“Турецький потік”: час для компенсацій настав

“Турецький потік”: час для компенсацій настав

Укрінформ
Оперуючи фактом збитків у зв’язку з «Турецьким потоком», має йтися спочатку про компенсації за втрату  "південного" транзиту…

…Намагання звести переговори по Північному потоку-2 лише до питання компенсацій - відверті маніпуляції.

На початку липня російські інформаційні агентства повідомили про завершення будівництва сербською компанією «Srbijagas» та угорською «FGSZ» лінійної частини газопроводу-перемички. Картинку про зварювання символічного «золотого стику» продемонструвало сербське телебачення. Завдяки новому інтерконектору Угорщина зможе отримувати російський газ через Сербію та Болгарію, тобто в обхід України – через «Турецький потік». Постачання за новим маршрутом мають початися вже з 1 жовтня.

Для нашої країни переорієнтування транзиту палива в напрямку Центральної Європи на «Турецький потік», за раніше оприлюдненими оцінками Оператора української ГТС (ОГТСУ), означає втрату 10-12 мільярдів кубометрів транзиту газу на рік. У грошах це орієнтовно “коштуватиме” Україні 450 мільйонів доларів. Проте, й країни Південно-Східної Європи, які вважають, що начебто виграють від зміни маршруту постачання, насправді також втрачають. Зміна маршруту без зміни постачальника означає посилення залежності від російського газу.

Відмова від санкцій проти ПП2 розв’язує руки “Газпрому” й на півдні Європи

Протягом 2020 – на початку 2021 року будівництво інтерконектора між Сербією та Угорщиною гальмувалось угорською стороною через ризик застосування американських санкцій. Тепер же, коли адміністрація Байдена повідомила про незастосування санкцій до компанії-оператора «Північного потоку-2» «Nord Stream 2 AG» та її директора Маттіаса Варніга, угорці отримали чіткий сигнал, і не лише прискореними темпами взялися добудовувати інтерконектор, а й підписали новий довгостроковий контракт на постачання газу з Росії, головною умовою якого є заміна українського маршруту на «Турецький потік».

Третього червня міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто повідомив про підписання 15-річного контракту на постачання природного газу з російським «Газпромом», який має вступити в силу у вересні цього року, по закінченню дії поточного контракту. «Panrusgaz», спільне підприємство «Газпром експорту» з угорською електроенергетичною компанією «MVM» та афілійованою з «Газпромбанком» компанією «Centrex», що є історичним імпортером російського газу в Угорщину, збереже обсяги імпорту на рівні 4-4,5 мільярдів “кубів”. Проте маршрут транспортування проляже не через українську ГТС, а через «Балканський потік» (відгалуження «Турецького потоку» – від північно-західного узбережжя Туреччини, через територію Болгарії та Сербії). Для України це означає, що Угорщина почне імпортувати газ через «Турецький потік» орієнтовно вже із жовтня.

Зараз на південному напрямку транзит газу через Україну здійснюється лише до Молдови. Загалом за 2020 рік «Турецьким потоком» до Туреччини та Європи, за даними «Газпрому», транспортовано 13,5 млрд. куб.м. газу; трубопровід був завантажений приблизно на 43% від проєктної потужності, а у першому та другому кварталах цього року середнє завантаження зросло до 73% – у зв'язку із введенням додаткових сухопутних потужностей в Болгарії та Сербії. Динаміка обсягів транзиту свідчить, що українська ГТС при повному завантаженні трубопроводів «Ямал – Європа», «Північний потік-1» та «Турецький потік» виконуватиме лише функцію балансуючої потужності в разі коливань попиту на газ чи технічних обмежень інших трубопроводів. Хоча, згідно з чинними умовами контракту між НАК «Нафтогаз» і «Газпромом», до 2024 року Україна отримуватиме кошти за весь обсяг замовлених потужностей, – а це 40 млрд. куб.м. у 2021-2024 роках, незалежно від об’ємів транзиту завдяки умові “транспортуй або плати”, – постає питання про необхідність подальшої оптимізації вітчизняної ГТС відповідно до реального попиту після 2024 року. І якщо комусь в ЄС, зокрема представникам Німеччини, здається, що достатньо виплатити Україні компенсації за її відмову від блокування «Північного потоку-2», то оперуючи доконаним фактом вже заподіяних збитків транзиту у зв’язку з роботою «Турецького потоку», має йтися спочатку про компенсації за втрати транзиту за південним напрямком. Адже завдають Україні цих втрат держави-члени ЄС: Болгарія та Угорщина, а також країна-кандидат – Сербія, членство якої в Євросоюзі підтримує нинішній німецький уряд.

Доки в ЄС вірять в “економічну сутність” кремлівських проєктів, “Газпром” монополізує ринок Балкан

«Газпром» зарезервував для прокачування палива територією ЄС потужності Трансбалканського напрямку, яким раніше російський газ постачався через Україну до Молдови, Румунії, Туреччини та Балкан, до 2035 року, в тому числі в реверсному режимі. В такий спосіб «Газпром» блокує можливість України отримувати газ з альтернативних джерел, скажімо з Азербайджану, або з СПГ-терміналів в Туреччині та Греції. Доки основна битва точилася довкола «Північного потоку-2», «Газпром» тихою сапою продовжує монополізувати ринок Балкан, перешкоджаючи реалізації проєкту «Південного енергетичного коридору».

1 квітня Федерація Боснія і Герцеговина почала отримувати російський газ з «Турецького потоку». Відповідно до додатку до чинної угоди з постачання газу між боснійською федеральною компанією «Енергоінвест АТ Сараєво» і ВАТ «Газпром експорт», підписаного на початку січня цього року, маршрутом доставки визначається «Турецький потік», а пункт прийому передачі газу переноситься з міста Берегове на кордоні України з Угорщиною у Зворнік на сербсько-боснійському кордоні. Традиційний маршрут через територію України, Угорщини та Сербії з 1 квітня перестали використовувати для постачання газу в Боснію та Герцеговину. В додатку до угоди він визначається лише як «альтернативний».

В історії зі зміною маршруту постачання, головна проблема для Боснії й Герцеговини відтер у тому, що боснійські державні інституції не мають контролю над мережею розподілу газу, а також над єдиним в країні пунктом прийому-передачі палива. Так, у 2015 році, після підписання «Газпромом» контракту на постачання газу з сербською «Газ‐РЕС д. о. о.», боснійська компанія «Gaspromet Pale», мажоритарним власником якої є сербська «SerbiaGas», перебрала на себе повний контроль над єдиним пунктом приймання газу в Боснії й Герцеговині у Зворніку, а лічильники, що до цього належали національній дистрибуційній компанії BH Gas d.o.o., примусово вилучили й замінили. Тобто, BH Gas d.o.o. позбавили будь-якого контролю за надходженням газу в країну. Окрім того, Росія через владу Республіки Сербської блокує будівництво південних та північних сполучень, які зв’язали би Боснію та Герцеговину з газопроводом через Хорватію, й у такий спосіб перешкоджає диверсифікації джерел постачання газу.

Звісно обсяги, які закуповує Федерація Боснії й Герцеговини – не просто малі, а мізерні. За даними «Газпрому», сумарно за чинним контрактом з «Енергоінвест АТ Сараєво» в період з 1997 по 2019 роки було поставлено близько 5,33 мільярда кубометрів газу, в тому числі у 2019-му – 178,3 млн кубометрів. За контрактом з «Газ‐РЕС д. о. о.» в період з 2015 по 2019 роки поставлено 278,2 млн куб. м газу, в тому числі позаторік – 57,2 млн куб.м. Але навіть на цих мізерних обсягах постачань чітко простежуються геостратегічні мотиви та дії Росії щодо цієї балканської країни: через закріплення монополії російського газу на ринку БіГ та унеможливлення отримання нею ресурсу з інших джерел, зокрема з хорватського СПГ-термінала на острові Крк, посилення позицій РФ у цій фрагментованій війною країні Балкан, яка є потенційним джерелом дестабілізації усієї Європи.

Ні для кого не секрет, що «Турецький потік» – це, по факту, ребрендинг заблокованого раніше «Південного потоку», який «Газпром» хитрощами побудував за гроші Єврокомісії. «Балканський потік» – продовження ІІ нитки «Турецького потоку», що проходить територією Болгарії, був побудований частково за рахунок коштів європейських фондів. Державний оператор болгарської ГТС, Bulgartransgaz EAD, планує подвоїти експлуатаційну потужність єдиного болгарського підземного сховища "Чирен" з 550 млн. до 1 млрд.куб.м. Вартість проєкту – 308 млн. євро. Вона частково забезпечується коштами ЄС з «Сonnecting Europe Facility». Система зберігання газу в Болгарії є негнучкою, й більша частина потужностей підземних газосховищ працює на задоволення потреб державної газорозподільчої компанії "Булгаргаз", яка використовує ПСГ для оптимізації довгострокового контракту з "Газпромом". Доступ до сховищ інших учасників ринку, яким потрібно збалансовувати свої позиції, ускладнено. Отже, на цій стадії не йдеться про жодну ліквідність ринку природного газу в Болгарії.

В рамках проєкту розширення ПСГ "Чирен" планується його під’єднання до маршруту "Балканського потоку" у напрямку Сербії біля міста Бутан за допомогою додаткового 45-кілометрового інтерконектору діаметром 700 мм. "Булгартрансгаз" стверджує, що це є частиною його довгострокової стратегії покращення умов на ринку газу. Своєю чергою, болгарські експерти прогнозують, що після фізичного з’єднання ПСГ «Чирен» з «Балканським потоком», «Газпром» може забронювати весь обсяг газосховища, аргументуючи це необхідністю забезпечення гнучкості постачання ресурсу європейським споживачам. У випадку недопущення інших гравців ринку до балансуючих потужностей ПСГ, ідея Балканського газового хабу, про яку давно говорять в Болгарії, не матиме можливості для практичного втілення, ринок не буде ліквідним.

Росіяни роблять все можливе для затримки реалізації спільного болгарсько-грецького проєкту з будівництва інтерконектора IGB довжиною 182 кілометрів діаметром 800 мм між болгарським м. Стара Загора та грецьким Комотіні, який повинен забезпечити транспортування до 3 млрд кубометрів газу на рік із можливістю збільшення потужності до 5 млрд “кубів” (у разі будівництва нової компресорної станції). Затримка будівництва інтерконектора IGB не дозволяє "Булгаргазу" отримати в повному обсязі відповідно до 25-річної угоди з азербайджанською стороною 1 млрд куб.м. природного газу від обсягу постачань консорціуму "Шах Деніз" на європейський ринок, які розпочалися 31 грудня минулого року через газопроводи TANAP (Трансанатолійський трубопровід) і TAP (Трансадріатичний трубопровід).

Зараз болгарська сторона, використовуючи схему віртуального обміну з грецькими компаніями, хоче отримати до 225 млн. куб.м. (замість запланованого 1 млрд. куб.м) азербайджанського газу до вересня. Згідно з угодою про обмін, грецькі фірми отримують азербайджанські поставки через TAP до грецького пункту з'єднання Неа Міссімврія, а "Булгаргаз" відбирає таку ж кількість російського газу, виділеного для Греції, який надходить до пункту міждержавного з’єднання Strandzha 2 – Malkoclar на болгарсько-турецькому кордоні. Реалізація такої проміжної угоди не полегшує доступ інших трейдерів до постачань через територію Греції, що не сприяє розвитку «Балканського газового хабу», і грає на руку росіянам. Тож виходить, що в Болгарії багато говорять про так званий газовий хаб, а насправді – залежність від РФ лише посилюється.

Україна ж опиняється в ситуації асиметричних зобов’язань, коли ми повністю виконали всі вимоги з реформування ринку природного газу, а ЄС навіть не зважає на статтю 274 Угоди про асоціацію, в якій чітко зазначено: “…З метою подальшої інтеграції ринків енергетичних товарів кожна Сторона повинна враховувати енергетичні мережі та можливості іншої Сторони під час розробки програмних документів щодо попиту та плану постачання, взаємозв’язку, енергетичних стратегій і планів розвитку інфраструктури”.

Отже, «Турецький потік» завдає шкоди не лише Україні, а й країнам Балкан. “Північний потік-2” має бути зупинений. Всі намагання Німеччини перевести фокус уваги з питання недопущення запуску трубопроводу на проблематику компенсацій – маніпуляції. Роль транзитера газу за південним напрямком Україна вже втратила. Трансбалканський трубопровід блокується Росією – з мовчазної згоди наших європейських партнерів, а тому нині якщо й справедливо вести перемовини щодо компенсацій, то вже за доконаним фактом втрати транзиту за південним напрямком. При цьому українська позиція щодо «Північного потоку-2» повинна бути непорушною: трубопровід має бути заблоковано.

Оксана Іщук, виконавчий директор Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-