Симоненко не має права висуватися у президенти від КПУ, але йде

На початку січня 2019 року КПУ на своєму з’їзді висунула кандидатом на посаду президента України першого секретаря ЦК партії П. Симоненка. А вже наприкінці місяця – головний комуніст України подав документи у ЦВК. Про це Укрінформу розповіли в прес-службі Центрвиборчкому. "29 січня з 9 до 16.00 години до ЦВК подали документи чотири претенденти. В тому числі й Петро Симоненко, який прийшов близько 15.00 і подав документи як висуванець від КПУ", - йдеться в повідомленні.

Кажете, декомунізація?..

Згодом у соцмережі Фейсбук з’явилося фото візиту Симоненка до ЦВК, а під ним – десятки коментарів розлючених користувачів: "От то Цирк! Компартія в Україні заборонена, але участь у виборах бере" або ж таке, далеке від політкоректності: “Шо, ті комуняки знову повилазили? А здавалося, що вже прийшов той час, коли на деревах замість листя будуть висіти...”

Тож ми спробували з’ясувати, по-перше, чи заборонили таки Компартію в Україні, і в який саме спосіб – повністю чи лише використання символіки і назви? По-друге, чи може Компартія висувати свого лідера Петра Симоненка в президенти, чи він може балотуватися тільки як самовисуванець? Ну і, по-третє, чи має Компартія юридичне право для участі в майбутніх парламентських виборах?

Комуністам і хочеться, і колеться, але...

Генеральний директор Всеукраїнської громадської організації “Комітет виборців України” (КВУ) Олексій Кошель в коментарі Укрінформу підтвердив, що в Міністерстві юстиції реєстрація Комуністичної партії не анульована. Тому формально КПУ досі жива.

“Сьогодні КПУ продовжує залишатися однією зі 153 офіційно зареєстрованих політичних партій України. 46 депутатів, серед яких колишні “регіонали” Вадим Новинський, Нестор Шуфрич, Олександр Вілкул і брати Добкіни закликали Конституційний суд визнати “закон про декомунізацію” неконституційним. Тобто, судове провадження про заборону Компартії призупинено. Утім заборона – це лише питання часу”, – вважає пан Кошель.

Що стосується Петра Симоненка як кандидата в Президенти, то, каже експерт, Компартія не має права його висувати.

“Відповідно до закону про вибори, Симоненко як висуванець КПУ не може бути зареєстрований ЦВК. Так, документи комісія прийняла, але повинна їх іще розглянути, після чого прийме відповідне рішення, – переконує Олексій Кошель. – Натомість є всі підстави для того, щоб Центрвиборчком зареєстрував Симоненка як самовисуванця. Тож, думаю, громадянин Симоненко подасть новий пакет документів”.

Водночас, за його словами, КПУ може заявити про підтримку Симоненка як самовисуванця на пост Президента і провести агітаційну кампанію із використанням своєї символіки в обхід закону.

“Піти на хитрощі, як це робить, приміром, Євген Мураєв і його партія “Наші”, використовуючи видозмінену п’ятикутну зірку. Петро Симоненко в такий же спосіб може обійти закон, видозмінивши або серп з молотом, або червону гаму кольорів, або ту ж п’ятикутну зірку. Але щось одне, не більше”, – додав пан Кошель.

А як щодо майбутніх парламентських виборів? Судячи із заяв лідера КПУ, вони мають “тверді наміри повернутися у велику політику”. В одному з інтерв’ю “Українській правді” Петро Симоненко розповів, що в Компартії добиватимуться, аби до парламентських виборів партія йшла за партійним списком. Або, якщо їх не допустять до виборів як партію — йти як комуністи по мажоритарних округах.

Втім, Олексій Кошель зазначив, що КПУ не може брати участі в жодних електоральних змаганнях через дію закону про декомунізацію.

“Навіть попри те, що партія офіційно не заборонена (справа знаходиться в судах), в законі України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки” існує чітка норма, яка забороняє реєстрацію компартії як суб’єкта виборчого процесу, – розповів голова КВУ, і продовжив, – Поки що єдиний легальний вихід для участі комуністів на виборах – їх висунення на мажоритарні округи. Без згадок про приналежність до КПУ. Тобто, якщо Симоненко і Ко дійсно захочуть взяти участь в будь-яких виборах, їм доведеться приховувати свою партійність під виглядом ребрендингу (приміром, КПУ замінити на ППС - партію імені Петра Симоненка) і при видозміненій символіці. Ну і, можливо, наголошувати для окремої когорти виборців, що вони є спадкоємцями Компартії, але не більше”.

Знаючи про заборону, навіщо 66-річний Симоненко клеїть із себе дурня?

Олексій Кошель висловив думку, що метою участі Симоненка в президентських виборах може бути бажання надати політичного забарвлення кримінальним справам, порушеним проти нього особисто, чи то можливим кримінальним справам. “За даними аналітичних звітів КВУ, офіційні фінансові звіти Компартії не корелюються із тими видатками, які партія реально може здійснювати і здійснює». Це перше, – каже експерт. Друге – це може бути частина російського сценарію на майбутні вибори. Тобто, на фоні поміркованих проросійських сил, Симоненко є представником такого собі радикального крила проросійських сил”.

Натомість політолог, експерт Центру структурної політології “Вибір” Лілія Брудницька називає три причини, навіщо Петро Симоненко йде на президентські вибори від партії.

“Симоненко та комуністи відверто прицілюються на парламентські вибори. Будь-який шум навколо КПУ буде їм на руку. По-друге, Симоненко абсолютно нічим не ризикує, а влада ризикує, і суттєво. Якщо Симоненка зареєструють кандидатом від КПУ, це стане аргументом для суду у справі про заборону КПУ. Якщо не зареєструють, комуністи почнуть судову тяганину по новому колу із прицілом на ЄСПЛ, що забезпечить комуністам безкоштовний піар на інформаційних майданчиках. А влада за будь-якого рішення чи руху щодо КПУ наразиться на критику: або від лівих, або від правих. Єдине, що виправдає владу у разі санкцій проти комуністів, – використання забороненої символіки або доведення співпраці із «ЛДНР», - каже пані Лілія Брудницька. - Ну і, по-третє, КПУ вдалося привернути увагу європейців до заборони партії. Ця увага посилюватиметься, чим ближче у ЄС парламентські вибори (травень 2019 року), де європейські ліві мають намір взяти своє (зверніть увагу на «жовті жилети» з лівими гаслами). За таких умов до Симоненка у Євросоюзі ставитимуться прихильніше, тим більше, закон про заборону символіки ще кілька років тому розкритикувала Венеціанська комісія, а порушувати його Симоненко начебто не збирається. Зауважте, що на президентські вибори пішли не лише українські комуністи, але й українські соціалісти, теж ліві, від них Ілля Кива та давній очільник СПУ Олександр Мороз”.

Спроби комуністів в рамках демократичної процедури повернутися у велику політику – це те, що називається, побічним ефектом демократії. Демократії, яку вони використовують задля того, щоб, власне, її і знищити. Цим вони займалися іще задовго до появи на світ абсолютної більшості із нас. Це вони роблять і сьогодні...

Мирослав Ліскович. Київ