Аби ефективно модернізувати Угоду про асоціацію з ЄС, не треба  гарантовано псувати стосунків

Аби ефективно модернізувати Угоду про асоціацію з ЄС, не треба гарантовано псувати стосунків

Аналітика
Укрінформ
Захопившись неузгодженими із партнерами обмежувальними кроками, втратимо законні можливості перегляду умов міжнародної торгівлі

Згідно з умовами Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, яка у повному обсязі набрала чинності 1 вересня 2017-го, з січня наступного року почнеться перший перегляд документа. Неофіційні переговори про зміни до нього уже тривають. Завдання-максимум для Києва: конкретизація окремих положень політичної частини Угоди і внесення до неї більш чітких формулювань щодо європейських перспектив для України. Завдання-мінімум – “вирівнювання” умов для вітчизняного та європейського бізнесу у рамках Зони вільної торгівлі.

Для узагальнення побажань українських суспільства та бізнесу цими днями започатковано національний Діалог щодо оновлення Угоди, яким опікується віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина. В ідеалі – узагальнити пропозиції до запланованого на жовтень саміту Україна – ЄС.

Водночас, на думку багатьох експертів, звести всі зусилля нанівець може втілення низки законодавчих і регуляторних ініціатив – на кшталт законопроєкту №3739 (щодо рівня локалізації виробництва) та планів із впровадження додаткових мит на імпорт. То як же правильно розставити пріоритети і знайти “золоту середину” між, безумовно, потрібним у ці скрутні часи національним протекціонізмом і європейськими прагненнями України?

П’ята річниця Угоди про асоціацію: час для оновлення

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є найбільшою Угодою ЄС із “третьою” країною”, – наголосила, відкриваючи дискусію, Ольга Стефанішина, – і продовжила: “Зона вільної торгівлі з ЄС надала нам доступ до найбільшого ринку на європейському континенті. Й наразі Євросоюз – основний торговельний партнер України та найбільший інвестор у вітчизняну економіку. На ЄС припадає майже 42% нашого товарообігу”. Окрім того, у рамках виконання Угоди українці отримали безвіз, студенти – ширший доступ до європейських освітніх програм, підприємці – до кредитів. ЄС став для України не тільки торговельним партнером, а і надійним другом, готовим підтримати у важку хвилину – приміром, під час пандемії чи повені на Заході України.

Водночас, як нагадала віцепрем’єрка, положення Угоди розроблялися ще у 2010 році. А за десятиліття змінилися стандарти і запити як у Європейському Союзі, так і в Україні. Чи не найбільшою мірою це стосується торгівлі, яка потребує осучаснення підходів. Тому оновлення Угоди про асоціацію, зокрема модернізація її торговельної частини, – це необхідність та рушій поглиблення європейської інтеграції нашої країни.

Очікується, що основні акценти при осучасненні Угоди робитимуть на:

  • оновленні Додатків – поглиблення секторальної інтеграції;
  • перегляді торговельних (тарифних та нетарифних) параметрів – збільшення обсягів безмитного експорту на ринок ЄС та усунення нетарифних заходів, що обмежують торгівлю із Євросоюзом.

Про це – детальніше.

Економічні дисбаланси: те, що для нас – 42%, для європейців – лише 1%

Ольга Стефанішина
Ольга Стефанішина

На Україну припадає трохи більше 1% торговельного балансу ЄС, натомість частка Євросоюзу у нашій зовнішній торгівлі – майже 42%. Про це написала Ольга Стефанішина, коментуючи започаткування Діалогу із бізнесом. “При цьому товари з високою доданою вартістю – далеко не основні у товарній групі українського експорту, а від’ємне торговельне сальдо торік склало понад $4 мільярди. Україна прагне збільшити частку своєї продукції на європейському ринку. На практиці це одночасно принесе такий ефект: чим більше українських компаній матимуть доступ до європейських публічних закупівель та ринку, тим швидше вони прагнутимуть працювати за європейськими прозорими правилами тут, в Україні, особливо на місцевому рівні”, – пояснила віцепрем’єрка. І додала: “Якщо ми хочемо "грати у вищій лізі", то на зміну вибірковому протекціонізму має прийти продумана політика підтримки національного виробника, а на зміну квапливим одностороннім діям – постійний діалог із партнерами. Оновлення Угоди про асоціацію – важлива частина цього процесу, що дозволить вирівняти економічну асиметричність наших відносин”.

Схоже, це натяк на деякі – вочевидь, неузгоджені між різними гілками української влади – протекціоністські ініціативи, які майже збіглися в часі з активізацією зусиль щодо осучаснення Угоди про асоціацію.

“Тепличні” умови для вітчизняного машинобудування: плюси та мінуси

Головний ризик, який може суттєво послабити переговорні позиції України, на думку експертів – законопроєкт №3739 “Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості”, який передбачає преференції для української продукції машинобудування і створює нові бар’єри для імпорту. Через впровадження додаткового критерію у системі державних закупівель – рівня локалізації виробництва.

1. Мета (уявна й реальна)

Олена Омельченко
Олена Омельченко

“Така ідея начебто досить приваблива. Проте, реалізувати її зараз вкрай складно – вона суперечить зобов’язанням України перед СОТ та ЄС, – наголошує партнер юридичної фірми "Ілляшев та Партнери", керівник практики міжнародної торгівлі Олена Омельченко, – Україна зобов’язалась надавати доступ до свого ринку держзакупівель на принципах недискримінації та національного режиму відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС і Угоди СОТ про державні закупівлі (GPА). В обмін на це отримала доступ до зовнішніх ринків 47 держав, включаючи країни ЄС, Великобританію, США, Японію, Канаду, Гонконг, Сінгапур, Корею... Порушення цього питання зараз означає для світу: Україна досі не здатна визначитися, що для неї важливіше: просування експорту до ЄС (для чого треба переглядати Угоду про асоціацію), чи захист внутрішнього ринку державних закупівель”.

Нагадаємо, під час нещодавнього візиту до Брюсселя прем’єр-міністр Денис Шмигаль навіть змушений був окремо запевнити європейських партнерів у збереженні рівноправного доступу до системи держзакупівель в Україні і публічно звернутися до вітчизняних парламентаріїв із проханням не поспішати з ухваленням документа – до узгодження деяких його суперечливих положень. Утім, Верховна Рада до цих закликів не прислухалася. Законопроєкт ухвалили у першому читанні.

“Низка його пунктів суперечить міжнародним домовленостям України, тому документ потребує доопрацювання, – наголосив глава Уряду уже згодом, під час робочої поїздки на Крюківський вагонобудівний завод, – У документі є пункти, які суперечать нашим міжнародним домовленостям. Їх необхідно привести у відповідність, зберігши принцип захисту внутрішнього українського виробника”.

2. Наслідки (ймовірні сценарії)

Основне – це прогнозоване блокування європейською стороною передбаченої угодами України з ЄС можливості перегляду вже цієї осені умов доступу наших компаній до публічних закупівель у європейських країнах. Сторони мають відкрити свої ринки закупівель і надати не менш сприятливі, ніж для власних компаній, умови.

Далі – як прогнозує Олена Омельченко, США, ЄС, Японія та інші країни-сторони Угоди СОТ про держзакупівлі можуть ініціювати провадження проти Києва в рамках механізму вирішення суперечок Світової організації торгівлі. Окрім цього, ЄС може скористатися процедурою урегулювання суперечок за Угодою про асоціацію. Це – швидше й дієвіше. У разі (найімовірніше) програшу Україна “буде вимушена привести власне законодавство у відповідність до міжнародних договорів, і за цей час втратить імідж, політичну та фінансову підтримку із багатьох питань”, – прогнозує пані Омельченко. Поміж негативних для України наслідків, за її оцінками, такі:

  • згадане вже зупинення виконання наступного етапу відкриття ринку держзакупівель ЄС для України, що планується на вересень-жовтень;
  • затягування на роки процесу з оновлення Угоди про асоціацію, особливо її торгової частини;
  • розірвання домовленості щодо відкриття ринку електронної комерції ("цифровий безвіз");
  • блокування домовленостей щодо "дзеркального бюджету для України" у рамках участі у Зеленій Угоді ЄС; 
  • можливий зрив домовленостей щодо політичних рішень у рамках Саміту Україна-ЄС у жовтні цього року.

3. Аргументи (на користь і “проти”)

У прибічників же ухвалення документа – своя аргументація. Вони нагадують про безпрецедентну підтримку Євросоюзом власного бізнесу. І Євроспільнота (на рівні Єврокомісії), й окремі країни ЄС зараз вливають в економіку сотні мільярдів та навіть трильйони доларів. Таким чином, європейський бізнес отримує значні конкурентні переваги над українським. Бо наша країна, на жаль, не може втілювати подібні програми й допомагати своїм виробникам “живими грошима”. Тобто, насправді, мовляв, ідеться про порушення умов конкуренції з боку Європи. Україна ж лише захищається, впроваджуючи доволі локальні протекціоністські заходи.

Дмитро Наталуха
Дмитро Наталуха

За словами голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитра Наталухи, ухвалення законопроєктів про локалізацію виробництва та підтримку індустріальних парків дозволить відійти від сировинної моделі української економіки до виробництва продукції з високою доданою вартістю. Як зазначається у пояснювальній записці до законопроєкту №3739, він пропонує з 1 січня 2021-го терміном на десять років встановити особливі процедури закупівлі окремих товарів. Зокрема, документ містить перелік товарів, щодо яких при проведенні публічних закупівель будуть обов’язковими вимоги локалізації (повного або часткового виробництва в Україні). Народні депутати хочуть заборонити закупівлю через систему Prozorro 88 груп імпортних товарів машинобудування за умови відсутності в них локалізації на рівні 25-40%. Автори переконують: завдяки законопроєкту ВВП країни зросте на 3,9%. Хоча конкретних розрахунків і не наводять. Також прибічники проєкту очікують, що іноземні виробники почнуть активніше будувати заводи в Україні, щоб зберегти доступ до наших тендерів, або ж почнуть кооперуватися із місцевими виробниками. Що теж добре.

Але противники документа у такий “промисловий рай” не вірять. При цьому, як зазначається у зверненні громадських організацій Transparency International Ukraine і Центр протидії корупції, окрім ризиків розсваритися з міжнародними партнерами, в разі ухвалення документа ми можемо ще й наштовхнутися на додаткові внутрішні корупційні ризики. “Будь-які зміни до законодавства чи системи електронних закупівель, які стосуються усунення або обмеження конкуренції, неприпустимі. Водночас питання локалізації потребує додаткового вивчення та дослідження економічного ефекту від впровадження у сфері закупівель і не може суперечити міжнародним зобов’язанням України”, – наголошують громадські активісти.

Запровадження імпортних мит: розхолодження замість прогресу

Доволі негативно оцінюють в експертному середовищі і плани щодо впровадження додаткового мита на імпортну продукцію. Що начебто має допомогти національним виробникам послабити конкуренцію та почуватися на ринку більш упевнено.

“Підвищення мита на імпортні товари може спровокувати зворотну реакцію: іноземні ринки закриються для української продукції, і держава буде змушена відновлювати партнерські відносини. Така ситуація негативно вплине на економіку України, у тому числі – на національного виробника”, – переконаний виконавчий директор "Регно Італія УА" Андрій Немировський. Також підвищення мита й акцент на внутрішніх ринках можуть призвести до тінізації економічної діяльності, нового сплеску контрабанди, фальсифікації продукції відомих торгових марок, провокуватиме правопорушення у сфері інтелектуальної власності, посилить корупцію в митних органах. А відсутність конкуренції вестиме до деградації ринку, низьких зарплат, підвищення вартості товарів, і, звісно ж, подальшої монополізації ринку.

Андрій Немировський
Андрій Немировський

Натомість, “збільшення імпорту товарів спонукає вітчизняного виробника впроваджувати інновації, щоб мати змогу конкурувати з іноземними компаніями та експортувати свої товари. Саме так імпорт підвищує ефективність виробництва, а ефективні виробництва, своєю чергою, приваблюють інвесторів”, – переконаний Андрій Немировський.

А найкращим протекціонізмом стосовно вітчизняних виробників якраз і має стати врахування їхніх інтересів при оновленні Угоди про асоціацію з ЄС. Приміром, через поступове зняття тарифних і нетарифних бар'єрів для українських експортерів. “Слід переглянути основи нашого діалогу з ЄС, зокрема у сфері електронних комунікацій, технічного регулювання, заснування підприємницької діяльності і торгівлі послугами, сфері захисту довкілля. По-друге, йдеться про оновлення торговельних (тарифних) параметрів для нарощування торгівлі. Угода передбачає поступове взаємне зниження сторонами до нуля ввізних мит для більшості товарних позицій імпорту, що походить від іншої сторони. Потрібні також прискорена лібералізація та скорочення перехідних періодів для обнуління ввізних мит”, – наголошує віцепрем’єрка Ольга Стефінішина.

Також вона нагадує, що для найбільш чутливих позицій агропродукції передбачені так звані тарифні квоти, які надають можливість безмитного експорту. Обсяг деяких квот надто низький з огляду на сучасний експортний потенціал українських виробників. “Ми прагнутимемо збільшити безмитний доступ на ринок ЄС для цих товарів завдяки оновленню Угоди”, – запевнила урядовиця.

Очевидно, ці та інші пропозиції (і, якщо хочете, – вимоги до партнерів з огляду на “особливість моменту”) й будуть тією “золотою серединою” у рішеннях та діях, яка дозволить нам і національний бізнес підтримати, і із зарубіжними партнерами глечиків не побити...

Підготував Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-