Збереження реставраційної справи є питанням державної ваги - Карандєєв
Як передає Укрінформ, про це йшлося під час круглого столу «Державна стратегія відродження реставрації в Україні» за участю науковців, експертів, представників громадськості та влади, який відбувся в Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра», повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики.
«Належна увага до реставраційної справи сьогодні – серед ключових функцій МКІП. Об’єктивно, протягом останніх років, ми фіксуємо зниження уваги до реставраційної справи в контексті зменшення державного замовлення на підготовку спеціалістів, фокусування на певних видах реставраційних робіт без єдиного системного підходу.», – зауважив т. в. о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.
Водночас за його словами, ця сфера потребує гарно підготовлених фахівців, тому взяти кращі практики успішних суспільств, де держава, усвідомлюючи важливість цього, бере на себе відповідальність та розділяє фінансову участь під час збереження, консервації та реставрації об’єктів культурної спадщини.
Серед факторів, які призводять до занепаду реставраційної сфери фахівці називають скасування у 2011 році ліцензування у сфері реставрації, та сертифікація у цій сфері так і не була введена.
Крім того, негативно вплинуло на сферу залучення процедури тендерного відбору виконавців реставраційних робіт за принципом найнижчої вартості та без врахування досвіду і кваліфікації.
У міністерстві зауважили, що наслідком є демпінгування вартості та стрімке падіння рівня професіоналізму. Але як проєктні, так виробничі роботи в реставрації мають значно більшу складність та вартість порівняно з іншими видами цивільного будівництва.
Як нагадали в МКІП, реставрація як наука збереження історичної спадщини з’явилась лише наприкінці ХІХ століття. Головний принцип реставрації – це консервація об’єктів від подальшого руйнування, мінімальне втручання в першооснову пам’ятки, тому найголовніше завдання – не допустити втрати пам’ятки, а відновлюючи чи реставруючи, – не спотворити її, зберігши все для прийдешніх поколінь.
Лише після Другої світової війни виникло розуміння того, що реставраційні роботи за поставленими задачами і методикою виконання відрізняються від загально будівельних робіт. Через це в ХІХ – на початку ХХ століття та в передвоєнні часи до відновлення пам’яток часто залучались непрофесіонали.
«Цьому важливо запобігти зараз, коли українцям доведеться відновлювати культурну спадщину, понівечену армією країни-агресора», - підкреслили в міністерстві.
Як повідомляв Укрінформ, в Україні через російську агресію пошкоджені чи зруйновані 1711 об’єктів культурної інфраструктури.
Фото: МКІП
