку.

Проведенню другого акту путінської виборчої Z-нірвани не завадить навіть відверта небезпека. Адже на цих територіях й тоді, і зараз продовжуються активні бойові дії. 

У цьому контексті цікавий й інший (крім абсолютної і всім відомої нікчемності цієї путінської «нірвани») аспект: коли Україна каже, що не може провести президентські вибори через той же воєнний стан, – з Москви лунають звинувачення в «узурпації влади київським режимом». Але дивним чином замовчується, що «режим» таким чином береже життя людей, а «вільна і демократична Росія» чомусь ними нехтує.

Але дивуватися не слід. Життя людей і Путін – речі несумісні. Хоча з огляду на те, що «умови дозволяють», було б навіть цікаво подивитись як Путін проводить дебати (наприклад, із Зюгановим/Явлінським чи кого там ще призначать йому в Кремлі для масовки) десь у Бахмуті. Але не поїде. Бо для Путіна це небезпечно. А для його перевиборів – ні. Ось така колізія.

Лавров нарешті знайшов неонацизм у Новій Зеландії

Було лише питанням часу, коли МЗС РФ офіційно заявить, що вже й «в Новій Зеландії є ознаки проявів неонацизму». Відомство Лаврова відзначає погіршення позиції країни стосовно проєкту резолюції Генасамблеї ООН щодо боротьби з неонацизмом, героїзацією нацизму та іншими формами нетерпимості. «Тривожним сигналом є відсутність у країні законодавства, яке забороняє демонстрації та розповсюдження нацистської символіки», — наголошується в повідомленні МЗС РФ. 

НАСПРАВДІ, жодних доказів або прикладів (хоча б на рівні фейкових) МЗС РФ не наводить. Але це й не потрібно. Головне – звинуватити. У будь-якому випадку черговий прогноз Центру стратегічних комунікацій виправдався. Ще у жовтні ми писали, що відповідно до наративу «проводячи СВО в Україні, ми рятуємо від фашизму та неоколоніалізму і інші країни світу», Росія згодом візьметься «рятувати» і Австралію з Новою Зеландією».

В Австралії свого часу намагався розгойдати ситуацію «отаман місцевого козацтва» Семен Бойков. Догойдався до того, що спочатку був видалений його YouTube-канал, а потім і його самого видалили з Австралії. Зрештою він повернувся до Росії, і в ній виявився нікому не потрібним. Але перші начерки «визволення» Австралії та Нової Зеландії у Москві вже малюють. Тому питання: чи стане «Россией сегодня» весь світ завтра – вже не тільки не риторичне, а й не географічне.

Готується «Словник політичної мови путінської Росії»

11 грудня стало відомо, що група міжнародних дослідників працює над «Словником політичної мови путінської Росії». Для цієї мови характерна варіативність, розмитість понять, запозичення із радянської спадщини. Ця «новомова» стала одним із головних інструментів пропаганди. «ДНК нації», «пентабазис», «духовні скрєпи», «колективний Захід», – ось лише частина «новомови» путінської доби.

НАСПРАВДІ, за допомогою цих слів та понять пропаганда в Росії маніпулює суспільною свідомістю. Пропонується не якась одна інтерпретація цілей війни, а багато, які часто суперечать одна одній. Вивалюється ціла купа пояснень, а приголомшені цим громадяни намагаються вибрати те, що здається їм найбільш підходящим. Одні групи обирають одне, інші – інше. І при цьому всі, незважаючи на різницю між прийнятими варіантами пояснення, підтримують офіційну політику.

Не випадково, вважають дослідники, навіть слово «народ» Кремль намагається вживати з обережністю, віддаючи перевагу поняттю «цивілізація». Так легше маніпулювати сенсами. За роки путінського правління змінилося саме розуміння того, що таке російська держава. 

Незадовго до повномасштабної війни з Україною Кремль став пропагувати цивілізаційний підхід до історії як естафету: подібно до живих організмів, цивілізації народжуються, розквітають, старіють і вмирають. З цієї схеми робиться висновок, що «стара» західна цивілізація переживає свої сутінки, а, нібито, молода російська – на світанку. Тому Росії гарантовано перемогу над цивілізацією старого Заходу. Подібні трактування мали підготувати росіян саме до «екзистенційного» протистояння із Заходом.

