Схеми

Схеми "віджиму" української власності в Криму

Аналітика
Укрінформ
За окупацією завжди йде перерозподіл власності на користь окупанта. При цьому, в сучасному світі навіть найцинічнішому загарбнику, хочеш не хочеш,  доводиться дотримуватися "правил пристойності".

Останнім часом Російська влада Криму легалізує привласнення української власності шляхом націоналізації активів банків та накладаючи арешт на майно, що знаходиться у заставі банків-боржників.

У жовтні 2016 комітет Державної ради "Республіки Крим" з майнових та земельних відносин погодив продаж націоналізованих об'єктів нерухомості "ПриватБанку" в Криму. Йшлося про бази відпочинку "Прибій", дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Восход" в смт Коктебель, а також бази відпочинку "Волна" в селі Мар'їно Чорноморського району. Це вже не перші тривожні новини про посягання на українські активи на окупованому півострові.

Чи можемо ми говорити про спроби окупаційної влади легітимізувати практику привласнення націоналізованих активів українських банків на території Криму? І чи тільки про майно "ПриватБанку" йдеться?

Сьогодні окупанти використовують дві схеми привласнення.

Перша полягає в тому, що т.зв. "Держрада Республіки Крим" приймає відповідне рішення та націоналізує майно банків на підставі, наприклад, (цитуємо С.Аксьонова) "морального права і обов'язку кримської влади провести націоналізацію майна "ПриватБанку" з урахуванням фінансування Коломойським заходів АТО на Південному Сході України, "де вбивають російських громадян". З вересня 2014 року російська влада в Криму прийняла ряд рішень про націоналізацію та подальший продаж об'єктів, які належать групі "Приват" Коломойського у Сімферополі, Форосі, Саках, Армянску, Феодосії, Коктебелі. Остання із подібних ітерацій і стала приводом для написання цієї статті. Націоналізації підлягають офіси банків та інше майно, яке належить політичним опонентам російської влади.

Друга схема менш політизована і робиться руками окупаційної "Феміди". Російський Фонд захисту вкладників зобов'язаний відшкодовувати кримським вкладникам суми їх внесків до українських банків, які ліквідовані (знаходяться в процесі ліквідації) в Україні, але їх офіси знаходилися в Криму (тобто в Криму укладалися депозитні договори). Таких банків є багато, наприклад ПАТ "Енергобанк", АТ "Дельта Банк", АТ "Банк "Таврика" тощо. Зі списком банків можна ознайомитися на сайті українського Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Для захисту вкладника російський ФЗВ заключає з ним договір (уступки права вимоги до українського банку). Далі ФЗВ подає позов до російського суду в Криму до українського банку про стягнення заборгованості за вкладом фізичної особи - жителя Криму. Суд приймає рішення на користь ФЗВ. ФЗВ з виконавчим листом суду звертається до російського пристава, який реалізовує активи банку, які знаходяться в Криму. Приклади подібних рішень можна знайти в архіві рішень арбітражного суду Сімферополя.

Потерпілими від такої схеми є не тільки банки, але і їх боржники, які передали банкам-кредиторам своє майно як заставу. Підставою для арешту та продажу майна є інформація про те, що певне майно є у заставі банку за договором іпотеки з позичальниками не залежно від місця їх реєстрації. При цьому рішення суду за цим договором іпотеки російським приставам не потрібне.

Журналістське розслідування російської "Новой газеты" встановило, що Федеральна служба судових приставів Росії розглядає "джерелом задоволення вимог, зокрема, права вимоги банку за кредитними договорами та договорами застави", що підтверджені довідкою з Державного реєстру іпотек України (!!!).

Одночасно за законодавством України (ч.6 ст.77 ЗУ "Про банки і банківську діяльність") права ліквідатора банку набуває Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), який і розпочинає процедуру його ліквідації. Відповідно до ч.6 ст.20 ЗУ "Про заставу" звернення  стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду. Для накладення стягнення український ФГВФО звертається з позовом вже до українського суду.

Виходить, що коли предмет застави знаходиться на окупованій РФ території Криму, судові рішення щодо нього приймаються відразу у двох юрисдикціях: за позовами ФЗВ Росії та ФГВФО України. Окупаційна влада при цьому звертається насамперед до рішень саме російського суду, які суперечать рішенням українського правосуддя. Такі дії судових органів АРК, легітимність яких не визнається українським та міжнародним правом, суперечать змісту і російських законів. Так, ст. 35 Конституції РФ, ст. 235 Цивільного кодексу РФ і норми Федерального закону "Про іпотеку (заставі нерухомості)", встановлюють, що право власності є непорушним і без судового рішення звернення стягнення на майно особи неможливо. В даному випадку рішення Арбітражного суду стосуються стягнення заборгованості з українського банку. При його виконанні судові пристави РФ намагаються звертати стягнення на майно в АРК третіх осіб - позичальників (або майнових поручителів) цього українського банку за відсутності судового рішення про стягнення заборгованості саме з цих осіб.

Судове рішення повинно мати персональний характер. Ви можете отримати задоволення виключно за рахунок коштів або майна вашого боржника, а не за рахунок боржника вашого боржника.

Отже, для того щоб убезпечити себе від ризиків придбання сумнівних активів в Криму слід звертати увагу на місцезнаходження предмета застави, який є засобом забезпечення виконання кредитного договору.

Так, наприклад, за інформацією реєстру активів неплатоспроможних банків на сайті ФГВФО України, ПАТ "Дельта Банк" , АТ "Банк "Фінанси та кредит", АТ "Банк "Таврика" мали тисячі об'єктів нерухомості в якості застави у своєму кредитному портфелі. До них зокрема, належать земельні ділянки площею у десятки гектарів, комплекси відпочинку на узбережжі Криму, нежитлові (торгові) приміщення площею більше 1000 м.кв у Ялті (вул. Щербака) та Севастополі і навіть торгівельний центр площею майже 3,5 тис. м.кв. у м. Керч (вул. Сморжевського).

Права вимоги на частину з активів АТ "Дельта Банк" виставлені на продаж Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (лот № 1927 відповідного оголошення на сайті ФГВФО).

Мотивація усіх сторін процесу доволі проста. ФГВФО виконує передбачену законом процедуру, щоб якнайшвидше монетизувати активи ліквідованих банків. Росіяни ж просто віджимають власність.

Але нагадаємо, що для захисту своїх прав той же  Коломойський, "ПриватБанк", ТОВ "Аеропорт" Бельбек", ПАТ "Укрнафта" і ТОВ "Стабіл", вже подали позови до Міжнародного арбітражного суду в Гаазі. Арбітраж регулюється відповідно до регламенту UNCITRAL (юридичний орган ООН в області права міжнародної торгівлі), звісно, ці процеси можуть тривати роками. Однак, фінал вони все таки матимуть.

Тож, чи усвідомлюють наслідки своїх дій покупці, які погоджуються на придбання прав вимоги за подібними кредитами?

Микола Трохимчук

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-