Український дім у Мехелені - місце єднання та затишку
Наприкінці минулого року українську громаду очікувала приємна новина від влади бельгійського міста Мехелена, що неподалік Брюсселя. Нарешті в неї з’явиться справжня штаб-квартира, Український дім, що дасть змогу в комфортних умовах, на центральній площі міста втілювати освітні, орієнтаційні, творчі та дискусійні проєкти для українців, багато з яких опинилося в Бельгії після повномасштабного вторгнення держави-агресора.
ВІД БЕРДЯНСЬКА ДО ЧЕРНІВЦІВ – МЕХЕЛЕН ПРИХИСТИВ УКРАЇНЦІВ ІЗ РІЗНИХ КУТКІВ КРАЇНИ
Укрінформ завітав до Українського дому саме тоді, коли його вирішив відвідати посол Бельгії в Україні Люк Якобс, для якого Мехелен є містом, де він виріс. Також тут проживає його дружина Анне, яка бере активну участь у заходах, що проводять українські громадські організації, зокрема для збору коштів на гуманітарну допомогу.
Нас зустрічає «кістяк» колективу однодумців, вихідців із різних куточків України від Бердянська до Чернівців, які наполегливо працюють над тим, щоб наповнити життя вимушених переселенців у Мехелені турботою, допомагаючи їм у вирішенні безлічі питань, що постійно виникають у незнайомій країні, особливо на першому етапі адаптації.
Наталія Добровольска з громадської організації Platform EU–Ukraine («Платформа Україна–ЄС»), розповідаючи про появу ідеї створення Українського дому, починає з історії розвитку громади в місті, яке стало місцем тимчасового прихистку для більше ніж двох тисяч українців. Проте деякі з них, зокрема вона та її чоловік, журналіст Ростислав Демчук, переїхали до Бельгії задовго до війни.
У 1990-х роках спостерігався неоднорідний потік українців, які виїжджали до Бельгії передусім у сподіванні покращити умови життя на фоні економічної кризи в Україні, поступово знаходили роботу й облаштовувалися у місті, не створюючи якихось об’єднань. Але від початку російської агресії проти України у 2014 році акценти змінилися, адже стало зрозуміло, що ті українці, які проживають за кордоном, повинні робити свій внесок у захист інтересів держави.
Тоді й була створена «Платформа ЄС–Україна», яка мала не меті розповідати європейцям про Україну, перешкоджати російській владі з переважальними ресурсами захопити ініціативу у формуванні громадської думки в Бельгії про характер російсько-українського протистояння, здійснювати просвітницьку роботу, організовувати мітинги, брати участь у конференціях та інших заходах із залученням представників євроінституцій та сприяти посиленню міжнародної допомоги Україні.
ТУРБОТА ПРО ВЕТЕРАНІВ – ЧЕРЕЗ МОБІЛЬНИЙ ЗАСТОСУНОК
Керівниця міжнародної благодійної організації «Рутенія» Лада Ортинська, для якої Український дім також став фактично офісом, розповідає, що планує працювати з українською молоддю – студентами, зокрема місцевого університету, які навчаються журналістики. Мета – долучити їх до активного життя громади через організацію лекцій, семінарів та обговорень, ділитися з ними досвідом та мотивувати до громадської співпраці.
Ширшим напрямом діяльності її організації є проведення подій у Брюсселі із залученням дипломатів і політиків, де обговорюються актуальні для України проблеми, одна з яких – підтримка ветеранів.
В організованому спільно з партнерами заході восени 2025 року взяли участь понад 70 спікерів з України, ЄС та США, серед яких були представники міністерств України та глава Представництва України при ЄС Всеволод Ченцов.
А наразі тут займаються поширенням мобільного застосунку «Братство кіборгів: ветеранський хаб», створеного для допомоги ветеранам-фронтовикам, їхнім рідним, а також цивільним, які постраждали від війни.
Через застосунок користувачі зможуть отримувати та надавати юридичну, медичну, психологічну, фінансову, волонтерську та логістичну допомогу, а також сприяння у перекваліфікації, працевлаштуванні, навчанні та інших питаннях як в Україні, так і за її межами.
Лада Ортинська очікує, що застосунок дасть можливість реабілітаційним центрам, лікарням та медичним компаніям за кордоном у зручній формі пропонувати українським ветеранам свої послуги.
МАСКУВАЛЬНІ СІТКИ ТА «АРТУРІВ ГАРБУЗ»
Ще в Українському домі розмістилася громадська організація - волонтерський хаб FV Kryla. Це активний осередок, що підтримує Сили оборони України. Її керівниця Ольга Швайка, яка приїхала три роки тому з Харкова, почала волонтерську діяльність ще в 2022 році, поки проживала в Брюсселі. Після переїзду в Мехелен, вона орендувала гараж получ зі своїм житлом. Саме в цьому неопалювальному маленькому гаражі й зародився проєкт із плетіння маскувальних сіток.
Український дім став реальністю завдяки мерії міста на чолі з Бартом Сомерсом, палким прихильником України, який неодноразово доводив, що системна допомога приносить результат. На початку повномасштабного вторгнення саме у Мехелені були створені два масштабні центри для приймання вимушених переселенців з України, багато сімей зголосилися тимчасово розмістити в себе українські родини. А з минулого року Мехелен став містом-побратимом Львова, і пан Сомерс уже відвідав Україну, доставляючи гуманітарну допомогу. Й одного разу, побачивши роботу пані Ольги, мер учергове задумався над тим, що такі ініціативи повинні мати простір для розвитку – Український дім.
Тепер у команді «Крил» працює уже близько 80 волонтерів, причому до них приєдналися й іноземці: бельгійці, італієць та американець. А наймолодшою помічницею є десятирічна Софійка, яка народилася вже у Бельгії, але дуже хоче допомогти в добрій справі.
Активісти також регулярно збирають кошти на портативні генератори, інвертори, дрони, тепловізори, «Старлінки» та багато іншого, направляючи допомогу безпосередньо військовим підрозділам, де проходять службу їхні близькі.
У пригоді стають і благодійні ярмарки, на яких українці продають традиційні страви. Зокрема, на цьогорічному різдвяному ярмарку вдалося виручити більш як 4 тис. євро, які також скерували на допомогу ЗСУ.
Ольга Швайка згадує милу історію, коли місцевий хлопчик Артур Стентен, маленький бельгієць з великим серцем, який захоплюється вирощуванням гарбузів-гігантів, також запропонував віддати свій осінній врожай «на суп для українських солдатів». У результаті цього ідею трансформували в більш логістично привабливий проєкт – частково цей «помаранчевий донат» було розпродано в сирому вигляді, а частина його пішла на приготування українських страв із гарбуза для учасників літературного фестивалю. Мехеленці від страв були просто в захваті.
УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ З’ЯВИВСЯ ЗАВДЯКИ МЕРІЇ МІСТА
У коментарі Укрінформу мер Мехелена Барт Сомерс заявив: «Завдяки Українському дому ми буквально закріплюємо нашу підтримку України в самому серці Мехелена. Те, що почалося як реагування на надзвичайну ситуацію – з будівництва першого поселення у Фландрії, – перетворилося на офіційне партнерство зі Львовом, яке ми поглиблюємо та розширюємо. Це зобов’язання на цьому не зупиняється: у березні до Львова вирушить новий гуманітарний конвой, що стане чітким сигналом того, що Мехелен підтримуватиме Україну сьогодні й завтра».
Виступаючи на відкритті наприкінці минулого року, пан Сомерс зазначив, що будівля в самому серці міста є доказом того, що Мехелен ніколи не покине Україну: «Коли ми запитали, чи може хтось пожертвувати шкільну дошку, щоб діти могли отримувати тут репетиторство, наші школи Пітцембург та Сінт-Янсхофф відповіли того ж дня. Сьогодні тут уже встановлено дві дошки для українських дітей, які відвідують додаткові уроки. Такий спонтанний, конкретний жест показує, ким ми є як місто. І я неймовірно цим пишаюся».
Надавши українській громаді в розпорядження цілий будинок на центральній площі міста, мерія взялася також оплачувати рахунки за електроенергію та воду, надала комп’ютерну техніку й деяке обладнання для навчання дітей.
Наталія Добровольска розповідає, що у планах Українського дому – організувати навчання маленьких українців віком 6–10 років у суботній школі, передусім фокусуючись на уроках української мови та народознавства. Особливо популярними серед дітлахів є так звані ігрові дні, коли їх запрошують гуртом розважитися та побавитися в настільні ігри.
Сюди також планують запрошувати українські делегації, які приїжджають до міста, зокрема групи ветеранів за реабілітаційними програмами. Із нещодавніх візитів вона пригадує групу, яку місцеві фахівці навчали лижного спорту, адаптованого для осіб з ампутаціями.
Розповідаючи про діяльність українського осередку, господарі Українського дому пригощають посла Якобса та його дружину справжніми українськими смаженими та печеними пиріжками – майже неодмінним атрибутом національної гостинності, наголошуючи, що не дадуть панові Люку сумувати за українською кухнею, яку він так полюбив за роки двох дипломатичних каденцій у Києві, навіть під час короткострокової відпустки вдома.
Й одразу пригадують, що декілька місяців у місті успішно працював проєкт, у якому бельгійський шеф-повар набрав у команду українських переселенців та організував у місті локацію, де місцеві жителі й туристи могли насолодитися традиційними українськими стравами і водночас дізнатися більше про українське мистецтво та війну проти російської агресії. Прямо тут одночасно з трапезою відвідувачі мали можливість ознайомитися з картинами українського художника Нікіти Кадана та подивитися кадри з документального фільму про Україну, який зняв бельгійський журналіст Бруно Бекманн.
Наталія Добровольска уточнює, що до останнього часу багато активностей української громади організовували у приміщенні, що надавав місцевий Центр гуманістів у визначений день тижня в певні години, але тепер простір для розвитку є необмеженим.
УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА – ОДИН ІЗ РУШІЇВ БЛАГОДІЙНОСТІ
Планується і надалі організовувати благодійні виставки, концерти, перегляди фільмів та інші заходи, щоб пропагувати українське мистецтво й культуру. Будуть створені тематичні творчі гуртки, зокрема з хорового співу, танців і театрального мистецтва. Окреме місце в Українському домі буде виділено для бібліотеки, у якій вже налічується понад 100 українських книжок.
До речі, є ймовірність, що в місцевій бібліотеці, яка розташована в будівлі старовинного місцевого монастиря, буде створено чергову «Українську книжкову поличку» у рамках культурного проєкту першої леді Олени Зеленської. Такі полички вже є у провідних бібліотеках десятків країн по всьому світу.
У межах культурного обміну місцева громада вже організовувала спільно з місцевим поетом Акімом Вілемсом спільне читання, де твори сучасних українських авторів лунали як українською, так і нідерландською – офіційною мовою регіону Фландрія, де розташоване місто Мехелен.
Один із найближчих запланованих заходів – виставка до четвертої річниці повномасштабного вторгнення, на якій будуть представлені фотопортрети 20 дітей, убитих російськими загарбниками: 20 трагічних історій, якими громада хоче поділитися з містянами, щоб учергове нагадати про брутальний характер кремлівської агресії та геноцидну війну, що триває на європейському континенті.
А Ольга Швайка ділиться планами створити вже цього місяця «Музей однієї речі», у якому вимушені переселенці виставлятимуть важливі для них речі, що вдалося забрати із собою, поспіхом покидаючи свої домівки. Для незрячої матері Ольги цією річчю є намисто її мами, для доньки – її медалі та ведмежатко, для сина – його улюблений рюкзак, а для неї самої – Олімпійський факел, який вона мала честь нести в Києві в далекому 2004 році…
Планується також відкрити та розвивати благодійний кіноклуб.
Ще, як розповідають активісти, в Українському домі проходитимуть засідання історично-дискусійного клубу під керівництвом журналіста, кандидата історичних наук і письменника Миколи Єременка, який опинився в Мехелені після того, як дивом вирвався разом із дружиною з російської окупації в Запорізькій області.
Господарі Українського дому наливають чай, пригощають українськими цукерками, діляться планами і згадують, як опинилися в бельгійському місті – деякі не приховували сліз, адже травматичний досвід вимушеного виїзду з країни під час війни та початку нового життя з нуля в незнайомому середовищі досі твердо тримається в пам’яті, особливо для тих, хто прибув з маленькими дітьми.
Попереду в Українського дому багато звершень, а також викликів, які необхідно подолати, зокрема з облаштуванням та бодай мінімальним косметичним ремонтом. Але головне, що у громади за допомогою місцевої влади, яка вже неодноразово йшла назустріч українським переселенцям, з’явилося місце, де вони можуть працювати, вчитися, співати та виховувати дітей разом.
Євген Матюшенко, Брюссель – Мехелен
Фото: Є. Матюшенко, Платформа EU–Ukraine, хаб «Крила»
