Чому в французів є деривативи, а у нас нема?

Чому в французів є деривативи, а у нас нема?

Блоги
2568
Ukrinform
Як домогтися прозорості цін і прогнозувати їх зростання чи падіння та ефективно управляти ціновими ризиками?

Держава, як великий та впливовий гравець на товарних ринках, зацікавлена в прозорості формування і прогнозованості цін на базові товари, а також у неможливості впливу на них окремих гравців ринку. Насамперед, з очевидних стратегічних міркувань, це стосується таких позицій як зерно, нафтопродукти, якими Держрезерв регулярно наповнює державні запаси. Як домогтися прозорості цін та прогнозувати їх зростання чи падіння, а, відтак, ефективно управляти ціновими ризиками?

Приміром, Україна взяла на себе зобов'язання до 2022 року створити повноцінні запаси нафтопродуктів в обсязі мінімум 2 мільйони тон нафти в сирому еквіваленті. Це має забезпечити незалежність країни від поставок даної сировини з-за кордону, базуючись на  запасі на кілька місяців. Ефективне управління цим резервом і дозволить не допустити істотних змін ціни на паливо в пікові періоди споживання.

Щоб досягти цієї мети, разом з використанням традиційних механізмів управління ціновими ризиками (створення фондів, резервів, укладання довгострокових контрактів), необхідно використовувати і сучасніші ринкові механізми. Йдеться про широко поширених на розвинених ринках фінансових інструментах - деривативи. Вони дозволяють захеджуватися, тобто, застрахувати ризики  від інфляції при девальвації валюти, при падінні або зростанні цін на товар, змінах процентних ставок, при різких стрибках попиту чи пропозиції на ринку, а найголовніше - зможуть забезпечити гарантію виконання угод, убезпечать від різного роду зловживань, в тому числі і корупційних.

Наприклад, США і Франція після кризи 2008-2009 років перейшли від фізичного поновлення запасів до використання фінансових інструментів. Литва вже кілька років має законодавче поле для управління своїми запасами за допомогою фінансових інструментів.

А як з цим в Україні?

Що буде,  коли завтра у нас держава вийде на ринок з покупкою 2 мільйонів тон нафтопродуктів? Очевидно, нам не уникнути різкого стрибка цін на паливо. Від цього постраждають усі категорії споживачів, не тільки сама держава. Здійснити таку закупівлю з мінімальними ціновими ризиками можна шляхом купівлі форвардних контрактів (різновид деривативів): покупець фіксує певну ціну на день укладання угоди і платить лише невелику частину від суми контракту. Основні ж розрахунки відбуваються в момент поставки товару, який може варіюватися від місяця до кількох років. Таким чином, формування резервів буде відбуватися на заздалегідь обговорених умовах з зрозумілим рівнем цін і в чітко зафіксовані терміни. При цьому продавець контракту буде відповідати за якість палива - якщо воно не відповідає вимогам, контракт розривається і покупцеві повертається сума, сплачена при його укладенні.

Аналогічно такі фінансові інструменти можуть використовуватися на аграрному ринку, наприклад, для таких важливих для нашої країни позицій як: пшениця, кукурудза, борошно, олія. Держава зацікавлена в отриманні справедливої ціни при здійсненні резервних закупівель, а фермери – в отриманні коштів ще на стадії посівної. Останні вже прекрасно розуміють вигоди від на перший погляд складних фінансових інструментів. Крім згладжування цінових коливань на споживчому ринку, використання форвардних і ф'ючерсних контрактів дозволить державі також отримати прибуток від таких операцій.

На жаль, в Україні на сьогодні використання деривативів досить ризикове заняття. Насамперед це наслідок практично повного вакууму у законодавчому врегулюванні цієї проблеми. Серед найбільших ризиків, приміром, банальне невиконання договору – придбавши контракт, покупець може просто не дочекатися поставки продукції. А все тому, що правова відповідальність для того, хто не виконав контракт, через відсутність законодавства може просто не настати.

І це не лише проблема внутрішнього ринку, а ще й проблема гальмування зовнішніх інвестицій. Доти, поки у нас буде відсутня відповідне законодавче поле, іноземні інвестори з очевидних мотивів не наважуватимуться відкривати бізнес в нашій країні. Як це робити, коли абсолютно незрозуміло, як в країні формуються ціни на тих чи інших ринках? Зрозуміло, що це тягне за собою зростання конкуренції, а за відсутності конкуренції, у свою чергу, будь-який, навіть захмарній ціні, завжди знайдеться пояснення.

Як виправити ситуацію?

Насамперед, сформувавши чіткі правила функціонування товарних ринків та врегулювавши на законодавчому рівні обіг дериватів і, відповідно,  систему роботи організованих ринків. Ця система, насамперед,  передбачає такий обов'язковий елемент як гарантія розрахунків і поставок. І все це передбачає законопроект «Про ринки капіталу і регульованих ринках» (№7055).

Документ ще у вересні був внесений до Верховної Ради. І от нарешті його розгляд у першому читанні заплановано на наступний тиждень разом з іншими 35 законопроектами з урядового пакету реформ. Хочеться вірити, у депутатів вистачить сил та часу, аби розглянути його та підтримати. Тим паче, за весь цей час не довелось почути найменшої суттєвої критики в бік законопроекту.

А поки триває робота над змінами в законодавстві, Держрезерв не сидить склавши руки, а паралельно працює в практичній площині. Минулого року ми спільно з «Українською біржою» організували торгівлю поставними контрактами з прив'язкою до елеваторів, що входять в систему Держрезерву. Останній з них – контракт на умовах СРТ Одеса на поставку пшениці. Ці інструменти на практиці довели свою життєздатність і викликали реальний інтерес у фермерів. Більшість з них хочуть бути впевненими в тому, що зможуть вигідно продати свою продукцію і мати гарантії виконання угод. Відтак, можемо констатувати, що сьогодні розрахунки та постачання товару за цими контрактами гарантують тільки Держрезерв і «Українська біржа». Але, виходячи з державних інтересів, у всіх учасників ринку мають бути правові гарантії у значно ширшому сенсі. Тож не буде перебільшенням сказати, що законопроект за №7055   потрібен нам як чисте ринкове повітря. А з ним буде і зерно і нафта. За прийнятними, а не космічними, цінами.

Вадим Мосійчук, голова Державного агентства резерву України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-