Газовий турборежим у Бундестазі

Газовий турборежим у Бундестазі

Укрінформ
Як нічне обговорення Північного потоку-2 завершилося зривом голосування

Якщо хтось думає, що «парламентський турборежим» – виключно винахід нового складу нашої Верховної Ради, він помиляється. Німецькі парламентарії подібне також практикують.

Ось вирішили ударно попрацювати й у ніч із 7 на 8 листопада. Ну, треба ж до кінця року закривати питання, аби в новий рік – без боргів.

Із 9-ї ранку 7 листопада до 4-5-ї ранку 8 листопада планували розглянути 25 пунктів.

Планували, але не розглянули. Сталося не те щоби непередбачуване, але – незаплановане.

На пункті за номером 22 дійшло до поіменного голосування, яке показало відсутність кворуму поважного засідання.

Але про все по порядку.

ГЛАС ЗЕЛЕНИХ У ПУСТЕЛІ

Отже пункти 13, 22 і 24 порядку денного стосувалися України.

Останній – безпосередньо. У ньому був законопроєкт «щодо Угоди від 7 листопада 2018 року між Федеративною Республікою Німеччина та Україною про соціальне забезпечення». Угода має на меті, зокрема, уникнути подвійного пенсійного та соціального страхування від нещасних випадків для працівників, що перебувають у іншій країні. Але до нього просто не дійшло. Та й не про це зараз.

Перші ж два – хоча в назвах слова «Україна» й не містили, але мають до нас неабияке відношення. Йдеться про Nord Stream 2.

І в обох випадках «на сцену» вийшов неперевершений порушник спокою в німецькому політикумі – правопопулістська «Альтернатива для Німеччини» (АдН).

Пункт номер 13 – це запит за пропозицією фракції АдН під назвою «Забезпечити енергозабезпечення Німеччини – захистити Nord Stream 2 від політики санкцій». Протягом 45 хвилин, починаючи з 10 вечора, виступили 7 законодавців від 6 фракцій, при цьому від правлячої ХДС/ХСС – двоє.

Спільним у виступах було те, що всі критикували на чому світ стоїть президента США Дональда Трампа, який безпардонно втручається у справи Німеччини, забороняючи їй купувати чудовий російський газ, що Німеччині дуже не подобається саме по собі. Від 5 із 6 фракцій дісталося й АдН, але це вже традиція – кошмарити їх на всіх засіданнях (депутати усталених партій до цього часу не можуть зміритися з наявністю цієї партії-«вискочки» поруч).

Але красномовним є те, що фактично всі, за винятком (передбачувано) Зелених, проєкт відверто та багатослівно підтримали.

«Енергетична дипломатія» чудово працювала ще із СРСР у 1970-х і 1980-х, у часи «холодної війни» – вона завжди була способом «залишатися в діалозі з Росією», вирішувати складні питання, та й зараз – газопровід може бути «важливим мостом» утримання РФ від, скажімо, дружби з Китаєм, переконував депутат від Соціал-демократичної партії Німеччини Тіммон Грімельс.

Ще б пак: перший газогін із СРСР пішов на Захід за часів канцлера Віллі Брандта, який був… звичайно ж, соціал-демократом. І Грімельс про це не забарився нагадати. Про кого він не нагадав чомусь, так це про ще одного свого однопартійця, теж, до речі ексканцлера, – Герхарда Шрьодера. Але вуха нинішнього голови ради директорів Nord Stream 2 AG і ради директорів «Роснєфті» явно стирчали в цій сесійній залі.

Утім, Грімельс не забув і про Україну. «Ми – за діалог з Україною, за те, щоб вона залишалася важливим транзитним шляхом для російського газу. Я радий, що ФРН підтримує підписання в близькому майбутньому нового транзитного договору між Україною та Росією. Він нам потрібен негайно, для цього також потрібні інвестиції в українську ГТС. У цьому німецькі та європейські підприємці готові допомогти Україні», – заявив він. І додав, що Україна та Східна Європа взагалі можуть мати неабияку вигоду від проєкту Nord Stream 2, адже вони матимуть змогу отримувати реверсний газ.

