Кінець епохи «соціального контракту»: чому європейська пенсійна модель потребує негайного переосмислення

Матеріал Financial Times ставить питання: чи здатна Європа фінансувати щедрі державні пенсії? Зазначається, що ера «соціального контракту», де держава або роботодавець гарантували стабільну старість, остаточно відходить у минуле.

Ми звикли, що європейські пенсійні системи забезпечували високий коефіцієнт заміщення. Але вони були побудовані на іншій демографії – більше тих, хто працює, менша тривалість життя. Тепер це співвідношення швидко змінюється, що підриває фінансову рівновагу солідарних систем.

Старіння населення означає зменшення кількості платників внесків щодо пенсіонерів. Без підвищення пенсійного віку або податкового навантаження такі системи стають хронічно дефіцитними. Обидва інструменти політично обмежені й уже майже на працюють. Настають часи не просто параметричних змін, а переосмислення балансу між державними зобов’язаннями, накопичувальними компонентами (а в нас їх ще навіть не ввели) та індивідуальною відповідальністю.

Ключовий тренд – поступовий перехід від систем із визначеними виплатами (коли гарантується певний розмір пенсії) до систем з визначеними внесками (коли розмір виплати не гарантується, а напряму залежить від надходжень сум страхових внесків чи результатів інвестування). Це означає, що економічні, інфляційні та демографічні ризики тепер лягають на плечі майбутнього пенсіонера, а не держави чи корпорації.

Окремо акцентується на автоматичному зарахуванні до накопичувальних систем. Успішні кейси (як-от модель автоматичного запису у Великій Британії) показують, що поведінкова економіка та цифрові інструменти є ключовими. Автоматичне зарахування в накопичувальні схеми критично підвищує рівень охоплення населення та фінансову грамотність.

Для України ситуація ще складніша: глибша демографічна деградація поєднується з нижчими доходами та слабшою інституційною базою.

Майбутнє пенсійних систем – за гібридними моделями, де держава забезпечує базовий захист, але основний добробут формується через професійні та персональні накопичувальні схеми, які доступні через один клік із смартфона.

Сьогодні стабільність пенсійної системи залежить від трьох чинників: гнучкості законодавства, ефективності інвестиційних інструментів та рівня фінансової грамотності громадян. Нам є над чим працювати.

Данило Гетманцев, голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики

Фото: Freepik

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства