Збройний конфлікт на Сході: як триватиме реінтеграція Донбасу та скільки буде коштувати Україні

Збройний конфлікт на Сході: як триватиме реінтеграція Донбасу та скільки буде коштувати Україні

Укрінформ
Стратегія економічного розвитку Донецької та Луганської областей може зазнати фіаско. Але на допомогу прийде новий державний орган

Протистояння на Донбасі вже сьомий рік поспіль негативно відображається на економічних та соціальних показниках розвитку всієї України. Щоправда, найбільш відчутний економічний спад відбувається на територіях, що безпосередньо залучені або межують із зоною військового конфлікту. Йдеться про Луганську та Донецьку області.

Серйозне зниження обсягів промислового виробництва, постійні бойові дії, знищення інфраструктури, зменшення кількості робочих місць, значне падіння доходів населення та вимушений переїзд людей з тимчасово окупованих територій – головні фактори, що значною мірою вдарили по економіці східної України.

Спробувати цю ситуацію вирішили в уряді та вже розробили концепцію стратегії економічного розвитку Донецької і Луганської областей. Але чи буде вона ефективною, як вплине на Україну в цілому, скільки взагалі триватиме безпечна реінтеграція Донбасу та скільки потрібно витратити на повне відновлення окупованих територій – на ці та інші запитання для Укрінформу розповіли провідні українські експерти.

Стратегія економічного розвитку Донецької та Луганської областей

23 грудня 2020 року на засіданні Кабінету Міністрів України було схвалено концепцію стратегії економічного розвитку Донецької і Луганської областей. Її метою є розбудова нової сучасної конкурентоспроможної економіки на сході країни та створення додаткового поштовху для розвитку окупованих територій. Основні пріоритетні напрямки цієї стратегії, як прописано в документі, спрямовані на:

  • створення в регіоні сприятливого бізнес-клімату, який стимулюватиме інвестиції та розвиток малого та середнього підприємництва;
  • розвиток ланцюжків вартості, міжнародної торгівлі, виробництва та експорту;
  • розвиток сучасного сільського господарства та переробної промисловості;
  • забезпечення енергетичних ресурсів, необхідних для розвитку регіону;
  • забезпечення розвитку транспортної інфраструктурної мережі, необхідної для розвитку регіону;
  • зниження безробіття та підвищення гнучкості ринку праці;
  • підвищення якості життя населення на територіях Донецької та Луганської областей;
  • запобігання екологічним катастрофам та покращення стану довкілля в регіоні.

Окрім цього, як розповідає заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ростислав Замлинський, центром стратегії виступатимуть люди, до яких і буде прикута особлива увага з боку держави.

«Центром Стратегії економічного розвитку Донецької та Луганської областей є люди, і вони повинні мати змогу розвиватися, розширювати свої економічні можливості. Для цього держава разом з місцевою владою має створити ту інфраструктуру, де б громадяни могли почувати себе безпечно. Ми говоримо також про започаткування нових фінансових інструментів, які були б скеровані на стимул надати можливості розвитку, розширення підприємницької спільноти, можливості для самореалізації громадян у бізнес середовищі. Це ключові індикатори, які ми для себе намітили для реалізації цієї Стратегії»,зазначив Замлинський

За його словами, вже на початку травня цього року проєкт стратегії буде направлений на погодження до органів виконавчої влади і міністерств, які причетні до цього процесу. І, по ідеї, запрацює вона 1 січня 2022 року.

«Проєкт Стратегії економічного розвитку на початку травня 2021 року буде скерований на погодження органам виконавчої влади і різним міністерствам, які причетні до цього процесу. Наступний крок – це розгляд цього документу Кабміном і прийняття його, як стратегічного документа. Тобто, на сьогоднішній день ми рухаємося відповідно до того плану заходів, який поставили перед собою наприкінці минулого року і маємо амбітну ціль, що Стратегія реально почне працювати з 1 січня 2022 року. Я переконаний, що спільними зусиллями ми досягнемо успіху в цьому процесі», – резюмував Замлинський.

Ростислав Замлинський
Ростислав Замлинський

Не все те «золото», що блищить

За словами політолога, співзасновника Національної платформи «Діалог про світ і безпечної реінтеграції» Олега Саакяна, створення стратегії, яка передбачає економічний розвиток прифронтових території, є позитивним кроком до розвитку Донецької та Луганської областей і демонструє політичну волю з боку влади. Але, чи буде вона ефективно, як вважає експерт, сказати важко, бо для початку потрібно дочекатись її затвердження, щоб об’єктивно оцінити усі можливі виклики та ризики.

«Судити про її ефективність зможемо тоді, коли буде подано відповідний пакет законодавчих змін. Що дозволить оцінити пропозиції, які релевантні тим викликам, що стоять перед Україною. Але налаштований я доволі оптимістично, оскільки декларовані принципи, сам підхід пріоритетного розвитку цих територій, а також рівень консультацій, які були проведені з експертами та громадським сектором, говорять про доволі хорошу якість підготовлених пропозицій. Більш того, така активність демонструє серйозний підхід і політичну волю. Цей процес точно втілює оптимізм», – каже фахівець.

Своєю чергою, керівник політико-правових програм ГО «Український Центр суспільного розвитку» Ігор Рейтерович припускає, що стратегія реінтеграції Луганської та Донецької областей може бути не настільки ефективною, як хотілося б. Адже врегулювання має початись з припинення прямого збройного протистояння та повного відновлення контролю над окупованими областями.

«Думаю, що поки вона не буде особливо ефективною. Тим більше, що стратегія є декларацією. Без встановлення остаточного контролю над окупованими територіями, вона навряд чи буде дієвою», – вважає він.

Мільярди доларів - не межа

Через збройну агресію РФ на сході України постраждали усі регіони, але економіка Донецької та Луганської областей зазнала найбільшої шкоди. Через втрату територій, людей та активів, розрив ланцюжків вартості та міграцію населення ці області не просто скоротили регіональний продукт у порівнянні із мирними часами, але суттєво відстали від решти українських регіонів.

Як йдеться в дослідженні Центру економічної стратегії, через країну-агресора Донецька область втратила 40% промисловості, Луганська – 70%. А прямі втрати валового регіонального продукту (ВРП) двох областей оцінюються у розмірі більше 50 млрд дол США за 5 років з 2014 по 2018 рік.

«Якби річна зміна ВРП Донецької та Луганської областей була в середньому така ж, як у інших регіонах України, то валовий регіональний продукт цих двох областей разом у 2018 році становив би 595 млрд грн, а не 227 млрд грн, тобто втрати склали близько 367 млрд грн, або 13,5 млрд дол. США. Всього за весь період з 2014 до 2018 регіон втратив близько 1,2 трлн грн, або, якщо перевести в долари за середньорічним курсом, то 51 млрд дол. США. Це близько 10% від ВВП, що Україна в цілому виробила з 2014 до 2018 року», – повідомляють в ЦЕС.

Примітно, що ці розрахунки включають лише недовироблену додану вартість – вони не враховують втрати активів, що були зруйновані або зараз знаходяться на непідконтрольній Україні території, а також вплив економічної кризи, викликаної військовою агресією РФ, що привела до падіння економіки усіх регіонів. Тому справжні втрати є набагато вищими, і цифра у 1,2 трлн грн за 5 років (2014-2018 рр.) може вважатися лише нижньою межею.

Як запевняють експерти, на сьогодні достеменно не відомо, на яку суму завдала Росія збитків Україні, спричинивши збройний конфлікт на Донбасі. За різними оцінками, сума може становити близько 120 млрд доларів.

Ціна питання росте з кожним роком

Ілона Сологуб
Ілона Сологуб

Повна реінтеграція Донбасу – процес довготривалий та потребує влиття в нього мільйонів доларів. Але чи зможе Україна осилити його самостійно – невідомо. За словами експертів, на відновлення тимчасово непідконтрольної Донецької і Луганської областей України, у разі їх деокупації, знадобиться близько 22 мільярдів доларів. «За мінімальними оцінками, інвестиції в інфраструктуру та людський капітал становитимуть 22 млрд дол. Чи будуть у нас такі кошти – залежатиме від того, наскільки зараз ми будемо проводити реформи, які сприяють економічному розвитку. Поки що ці реформи проводяться дуже повільно. Звісно, було б добре отримати допомогу інших країн, і вони будуть раді її надати – якщо Україна продемонструє, що здатна ефективно розпорядитися цією допомогою», – каже керівниця аналітичної платформи «Vox Ukraine»  Ілона Сологуб.

Але така цифра лише орієнтована, як вважає Олег Саакян, бо ситуація на Донбасі з кожним роком змінюється, а, відповідно, і сума, яка має бути спрямована на відновлення окупованих областей, також.

«Ціна питання – з кожним роком окупації зростає. І в фінансовому еквіваленті, і з точки зору зусиль, які потрібно буде докласти, щоб відновити «нематеріальні» втрати. Це і соціальні зв’язки, і виробничі школи, і трудові колективи і багато чого іншого. Відповідно зараз, за розрахунками Віденського інституту, це більше 20 млрд доларів. Це саме ті ресурси, які будуть потрібні для того, щоб відбудувати території. Якщо говорити про збитки, то це набагато більше сума – і з точки зору прямих,і непрямих втрат. І, як показує світова практика, шанси на повноцінну компенсацію та репарацію з боку Російської Федерації на сьогодні невеликі», – вважає експерт.

Проблема наша – гроші іноземні?

За словами керівника Центру політичних студій «Доктрина» Ярослава Божка, Україні доведеться в обов’язковому рахунку заручитись підтримкою іноземних держав для повноцінної післявоєнної реінтеграції Донбасу. Але тут потрібно бути обережним, бо країни-союзники повинні чітко розуміти, куди саме будуть інвестуватись кошти.

Ярослав Божко
Ярослав Божко

«Безумовно, Україна не впорається без коштів іноземних держав, але є можливість залучити як фінансування з ЄС, так і з США, Великобританії і Канади. Однак, це потребує доконаної якісної стратегії, яка не буде змінюватися через зміни в політичному керівництві країни. Міжнародні донори мають бути впевнені у якості проєкту, в який вони інвестують. І в цьому плані справи в українських державних органів не дуже хороші», – каже фахівець.

Подібної думки дотримується і директор Інституту світової політики Євген Магда, який вважає, що без залучення допомоги з боку інших держав, Україна не зможе самотужки відновити економічний потенціал окупованих територій.

«Питання реінтеграції Донбасу на сьогоднішній день є стратегічним для України. І, перш ніж говорити про якісь дії, очевидно, що необхідно ухвалити саму стратегію реінтеграції ОРДЛО. Цього наразі немає. Казати про те, що Україна самостійно може відновити економічний потенціал Донбасу, думаю, є перебільшенням. Навіть оцінки завданих збитків війною є дуже різними. На жаль, на сьогодні Україна не має і в осяжній перспективі не матиме необхідної кількості коштів для здійснення ефективної реінтеграції повоєнного Донбасу. Адже вона повинна здійснюватися не лише, власне, у відбудові промислових підприємств, об’єктів інфраструктури, а й в забезпечені рівних з іншими громадянами України прав свобод, гарантій та належного доступу до послуг. Це на сьогодні є проблемою, яку вирішити самотужки країна об’єктивно не в змозі. Тому очевидно, що потрібно розраховувати на допомогу світової спільноти в цьому питанні».

В той час і представник окремих районів Донецької області України в ТКГ Сергій Гармаш запевняє, що в будь-якому разі доведеться звернутись по допомогу до інших держав. Але зайвих надій плекати не варто. Бо, перш за все, конфлікт на Донбасі стосується нашої держави, а тому фактично все навантаження і лежатиме на наших плечах.

Сергій Гармаш
Сергій Гармаш

«Я думаю, це буде комплексне джерело фінансування. Тут і наш бізнес, і бюджет, і міжнародні донори, і іноземна допомога. Але зайвих надій на закордон плекати не треба. Проблема наша, і найбільший вантаж її вирішення ляже саме на нас», – розповідає експерт.

Серед головних країни, які можуть посприяти реінтеграції Донбасу, зокрема і власним досвідом, експерти відзначають Німеччину, США, Канаду та Францію. Тобто ті держави, які на сьогодні і так є потенційними союзниками.

«Підтримкою треба заручатись тих країни, які на сьогодні вже потенційні союзники і однозначно говорять, що «Донбас – це Україна». Тобто, це такі держави як: Франція, Німеччина, США, Канада, Литва, Естонія, Польща. Усі ті, з ким у нас непогані відносини. Також в плані обміну досвідом ми можемо говорити і про Хорватію, яка вже мала подібну ситуацію, і звернути увагу на Казахстан. Бо фактично це та країна, яка може мати подібні проблеми як і у нас», – каже Ігор Рейтерович.

Щоправда, в України є шанс в подальшому самостійно реінтегрувати тимчасово непідконтрольні уряду території, але тоді доведеться пожертвувати часом. А це не вигідно ні світовій спільноті, ні нашій країні в цілому, наголошує Олег Саакян:

«Якщо говорити про процес в цілому, то, звісно, Україні бажано підтримувати зв’язок з міжнародним співтовариством, зокрема і щодо фінансового боку цього процесу. Бо це виклик доволі масштабних розмірів не тільки для нашої держави, а й європейського простору з точки зору безпеки і взагалі дієздатності європейських країн. Це глобальний виклик, і Україна сама могла б потягнути цей тягар, але це буде довго. Це створить низку додаткових ризиків і точок напруження всередині самої країни, що може призвести до негативних наслідків».

На допомогу прийде новий державний орган?

Як відомо, на сьогодні в Україні діє Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, створене у 2016 році. Саме ця структура відповідає за формування та реалізацію державної політики щодо окупованих Донецької і Луганської областей, зокрема Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Також у країні з 2014 року працює Програма ООН із відновлення та розбудови миру. Її діяльність спрямована, зокрема на зміцнення громадської безпеки, соціальної згуртованості та підтримку відбудови економіки постраждалих від конфлікту громад на окупованих територіях.

Тим не менш, найближчим часом в Україні планують створити новий державний орган, який також займатиметься окупованим Донбасом.

«Робота над структурою ведеться. Це буде не громадська організація, а офіційний орган, правда, без статусу міністерства. Під нього буде прописане законодавство та розроблена остаточна концепцію стосовно того, як він повинен працювати та функціонувати. За логікою, вже найближчим часом ця служба, подібна тій, що діє при ООН, повинна з’явитись. І це буде не альтернатива міністерству, яке очолює Олексій Резніков», – розповідає Ігор Рейтерович.

За його словами, мета цього органу, який, скоріш за все, матиме статус відомства, передбачає налагодження відносин між людьми та сприятиме швидшому відновленню неокупованої частини Донбасу.

Ігор Рейтерович
Ігор Рейтерович

«Його головна мета – об’єднання зусилля експертного, культурного співтовариства, інститутів громадянського суспільства, які готові брати участь в процесах реінтеграції Донбасу. Будуть проводитись експертні обговорення, залучатимуться лідери громадської думки. На сьогодні є багато людей, які не хочуть працювати з органами влади, бо мають недовіру. А цей орган допоможе знайти певні компроміси та точки дотику для того, щоб провести «широкий» діалог всередині країни. Це змога налагодити зв’язок з усіма людьми, які, наприклад, або виїхали, або залишились в прифронтовій зоні, або їздять туди та не мають жодного шлейфу, пов’язаного з бойовиками і т.д.», – каже експерт.

Функціонуватиме ця структура не лише за рахунок державного бюджету, як розповідає фахівець. Основним джерелом фінансування мають стати гранти та міжнародні організації, які і раніше залучали кошти:

«Основне фінансування – це навіть не державний бюджет, а різноманітні гранти, які ми будемо отримувати через ООН і багато інших організацій. Вони і так витрачають багато коштів на подібні проєкти, але часто виникають різні труднощі, пов’язані з цим процесом. А так, буде готова служба, яка звітуватиме про витрачені гроші щодо інтеграції на цих територіях та спостерігатиме за цією роботою».

