Наближаються холоди, і в Укрінформі під час «Вечірнього стріму» говорили про болюче – про те, як Україна пройде наступний опалювальний сезон. З ведучим Василем Самохваловим про це спілкувалися Юрій Бойко, радник прем’єр-міністра України, і, що важливо – член Наглядової ради Укренерго, та Геннадій Рябцев, доктор наук, експерт з енергетики. Далі – основне з їх бесіди про те, які ж насправді збитки завдають українській енергосистемі російські ракети та дрони, чи вистачить запасів енергоносіїв, чи підстрахує, раптом що, нас Європа, і головне – чи будуть справжні блекаути цієї осені-зими.

ГАЗ БУДЕ СВІЙ, А ВУГІЛЛЯ – БОЛЮЧЕ ПИТАННЯ

-  Отже, росія відновила обстріли енергетичної інфраструктури України. Зрозуміло, що треба очікувати продовження атак на об’єкти паливно-енергетичного сектора, особливо напередодні опалювального сезону, і тут таке питання: ми розуміли – що це буде, ми мали достатньо часу (або не достатньо) підготуватися. Що у нас змінилося, як ми підготувалися, чого чекати?

Ю.Б.: - Насправді, вже тільки лінивий не висловлювався з приводу ситуації з підготовкою енергосистеми до проходження осінньо-зимового періоду, і в інформаційному просторі дуже багато циркулює інформації від «все пропало» до «все добре».

Повторюся, що саме таке незаангажоване і спокійне намагання зрозуміти об’єктивну ситуацію і спонукало сьогодні завітати до вас у гості й спробувати поділитися – й інформацією, і роздумами, тому що, мабуть, ніхто, ні в цій студії, ні за її межами не може напевне сказати, коли почнуться обстріли, чи почнуться обстріли, які будуть результати цих обстрілів.

- Але ми можемо припустити, що вони будуть?

Ю.Б.: - Але ми можемо припустити і повинні, на мій погляд, припускати, що вони будуть. Зазвичай підготовка до зими включає в себе два ключові заходи: перший – це накопичення достатніх запасів пального для того, аби спрацювати в період, коли йде підвищене навантаження в енергосистемі, й як наслідок – підвищений попит на електричну енергію. Коли холодно, і газ, і вугілля спрацьовуються, все набагато інтенсивніше. І друге – це успішно провести ремонтну кампанію, яка дозволить відновити працездатність обладнання і, відповідно, знизити його аварійність у період оцих максимальних навантажень. Цьогоріч в умовах війни ці дві задачі, безумовно, було розширено третім завданням – відновлення об’єктів критичної інфраструктури, енергетичної інфраструктури від ракетних обстрілів. Наступна задача, це, власне, будівництво захисту цих же об’єктів, і 5-ю задачею я би відмітив – розбудова розосередженої генерації й забезпечення споживачів, у першу чергу об’єктів критичної інфраструктури, незалежним джерелом живлення.

- У нас у підземні сховища було закачано 14,7 млрд кубометрів газу, про це заявили енергетики 19 вересня. Міністр енергетики Герман Галущенко заявляв, що через спекотне літо запаси вугілля на складах дещо впали, проте Україна мала поповнити запаси вугілля за рахунок імпорту, газ і вугілля. Чи вистачить нам цього? Якщо будемо імпортувати, то звідки, особливо хороше питання є по вугіллю?

Ю.Б.: - По вугіллю, на жаль, мені доведеться сьогодні впродовж всієї нашої передачі максимально уникати озвучування чітких цифр, які на сьогодні є, там інформація – з обмеженим доступом. Так от, по вугіллю дійсно є відставання від плану накопичення, це відставання сформувалося і на 1 вересня, і дійсно, як правильно зазначав міністр енергетики, спровоковане воно було досить спекотним і набагато, я би сказав, спекотнішим, аніж середньостатистичні липень-серпень…

- Як це між собою пов’язано?

