Сьогодні український "Пласт" святкує 106-ту річницю

Перша українська організація «Пласту» виникла при філії Академічної гімназії у Львові в 1911 році за активної участі Петра Франка та Івана Чмоли. Відразу була взята назва «Пласт» (у запорізьких козаків пластунами називали розвідників – тих, хто вистежував ворога в прикордонних болотах). Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у 1913 році, який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію.

Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР. Масовості пластовий рух набув у 1921 році з виходом першого українського підручника «Життя у «Пласті» за редакцією Олександра Тисовського.

Пластові організації виникали повсюди в Україні, але польська влада в Західній Україні і радянська в Східній повели рішучий наступ на скаутський рух. Його активісти були фізично знищені, з 1930 року «Пласт» працював у підпіллі, а з 1939 – за кордоном.

Діяльність «Пласту» була відновлена в Україні на початку 1990-их років.

Нині «Пласт» – найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу та об’єднує пластунів України й української діаспори.