10 найяскравіших економічних подій року, що минає

Напередодні новорічних свят прийнято традиційно підводити підсумки. Економічна сфера – якраз така, де вони найбільш очевидні. Хоча б тому, що економічні досягнення чи провали завжди можна виміряти у конкретних показниках – грошових знаках, тоннах, кілометрах, абсолютних чи відносних величинах, варто лише зазирнути у державний чи власний “гаманець”. Тож Укрінформ придивися, як подолання ковіду та глобальні для України зміни на міжнародних ринках – передовсім, сировинних та енергетичних, впливали цього року на вітчизняну економіку. Чим вона потішила та навпаки засмутила.

1. Епохальна: про землю, що нарешті стала вільним товаром

Без перебільшення 2021 рік став знаменним в сучасній українській історії з огляду на те, що саме цього року в Україні запрацював ринок землі. І вже очевидно, що усі страшилки політиків-популістів, якими майже три десятиліття виправдовували перманентне продовження мораторію на продаж землі, не справджуються. Тож оптимісти-прибічники вільного обігу земель сільгосппризначення радіють, що вже з перших днів реформи вдалося уникнути глобальних помилок. Противники ж – песимісти нагадують: ще не вечір, і справжній іспит для реформи настане зі стартом її наступного етапу – після 1 січня 2024 року, коли на ринок допустять не тільки фізичних осіб (як зараз), а й юридичних.

Щодо цифр, то за останніми даними, в Україні укладено понад 70 тисяч угод купівлі-продажу сільськогосподарської землі, при цьому – менш ніж на 200 тисяч гектарів, близько 1% наділів. Зважаючи на те, що в країні десь 7 мільйонів власників паїв, “вангування” й чутки про тотальний розпродаж української землі явно перебільшені. І, на думку експертів, навряд чи найближчим часом, доки до “земельної гри” не приєднаються юридичні особи, темпи укладання угод купівлі-продажу радикально зростуть. Один із факторів стримування – зависока ціна продажу. За даними Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки, середньозважена ціна 1 га землі сільгосппризначення в Україні сьогодні складає 42 354 грн. Хоча для порівняння: 1 га сільськогосподарської землі в сусідній Польщі коштує 11 тисяч євро (понад 330 тисяч гривень). Однак півтора десятиліття тому, коли сусіди лібералізували земельний ринок, ціна гектара у них була близькою до наших нинішніх показників.

2. Врожайна: про те, як було 100-мільйонний рубіж подолано

Із найбільш економічних досягнень цього року можна з гордістю порадіти черговому українському агрорекорду. Днями міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко повідомив, що цього року Україна зібрала понад 106 млн тонн збіжжя, з них 84 млн т. зернових та зернобобових і 22,6 млн тонн олійних. Зокрема, понад 40 млн тонн кукурудзи. Врожай соняшнику – також один з найбільших в історії: понад 16,5 млн тонн (проти торішніх 13,1 млн тонн). Очікується, що олії цього маркетингового сезону буде вироблено 7,25 млн тонн – на 1,3 млн тонн більше, ніж у 2020-ому. В оптових цінах це – більше 40 мільярдів гривень “зверху”.

Зібраний урожай – це абсолютний максимум за всю історію України. Досягли таких показників не лише за рахунок збільшення посівних площ, а, передовсім, завдяки кращій врожайності. За словами міністра, рік дійсно виявився рекордним не без урахування сприятливих ґрунтово-кліматичних умов, але свою роль зіграла і державна допомога аграріям. Так за програмою «Доступні кредити 5–7–9%» аграровиробники загалом отримали понад 30 млрд грн кредитів. Нагадаємо, що у 2021 році в країні розпочато також іригаційну реформу, тому сподіваємось, що 100-мільйонні врожаї з роками стануть для України звичним явищем.

3. Будівельна: про нові дороги, мости, яких побільшало

Хоч би як хто ставився до ідеї дорожнього будівництва під час кризи, зокрема, й до того, що значно його частина фінансувалася за рахунок коштів ковідного фонду, але активізація будівництва в Україні усе ж найбільш помітна, масштабна та архіважлива макроекономічна тенденція останніх двох років.

Програма «Велике будівництва» повноцінно стартувала ще навесні 2020 року і охопила не лише відновлення доріг в Україні, а й об’єктів соціальної інфраструктури (шкіл, садочків, лікарень, культурних та спортивних об’єктів. Якщо у 2020 році в рамках програми було оновлено 4000 км доріг державного та 2500 км місцевого значення, а також 160 штучних споруд, то у 2021 році планувалось оновити 4500 км доріг державного значення та ще 2000 км місцевих доріг. За останніми даними Укравтодору, ці плани вдалося перевиконати – на початок грудня 2021 року в Україні відновлено 5098 кілометрів доріг державного значення та 300 штучних споруд. Всього за два роки програми в Україні відновлено понад 13 тисяч км доріг.

Цього року Укравтодор почав втілювати у життя мабуть чи не самий амбіційний проєкт десятиліття – проєктування та будівництво Київської обхідної дороги (КОД), напівкільця навколо столиці, довжиною 150 кілометрів. Вартість будівництва складає рекордні для України 85 млрд грн. Щоправда, парламент вирішив, що тендери на будівництво КОД відбуватимуться поза системою ProZorro, чим неабияк збурив громадськість. Але аргументували тим, що це відкриє дорогу до залучення іноземних підрядників та міжнародного фінансування.

У 2020 році на дороги у державному бюджеті було передбачено 70,6 млрд грн. Окрім цього, ще 25,7 млрд грн було перерозподілено з так званого «ковідного фонду». У Мінінфраструктури та в Офісі Президента неодноразово підкреслювали, що «ковідний фонд» передбачав витрати на інфраструктуру, проте це рішення викликало значне невдоволення у суспільстві. Відтак, у бюджеті на 2021 рік на оновлення інфраструктури заклали набагато більше суму – 150 млрд грн.

За оцінками експертів Київської школи економіки, реалізація програми «Велике будівництво» збільшить ВВП України у найближчі 5 років на 2,2%. Що ж, будемо сподіватися.

4. Технологічна: про те, як Україна здійснила цифровий стрибок

Одна з цілей Міністерства цифрової трансформації перевести всі державні послуги в онлайн до 2024 року і цього року Україна зробила значний технологічний крок у цьому напрямку, значно розширивши функціонал цифровому додатку «Дія».

Цього року в ньому з'явилася можливість автоматичної реєстрації ФОП, послуга зі сплати ЄСВ для ФОП І-ІІІ груп, послуга з подачі податкової декларації (про необхідність сплати податків нагадує push-повідомлення), послуга зі сплатити податків на майно для фізосіб та послуга з подачі декларації про прибуток. Також на порталі «Дія» з’явилась можливість зареєструвати операторів потужностей ринку (будь-якого обладнання для виробництва, зберігання або транспортування харчових продуктів).

Одним із важливих оновлень застосунку стало те, що в ньому з’явилась функція шерингу документів, яка дозволяє ділитися необхідними документами онлайн. Також у застосунку запрацювала послуга з оформлення заяви на зміну водійського посвідчення.

Крім нових функції застосунку на порталі «Дія» з’явились нові послуги для будівельної сфери: як от автоматичне оформлення декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оформлення дозволу на виконання будівельних робіт та будівельного паспорту забудови земельної ділянки. Крім цього, в «Дії» запрацювали послуги з реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення до Реєстру прав власності, набутих до 2013 року, та сплати адміністративного збору, зокрема при державній реєстрації прав на нерухомість.

Також починаючи з цього року на порталі можна подати заяву про намір отримати пільгову іпотеку для внутрішньо переміщених осіб.

У травні Мінцифри запустило послугу з онлайн-прописки (реєстрації місця проживання). Спершу вона була доступна у Києві, Луцьку, Вінниці, Харкові, Рівному, Кривому Розі та Маріуполі. З 1 грудня 2021 року стартувало бета-тестування цієї послуги по всій країні.

Разом з новими послугами у «Дії» запрацював електронний підпис у смартфоні (Дія.Підпис), завдяки якому можна підписувати будь-які документи з телефону та NFC-авторизації, яка дозволяє зареєструватися у застосунку, приклавши ID-картку до смартфона.

У липні 2021 Мінцифри почало впроваджувати COVID-сертифікати у застосунку «Дія». Наразі там доступні внутрішній та міжнародний сертифікат, сертифікат про вакцинацію різними вакцинами, сертифікат на підставі ПЛР-тесту, сертифікат про вакцинацію однією дозою та сертифікат про одужання.