Ю.Б.: - Зараз поясню. І другий фактор – це більш активна, ніж зазвичай, ремонтна кампанія Енергоатому, тобто, набагато меншим складом обладнання, ніж зазвичай, навіть з урахуванням окупації Запорізької атомної електростанції, цього літа був залучений Енергоатом у покритті споживання електричної енергії. Так от, більш спекотне літо виражалося в тому, що більш активно люди використовували кондиціонери, і навантаження в енергосистемі було вищим, ніж воно, скажімо так, розраховувалося при оцінці прогнозних балансів, зокрема, виробництва та споживання електричної енергії. Оцей фактор більшого споживання і нижче покриття цього споживання Енергоатомом, власне, спонукали активнішу роботу теплової генерації.

- Енергоатом більше ремонтувався?

Ю.Б.: - Так, так.

- І вони компенсували за рахунок інших джерел?

Ю.Б.: - Інші джерела – це, власне, була теплова генерація.

Липень-серпень закривався, цей потенційний дефіцит, тепловою генерацією і залученням імпортних поставок електричної енергії, досить активним. Мало того, в цілий ряд днів, коли цінові показники на ринку електричної енергії не дозволяли заходу імпорту, дефіцит електричної енергії покривали за рахунок залучення аварійної допомоги. Тому по вугіллю ситуація на сьогодні виглядає таким чином, що накопичити планові запаси (а ця цифра оприлюднилася, ми нею можемо оперувати) – 1,8 млн тонн вугілля – мало бути накопичено на 15 жовтня. Ця цифра досягнута точно не буде, проте на сьогодні дійсно ведеться активна робота по залученню імпортного ресурсу. Цілком очевидно, що ресурсом державних шахт і приватних вуглевидобувників ми не покриємо наш баланс тією мірою, що дозволило б накопичувати вугілля і вийти на показники планові, тому зараз уже приїхали перші партії вугілля з Польщі.

- Я отут хочу розібратися: фізично у нас і вугілля, можливо, не тієї марки, і як ми його веземо – залізницею, виходить?

Г.Р.: - Єдиний варіант, інших зараз немає.

Ми вже закривали це логістично і раніше, тому що морем великі партії вугілля, якщо й ішли, то там було більше політичне, скажімо так, завезення, тому що ті ж обсяги були недостатніми.

- Так, а у нас узагалі є своє вугілля?

Г.Р.: - Є Львівсько-Волинський басейн, є Донецько-Дніпровська западина, тобто є достатньо великі обсяги, але тут, знаєте, проблема не стільки в тому, скільки вугілля у нас є, у нас проблема, на мій погляд, полягає в тому, що у нас 9 ТЕС великих розташовано в небезпечній близькості до лінії фронту. Тому що, якщо ми подивимося зверху на мапу України, то ми побачимо, що більшість енергетичних об’єктів було сконцентровано якраз у Донецькому кластері для забезпечення потреб важкої промисловості, переробної  промисловості.  Вздовж Дніпра туди і нижче, і тому й проблема тут комплексна, вона не в тому, щоб просто взяти накопичити на складах необхідну кількість вугілля. Потрібно ж розуміти, що є марки вугілля, які довго зберігати взагалі не можна, у них є свій гарантований термін зберігання. Якщо ми, наприклад, там якесь вугілля газової групи будемо запасатися там на два, на три роки наперед, то ми отримаємо наприкінці зовсім не те, що за енергоефективністю, за енергетичною цінністю ми очікували.

- Вдасться закрити цю дірку по вугіллю?

Г.Р.: - Вдасться, тому що тут не тільки основне ж дивитися, скільки там, який там запас, півтора млн тонн чи 1,6 млн тонн, чи 1,3 млн тонн, головне, щоб усі компанії, які споживають вугілля енергетичне для генерації теплової, електричної енергії, мали контракти гарантовані на постачання цих партій вугілля впродовж усього опалювального сезону.

- Щоб працювала логістика.

Г.Р.: - Так, звісно, і тому я й кажу, що питання комплексне, не можна зосереджуватися лише на тому, скільки. От зараз дуже велика кількість критиків каже: ой, уряд, там він  планував, що буде за планом 1,8, а зараз немає 1,8, взагалі замість накопичення ми його витрачаємо. Так ви ж не дивіться лише на ТЕС, це ж енергетична система, вона і називається – Об’єднана енергетична система України. Потрібно дивитися на те, як забезпечити її функціонування із залученням різних видів енергії.

- Люди починають, відповідно, тривожитися, що логічно.

Ю.Б.: - Вугілля за рахунок імпортного ресурсу буде довезено. І я переконаний, що не стане вугілля тим вузьким місцем, яке буде причиняти там потенційні обмеження в електроенергії наших споживачів України.

- Ще питання, це чиє буде вугілля? Про польське я почув.

Ю.Б.: - Це хороше питання. Насправді хороше питання. Розглядається можливість завозу з Польщі вугілля не лише польського. А й вугілля із Казахстану. Значить, яке перебуває на території Польщі, яке там фізично вже перебуває на території Польщі, за своїми характеристиками трошки краще підходить… Польща використовується по суті як склад.

- Просто от так-от масштабувати видобуток дуже важко, наскільки я розумію.

Г.Р.: - Безумовно. Тому Україна може розраховувати лише на надлишок, тобто те, що не споживається польськими ТЕС, які забезпечують за рахунок вугілля там майже 90% генерації всієї.

- Це означає, що ми якусь копійку в польський бюджет...

Ю.Б.: - Все, що імпортується нами – копійка в чийсь бюджет. Але, на жаль, сьогодні об’єктивна реальність така, що ми залежні від імпорту цілого ряду товарів.

Г.Р.: - І більше того – залежні від постачання лише через західний кордон зі зрозумілих причин. І це залізничні поставки, поставки постачання залізничним транспортом, тому що ані вугілля, ані газ ніхто автомобілем не повезе.

- Про газ. Звідки газ, чи достатньо його?

Г.Р.: - Газ передусім наш. Все ж таки український видобуток і українські компанії забезпечують 90%, можна навіть сказати – і більше 90% від того, що зараз споживається. Обсяги споживання дещо скоротилися. І  завдяки цьому умовних 18 мільярдів кубометрів (плюс/мінус), що видобуваються в Україні, виявляється достатнім для того, щоб забезпечити мінімальні потреби сьогодні. Звісно, краще, якби закупити ще, і цьому запорукою є наявність в Україні газових сховищ, в які можна складувати щонайменше ще 15 мільярдів. Але щоб щось закупити, потрібно думати – а хто дасть гроші на те? У Нафтогазу навряд чи знайдуться кошти на те, щоб закупити 5 мільярдів кубометрів і тримати їх у сховищах.

- Іноземні партнери зараз наскільки сильно користуються нашими сховищами? Хтось там може заганяти газ у газосховища?

Г.Р.: - Так. Є газ, який належить зараз комерційним компаніям-трейдерам, які будуть його продавати туди, куди вони вважатимуть за потрібне. Ну, там різні оцінки можуть бути – 3 мільярди кубометрів газу можна вважати такими, що належить трейдерам. Але знову ж таки, це все змінюється, не можна зафіксувати і сказати, що сьогодні у нас 14,7 млрд. Із цих 14,7 – 2,3 це одним належить, 4,3 – іншим належить, все інше – Нафтогаз. Ні. Все змінюється, той же самий газ – він постійно відбирається для різних потреб, і в тому числі й нашими іноземними партнерами.

Якщо зараз подивитися за споживанням, то ми бачимо, що газу, який зараз видобувається, якщо видобутку нічого не буде заважати, і газу, який зараз наявний і належить тим компаніям, які можуть його постачати в Україну, – цілком достатньо для того, щоб забезпечити оці мінімальні потреби. Але чому уряд постійно каже, що потрібно ще закупити газу, ще сформувати запаси газу? Тому що росія відновила – хоча не знаю, чи вона припиняла – обстріли енергетичної інфраструктури.

Ю.Б.: - Певний період часу цільових ударів не було.

Г.Р.: - Тобто потрібно все одно мати запас на випадок. І крім того, чим більше газу в підземних газових сховищах, тим легше його звідти діставати в опалювальний сезон, особливо тоді, коли там мороз такий  -20, -25. Чим вище там тиск є, тим менше технологічного газу потрібно для того, щоб цей газ звідти дістати і прокачати по магістральних газогонах, менше зусиль. І на це зараз спрямовані зусилля, й у тому числі – урядових структур.

ЯК ЕНЕРГЕТИКИ РАХУЮТЬ ЗБИТКИ І ЗАПАСИ

- Поговорили ми про енергоносії, наступний пункт у нас був магістраль, інфраструктура.

Ю.Б.: - Я все ж таки з вашого дозволу по газу ще хотів додати. На сьогодні газу вже більше 15 млрд кубометрів у сховищах, це остання така свіжа інформація, ця цифра час від часу фігурує в ЗМІ, тому я виходжу з того, що вона є такою, яка може бути оприлюднена. Так-от, що мені не подобається – що в звітності й деклараціях «Нафтогазу» присутній саме валовий показник. Завданням Кабінету міністрів «Нафтогазу» під проходження поточної зими було закачка 14,7 млрд куб.м у сховища. І на мій погляд, це не тотожні показники – створення запасу газу і формування обсягу, який закачаний у сховища. Як правильно пан Геннадій відмітив, на сьогодні в сховищах присутні значні обсяги газу, але вони де-юре не перетнули навіть кордон України і оператор газових сховищ «Укртрансгаз» отримує гроші. Це ж нормальний бізнес, люди розмістили іноземні…

- Просто ви хочете сказати, що не всім цим газом ми можемо розпоряджатися, і вся цифра насправді красива, але не релевантна?

Ю.Б.: - Але мета, якою можна оперувати, роблячи висновок про достатність газу –  все правда. І збільшено обсяг внутрішнього видобутку, і в цьому році витребувані послуги по зберіганню газу. Але якщо ми кажемо все-таки про достатність ресурсу для проходження зими або ж принаймні порівнюємо цифру з тими завданнями, які було урядом поставлено, то все ж таки, на мій погляд, «Нафтогазу» було би коректніше говорити про той газ, який належить їм і відповідно внутрішнім контрагентам, тому що на сьогодні в умовах заборони експорту газу в принципі – український споживач також може в повній мірі розраховувати на цей газ, якщо для внутрішніх потреб. Оце, так би мовити, те уточнення, яке, я вважаю, що було б правильно зробити, воно не змінює мій висновок про те, що газу вистачить насправді.  Але я все ж таки прихильник того, що якщо якась частина інформації все ж таки відкривається, то вона повинна доносити конкретну цифру, об’єктивну цифру, яка дозволяє зробити відповідно правильне рішення. Тільки оперуючи об’єктивними цифрами, можна робити правильні управлінські рішення.

- Далі. Протягом минулого опалювального сезону росіяни випустили понад 1200 ракет і дронів по ключових енергетичних об’єктах, понад 250 із них влучили в цілі й пошкодили 43 відсотки магістральних мереж. Як із цим ми впоралися, впораємося, як ми все це відбудовуємо, відновлюємо?

Ю.Б.: - Все таки, якщо ми говоримо про кількість ракет і дронів, які були випущені, мені завжди не подобалися і не подобаються зараз оці відсотки пошкодженої енергетичної інфраструктури. Мені не відомо, хто і як їх порахував. От я, наприклад, вважаю себе людиною, яка трохи в галузі розбирається, я би не взявся рахувати відсотки пошкодженої енергетичної інфраструктури. Тому що, якщо ми говоримо про умовні одиниці, це буде одна цифра, якщо ми говоримо про площу підстанції, яка, умовно кажучи, зазнала пошкоджень, – це буде друга історія.

Ні, я розумію, компанія щось публікує, але я ці цифри пояснити не можу. З точки зору споживача, мабуть, ця оцінка є найбільш об’єктивною, і коли ми сьогодні маємо електроенергію в Україні без обмежень, 24х7, з точки зору споживача – все добре. От цим критерієм мабуть найлегше оперувати для того, аби робити якісь висновки. Те, що ракетними обстрілами було завдано значної шкоди енергетичній інфраструктурі, – це беззаперечний факт, але це 43 відсотки, це 67 чи 12, знаєте, – мені відверто кажучи сказати важко. Так само, наприклад, Запорізьку станцію – вона вже не в роботі майже рік, як її рахувати в контексті втраченої генерації?

- Це ж про генерацію, а ми зараз говоримо про доставку.

Ю.Б.: - Добре, тому я би зараз не акцентував увагу на відсотку, який пошкоджений. На сьогодні абсолютно всі регіони забезпечені трансформаторною потужністю, через яку передається від виробників електрична енергія в ту чи іншу область в повному обсязі, від області до області. Я думаю, що цю цифру точно можна в загальному виразі озвучити і вона повинна десь відобразити об’єктивний стан справ: від 140 до 400 відсотків – запас міцності трансформаторної потужності по всіх областях.

- Щоб порівняти зі станом, який був у нас в березні, наприклад – наскільки воно покращилось?

Ю.Б.: - Якщо в березні у нас були дві області, які сиділи без світла тривалий досить час – Одеська, Житомирська, відповідно – по цих областях запас був нуль. Значить, що мається на увазі, коли я називаю цю цифру – умовно регіон споживає в зимовий максимум холодного дня січня-місяця (так званий характерний зимовий день з мінімальними показниками), наприклад, 1000 мегават. Якщо я кажу, що трансформаторна потужність – від 140 до 400 відсотків, це означає, що від 1400 до 4000 мегават трансформаторами можна передати, і з цієї причини ніяких обмежень по електропостачанню споживачів не повинно відбуватися. Багато це чи мало? Якщо припустити, що не буде нових пошкоджень, то це означає, що по причині вузьких місць у магістральних мережах жодних обмежень не передбачається.

- А як ми їх відновлювали, ми будували нові магістралі чи ми просто по старих оновлювали?

Ю.Б.: - Знаєте, лінії зазвичай і не пошкоджувалися, а якщо пошкоджувалися, то ремонт ліній насправді відбувається досить оперативно, ключове – підстанції.

- Окей, чи будували ми надлишкові ключові підстанції для того, щоб за принципом інтернету обходити?

Ю.Б.: - Так, тільки у випадку з інтернетом – для того, аби прокласти альтернативну мережу, треба умовно затратити 1000 грн., у випадку з енергетиками – треба дописати нулів 8, а то й 10. Нових підстанцій ніхто не будував і будувати не буде в найближчій якійсь короткостроковій перспективі, тому що це не реально.

- Хто нам допомагав це відновлювати – міжнародні партнери й окремі держави?

Ю.Б.: - У рамках відновлення пошкоджених елементів мережі НАК «Укренерго» з початку року замінили більше 60 одиниць оцього, скажімо так, високовартісного енергоємного обладнання. Це точно не все, що було зруйновано, але це дозволило абсолютно повністю поновити надійне та безперебійне живлення для споживачів абсолютно всіх регіонів. До речі, до кінця року в рамках цієї ж програми планується ще близько трьох десятків замін. Насправді це цифри більш ніж вражаючі для тих, хто в темі, тому що вже виконано по суті чотирьох, п’ятирічні плани робіт, які виконувалися зазвичай, а то й більше по цілому ряду одиниць обладнання. Тобто, про що я, я про те, що в рамках відновлення після ракетних обстрілів компанією НАК «Укренерго» були проведені безпрецедентні обсяги робіт у частині заміни вартісного енергоємного обладнання. І найкращий результат, який характеризує власне результати цієї роботи – з квітня-місяця ми в жодному регіоні не маємо жодних обмежень.

