«Мавка. Справжній міф» – новий амбітній кінопроєкт від творців найкасовішого українського фільму часів незалежності – анімаційної стрічки «Мавка. Лісова пісня». Зйомки розпочалися наприкінці липня. Реліз заплановано на весну 2026 року. Нова кіноробота поєднує елементи романтичної фентезі-драми та містичного трилера, орієнтуючись на підлітково-дорослу аудиторію.
У великій розмові для Укрінформа продюсерка Ірина Костюк окреслила концептуальні відмінності двох «Мавок», розповіла про особливості візуальної стилістики, зміну цільового глядача, виклики зйомок у реальних екстер’єрах під час війни і про те, чому народне кіно – це двигун, який рухає всю українську кіноіндустрію.
– Пані Ірино, чи багато спільного в нової ігрової повнометражної стрічки про Мавку з анімаційним фільмом про цю ж героїню? Адже, правду кажучи, багато хто сприйняв, що це буде кіноверсія попередньої вдалої анімації.
– Перша найсуттєвіша відмінність – наш анімаційний фільм був для сімейного перегляду, передовсім для дітей, хоча, звісно, він багатошаровий, і дорослі знаходили в ньому сенси й для себе. Повнометражним ігровим фільмом «Мавка. Справжній міф» ми також розраховуємо на широку аудиторію, але трохи іншу, адже колишні маленькі прихильники анімаційної Мавки вже подорослішали і ми впевнені, що їм буде цікаво подивитися історію зовсім іншої Мавки, яку ми задумали, і на цю історію підуть і вони, і їхні друзі, і сім’ ї.
Коли ми почали говорити, що знімаємо фільм про Мавку, у багатьох справді склалося враження, що ми робитимемо, як «Дісней», який свою анімаційну класику перезнімає у вигляді ігрового повнометражного кіно. Ми йдемо іншим шляхом і змінюємо шаблони, розуміємо ризики, але вважаємо, що диверсифікація аудиторії нам ще й додасть глядача.
– Тобто, інакший формат для іншої аудиторії?
– Для іншої, але не зовсім. Адже за вісім років, відколи всі дізналися про анімаційну Мавку, діти, які її дивилися й полюбили, підросли. Тому тут ми застосували трішки хитрий прийом – та аудиторія перейшла в категорію 12+, і тепер, коли фільм вийде у 2026-му, вона піде на кіно про Мавку.
– Та й сама Мавка, я так розумію, підросла?
– Звісно! Це вже про любов, це вже поцілунки в кадрі, не еротика, але дуже чуттєві сцени. Тому аудиторія 12+, яка починає цікавитися такими темами, має доволі високий потенціал. Так що мені не видається, що ми звужуємо аудиторію.
До того ж, показати містику і досить хижих міфологічних створінь, якими були мавки, без вікових обмежень неможливо, а вони насправді дуже хижі створіння.
– Наскільки ви візуально підете в бік того, що Мавка не була красунею?
– А чого вона не була красунею? Це хто як собі уявляє. У нас вона хижа красуня і це ще більше приваблює на базових інстинктах, коли розумієш, що це небезпечно, і саме це й приваблює.
І ще одна відмінність, про яку ви запитали на початку, у тому, що анімаційна Мавка була натхнена і міфологією, і твором Лесі Українки «Лісова пісня». В ігровому фільмі ми повертаємося до коріння, до витоків і екранізуємо самі міфи.
– Отже, нова Мавка буде максимально наближена до міфологічної істоти з оригінальних українських легенд?
– Саме так. Якщо говорити референсами, то це щось ближче до франшизи «Сутінок» – про любов вампіра та звичайної дівчини. У нас також буде трохи забороненої любові між Мавкою, лісовою містичною істотою, і звичайним хлопцем. Мавки, за давніми українськими віруваннями, – це душі дівчат-утоплениць. І ми максимально близько йдемо за цим: – у нас є містичне лісове озеро Темне, на дні якого живуть русалки і мавки. У переступний рік, на Русалчин тиждень, ці дивовижні створіння виходять на полювання за «брудними душами» та топлять їх, щоб живитися їхньою енергією наступні чотири роки свого існування в озері.
