Анастасія Міхеєнко, мисткиня, активістка проєкту «Солдатська ластівка»
Вірю, що наші ластівки стануть символом перемоги, відновлення та процвітання України
10.06.2022 15:53

Боротьба українського народу за незалежність триває століттями, на кожному новому її етапі з’являються свої гасла та символи. Під час Революції Гідності з’явилися солдатські ластівки – маленькі жовто-блакитні брошки у вигляді ластівок, що давали змогу відрізняти «своїх» від «чужих». Згодом з’явилися ластівки зі стилізованим трипільським коловоротом, вишиванкою та квітковими мотивами. За ці роки ластівки «облетіли» весь світ та «оселилися» як в Україні, так і в українських діаспорах від США до Японії. А з початком широкомасштабної збройної агресії росії проти України у лютому цього року, ластівки додали нових сенсів.

Про ідею та створення ластівок, символи та зміст, які в них закладені, розвиток проєкту Укрінформу розповіла одна із його активісток, мисткиня Анастасія Міхеєнко.

ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ НАШІ ЛАСТІВКИ БУЛИ ВІЗУАЛЬНИМ ПАРОЛЕМ

- Анастасіє, звідки та чому з’явилися ластівки?

- Ідея виникла наприкінці 2013 року, за часів Революції Гідності. Була потреба створити якийсь свій символ, зокрема для того, аби відрізняти на Майдані «своїх» від «чужих». Тоді було важливо в натовпі розуміти, хто за Україну, за євроінтеграцію, за ідеї Майдану. Такий собі візуальний пароль.

Ідея належить Ганні Мовенко. Вона започаткували цей проєкт зі Світланою Гончар. Згодом доєдналася я і Тамара Махун. Ми всі – подруги, вчилися разом у художній академії. Останні приблизно чотири роки ми займаємося цим проєктом із Тамарою Махун. Я займаюся безпосередньо виготовленням ластівок.

- Чому саме ластівки?

- Ластівка – це дуже вдалий символ, його придумала Ганна Мовенко. Ця невелика й дуже прутка пташечка є передвісницею весни, початку нового та нових надій. У часи Революції Гідності надії були пов’язані з майбутнім, з тим, аби не скотитися назад у совок, звільнитися від впливу росії. Також ластівка асоціюється з домом, з побудовою власного гнізда. Ганна придумала цей образ, а потім вирішили, що це буде брошка. Її можна почепити на одяг, щоб всі бачили.

Коли почалася війна на сході, ми влаштовували дуже багато майстер-класів, збиралося багато людей, і ми малювали ластівки-прапорці. Малювали сотнями і тисячами, відправляли на фронт із листами від дітей, з їхніми малюнками. Це була акція солідарності та підтримки наших захисників. Тоді ми цю ластівку називали солдатською.

У ВІЗЕРУНКАХ НА ЛАСТІВКАХ ВІДТВОРИЛИ ТРИПІЛЬСЬКИЙ КОЛОВОРОТ І ВИШИВАНКУ

- Згодом дизайн трохи помінявся, ви додали традиційні візерунки й ластівки «полетіли» по всьому світу…

- Так, згодом ми почали підшукувати щось більш тендітне та вишукане, щоб це була і ластівка-символ, і ластівка-прикраса. Задум був такий, щоб відобразити наш етнічний український смисл, відтворити щось докорінно наше, українське. Ми обрали трипільську символіку, зокрема коловорот.

Також є ластівка з рослинним візерунком і є ще ластівка з вишиванкою. Крім того, хотіли надати нашим ластівка сучасного вигляду, щоб вони набували більшої популярності. До якого глибокого коріння дотягнулися, те і використали.

У нашій колекції є ще жовто-блакитні тризуби, сімейна серія та серія дитячих брошок (звірятка, хмаринки, квіти).

Вийшло дуже вдало, але навряд чи цей символ виник би, якби не було нашої боротьби, не було Революції Гідності, якби всіх нас не єднала одна ідея та одна мета – єдина, вільна та незалежна Україна.

- Загалом за весь цей час скільки було ластівок створено, скільки їх розлетілися по світу?

- Дуже багато, мова йде про десятки тисяч. Почали ми у 2014 році, усі ці вісім років проєкт продовжував своє існування та розвиток. З часом наші ластівки перетворилися більше на символ України, своєрідний сувенір, який розповідає про боротьбу українського народу за волю, незалежність, за свої ідеї. Ми співпрацюємо з сувенірними магазинами та крамницями, де продаються різні бренди Made іn Ukraine.

ВІДЧУТТЯ ПРИЧЕТНОСТІ ДО УКРАЇНИ ТА ПОТРЕБА ЙОГО ВИСЛОВЛЕННЯ ЗРОСЛА З ПОЧАТКОМ НОВОГО ЕТАПУ ВІЙНИ

- Після початку повномасштабної війни росії проти України ваші ластівки  набули ще більшої актуальності.

- Це знову стало дуже актуальним, навіть у багато разів більше, аніж вісім років тому. Після 24 лютого ми знову активно почали створювати ластівок у великій кількості. Наша ластівка переживає нову хвилю популярності. Звичайно, ми віримо та жодним чином не сумніваємося у перемозі, тому дуже хочемо, щоб і наша ластівка стала її своєрідним символом.

У 2014-му на Майдані ми боролися за цінності, зараз боротьба йде і за цінності, і за життя, і за нашу землю. І чим межа небезпеки вище, тим більше люди наголошують і стоять на тому, що я – українець, мої цінності такі, я хочу жити у вільній країні. Бачу зараз, наскільки посилилося в людях відчуття причетності до України і наскільки сильно воно потребує висловлення. І таким висловленням може бути також і наша ластівка.

- Як вийшло, що ластівка дуже активно розлетілася по українській діаспорі в Туреччині?

- Коли почалася війна я була у відпустці в Ісландії. У Києві тоді було небезпечно. Тому ми вирішили перебути якийсь час за кордоном і повернутися, коли стане безпечніше. З Ісландії ми поїхали в Латвію, тиждень були в Ризі. Згодом, за збігом обставин, опинилися в Туреччині. Мій партнер мав тут запланований збір із тріатлону, і в Аланії у нас було заброньоване житло. Вже маємо плани, куди будемо рухатися далі. Звичайно, дуже хочемо щонайшвидше повернутися в Україну.

ПІСЛЯ 24 ЛЮТОГО ПЕРША ПАРТІЯ ЛАСТІВОК «ПОЛЕТІЛА» В ЯПОНІЮ

- То ви возите із собою по світу заготовки, фарби? Готові в будь-який момент налагодити виготовлення ластівок?

- Це окрема історія. Звичайно, нічого з собою я не мала. За рахунок того, що векторні малюнки, необхідні для виготовлення основи для наших ластівок, зберігалися у хмарному сховищі, їх вдалося отримати. Довелося купити ноутбук, аби розпочати роботу. В Аланії знайшла порізку, але матеріал не підійшов. Спробувала розписати, але результат мене не задовольнив. Тому почала нові спроби, поки не досягла потрібного результату. Не з першого разу, але знайшла в Туреччині потрібної якості клей, фарби, зробила порізку.

- Куди зараз «летять» ластівки?

- Перша партія «полетіла» в Японію. Бо саме з Японії мені першою написала наша колишня клієнтка з проханням відправити ластівок для української діаспори. Згодом повідомила про наших ластівок у місцевих групах діаспори в Туреччині. Це було дуже позитивно сприйнято, і наші ластівки масово розлетілися по Туреччині. Тепер отримуємо замовлення з усього світу, як і раніше. Вірю, що наші ластівки стануть символом перемоги, відновлення та процвітання України.

- Свою першу ластівку з коловоротом я купила в Страсбурзі на благодійному різдвяному ярмарку, який традиційно влаштовує міська рада, надаючи окремий павільйон українській діаспорі…

- Навіть не уявляю, яким чином наші ластівки долетіли до Страсбурга (посміхається). Ми їх туди напряму не відправляли, тому це дуже приємно та зворушливо. Неодноразово нам розповідали, що бачили наших ластівок на урядовцях, посадовцях, політиках. Наш бренд став упізнаваним і символічним.

- Берете участь у благодійних проєктах?

- Проєкт загалом і виник як благодійний, згодом почали допомагати іншим. Зараз частина коштів від продажу йде на благодійність, зокрема відправляла кошти на придбання шоломів, турнікетів, тепловізорів і на інші потреби захисників України, зокрема на проєкти добровольчої організації парамедиків «Госпітальєри», на ініціативи Сергія Жадана й інші.

Ольга Будник, Анкара.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-