Вперше в офіційному дискурсі поняття «держава-цивілізація» з’явилося у промові Путіна у вересні 2022 року на церемонії підписання договорів про «прийняття до складу Росії ДНР, ЛНР, Запорізької та Херсонської областей». За півроку він підписав указ «Про затвердження Концепції зовнішньої політики Російської Федерації», в якому вже офіційно фігурувала нова політична ідентифікація Росії «держава-цивілізація».

Чому це поняття було взято Кремлем на озброєння? Який сенс у нього вкладається?  Ні самим громадянам РФ, ні світу, не зрозуміло, на що тепер чекати. Залежно від ситуації, тут і зараз змінюється все – від інтерпретації окремих фактів повсякденного життя до розуміння довгострокових перспектив величезної країни. Росіяни не мають чіткої відповіді на найпростіші запитання: хто ми такі? Де проходять межі нашої країни? Якою є політична ідентичність Росії? Реальність мінлива, залежить виключно від кон’юнктури. А сам Путін дедалі конкретніший: він говорить про «велику російську націю», про «триєдиний народ росіян, білорусів та українців». Його слова про те, що «Росія повертає, зміцнює і множить свій суверенітет», насичені докорами своїм попередникам за прорахунки, допущені в 1917 році, і розпад СРСР в 1991-му. Така тактика, наприклад, дозволяє євразійцям побачити в «Росії-цивілізації» – євразійство, імперцям – імперію, а ностальгуючим за радянським минулим – СРСР.

Відсутність чіткої ідеології дуже допомагає російській владі. Адже, якщо вона її пропише так само чітко, як за радянських часів, то Кремль матиме набагато більше проблем, ніж зараз. Адже відсутність ідеології дає режиму Путіна гнучкість. Ніхто не буде тикати в якийсь ідеологічний маніфест і говорити: «у вас там записано ось це, а ви робите інакше. Чому?». А коли ідеологію буде сформульовано, незручних питань з’явиться дуже багато. І почнуть сперечатися один з одним дуже різношерсті групи, які нині підтримують путінську політику.

«Якщо повернутися до образу болота, наше завдання – описати всі купини, якими російське суспільство, перестрибуючи з однієї на іншу, продовжує шлях. Яким маршрутом і куди вони їдуть, більшості росіян незрозуміло. Та й мало хто хоче знати мету цього маршруту, щоб не брати відповідальність на себе. Простіше виконувати наказ і вірити в те, що хтось інший, хто приймає рішення за тебе, мудрий і наділений сакральним знанням сенсу життя і смерті. На кожному новому етапі цього шляху владі доводиться шукати нові більш-менш тверді підстави, щоб просуватися далі. Ось ці підстави ми й досліджуємо», – пояснюють дослідники.

Українські угорці не потребують «захисту» Орбана

І наостанок про певною мірою історичну подію, яка трапилася 11 грудня. Глави МЗС України та Угорщини Дмитро Кулеба та Петер Сійярто зустрілися вперше з початку повномасштабного вторгнення РФ. Останній, коментуючи переговори з українським колегою, крім іншого зазначив, що «ми говорили і про закон про меншини, і я також сказав, що Угорщина чекає на повернення до умов 2015 року».

НАСПРАВДІ, цього ж дня стало відомо, що лідери угорських громад Закарпаття звернулися до голови Європейської ради Шарля Мішеля та прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана з проханням підтримати початок переговорів про вступ України в ЄС.

«Новий законопроєкт, прийнятий українським парламентом, суттєво відображає інтереси національних меншин і користується нашою повною підтримкою», – заявили вони. 

До речі, звернення підписали лідери всіх ключових об’єднань угорців: голова Берегівської міської територіальної громади Золтан Бабяк, голова Берегівської районної ради Карло Резеш, голова Демократичної спілки угорців України (УМДС) Ласло Зубанич, голова «Фундації україно-угорського регіонального розвитку молоді» Йосип Резеш, депутатка Закарпатської обласної ради Юдіта Петеї. 

Цікаво, чи дослухається до них Орбан? Або буде й далі робити українських угорців заручниками своєї політики? Чи все ж таки не своєї? 

Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-