Переваги та ризики впровадження середньострокового бюджетного планування

На фоні останніх скандалів із впровадженням обов’язкової подачі е-декларацій фізичним та юридичним особам, які протидіють корупції, не помітною пройшла новина з впровадження, починаючи з 2018 року, трирічного середньострокового бюджетного планування. Спільно із затвердженою нещодавно Урядом Стратегією реформування державних фінансів це стало черговим етапом бюджетної революції над реалізацією, якої останні кілька років активно працювали Уряд, Мінфін, міжнародні та українські експерти, зокрема група Публічні Фінанси РПР.

Сутність середньострокового бюджетного планування полягає в тому, що бюджет тепер складається не на один, а на три роки і усі розпорядники коштів мають уявлення про те, що буде з їх фінансуванням не лише наступного року, а й два роки за ним, що дозволяє їм тепер планувати довгострокові програми та проекти.

Це дозволить:

- досягнути фінансової та макроекономічної стабільності;

- скоротити державні видатки та запровадити Мінфіну і галузевим міністерствам механізми прогнозованості грошових потоків;

- розраховувати трирічні бюджети на основі реальних показників;

- встановити контроль за державним боргом;

- обраховувати наслідки впровадження політичних ініціатив в економіку (політичні ініціативи матимуть «стелі» видатків);

- посилити бюджетну дисципліну шляхом підвищення ефективності та результативності бюджетних видатків;

- змінити філософію бюджетних видатків (від утримання бюджетних установ до надання якісних бюджетних послуг).

Як тепер виглядатиме оновлена модель трирічного бюджетного планування? Найголовніше – зміниться перебіг бюджетного процесу і структура бюджетної декларації. 1 червня Кабмін повинен буде подати бюджетну декларацію, яка міститиме стратегічне планування Державного бюджету не на один, а на три роки. Для цього в ній мають бути вказані загальні межі трирічних видатків як для державного бюджету так і для всіх головних розпорядників бюджетних коштів, прописане трирічне таргетування дефіциту державного бюджету та узгоджена стратегічна бюджетна співпраця. Але ключове що тепер в ній з’явиться це – стратегічні цілі та конкретні результати діяльності головних розпорядників бюджетних коштів, які вони планують досягнути через три роки.

Очевидно, що наприкінці року на основі уточнених агрегованих та деталізованих показників цифри бюджетних програм на наступний рік уточнюватимуться, але це не передбачатиме ні в якому разі кардинальній зміні трирічної бюджетної стратегії.

Це у свою чергу дозволить з одного боку підвищить рівень прозорості та підзвітності бюджетного процесу, а з іншого дозволить значно знизити градус «бюджетної дискусії,» яку ми спостерігаємо наприкінці кожного року у парламенті. Адже тепер затвердження у грудні поточних річних бюджетів перетворяться лише на уточнення і деталізацію раніше затверджених показників. Крім того, трирічне планування підвищуй антикорупційність бюджетного процесу, адже такий інструмент дозволяє обмежити бюджетні “хатєлки” політичних та фінансових лобістів. Ще одним важливим компонентом «бюджетної революції» стало зобов’язання головних розпорядників бюджетних коштів звітувати про досягнуті результати та зобов’язання забезпечити їх публічно презентувати результати оцінки ефективності бюджетних програм. Для цього вони будуть зобов’язані публікувати паспорти бюджетних програм, звіти про виконання бюджетних програм та оцінку ефективності використання бюджетних коштів.

У плюсі будуть і місцеві бюджети, які в результаті бюджетної децентралізації стали профіцитними, що дозволило їм акумулювати на власних рахунках майже 16 млрд грн. Новий порядок бюджетування змусить кошти місцевих бюджетів працювати на інтереси громад. При трирічному плануванні вони будуть чітко розуміти, до чого готуватися, не побоюючись щорічних “бюджетних сюрпризів” з Києва. Відповідно, зароблені гроші муніципалітети більш охоче вкладатимуть у будівництво доріг, шкіл і дитячих садків. Щоб зменшити рівень корупції в діях місцевих чиновників громадяни зможуть активніше та ефективніше відслідковувати бюджетні кошти, використовуючи інструменти “E-Data” та розроблену центром “Ейдос” систему візуалізації місцевих бюджетів, яка вже впроваджена в роботу кількох десятків муніципалітетів.

Втім, перехід на трирічні бюджети створює для економіки країни не тільки переваги, але і додаткові ризики. У їх числі слабка передбачуваність середньострокових показників інфляції, через політичну та військову дестабілізацію непередбачуване зростання цін і тарифів, курсу гривні, зменшення зайнятості населення. Якщо спрогнозувати ці індикатори не вдасться, середньострокові плани не працюватимуть. Окрім того розпорядники бюджетних коштів на місцевому рівні ще не повністю готові до моделі трирічного планування, зокрема більшість з них не вміють будувати середньострокові галузеві плани. Також на місцях існує високий негативний фактор в особі депутатських фракцій у місцевих радах, які можуть постійно і суттєво змінювати бюджетні пріоритети, вносячи зміни до місцевого бюджету, ставлячи під загрозу головну цінність реформи – планування і стабільне фінансування довгострокових соціально-економічних програм.

Аналогічно проблема виникла кілька років тому і під час впровадження програмно-цільового методу планування, яке, на жаль, так залишається впровадженим лиш на папері.

Тому без належної підтримки з боку центральної влади, міжнародних партнерів та громадянського суспільства, які повинні будуть активно навчати чиновників як працювати в нових реаліях, результати впливу бюджетної революції українці відчують ще нескоро.

Віктор Таран

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства