А може, не така вже погана та «мажоритарка»?
Новий виборчий Кодекс прийнято, тобто можна стверджувати, що на парламентських виборах 2019 року мажоритарну систему в Україні було використано востаннє. І не буде там більше системної купівлі голосів, не буде адміністративного тиску і проданих корупціонерам і товстосумам мандатів. І несподівано для багатьох «мажоритарка» таки виявила здатність до трансформації. Адже чи не єдиною панацеєю, яка вилікує округи від вірусу корупції, вважалась 100% пропорційна система з відкритими списками. Але по факту маємо таку картину: саме завдяки конкурентним виборам в мажоритарних округах,нове — 9 скликання — залишиться без низки відомих, скандальних, а почасти й деструктивних політиків, як ото Ігор Кононенко, Сергій Ківалов, Іван Балога Олександр Грановський, Богдан Дубневич, Сергій Пашинський, Дмитро Добкін, Борис Колєсніков і так далі... А взагалі – 130 «мажоритарних» переможців від однієї партії – це як вам? При тому що звичних плачів про фальсифікації й нечутно… А тут ще й згадалося, що в багатьох демократичних країнах, зокрема у США та Великій Британії діє на 100% мажоритарна система – і нічого, непогано собі живуть.
Тож у зв’язку з усім цим ми звернулися до експертів з кількома питаннями: по-перше, що вони думають з цього приводу, може, ми зарано відправили мажоритарку на звалище української електоральної історії; а по-друге, щодо брендингу — чи можна вважати все це кроком у бік здорової «кількапартійної» системи, а не так, як воно є сьогодні, коли зареєстрованих «партій» сотні, а насправді – нема жодної?
Укрінформу відповідають:
Олексій Кошель, генеральний директор ВГО “Комітет виборців України”:
“Мажоритарна складова парламентських виборів 2019-го більше нагадувала чисту пропорційну систему”
— Думаю, що за результатами виборчої кампанії, ми не маємо підстав для такої вже оптимістичної оцінки мажоритарної системи, але, справді, бачимо позитивні тенденції. Масштаби й технології підкупу значно зменшилися у день виборів, але загалом, якщо оцінювати хід кампанії, то бачимо — технології підкупу були співмірними з парламентськими виборами 2014 року. Тому що в період травня-червня, до офіційної реєстрації суб’єктів виборчого процесу, політики використовували весь спектр, а саме: прямий і непрямий підкуп продовольчими наборами, робота благодійних фондів, надання стипендій школярам та студентам тощо. Але, знову ж таки, в багатьох округах, де масово займалися гречкосійством, ми побачили, що просто переміг партійний бренд. Тобто приналежність до конкретної партії стала визначальною для дуже великого відсотка виборців. Іншими словами, мажоритарна складова парламентських виборів 2019-го чимось нагадувала чисту пропорційну систему: голосували за невідомих кандидатів, які особливо не вели виборчу кампанію, утім «обклеїли» округи брендованими бордами «із собою».
Наступне — в Україні виборці орієнтуються швидше на партійні бренди. Навіть на партії, що існують лише формально, тобто не мають регіональних структур, представників, осередків на рівні областей, районів, міст, а є лише яскравими оболонками. Якщо ж ми глянемо на партії США або на європейські, то побачимо, що це не тільки назва, не тільки символіка і гасла, а це ще історія успіху, потужні аналітичні центри, це розгалужена система, яка дає можливість не просто працювати з виборцями, а контролювати місцеву владу і пропонувати альтернативу. Нині серед переможців виборів є дві партії, які мають не просто дуже слабкі регіональні структури, а представників в областях. Зокрема, це “Слуга Народу” і “Голос”. І тому дуже важливо розвивати ці політсили і будувати здорову партійну систему.
Євген Побережний, співробітник з питань виборів і врядування Координатора проектів ОБСЄ в Україні:
“Окрім “гречки” є ще багато недоліків в мажоритарці. Наприклад, схильність до викривлення результатів на користь тієї партії, яка перемагає”
— Відомі з попередніх виборів недоліки мажоритарної системи стосувалися особливостей її застосування в Україні, але є ще фундаментальні характеристики. І вони досить яскраво проявилися на парламентських 2019-го: в «мажоритарці» дуже велика кількість втрачених голосів, порівняно з пропорційною системою. Тобто депутат вибирається певною кількістю голосів виборців — в середньому 30-40% — а інші голоси є фактично втраченими. Бо абсолютно немає значення за кого проголосували виборці, якщо вони проголосували не за переможця. Натомість, у «пропорційці» кількість втрачених голосів набагато менша, оскільки це лише ті голоси, віддані за партії, що не подолали виборчий бар’єр. Тож, повторюся, в мажоритарці є свої недоліки. Наприклад, це результати по місту Київ, де із 13 округів — 13 кандидатів від “Слуги”. І це при тому, що рівень підтримки самої партії “Слуга Народу” по місту Київ становить близько 40%. Це показує, що «мажоритарка» має схильність до викривлення результатів на користь тієї партії, яка перемагає. Відтак окрім відомих нам підкупів, адмінтиску тощо, є ще багато інших недоліків мажоритарної системи, які змушують в багатьох країнах від неї відмовлятися і використовувати пропорційну систему, бо вона якісніше представляє розподіл вподобань виборців.