– Хто ці «брудні душі»?
– Спочатку ми задумували, що це чоловіки-зрадники, або ті, які скривдили жінок, але вирішили, що в такому разі це буде дискримінаційне узагальнення щодо чоловіків та гендерно незбалансовано, тому здобиччю наших русалок стають усі люди, які завдають шкоди чи спричинюють біль і страждання іншим живим істотам.
РЕЖИСЕР АНІМАЦІЙНИХ ФІЛЬМІВ І РЕЖИСЕР ІГРОВОГО КІНО – ЦЕ ЗОВСІМ РІЗНЕ РЕМЕСЛО
– Команда, яка створює весь Мавчин всесвіт, і анімацію, і фільм – одна. Продюсери: Анна Єлісєєва і ви, сценарист – Ярослав Войцешек, а от режисерка в цьому проєкті інша.
– Режисерський склад справді інший, тому що режисер анімаційних фільмів і режисер ігрового кіно – це зовсім різне ремесло. Анімаційну «Мавку» режисував Олег Маламуж (він замінив Олександру Рубан, яка працювала на перших етапах створення мультфільму, а також був режисером нашого першого анімаційного фільму «Вкрадена принцеса»), а от «Мавка. Справжній міф» стане дебютною повнометражною кінороботою Каті Царик. Це прекрасна українська режисерка, яка створила безліч кліпів для українських музикантів та концертних постановок для знакових державних подій. Катя відразу синхронізувалася та гармонізувалася з продюсерським задумом, у неї чудовий смак, вона захоплюється українською міфологією, гарно втілює романтичні, красиві, містичні посили у своїх роботах. А це саме те, що потрібно нам, щоб показати український міфічний ліс з усіма таємничими створіннями, яких ми запозичили з міфології та переосмислили. Катя працюватиме над фільмом у сімейному тандемі з кінооператором Юрієм Королем, це один із найкращих кінооператорів в Україні.
– Як ми побачили з кастингу, ви не робили ставки на впізнавані акторські обличчя чи присутність у кадрі селебретіз?
– Ми ніколи не йдемо за шаблонами і не повторюємося в кожному наступному фільмі, а завжди намагаємося бути трендсеттерами, задавати нові правила, ламати шаблони, вести за собою, задавати тон та правила, а не слідувати за чимось чи кимось. Тому саме в цьому фільмі не робимо ставки на зірок чи медійних персон.
МИ ПОКАЖЕМО ЦІКАВИЙ РИТУАЛ ПЕРЕТВОРЕННЯ ДІВЧИНИ НА МАВКУ
– Даєте майданчик молодим акторам проявити себе?
– Так, це буде плеяда нових молодих акторів та акторок, що формуватимуть обличчя українського кіно майбутнього. І майже для кожного з них це дебют у повнометражному кіно. Багато хто ще студенти, зокрема, курсу Каті Царик. Дуже свіжі, нові обличчя. У головних ролях: Лук’ян - Іван Довженко, хлопець з акторської династії, син відомого українського актора В’ячеслава Довженка (який також знімається у фільмі). У нього були серіальні ролі, а повнометражна – перша. Так само Мавка стане першою кінороллю для Аріни Бочарової – акторки Львівського театру Леся Курбаса.
Студентів-біологів, друзів нашого Лук'яна, – грають молоді актори. А ще ж, крім головної Мавки, у нас багато інших мавок, якими керують три головні русалки, і ми інколи жартуємо, що це у нас прямо модельне агентство! Три русалки – однакові за статурою (бо вони – ніби єдиний організм), мають надзвичайно гарний і складний пластичний грим і стильні вбрання, які створила художниця з костюмів Анна Осмєхіна. А мавки – дуже різноманітної зовнішності, в білих сорочках з головною «брендовою» відмінністю, яка є деякою алюзією на мультфільм.
– Вони теж матимуть магічні тату на обличчі?