Симптоматично, що яро встали на захист проєкту спікери від фракції ХДС/ХСС Андреас Ленц і Марк Хельфрих. (ХДС усе ще називають партією канцлерки Ангели Меркель, хоча вона вже рік не є її головою). В своїх промовах вони говорили про майбутні газові потреби Німеччини, у тому числі у світлі зменшення видобутку в європейських країнах, диверсифікацію джерел постачання. Їхні виступи рясніли цифрами.

Різко та емоційно висловився депутат від Зелених Юрген Тріттін. «Ми всі дуже зацікавлені в тому, щоби не було подальшої дестабілізації України. Якими є зараз ваші кроки, дорогий уряд, щоби зробити внесок у вирішення затяжної суперечки навколо транзиту? Що ви робитимете для дотримання обіцянки канцлерки, аби й в майбутньому було гарантоване відповідне продовження транзиту територією України, від чого, зокрема, залежить стабільність цієї держави? Нічого!», – кинув депутат у напівпусту залу та пусті крісла урядового куточка.

Він зробив акцент на тому, що оперування цим газопроводом має відбуватися за європейським правом. На його переконання, «не може бути так, щоб газогін робив 8-кілометровий відхід – і це було використано як привід, аби обійти європейське право щодо анбандлінгу».

ПРАВІ ПОПУЛІСТИ – ПОРУШНИКИ СПОКОЮ

А ось про анбандлінг – це вже інша історія. Та інший пункт порядку денного.

Законопроєкт від (увага!) федерального уряду щодо «поширення правил внутрішнього ринку газу на трубопроводи між державами-членами ЄС та державам – нечленами ЄС» почали обговорювати о 01.40 ночі. Ну, як обговорювати: виступив представник усе тої ж АдН, усе той же Штеффен Котре, решта (також тих, хто виступав щодо пункту 13) подали свої думки письмово.

На все про все, включно із голосуванням, було передбачено аж 10 хвилин. І дійсно, чого ж тут дискутувати, це ж дрібниці – трохи перекроїти під себе (і під «Газпром») європейську газову доктрину. Адже «цим законопроєктом повинні бути внесені зміни у визначення взаємозв'язків у газовій галузі». «Метою є також поширення правил внутрішнього ринку газу на трубопроводи між державами-членами ЄС та державами – нечленами ЄС. Надалі вимоги регуляторного законодавства повинні застосовуватися до сухопутного або морського кордону держави-члена. Для вже існуючих стиків у країнах, які не є членами ЄС, існує процедура вилучення їх до 24 травня 2020 року…», – йдеться у поясненні.

Ви багато зрозуміли? Чесно кажучи, я теж ні. Трохи більше ясності вносить аналітик видання Bild Юліан Репке, який дуже в темі. Посилаючись на наявний у нього текст законопроєкту, Репке зазначає, що документ передбачає невелику зміну понять: пропонується не застосовувати газову європейську директиву до трубопроводів, в які «інвестиції були здійснені до 23 травня 2019 року». В оригінальній версії, яку проголосували в Брюсселі, йшлося про «трубопроводи, завершені до 23 травня 2019 року». Ніби й дата та ж сама, але це вже інший, як кажуть, коленкор, оскільки таким чином німецький регулятор матиме змогу схвалити відхилення від Директиви ЄС для проєктів з інвестиціями, «здійсненими до 23 травня 2019 року». Інвестиції в Nord Stream 2 були здійснені однозначно до цієї дати. Елегантний трюк.

Головуючий на засіданні вже задоволено потирав руки, групки депутатів від фракцій висловилися (шляхом підняття рук): «за» – ХДС/ХСС, СДПН, СвДП, «проти» – АдН і Зелені, «утрималися» – Ліві. І все б на цьому й завершилося затвердженням законопроєкту, якби не встав представник від АдН і не заявив, що фракція вимагає поіменного голосування.

І почалося: принесли маленькі урночки, почали кидати карточки (німецький Бундестаг голосує по-старому, куди їм до діджитально просунутих народних депутатів Верховної Ради). Процедура розтягнулася хвилин на 15. Тим часом депутати радісно фотографувалися на тлі годинника – не так вже часто, врешті решт, відбуваються нічні «марафони».

І тут сталася неприємність. Як не прагнув головуючий відверто закрити тему (позитивним для уряду рішенням), проти цифр не попреш: один депутат не проголосував, але тих, хто виявилися свідомими, нарахувалося аж-аж 133 особи. При необхідних 355. Тут уже нічого не вдієш. «Парламент не має кворуму. Я закриваю засідання і оголошую чергове засідання о 9-й ранку п’ятниці, 8 листопада», – із неприхованим жалем проголосив головуючий.

Отже пункти з 23 до 25 взагалі випали та були перенесені.

ЯК РАБИ НА ГАЛЕРАХ

Тож, здається, депутати мають бути трохи незадоволеними через те, що не виконали план. Але більше їх бентежить не те.

Ще вдень у залі сталися два випадки, коли членам парламенту стало зле – і довелося викликати лікаря.

«Нелюдські умови роботи!» – обурюються народні обранці. Довірливо розповідають у Tвіттері, що під час засідання в залі не дозволено пити воду… Нашим би їхні проблеми…

Хотілося б, проте, щоб німецьких депутатів більше турбували звернення з боку українського уряду, який за кілька годин до голосування звернувся до них із закликом не підтримувати «звільнення» Північного потоку-2 від умов газової директиви ЄС. «Як нам стало відомо, сьогодні на розгляді Бундестагу після півночі стоїть на голосуванні версія поправок, яка дозволить німецькому регулюючому органу схвалити відхилення від ЄС Директиви проєктам з інвестиціями, «здійсненими до 23 травня 2019 року», – йдеться у заяві прем'єр-міністра України Олексія Гончарука. Він аргументує, що підтримка цієї ініціативи «завдасть серйозної шкоди енергетичній безпеці та єдності ЄС».

 Тарас Качка
Тарас Качка

Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, торговий представник України Тарас Качка був менш дипломатичним і пригрозив, що кроки Німеччини з виведення газопроводу Nord Stream 2 з-під дії оновленої газової директиви ЄС у разі ухвалення відповідного рішення будуть оскаржені у Суді ЄС.

Суд чи не суд, але ясно, що відверте намагання Берліна протягнути свій проєкт під гаслом «це нам потрібно всім, а не тільки німцям» спричинить нове напруження всередині ЄС. Адже Німеччина хоче тут бути «більш рівною» серед рівних.

Газові питання «намалювалися» до розгляду досить раптово. Попри всі заяви про необхідність збереження інтересів України, справедливість усередині ЄС та інші правильні речі, нікого не має дивувати те, що Німеччина, коли припекло, спробувала провернути швиденько цю комбінацію.

Чому припекло саме зараз? Тому що з отриманням дозволу на прокладку труб морською територією Данії – «Газпром» подолав останню перешкоду. Не те, щоби достойна поваги впертість Королівства зовсім унеможливлювала завершення проєкту, але ж відстрочувала його та здорожчувала. (До речі, представник Лівих Клаус Ернст заявив із трибуни, що данські колеги, мовляв, зізналися, що опір їхньої країни був не таким вже й щирим і незалежним).

Здається, з огляду на вочевидь досить швидке завершення будівництва, в Берліні вирішили, що треба негайно усунути всі перешкоди на шляху до початку експлуатації трубопроводу.

Чи то випадково, що запеклі дискусії відбувалися саме вночі? Із розрахунком на те, що депутати, хай і треновані, хай і не всі 709, будуть вже настільки засмученими, що підтримають усе, що завгодно. Чи навмисно? Невідомо.

Водночас, з іншого боку труби теж кипить робота. «Газпром» уже створив компанію, якій може бути передана частина трубопроводу, цілих 12 морських миль, що проходять через німецькі територіальні води. Ось на них Німеччина й хоче розповсюдити європейське регулювання, тоді як решта 1200 кілометрів не підпадатиме під нього.

Цікаво, чи будуть говорити про це Ангела Меркель і її протеже – в недалекому майбутньому глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Їхня зустріч запланована в Берліні на 8 листопада.

До речі, також 8 листопада, але вже в Брюсселі мають пройти чергові тристоронні технічні переговори між представниками Єврокомісії, України і Росії щодо транзиту російського газу на європейський ринок. Які уряд ФРН, як він постійно підкреслює, так палко підтримує.

…Історія на цьому, звичайно ж, не закінчиться. Законопроєкт буде знову винесений на розгляд. Коли це станеться – наразі не відомо.

Якихось пара днів, а атмосфера над Берліном настільки стала загазованою, що аж смердить…

Ольга Танасійчук, Берлін

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-