Ольга Айвазовська, координатор виборчих програм ГМ «Опора»:
“Гречка не спрацювала не тільки тому, що вбачається якийсь дефект системи, а тому, що її було менше, ніж на попередніх виборах”
— Насправді, результат голосування по мажоритарній складовій фактично відтворює пропорційну. Тобто виборці орієнтувалися на свою лінію підтримки і за яку партію голосували «по списках» — від неї ж підтримували й кандидата в межах одномандатних мажоритарних округів. Тому навряд чи можна стверджувати, що є якийсь новий ефект. Скоріше, навпаки, мажоритарка вже наскільки себе вичерпала, що для виборця пріоритетним є бренд політичної партії, а не те, хто саме балотується. Крім того, гречка не спрацювала не тільки тому, що вбачається якийсь дефект системи, а тому, що її було менше, аніж на попередніх виборах.
Щодо «кількапартійної» системи. Партії — це форма політичної самоорганізації громадян. І відмовлятися від них, тому що, бачте, на цих виборах лише п’ять партій потрапили до парламенту — не можна. Крім того, у країнах ЄС та в США є така річ, як праймеріз. І вона реально організовується, а не формально. У нас це роблять з метою піару. Фактично переможці цих “праймеріз по-українське” завідома визначені. Так, наші партії зараз не є демократичними інститутами, стабільними, з певними правилами і внутрішньопартійні процедурами, які дотримуються, не зважаючи на позицію лідера. Гадаю, розвиток політпартій в Україні — це перспектива десятка років.
Богдан Петренко, заступник директора Інституту дослідження екстремізму:
“Жодна система виборів не може вважатись панацеєю проти політичної корупції. Тільки за мажоритарки – купуються виборці, а за пропорційної системи – ті хто формують списки”
— В українських історіях реаліях ми не вперше скасовуємо мажоритарну систему. Вибори до Верховної Ради у 2006 та 2007 року відбувались без мажоритарної системи. Свого часу пропорційна система навіть потрапила до Конституції, щоправда, лише до перехідних положень. Сьогодні ніхто не дає гарантій того, що: а) вона піде в минуле назавжди; б) наступні вибори до парламенту відбудуться за пропорційної системи.
Традиційно до плюсів мажоритарної системи відносять те, що депутат безпосередньо займається конкретним округом, знає і вирішує проблеми людей на ньому. Більше того, у своїй діяльності він нібито незалежний саме від партійної лінії (читай – столичних інтересів), а залежний від інтересів людей (читай – місцевих інтересів).
Та якщо брати українські реалії виборів 2019 року, то мажоритарна система саме на них і не спрацювала. Всі депутати, які пройшли від «Слуги народу» за мажоритарною системою, потрапили до Верховної Ради не тому, що вони щось робили на окрузі, а тому, що вони йшли під брендом партії. А ті політичні мастодонди, які вибивали державні кошти на округи (не без власних інтересів, звичайно), залишились поза великою політикою. Тому ми маємо багато нових обличь у парламенті, мажоритарників, які навіть не знайомі виборцеві.
Яка система буде застосована на наступних виборах? Сказати складно, - багато хто обіцяє систему відкритих списків (але вона дуже специфічна і за великим рахунком саме складова «відкритості» може і не спрацювати). Та всі роки система виборів була залежна від інтересів державного керівництва. Мажоритарна система дуже зручна, коли треба непопулярній партії влади отримати додаткові голоси у парламенті. Тому, якщо влада буде популярною (що сумнівно) та послідовною у виконанні обіцянок відкритих списків - то можна спрогнозувати, що мажоритарка не повернеться. В будь-якому випадку – мажоритарна система завжди буде в інтересах партії влади. Тому викорінити її буде дуже важко. Але її можна завуалювати. Назватися відкритою пропорційною, а насправді – бути залишитися прихованою формою мажоритарки. Саме за такою формою у нас обираються місцеві органи влади.
І ще – жодна система виборів не може вважатись панацеєю проти політичної корупції. Тільки за мажоритарки – купуються виборці, а за пропорційної системи – ті хто формують списки. Власне за системи відкритих списків буде потреба купувати і тих, і тих. Тому, вирішити проблему політичної корупції можна не шляхом зміни системи виборів, а шляхом формування антикорупційної культури у виборця.
Андрій Андрушків, керівник проектів громадської організації “Центр UA”:
“Гречкосійство було, але більше не дає такого ефекту, як колись — в українського виборця відбулася політична переорієнтація”
— Якщо говорити про гречку, прямий/не прямий підкуп, про способи адмінтиску, то на цих виборах це було й часто фіксувалися. Про це можна почитати в публікаціях, наприклад, “Опори”, руху “Чесно”, Комітету виборців України тощо. Єдине — ці технології не дали такого ефекту, як на минулих виборах. Відбулося політична переорієнтація українського виборця. Мажоритарка як історія про те, що існує окрема каста людей, яка дуже добре знає народ України, а тому може ось це своє знання з низового рівня перенести в залу Верховної Ради, вона просто виявилася міфом. Виборець сказав, що більше такого не хоче. Тому спокійно можемо відправляти мажоритарку на пенсію та переходити до відкритих списків. Більше того, одним із перших законопроектів нової Ради має стати правка до Виборчого кодексу: впровадити цю пропорційку вже з 1 жовтня 2019 року, щоб місцеві вибори відбулися по-новому.
Поговорив Мирослав Ліскович. Київ