- Поговоримо ще трошки про трансформатори. Минулого року ми активно шукали обладнання, тому що на складах у нас не було такої практики зберігати його, тільки активно вигрібали ринки країн колишнього совка. Це достатньо серйозний виклик, і був би вдячний, аби ви простою мовою пояснили, чому насправді трансформатор – це така-от історія, яку просто так не заміниш?

Ю.Б.: - Для того, аби зрозуміти, що собою являє автотрансформатор, який власне став чи не ключовою ціллю ракетних і дронових атак минулого року, достатньо просто подивитися на його зовнішній вигляд. У цьому обладнанні тільки масла 60+ тонн, тобто уявляєте, – це не той трансформатор, який стоїть на вулиці кожного побутового споживача. Люди не уявляють масштаб трагедії, коли мова йде про пошкодження автотрансформатора класу напруги 750 кВ – це 12-15 м висотою залізяка величезна, термін виготовлення якої 6-13 місяців, їх дійсно ніхто на склад не купує, тому що в цьому потреби немає, вони не ламаються.

Г.Р.: - 60 тонн масла – достатньо, щоб якийсь дрон упав поруч і один маленький, але розпечений шматок залізяччя втрапив у оцю систему – і все, це пожежа і все вистрелить, трансформатор вийшов із ладу.

Ю.Б.: - Пам’ятаєте, в 2015 здається році була програма НАК «Укренерго» по заміні старих автотрансформаторів, старого автотрансформаторного парку на нові. Якусь частину автотрансформаторного парку було замінено, компанія отримала нові одиниці обладнання, а ті, які були виведені з експлуатації, їх майже всі лишили, умовно кажучи, на території підстанцій і не утилізовували. Встигли утилізувати якусь маленьку кількість цих одиниць, але в основній своїй масі вони лишилися стояти – і це стало одним із факторів, чому вдалося досить оперативно і швидко – в умовах такого тотального знищення цього обладнання – досить швидко взяти ситуацію під контроль.

Взагалі, якщо ми говоримо про тих 60+ одиниць обладнання, які НАК «Укренерго» замінив у рамках цієї програми, яку я озвучив, то тут треба розуміти, що цифра складається з трьох складових основних. Перша – це релокація тих одиниць обладнання, які дозволили оптимізувати використання автотрансформаторів, тож максимально ефективно могли залучити в тому місці, де вони найбільше того потребували, за рахунок десь зниження загального обсягу резервів. Другий блок – це гуманітарні, їх було небагато, але кілька одиниць обладнання по лінії гуманітарної допомоги все ж таки НАК «Укренерго» отримав. І третій блок – власне, нові одиниці обладнання, тут спектр постачальників досить широкий, але я не хотів би його називати.

- Ще про цифри, які нас дивують: у серпні глава НКРЕКП Костянтин Ущаповський сказав, що обсяг відновлених робіт на ТЕЦ і ТЕС після ударів рф становить менше 2% від обсягу пошкоджень, що він мав на увазі?

Ю.Б.: - Я можу пояснити на простому прикладі. Вам пошкодили трансформаторну підстанцію. Вартість обладнання, яке встановлено на цій підстанції – наприклад, 1 млрд грн, вам пошкодили на 600 млн обладнання. Ви провели перемовини, вам поставили гуманітарний, умовно кажучи, автотрансформатор безкоштовно – і ви власними силами його інсталювали, що дозволило подати електричну енергію для споживачів і відповідно – зникли обмеження в споживанні. Що у нас є на виході? На виході у нас є підстанція, яка не в повному обсязі відновила свій функціонал, але якась частина її вже дозволяє постачати електричну енергію без обмежень, у нас є загальна вартість активів цієї підстанції – умовний мільярд, і 20 млн – це те, що витратила компанія для того, аби господарським способом виконати ці всі роботи, і оце – 2%. З точки зору бухгалтерії, відновлення відбулося на 2%, з точки зору споживача – на 100%, тому що у нього електрика є без обмежень, у нього все добре. З точки зору компанії це буде ще складніша історія.