– Не зовсім, ми ж говоримо лише про відсилку. У анімаційної Мавки були «брендові» руни на щоках, які світилися, коли вона чула музику Лукаша і відчувала закоханість. У фільмі містичні натільні орнаменти теж наявні, але тут ми вже цілковито віддаємо данину міфології. Ви ж знаєте, що в українській міфології мавки не мали шкіри на спині?
– Знаю. Ми це побачимо у фільмі?
– Не зовсім, бо це було б занадто криваво й натуралістично, адже тоді б нам довелося показувати хребет мавок, який видніється через відсутність шкірного покриву. Цього, звісно, у фільмі не буде. Але буде алюзія на цю міфологічну «фішку» – по хребту, уздовж спини у них буде шрамування-татуювання у вигляді листка папороті – містичної рослини, що відіграє велику роль у багатьох українських міфах. Ми покажемо цікавий ритуал перетворення дівчини на мавку, у фіналі якого русалки позначають їхні спини листком папороті, залишаючи на тілі відбиток. Це ніби магічній спинний мозок, що стає індикатором усіх емоційних станів мавок. І в деяких моментах ви побачите, як у них уздовж спини пробігають імпульси-проблиски, сяючи різними кольорами.
ДУЖЕ БАГАТО ПІДВОДНИХ ЗЙОМОК У СПЕЦІАЛЬНОМУ БАСЕЙНІ, АДЖЕ ПОТРІБНО ПОКАЗАТИ «ПОТОЙБІЧЧЯ»
– У який спосіб створюватиметься містичний сутінковий всесвіт? Це ж не лише грим, а, певно, графіка?
– Засобів дуже багато і вони становлять немалу, як для українського фільму, частину бюджету. Якщо всі інші фільми ми завжди робили за пів мільйона доларів (тому що це планка, яка дозволяє окупати фільм в українському прокаті і місцевому ринку загалом), то «Мавка. Справжній міф» матиме бюджет мільйон доларів. І правда в тому, що велика частина бюджету витрачається саме на спецефекти, оскільки більшість містичних елементів можна створити тільки комп'ютерною графікою. Це і спалахи на спинах, і сама атмосфера, щось треба підсвітити, додати містичного сяйва – все робитиметься на постпродакшені.
– Переважно це студійні зйомки чи натурні?
– Нам би дуже хотілося, щоб була студія, де ми могли б у павільйонах побудувати і озеро, і ліс, але це б роздуло бюджет до неймовірних розмірів. Тому йдемо на ризики і знімаємо все в екстер'єрах. Це надзвичайно складно, коли кожен тиждень у нас масовані атаки, але ми, видається, вже так адаптувалися до наших умов, що заради своєї роботи можемо все.
Буде декілька основних локацій: містичне озеро, ми вибрали дуже гарну локацію – водойма всіяна лататтям, закрита деревами зусебіч. Ліс, в якому студенти-біологи розіб’ють табір, і в якому, власне, мавки полюватимуть на людей. Гарний автентичний готель, де на початку збираються персонажі. Іще одна локація – затоплене село на дні озера. А ще дуже багато підводних зйомок у спеціальному басейні, адже нам потрібно показати «Потойбіччя».
МИ РОБИМО «НАРОДНЕ КІНО», ЗНАЄМО СМАКИ НАШОГО ГЛЯДАЧА І НІКОЛИ НЕ ЗНЕВАЖАЄМО ЇХ
– У 2023 році, коли ви вийшли в прокат з анімаційною Мавкою, для кінопрокату була, м’яко кажучи, не дуже вдала ситуація, однак, – рекордна каса. З фільмом про Мавку, розраховуєте побити власний рекорд?
– Тоді взагалі все було просто критично – половина кінотеатрів або закрита, або розбомблена, або на окупованих територіях, вісім мільйонів цільової аудиторії виїхало за кордон, постійні тривоги, що переривають сеанси, блекаути. Звісно, це впливало на збори. І в цих умовах ми змогли зібрати рекордні 150 мільйонів гривень і півтора мільйона глядачів. Це було немислимо! Зараз, звісно, розраховуємо на ще більші збори через надзвичайну популярність і впізнаваність бренду. Адже, якщо ставиш за першорядну мету достукатися до якнайширшої аудиторії, а не комерційну вигоду, то комерційний успіх потім прийде сам автоматично, аудиторія полюбить, купуватиме квитки – і ти збереш повні зали.
Я загалом себе дуже асоціюю з широкою аудиторією: я ходжу по тих самих місцях, дихаю тим самим повітрям, читаю ті самі ресурси, дивлюся те саме телебачення, перебуваю в тому ж інфополі. І я поважаю цю аудиторію, це наш народ, у нього такий смак, і я його поділяю так само, як і мої колеги-продюсери. Тому все кіно, яким займаємося особисто я і наша команда, резонує багатьом людям, масовому глядачеві. Ми ніколи не втілюємо власних персональних амбіцій, бо тоді виходило б дуже вузько направлене кіно, на яке прийдуть тільки наші друзі й родичі.
– Маєте на увазі авторське?
– Я в жодному разі не знецінюю авторського, артового, фестивального кіно чи інших мистецьких некомерційних проєктів, вони, безумовно, мають бути, це наше культурне надбання, і їх має підтримувати держава. Але в нього зовсім інші цілі. Вони не зберуть такої каси і продажей інших прав, щоб дати продюсерові можливість зняти наступний фільм. У них інша місія, їх створюють інші кінокомпанії, інші режисери. А ми абсолютно відкрито заявляємо, що робимо «народне кіно», знаємо смаки нашого глядача і ніколи не зневажаємо їх. Якщо фільм зібрав велику касу, це абсолютно об'єктивний показник, що глядачеві сподобалося.
І саме «народне кіно» для масового глядача будує зараз українську кіноіндустрію, тому що ти зробив один фільм – заробив, далі реінвестуєш в інший, даєш роботу режисерам, сценаристам, операторам, усій галузі. А говорити в такій ситуації, що «народ-дурак», бо ходить на масові фільми, – це зневажати його смак, адже люди хочуть посміятися і дуже часто сміються над собою. Кіно має розважати, подивіться на американський кіноринок.
КОЛИ ТИ ЗРОБИВ ГАРНИЙ КОНТЕНТ, ТО РЕКЛАМУЙ, НЕ РЕКЛАМУЙ, ЛЮДИ НА НЬОГО ПІДУТЬ
– Ну навколо цього якраз і точаться дискусії, чи варто під час війни в Україні знімати комедії, розважальний контент. Багато хто, навіть із кіноіндустрії, потрапив у таку парадигму сприйняття запиту на сучасне кіно…
– … і засуджує тих, хто не в ній. Ми ці закиди чуємо постійно, мовляв, знімаємо якесь «не таке» кіно. А глядачі цього хочуть! Бо ми всі зараз у цій війні живемо. Навіщо людині йти в кінотеатр і знову дивитися про війну, якщо вона під її тривогами і обстрілами за вікном провела ніч, а потім пішла на роботу? Хоча, звісно, смаки аудиторії змінилися, і ми це враховуємо. У нас міняється все дуже динамічно, бо для того, щоб жити зараз і працювати в нашій індустрії, де таке сприйняття, в цьому соціумі та інфополі, де ти сьогодні король, а завтра – на вилах, потрібно адаптуватися дуже швидко. Інколи робиш кіно, а коли воно виходить в прокат – уже зовсім інше сприйняття. Але досі в нас усе потрапляло чітко в серце глядачеві, і цьому є об’єктивні показники та мірила.
– Коли чекати на широкий прокат фільму «Мавка. Справжній міф»?
– Плануємо на березень, тому що мавка все-таки асоціюється з весною, з початком життя, з розквітом. Але наша дистрибуція вже продала права на багато європейських територій. Особливо на нову Мавку чекає Німеччина, тому що у них дуже гарно пройшов прокат «Мавка. Лісова пісня». Взагалі з усіх країн, що зібрали найбільше аудиторію, на першому місці – Франція, на другому – Польща, і потім – Німеччина. У Німеччині в прокаті були обидві версії, і українська, і німецька, й обидві зібрали шалену аудиторію. От вони першим й купили права на ще не знятий фільм.