Далі українців чекають сім нових соціальних послуг в «Дії». Зокрема, оформлення субсидії, призначення або перераховування пенсії, оформлення довідок про страховий та трудовий стаж, витяг з реєстру застрахованих осіб і довідку про доходи пенсіонера.

З 13 грудня у Дії відкрилася послуга з нарахування виплат за повний курс вакцинації від COVID-19.

І хоча не обійшлося без прикрих проблем з ускладненою верифікацією, що породило величезну кількість мемів та жартівливих постів у соціальних мережах, а також випадків підробок та шахрайств, завдяки усьому вище перерахованому у 2021 році "Дія" перемогла у двох міжнародних номінаціях Red Dot – за мобільний додаток і інтерфейс. Red Dot – одна з найважливіших і найпрестижніших міжнародних нагород у сфері дизайну. Тепер візуалізація "Дії" буде увічнена в музеї Red Dot в Ессені – найбільшої колекції досягнень сучасного дизайну.

5. Грошова: про інфляцію, що підскочила, та гривня, що зміцнилася

Нинішній рік для української національної валюти гривні – ювілейний. Їй виповнилося 25 років. За ці роки нею з падіннями та злетами пройдено значний шлях від штучно регульованого валютного курсу до ринкового курсоутворення. З 2017 року Україна живе в умовах вільного курсоутворення і тому поведінка національної валюти є одним із яскравих показників економічної кон'юнктури та якості державних рішень.

Цього року попри торішні прогнози гривня зміцніла щодо долара на 3,5%, хоча ще два місяці тому цей показник був удвічі більший 7,3%. У кінці 2020 року за американський долар давали 28,27 грн, зараз 27,26. Упродовж майже всього року гривню підтримували високі ціни на ключові товари українського експорту та мінімальне втручання регулятора у життя перенасиченого валютою ринку. Не виключено, що в останні місяці цього року долар міг би коштувати й менше 26 грн, та на настрої учасників валютного ринку негативно вплинули новини про стягування військ РФ до кордонів України, які й не дали національній валюті зміцніти далі. Між тим 2021 рік для країни минув під знаком інфляції. Зокрема, й через рекордне подорожчання енергоносіїв на міжнародних ринках, де ціна газу, наприклад, сягнула захмарних 2000 дол/кубометр. Під кінець року темпи інфляції сягнули 10,3%, на жаль, це вдвічі більше, ніж розраховував НБУ.

6. Законотворча: про Податковий кодекс, який знову зі скандалами перекроїли

Здається, жоден політичний сезон в Україні не обходиться без серйозної перетряски економічного законодавства. Цього року резонансно «орали» податкове поле так званим «ресурсним» законопроектом №5600 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень”. Він мав на меті створити єдині та прозорі правила для всіх платників податків, а також прибрати прогалини у законодавстві, які дозволяють великому бізнесу мінімізовувати податкові платежі, а то й взагалі уникати їх сплати.

Розглядати документ почали ще з початку літа, але тоді ще у червні перед тим як відправитись на літні канікули, депутатам все ж вдалось назбирати голосів в залі, і досить легко й швидко прийняти його у першому читанні. Та дискусії довкола нього почали набирати все більших і більших обертів. Найбільше суперечок викликали норми щодо введення податку на додану вартість на продаж житла в новобудовах, позбавлення податкових пільг частини середнього агробізнесу, підвищення ставок екоподатку, збільшення податкового навантаження на телеком-індустрію, впровадження акцизу на "зелену енергетику" тощо. Все це не могло не позначитись на тому, що друге читання було куди складнішим за перше, а сам розгляд закону декілька разів переносили, так як кожна зі сторін, держава і бізнес, намагалися відстояти свої інтереси. Та все ж, наприкінці листопада зміни до Податкового закону таки було ухвалено.

З поміж небагатьох свої інтереси вдалось відстояти галузі відновлювальної енергетики, а саме: домогтись скасування норми про акцизний податок на вироблену ВДЕ електроенергію. Представникам телекому, які теж активно відстоювали свою позицію, цього не вдалось зробити – на них «ляже» додаткове податкове навантаження. Загалом, документ удосконалює низку положень Податкового кодексу, що стосуються питань податкового адміністрування, податку на прибуток підприємств, ПДФО, ПДВ, плати за землю, умов перебування компаній та фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування. На думку міністра фінансів Сергія Марченка, прийняття даного закону було непростим, але необхідним кроком аби для всіх платників податків були єдині правила гри.

7. Протестна: про ФОПів, яких зобов“язали до використання касових апаратів

Увесь рік ФОПи “майданили” під стінами Верховної Ради, протестуючи проти вимоги про обов'язкове застосування касових апаратів, але нічого не добилися – з 1 січня 2022 року спливає строк відтермінування цієї норми у Податковому Кодексі. І з Нового року наступає "час Ч", коли у кожного ФОПа за законом має обов'язково бути касовий апарат.

Тепер РРО знадобляться багатьом представникам малого та середнього бізнесу, які раніше обходилися без них, це і кав’ярні, ресторани, турагентства, інтернет-магазини, тощо. Проте бізнес може самостійно обирати собі фіскальне обладнання, це може бути, як класичний РРО так і програмний РРО або як його ще називають – касовий апарат у смартфоні. Останні з’явилися відносно нещодавно – з серпня минулого року. Такі реєстратори особливо популярні серед малого бізнесу, оскільки вони менш затратні. То чому ж ФОПи проти касових апаратів? Можливо, тому що за такими ФОПами може ховатись великий бізнес, який таким чином мінімізує податкові платежі, а може й взагалі їх уникає. На думку Міністерства фінансів запровадження обов'язкових касових апаратів для ФОПів є важливим кроком до детінізації економіки та створення рівних умов ведення підприємницької діяльності.

8. Тарифна: про тарифи, які через міжнародний шантаж Газпрому знову кусаються

Давно такого не було і от знов – російські ігрища із «Північним потоком-2» та загальна економічна ситуація у світі активізували ріст цін на енергоносії на міжнародних ринках настільки, що вони перестрибнули цього року всі можливі психологічні позначки. Із таким розвитком подій не впоралися навіть розвинені країни, і їм довелося в ручному режимі регулювати тарифи. Що вже казати про Україну, де ринки газу і електроенергії тільки-но почали спинатися на ноги, а економічне становище значної частини населення залишає бажати кращого.

У листопаді на європейських біржах ціна газу перетнула психологічну позначку в 1000 доларів за 1000 кубометрів. Не відставала й Українська енергетична біржа: в окремі дні стартові ціни газу досягали 47 тис. грн. за 1 тис. кубів. В грудні, через шантаж “Газпрому”, вартість газу в Європі підскочила вдвічі – до 2000 доларів за 1000 кубометрів.

Європейські країни одна за одною почали фіксувати тарифи на електроенергію та газ, доки ті не стали непосильними для споживачів, та шукати кошти для збільшення підтримки вразливих верств населення.

Україна цьогоріч теж виявилася в тренді намагань не допустити зростання тарифів. Ще у травні усе населення перевели на річні тарифи на газ: у Нафтогазу ціна встановлена на рівні 7,96 грн/кубометр, у газопостачальних компаній “Твій газзбут”, що входять до газової імперії Дмитра Фірташа – 7,99 грн/кубометр.

Для теплокомуненерго Нафтогаз зробив фіксовану пропозицію: трирічний контракт із ціною 7,42 грн за кубометр для газу на потреби населення на перший рік. Для бюджетних організацій газ пропонується по 13,66 грн за кубометр (без транспортування).

У вересні Кабмін, Нафтогаз та місцева влада домовилися про незмінність тарифів на тепло і гарячу воду упродовж опалювального сезону: ці послуги попри все мають вартувати стільки ж, як і 2020 року.

Крім того, із 1 жовтня населення, яке використовує до 250 кВт-год електроенергії на місяць, платить за кіловат 1,44 грн. Хто споживає більше, мають тариф 1,68 грн за весь обсяг споживання.

Бізнес же змушений купувати енергоресурси за ринковими цінами – а це болючий удар, який, зрештою, через ціни на товари ляже й на плечі споживачів через інфляцію.