Як наголошує Рейтерович, створення цього органу, діяльність якого спрямована на налагодження людських взаємин, буде одним з важливих елементів щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, якщо в уряді, звісно, підійдуть дуже відповідально до його створення:

«Ініціатива цікава. Головне, аби вона правильно була реалізована. В принципі, вже є певна кандидатура людини, яка буде нею займатися. І, якщо це «вигорить», то в нас буде непоганий козир. Адже, по ідеї, вона буде діяти не лише на території Донбасу, а й буде мати відповідні підрозділи, які будуть взаємодіяти з анексованим Кримом. А це також важливо».

 «Донбас порожняк не жене»

Реінтеграція Донбасу – вперше про це гучно заговорили у 2019 році після «Форуму єдності», який проходив у Маріуполі. Тоді президент Володимир Зеленський сказав, що в Україні має з'явитися Державна стратегія безпечної реінтеграції тимчасово окупованих територій, які країна не збирається віддавати агресору..

Після цього термін «реінтеграція» все частіше почав з’являтись в заявах українських державотворців разом з «деокупацією». Але, як розповідає Сергій Гармаш, ці два поняття в Україні часто плутають, і тому потрібно чітко розрізняти значення цих слів.

«У нас часто плутають поняття деокупації та реінтеграції. А це різні процеси. Для реінтеграції спочатку має відбутись деокупація, звісно, якщо ми зараз говоримо про ОРДЛО. Потім треба розібратись в поняттях: що ми маємо на увазі під реінтеграцією? Тому що реінтеграція має політичний, економічний, інфраструктурний, правовий, інформаційний аспекти, та головний – психологічний! Чому головний – саме психологічний? – Тому що всі інші аспекти реалізують люди і їх ефективність залежить від людей. Тож, люди з обох боків існуючої зараз лінії фронту, мають бути готовими до спілкування і співпраці. І, підкреслюю, це проблема не тільки для населення окупованих територій», – пояснює експерт.

За його словами, для безпечної реінтеграції спочатку варто змінити інформаційний фон щодо війни Донбасі та зрозуміти, що люди на окупованих територіях живуть не лише ненавистю до України, яка перебільшена, а виносять на перший план гуманітарні та економічні питання.

«Батьки, сини, брати гинули з обох сторін лінії фронту. Невідомо, коли закінчиться війна. Давайте рахувати, що на той момент може бути. Наприклад, 15 тисяч загиблих з обох сторін. Всі вони мають найменше трьох-чотирьох людей, яким вони були близькі, для кого їх загибель – психологічна травма. Тобто, це 60 тисяч. Умовно ділимо цю цифру на два (бо втрати з обох сторін лінії дотику). В результаті з 3,5 мільйонів людей, а саме стільки становить населення ОРДЛО, близько 30 тисяч осіб можуть мати «кровні» претензії до України. Це орієнтовно 1% на 35 мільйонів вільної України. До чого, здавалося б, ця цинічна арифметика? Щоб показати, що ступінь залученості у війну на кровному та психологічному рівні не треба перебільшувати. Більшість людей на окупованих територіях живуть не війною, не ненавистю до України, а своїми щоденними економічними й гуманітарними проблемами».

В результаті, якщо Україна забезпечить мешканцям неокупованого Донбасу якісні умови життя та впевненість в завтрашньому дні, то Росія не зможе жодним чином вплинути на жителів окупованих територій, що, своєю чергою, прискорить процес майбутньої реінтеграції, зазначає експерт:

«Політичне ставлення більшості з них до конфлікту формується технологічно – інформаційним впливом. Люди просто хочуть нормально жити в безпечних, психологічно комфортних, умовах. Тому, якщо Україна запропонує на неокупованих територіях умови, які передбачають соціально-економічні блага, та впевненість в завтрашньому дні, жителі деокупованих в майбутньому територій швидко повернуться до країни. Навіть, якщо врахувати, що Росія завжди робитиме все, щоб ці рани не заживали. На психологічну реабілітацію більшості населення піде не більше часу, ніж тягнеться конфлікт. Адже фактично люди не можуть довго жити в конфлікті з оточуючим світом, вони прилаштовуються до ситуації, особливо, якщо вона краща, ніж була до цього за поділом піраміди потреб Маслоу».

В той час і Євген Магда запевняє, що Україна дійсно повинна створювати сприятливі умови для мешканців неокупованого Донбасу. І починати варто з розбудови економіки.

Євген Магда
Євген Магда

«На мій погляд, в першу чергу це об’єктивна оцінка завданих збитків, але вона можлива лише після відновлення територіальної цілісності України. Тобто, говорити на цей момент про певні стратегічні рішення, на жаль, доволі складно. Україна має починати з підконтрольної частини Донецької та Луганських областей і там, відповідно, створювати умови для якісного життя. Крім того Україна спочатку не повинна відновлювати зруйновані підприємства за загальним списком. Куди більшою перспективою буде зміщення акценту на продуктивні сили Донбасу. Тобто поширення там системи мікрокредитів, ініціювання розвитку малого та середнього бізнесу, просування різних ініціатив, які б могли підтримати мешканців і ОРДЛО, і підконтрольного Донбасу. Змінити їх ставлення до ситуації. Лише в такий спосіб ми можемо вирішувати економічні, соціальні проблеми та змінити політичні настрої на Донбасі, які, здається, до цього часу перебувають в полоні парадигми «Донбас порожняк не жене», – каже фахівець.

За словами Ілони Сологуб, щоб відбулась безпечна реінтеграція Донбасу, потрібно, аби Російська Федерація звільнила окуповані території, адже лише після цього можна буде інвестувати кошти як і в інфраструктуру, так і в людей.

«В першу чергу, звісно, Росія має звільнити окуповані території. Далі потрібно буде інвестувати в розмінування, інфраструктуру, вирішення екологічних проблем – перш за все, із шахтами, багато з яких наразі затоплені. А також – допомагати людям інтегруватися в українське суспільство. Перш за все, це різноманітні навчальні програми, які допоможуть їм працевлаштуватися. Окремий великий пласт роботи – проведення амністії – адже під неї не мають підпасти ті, хто воював на боці окупантів чи скоїв тяжкі злочини. Також потрібно підготувати якісні управлінські кадри, які обіймуть пости в органах влади окупованих територій після звільнення. Також буде дуже важливою на всій території України й інформаційна кампанія», – каже експертка.

Також українським державотворцям на сьогодні варто розробити додаткові плани реінтеграції та звернути увагу на низку законопроєктів, які можуть викликати бурхливу реакцію в суспільстві.

«Для влади, по-перше, потрібно розробити адекватний план реінтеграції. Але він повинен бути не один. Потрібно запропонувати кілька варіантів та застосовувати їх в залежності від розвитку подій. По-друге, цей план повинен бути оперативно обговорений та мати підтримку з боку наших партнерів. По-третє, потрібно визначити всю законодавчу базу та нормативно-правові акти. Адже вже найближчим часом може розгорітись скандал, пов’язаний із законом про колаборантів та законопроєктом щодо амністії – потрібно буде завчасно врегулювати усі ці питання», – наголошує Ігор Рейтерович.

До подібної думки схиляється і пан Саакян, який запевняє, що владі дійсно варто завчасно розглянути усі можливі варіанти розвитку подій та «зіграти на випередження», не чекаючи закінчення конфлікту:

Олег Саакян
Олег Саакян

«Для України вже зараз потрібно готувати всі необхідні елементи для того, щоб забезпечити цю реінтеграцію в майбутньому, тобто бути проактивними. Також потрібно, не очікуючи завершення конфлікту, розвивати підконтрольні території, які постраждали в результаті війни. Вони повинні інтегруватись з суміжними областями, щоб території, які опинились без обласного центру, могли, зокрема, налагоджувати соціально-економічні ланцюжки. Тим не менш варто звернути увагу на території, де відбувається дезінтеграція, спричинена РФ. Вони повинні стягуватись та «зшиватись» там, де нам це вигідно, не шкодячи національній безпеці й обороні. Тобто, унеможливити «відтік» цих територій силою тяжіння до стереотипного центру у вигляді Донецька і Луганська, тобто до тимчасово окупованих територій».

П’ять, десять, двадцять п’ять – скільки триватиме реінтеграція

Як вважає Ілона Сологуб, Україні під силу реінтегрувати деокуповані території за 5 років, але за умови, що влада цим питанням займатиметься інтенсивно:

«На мою думку, це можна зробити достатньо швидко (до 5 років), якщо цим інтенсивно займатися. Звісно, зміна ментальності людей займе більше часу, але ввести ці території в українське правове поле та більш-менш відбудувати інфраструктуру можна швидко».

Натомість Ігор Рейтерович запевняє, що безпечна реінтеграція ОРДЛО може тривати не менше 10 років.

«Про Донбас ітиметься мінімум десять років. Якщо ми дивимось на досвід будь-яких країн, які мали схожу проблему, хоча випадок з Україною є унікальним в цьому плані, то вони витрачали від 10-15 до 25-30 років. Найкращий приклад, це східна та західна Німеччина. З 1989 року пройшло багато часу, але розбіжності на гуманітарному, культурному та економічному рівнях зберігаються і до сьогоднішнього дня. І це при тому, що німці були ментально ближчі, не було конфліктів з мовою. Тому при усіх сприятливих умовах та обставинах, зокрема, якщо Росія повністю забереться, а Україна встановить повний контроль над окупованими територіями, це займе мінімум 10 років».

Не так оптимістично налаштований і Олег Саакян. За його словами, історія з повним відновленням декупованих українських територій займе не менше ніж покоління

«Направду, сам підхід визначення процесу реінтеграції часовими рамками, як на мене, є хибним. І те, що ним користуються як українські політики, так і почасту лідери суспільної думки, вважаю скоріше шкідливим для процесу і його якості. Скоріше, варто говорити про певні якісні показники, проходячи які, ми можемо казати про досягнення або певні елементи реінтеграції. В широкому розумінні – коли буде забезпечена повна реінтеграція окупованих територій на рівні з іншими областями без відчуття повної відмінності займе більше ніж покоління», – каже експерт.

Іншими словами, просто відновити інфраструктуру в контрольованих територіях - це реально, питання грошей та стратегії, а ось економічне відновлення окупованого Донбасу - це вже зовсім інша історія і коли про це буде актуально говорити - невідомо.

Андрій Мірошниченко
Андрій Мірошниченко

“З одного боку, ми багато років знаходимося у конфлікті, який виник після військової агресії Російської Федерації, - резюмує радник віцепрем’єр-міністра і міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Андрій Мирошниченко в “Подкасті про економіку” Громадського радіо. - Спочатку, всі звертали увагу на переговорний процес, на те, що буде після окупації, і забули про те, що в нас є підконтрольні території Донецької та Луганської областей і їх необхідно розвивати. Найкращий шлях реінтеграції, у першу чергу, людей - це показати, що Україна успішна, а Донецька та Луганська області на підконтрольній частині є взірцем, частиною Європи. Це змінює переговорний процес і ставлення людей, які сьогодні перебувають під контролем окупаційної влади”.

Нагадаємо, війна на сході України – збройний конфлікт, розпочатий російськими загонами, які вторглися у квітні 2014 року на територію українського Донбасу після захоплення РФ Криму. Конфлікт має характер міжнародного і став продовженням російської збройної агресії проти України. Попри численні факти участі збройних сил РФ та докази причетності країни-сусідки до війни, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення в Україну, а тому з українського боку війна розглядається як неоголошена, зокрема часто вважається «гібридною війною» Росії проти України.

Валентин Марчук, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-