БЛЕКАУТІВ НЕ БУДЕ – ТІЛЬКИ АВАРІЙНІ ВІДКЛЮЧЕННЯ

- Пішли далі. Зараз в Україні здійснюється і експорт, й імпорт електроенергії. Куди експортуємо, куди імпортуємо і чи може нам імпорт перекрити якісь потреби в разі виникнення ургентних ситуацій?

Г.Р.: - У нас відбулася синхронізація об’єднаної енергосистеми України з такою ж системою, яка працює у Східній Європі, частинки континентальної Європи. Завдяки цій синхронізації якість енергії, яка генерується в Україні, відповідає якості енергії, яка споживається в Європейському Союзі. І це означає, що ми можемо надлишок генерованої в Україні енергії експортувати.

- Була конспірологічна теорія про те, що ми навіть у блекаут щось експортували.

Г.Р.: - Не правда, по-перше, блекауту не було. Експорт дозволено офіційно лише тоді, коли закрито всі потреби українських споживачів, лише надлишок може експортуватися. Хтось там розповідав, що Україна експортувала кудись там у Польщу. Тобто, ми експортуємо енергію не в окрему, наприклад, Польщу, ми експортуємо енергію в систему, на ринок. Можуть бути польські, румунські, молдовські споживачі – це буде визначатися тими контрактами, які підписуються між об’єктами господарювання України і суб’єктами господарювання в Європейському Союзі. Імпортувати ми також можемо, тому що є можливість обміну цією самою енергією, але ці можливості – як експорту, так і імпорту – вони обмежені, вони обмежені пропускною здатністю як з точки зору експорту, так і з точки зору імпорту. Тому ми не зможемо, навіть якщо дуже-дуже захочемо, більше, ніж умовно 7-10% від споживання імпортувати, навіть якщо дуже захочемо.

Ю.Б.: - Наявність в один і той же день, в одну і ту ж добу й імпорту, і експорту говорить про те, що система працює здорова, система працює нормально, і виходячи з комерційних, скажемо так, аргументів і комерційної доцільності, – суб’єкти господарювання намагаються заробити, вирівнюючи ціну або граючи на різниці цін між сусідніми країнами. У нас трошки дешевше, там трошки дорожче, відповідно – переток пішов у сусідню країну, навпаки – відповідно, перетік пішов в Україну. Що стосується міждержавних перетоків, ну, ви, мабуть, чули, що є таке поняття як торгівля. При тому, що система працює абсолютно синхронно, і технічні перетоки присутні з усіма абсолютно країнами в кожну конкретно взяту мить, комерційні перетоки визначаються на основі аукціонів і визначеного кола суб’єктів, які за результатами цих аукціонів отримали право на здійснення експортно-імпортних операцій.

Тепер, чи може імпорт нам допомогти в цю зиму? На моє тверде переконання, – це один із факторів, який точно мусить і має допомогти, це один із факторів, який є прямим наслідком того, що ми об’єдналися минулого року, півтора року тому, з об’єднаною енергосистемою Європи, і така можливість з’явилася виключно завдяки цьому факту. Величина імпорту, який Україна може залучати на сьогодні, вона не зовсім обмежена технічно, вона, швидше, обмежена певними, скажемо так, політико-технічними причинами, і становить 1200 МВт. Об’єктивно технічна можливість, яка визначається фізичною здатністю перетину, у нас суттєво вища.

Там є технічні причини, вони досить складні, пов’язані зі специфікою роботи енергосистеми України з континентальною Європою, тому що ми є крайньою енергосистемою в цій великій європейській мережі, й там є певні фізичні нюанси, пов’язані з низькочастотними коливаннями.

Г.Р.: - Тут потрібно ж розуміти, що електроенергетика, вона завжди має підтримувати баланс. І якщо Україна не забирає оці 1,2 ГВт енергії щогодини, то це означає, що для нас ніхто її спеціально резервувати не буде, тому що нема де резервувати.

- Перспективи атомки: чи буде вона основною генерацією електроенергії?

Ю.Б.: - Саме цим пояснюється їхня активна кампанія впродовж літа, у них буквально за місяць закінчується ремонтна кампанія, і мають працювати всі доступні на цю мить блоки в мережу.

- Тоді я швидко, тому що ми маємо завершувати: наскільки вплинуло на нас знищення Каховської ГЕС?

Г.Р.: - Якщо казати просто про енергетику, то багато хто розповідає, що Каховська – ну, там 1% загальної генерації, можна взагалі забути про неї. Але ці куратори, вони забувають, що Каховська ГЕС не сама по собі генерувала енергію, це частина Дніпровського каскаду. Це означає, що якщо виникли, виникають проблеми хоча б в одній станції, тим більше тій, яка замикає цей каскад, то це означає, що все те, що працює вище за течією Дніпра, то воно працювати просто не може на повну потужність, і це означає, що ми не можемо накопичувати відповідні обсяги води в тих водосховищах, які розташовані вище за течією Дніпра. Але на це також можна заплющити очі, тому що, на мій погляд, основна проблема не в енергетиці, основна проблема – екологічна і соціальна, тому її потрібно буде відновлювати, хоча б дамбу.

- Ще маленьке, ну як маленьке, питання, тільки воно не просте, просто кортить його поставити. Зелена енергетика – наскільки вона перспективна станом на тут і зараз?

Ю.Б.: - Дивіться, про зелену енергетику, якщо ми розмежуємо це питання, що зелена енергетика не тотожна зеленому тарифу, то моя відповідь на питання буде однозначною: за зеленою енергетикою майбутнє. І от абсолютно не має значення, подобається це комусь чи не подобається, це абсолютно безальтернативний на сьогодні світовий тренд у рамках боротьби зі зміною клімату.

- Останнє питання. Блекаути будуть?

Г.Р.: - Ні, й забудьте блекаут, забудьте віялові відключення: і перше, і друге непрофесійне, і не відповідає тому стану енергетики, який є зараз.

Ні, звісно, що вздовж лінії фронту без стабілізаційних вимкнень не обійтися, аварійних вимкнень теж, але якщо казати про систему в цілому, вона є достатньо надійною, і вона, головне, вона здатна відновлюватися, швидко відновлюватися після пошкоджень, що є основною вимогою до будь-якої системи.   

Ю.Б.: - На мій погляд, аварійних відключень не уникнути, тому що при колосальній роботі, яка дійсно проведена, необхідно усвідомлювати один факт: 100% захисту від ракетних та дронових атак, на жаль, немає. Ми сьогодні працюємо в умовах, коли Україна формує певну технічну політику по боротьбі з такого типу загрозами, до нас уже звертаються з проханнями, щоб ми їздили лекції читали, як ми відновлювали, як ми взагалі при таких ситуаціях примудрилися і цілісність енергосистеми забезпечити, і відновили електропостачання, по суті, мегаоперативно.

Але аварійних відключень, на мій погляд, якщо бути чесними, не уникнути, тому що якісь пошкодження будуть. Інша справа, що я згоден із висновком пана Геннадія, що енергетики уже навчилися з цим боротися, люди ментально готові до якихось коротких перерв. І оцей симбіоз досвіду, покращеної системи протиповітряної оборони і протиракетної оборони, плюс люди на іншому абсолютно рівні перебувають у готовності до потенційних можливих катаклізмів. Ми об’їздили практично всю Україну і я хочу вас запевнити, що те, що побачили, – це абсолютно інший рівень готовності до можливих відключень з боку керівників обласних військових адміністрацій, з боку керівників ключових критичних підприємств, критичної інфраструктури на місцях. Тому навіть у разі пошкоджень, які будуть призводити до оцих тимчасових знеструмлень, я переконаний, що абсолютно буде інша рефлексія і з точки зору швидкості та усунення наслідків, і з точки зору готовності людей до цих можливих нюансів.

Василь Самохвалов

Фото: Руслан Канюка