9. Кадрова: про те, як і чому в Нафтогазі голову змінили

На жаль, в українській економіці, на відміну від сталих економік, багато залежить від конкретної людини на тій чи іншій ключовій посаді. Цього року раптова кадрова зміна в Нафтогазі мала не тільки організаційно-політичні наслідки для компанії, а й до певної міри макроекономічні для всієї країни, оскільки західні кредитори були дуже здивовані і вкрай незадоволені таким перестановками. Нагадаємо, як це було.

Кабмін у закритому режимі 28 квітня ухвалив рішення звільнити голову правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва й призначити на його місце тодішнього в.о. міністра енергетики Юрія Вітренка. За законом, у Нафтогазі такими призначеннями має займатися наглядова рада. Тому, щоб отримати можливість самостійно змінити очільника компанії, уряд тимчасово припинив повноваження наглядової ради: її члени були звільнені до 30 квітня.

Після поновлення повноважень і зустрічі з Вітренком п’ять членів наглядової ради вирішили остаточно звільнитися. Кабмін 2 травня закликав наглядову раду продовжити працювати до обрання нових членів. Зрештою, рада пристала на пропозицію уряду: 14 травня її члени були переобрані на рік, тобто до травня 2022 року.

Тим часом у конфлікт втрутилося Нацагентство із запобігання корупції: вони вимагали звільнити Вітренка. Відповідний припис, направлений на адресу Кабміну, виконаний не був. Припис НАЗК, направлений на адресу наглядової ради Нафтогазу, був скасований у суді.

Зрештою, наглядова рада НАКу припинила свої повноваження 20 вересня, не знайшовши з Вітренком спільної мови. Наразі триває відбір незалежних членів наглядової ради Нафтогазу, а доки їх призначать повноваження органу управління компанією виконує Кабмін.

Раптове звільнення Коболєва, призначення Вітренка та конфлікт між останнім та наглядовою радою неабияк збурив партнерів України. Так, посли G7 закликали уряд дійти згоди з наглядовою радою Нафтогазу, а Держдеп США висловив занепокоєння можливим переходом компанії в ручне управління. У свою чергу, прем’єр-міністр Денис Шмигаль запевняв, що зміна керівництва Нафтогазу не вплине на переговори із західними кредиторами. На кону було отримання чергового траншу МВФ – а ця установа традиційно дуже прискіплива до української енергетики. Врешті Україна транш таки отримала. Але то була вже інша історія….

10. Кредитна: про перемовини з МВФ, який довго придивлявся, але гроші дав

Цьогорічний перебіг переговорного процесу України з Міжнародним валютним фондом – із серії “добре те, що добре закінчується”. Спочатку січневий оптимізм стосовно швидкого отримання кредитного траншу, завислого з вересня минулого року. Потім лютнева зневіра, коли за підсумками півторамісячної роботи місії фонду рішення про надання чергової позики так і не ухвалили. Далі квітень та травень, коли ледь не щотижня в інформаційному полі з’являлися протилежні за змістом прогнози. Літнє затишшя, яке, щоправда, прикрасили приємні очікування надходження коштів у зв’язку з ухваленим МВФ рішенням про розподіл спецправ запозичення на $650 млрд між країнами-членами (Україні дісталося $ 2,7 млрд)... Повернення надії на швидке відновлення співпраці з Фондом з огляду на успішну роботу онлайн-місії у вересні-жовтні. Й, нарешті – ухвала Ради директорів МВФ про продовження поточної програми Stand-by для Києва та виділення траншу приблизно в $700 млн, які країна отримала в листопаді, взявши на себе чергову порцію зобов’язань. Поміж них – призначити до кінця листопада (!) голову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, щонайпізніше у квітні внести зміни до закону про САП, до травня перевірити на доброчесність чинних членів Вищої ради правосуддя, підготувати “дорожні карти” для повної або часткової приватизації Ощадбанку і Приватбанку, погасити заборгованість перед виробниками електроенергії з відновлюваних джерел й забезпечити 100-відсоткові розрахунки перед ВДЕ-генерацією з 2022 року, вакцинувати до кінця нинішнього року 17 мільйонів українців. Вже зрозуміло, що терміни виконання деяких завдань доведеться перенести. Тому не важко спрогнозувати: й наступний рік (принаймні, його початок) у відносинах з МВФ не буде для Києва надто легкою й приємною прогулянкою.

Владислав Обух, Анастасія Кравченко, Юлія Тетянич, Вікторія Наконечна, Київ