– Нові анімаційні проєкти поки не плануєте, чи це занадто дорого зараз?
– Не тільки плануємо, а й виробляємо. У виробництві наразі знаходиться наш перший повнометражний іронічний 2D анімаційний фільм «Наша файта» із закарпатським колоритом, де креативним продюсером є Антоніо Лукіч. Це крута сучасна історія про невдаху Сєрого, який випадково помирає та отримає другий шанс на землі, якщо знайде людину, яка його щиро любить і якій він справді буде потрібен. Допомагати йому в цьому буде ангел смерті Кіт Мікі.
У розробці – сіквел «Мавка. Лісова пісня – 2». Зрозуміло, що в поточних індустріальних умовах робити ще один високобюджетний 3D анімаційний фільм ринок не потягне. Це інвестиції об’ємом вісім – десять мільйонів доларів – наразі це нереально. Але після першої «Мавки» деякі ідеї все-таки лежали у нас «на поличці». І от на нас вийшли французькі партнери, адже у Франції прокат пройшов настільки успішно та зібрав більше, ніж багато їхніх локальних мультфільмів. Тому вони прийшли з пропозицією зібрати кошти на другу анімаційну «Мавку» з французьких, люксембурзьких і бельгійських фондів, а ми, із свого боку, дозберемо частину бюджету, відповідно до розмірів нашого ринку (звісно, не основну і навіть не 50 %). Зараз ведемо перемовини.
УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС ПОВІРИВ У КІНО І ТРІШКИ БЕРЕ НА СЕБЕ РОЛЬ ДЕРЖАВИ, ПІДТРИМУЮЧИ ЙОГО
– Часто говорять про недостатню промоцію того чи іншого українського фільму, наскільки важливою вона є для касового успіху?
– Мені видається, ця істина ніколи нікуди не дінеться – контент – король. Коли ти зробив гарний контент, то рекламуй не рекламуй, люди на нього підуть. Безумовно, маркетинг важливий, але він спрацює тільки на перший вікенд. Якщо провести класну рекламну кампанію, зняти вдалий трейлер, розказати, що буде круте кіно, народ прийде на перший вікенд, а потім «сарафанне радіо» зробить свою справу, і від цього залежатиме, чи прийдуть глядачі на другий вікенд.
– Як показують збори, йдуть.
– Бо глядач уже давно повірив у вітчизняне кіно, вже немає такого ярлика: «о, українське, не піду». Він іде, вірить, навіть дає якусь знижку на якість, тому що розуміє, які у нас тепер бюджети. Зараз головне і надзвичайно важливе, що український бізнес повірив у кіно і трішки бере на себе роль держави, підтримуючи його. Інвестує та реінвестує. У нас із кожним наступним фільмом все більше такої підтримки та охочих інвестувати. Ми дуже пишаємося, що виправдовуємо їхню довіру. Зрозуміло, хотілося б сприяння кіновиробництву від держави, але зараз їй є куди спрямовувати кошти. Тому ми не склали рук через відсутність держпідтримки, йдемо далі і робимо. Наша команда FILM.UA Group під час повномасштабної війни виробила і випустила в прокат фільми: «Конотопська відьма» (2024), «Потяг у 31 грудня» (2024), «Песики» (2025), «Каховський об’єкт» (2025), зараз робимо «Мавка. Справжній міф», «Потяг у Різдво», далі буде «Потяг. Червона рута». Дивіться, це вже сім фільмів. А ще ж кілька серіалів. А також такий безпрецедентний для нас проєкт «МУР. [Ти – Романтика]» у кіно (ми займались виробництвом кіноверсії та дистрибуцією). У нас навіть до повномасштабного вторгнення не було у виробництві водночас стільки контенту і це за тих обставин, що відбулася оптимізація, працює менше людей, ми обмежені складом і ресурсами. Мені видається, що тепер ми можемо все. І винятково на приватних інвестиціях, а це – показник фінансового здоров'я індустрії і гравців, які у ній є.
Любов Базів. Київ
Фото Олександра Клименка