У Франківську майстрині відкрили виставку ліжників та вовняних виробів «Гуцульщина барвиста»

Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.

«Любов до ліжників у мене від бабусі. Ось на цьому ліжнику я зробила узір як на моїй вишиванці. Тут маки, соняшники, які я дуже люблю. А ось тут я виткала голуба миру, бо всі ми чекаємо на мир. Усе - ручна робота. Замовлень маю багато, інколи навіть не все встигаю», - зазначила майстриня Наталія Потяк.

Вона займається ліжникарством майже 30 років. Каже, люди тепер хочуть ліжники не чесані і без використання штучних барвників. А ще великий попит мають безрукавки з вовни та гуні.

«Я живу біля Терношорської Лади (унікальний скельний комплекс в Карпатах - авт.), то до мене повертають багато туристів. Ті, що їдуть зі Львова та Києва, то без гуні від мене не йдуть», - посміхається Потяк.

Зізнається, вона самотужки миє вовну, а це треба робити влітку, сушить її, відсортовує, розчісує і вручну пряде. Вже пізніше сідає за верстат. Аби виконати всі замовлення, доводиться вовну ще купувати на Закарпатті, де місцеві більше розводять вівці. Втім, Наталія Потяк теж у господарстві тримає кілька овечок. Каже, любить їх дуже, як і ліжникарство, яке без любові не можливо опанувати.

«Я більше люблю робити верхній одяг. Бо тут можна більше фантазувати над моделлю, кольором. Раніше їх було небагато, до 10 відтінків. Але я почала трішки добирати інші тони і це мене захопила настільки, що я вже не уявляю без цього життя. Мені завжди хочеться додати новизну – інші структуру, гульки, відтінки… Осінь - це теплі кольори, жовтий помаранчевий. Але я ще люблю сині і блакитні тони», - розповідає Богдана Шрайбер із села Яворова, який вважають центром гуцульського ліжникарства.

Вона з дитинства спостерігала, як за верстатом працює її мама Ганна. Каже, тоді ця робота настільки здавалось їй важкою, що навіть думати не хотіла про верстат. Втім, минули роки і Богдана залишила все в Івано-Франківську та повернулась не лише до рідного Яворова, але й до родинного ремесла і тепер навчає цьому своїх дітей.

«Мама, Ганна, теж ще працює зі мною. Я навчила старшого сина, доню, якій 11 років. Вона вже під наглядом робить легкі орнаменти на килимку. Як підібрати собі гуню? Найкраще, це приїхати до нас у майстерню», - посміхається Шрайбер.

«Зранку ми встаємо дуже рано, займаємось господарством, а вже потім сідаємо до праці. Щоразу починаємо роботу з молитви. Також я люблю співати гуцульські співанки, коли працюю за верстатом. То мені легше. Це важка робота. Щоб зробити гуцульський сердак, то потрібно працювати майже два місяці, але я роблю це з любов’ю. Оці очільця, з яких складаються квіточки, у давнину казали - оберіг сонця, робляться на веретені. Це повільна робота. Гуші-бомбони теж вимагають часу», - розповідає про свої вироби майстриня з села Голови, що на Верховинщині, Любов Пониполяк.

Каже, вона почала займатись ліжникарством у 13 років, а до цього часу спостерігала, як за верстатами працюють її бабуся та мама. Нині у майстрині є 4 верстати і найдавнішому з них майже півстоліття.

«Ліжники на Гуцульщині - це родинна справа, жива традиція. Їх роблять бабця, мама. Найстаршій майстрині – понад 80 років. Дітки у 5-6 років теж стають на стільчик і починають ткати. У них це у генах, тому вони вміють і прясти, і ткати, і вчити їх цьому не потрібно», - запевняє директор Регіонального центру народного мистецтва «Гуцульська гражда» Василь Лосюк.

За його словами, нині на Гуцульщині діє мандруючий фестиваль-ярмарок «Мистецький форум». Його географія – Румунія, Буковина, Прикарпаття та Закарпаття. Втім, тепер люди більше прагнуть відвідати творчі майстерні і майстер-класи, за якими їдуть на Гуцульщину з усього світу. Тому туристичні автобуси в Карпатах вже не дивина, бо майже в кожній хаті на гостей чекають майстрині і їх теплі ліжники.

Карпатське ліжникарство занесене до переліку Нематеріальної культурної спадщини України.

Ліжникарство - це прадавнє ремесло гуцулів, що збереглося й донині, яке полягає у створенні ліжників (інша назва, переважно на Закарпатті - джерга), а також інших виробів з ліжникової тканини.

Як повідомляв Укрінформ, у Чернівцях відкрили виставку народного одягу Луганщини, яку врятували з окупації.

Фото: Ірина Дружук/Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут