Кінолютий: Носоріг буцає рогом, таланти і охоронці, старателі на сторожі
Лютневий кінорепертуар віддає належне фестивальним звершенням, непереборним свинцевим мерзотам пострадянського існування і поклику далеких мандрів, який запрошує глядача до берегів священного Нілу і в пустощі австралійських золотошукачів.
З 3 лютого
Тріумф / Un triomphe
Вистава "В очікуванні Годо" за знаменитою п'єсою Семюела Беккета, створена у 1986-му році під керівництвом театрального режисера Йона Йонсона силами в'язнів Кумла - шведської в'язниці для особливо небезпечних злочинців, стала не лише одним з найвідоміших прикладів арт-терапії у пенітенціарній практиці, а й яскравим театральним експериментом, який викликав захват у критиків і самого нобелівського лауреата: Беккет безкоштовно надав Йонсону права на постановку свого твору. Режисер Емануель Курколь відтворив цю історію. За основу він узяв книгу Йонсона «Моменти реальності» і переніс події в сучасну Францію.
Стрічка, присвячена здатності мистецтва перетворювати непоказну реальність і розкривати в нас невідомі раніше здібності, стала доволі успішною у французькому прокаті і завоювала кілька призів глядацьких симпатій на європейських і американських МКФ.
Паралельні матері / Madres paralelas
Сюжетним каркасом нового фільму Педро Альмодовара є взаємини двох жінок - фотографки модної індустрії (Пенелопа Крус), яка намагається завершити невдалий роман, і зовсім юної дівчини (Мілена Сміт), у чиїх примхах нероздільно сплелися природна навіженість і травматичний досвід. Настільки, здавалося б, різні люди виявилися пов'язані не лише взаємною симпатією, а й химерною помилкою персоналу пологового будинку, де вони стали сусідками по палаті. Червоною ниткою у розмовах і суперечках героїнь, одна з яких є онукою селянина, якого в роки Громадянської війни розстріляли фашисти, і намагається відшукати масове поховання з його останками, інша - дочкою профранкистски налаштованого обивателя, стає другорядна для сюжету, але, напевно, найбільш примітна (і цікава для українського глядача) тема історичної пам'яті, осмислення травм минулого або прагнення це минуле забути.
Стрічка Альмодовара стала фільмом-відкриттям Венеціанського МКФ, а Пенелопа Крус отримала нагороду як "Найкраща актриса".
З 10 лютого
Смерть на Нілі / Death on the Nile
Деякі з екранізацій виявляються настільки вдалими (у свідомості як шанувальників літературного першоджерела, так і більш широких кіл кіноманів), що будь-яке інше кінематографічне посягання на текст сприймається як майже блюзнірська зухвалість. Очевидно, Кеннет Брана не відносить до таких стрічок улюблений глядачами і критиками фільм 1978-го року «Смерть на Нілі» Джона Гіллерміна за однойменним романом Агати Крісті, прикрашений талантами зірок європейського і американського кіно, перший фільм, в якому роль Еркюля Пуаро виконав великий Пітер Устінов. Утім, відомого своїми шекспірівськими постановками британця не збентежив авторитет і «Убивства в «Східному експресі»» Сідні Люмета 1974-го року - його варіант, який вийшов у 2017-му році, став першим досвідом Брани в адаптації прославленої детективної серії про геніального бельгійського сищика.
Як і у випадку зі «Східним експресом», Брані вдалося зібрати на майданчику «Смерті на Нілі» (точніше, на борту пароплава «Карнак») вражаючий акторський склад, питання ж про його порівнянність з ансамблем зі стрічки 1978-го може стати джерелом бурхливих баталій між адептами старого і нового. Серед інших, у новій версії з'являться Галь Гадот, Летіша Райт, Армі Гаммер, Аннетт Бенінг і Софі Оконедо (відома нашому глядачеві насамперед блискучим виконанням ролі Клеопатри у виставі за «Антонієм і Клеопатрою» Шекспіра, представленій в рамках «Британського театру в кіно»). Сам Брана знову виконав головну роль.
Фільм мав вийти ще у жовтні 2020-го року, проте був відкладений через черговий сплеск пандемії.
З 17 лютого
Носоріг
У 2012-му році режисер-початківець презентував на пітчингах Держкіно свій проєкт повнометражного фільму про 90-і роки. Попри відсутність професійної освіти, ця людина виділялася серед своїх колег чітким розумінням того, що і як він збирається робити - це навряд чи могло здивувати тих, хто бачив його дебютну стрічку «Гамер», немов виткану з навколишньої реальності, яка відобразила позачасовість провінційного українського міста початку 2010-х. Роки потому стало очевидним, що саме з «Гамера», знятого власним коштом постановника до введення системи пітчингів, слід відраховувати підйом вітчизняного кіно.
Проєкт виграв фінансування, проте в той час, коли Олег Сенцов мав почати зйомки, він опинився у феесбешних катівнях. "Носоріг" був знятий через вісім років, проте менш актуальним не став. І на щастя, і на жаль. Про це докладніше.
«Как оспою, болело время нами».
Якщо говорять про забуті Богом міста та села (маючи на увазі ті краї, чиї мешканці забули про Бога), мабуть, доречно говорити і про подібні епохи - і складно придумати більш очевидний приклад, ніж пострадянські дев'яності. У цьому плані перегляд "Носорога" може стати для глядачів, яким довелося їх пережити, однаково захоплюючою і моторошною подорожжю на машині часу. Перше пострадянське десятиліття постає - не лише в кримінальній інтризі, а й у майстерно відтвореній фактурі від шкільних дискотек до лікарняних коридорів, в атмосфері безпритульності і занепаду, яку анітрохи не розряджають успіхи героя, - не початком ери незалежності, чудовим новим світом можливостей і свобод, а природним продовженням диктатури, агонією системи, яка, розвалюючись, ховає населення під своїми руїнами. Фільм показує, що першим вибралося з-під завалів на поверхню, що перетворило руїни на будівельний майданчик, що зуміло зберегти і пристосувати до нових умов старі закони, яким нас намагаються підпорядковувати досі.
У цьому процесі центральний персонаж, з усією своєю силою характеру і норовливістю - якостями, які так ріднять його з героєм «Гамера», - є лише чужим інструментом. Хоч з якою завзятістю і варварською доблестю він намагався відвоювати битою і автоматом Калашникова своє місце під сонцем, він залишається лише третьорядним учасником подій, які направляють законні спадкоємці занепалої імперії. На перший план розповіді з усіх йому подібних його висуває здатність не діяти, а відчувати.
І як у зображенні 90-х проглядають риси сьогодення, за натуралізмом розповіді, чия достовірність і жорсткість не мають рівних в сучасному вітчизняному кінематографі, відчутно метафізичний вимір. Хоча цей світ видається таким, що не відає ні Нового, ні Старого Завіту, тут все ж є не лише золоті хрестики і татуювання з куполами, а й ангел, хай і демонічно блідий, а його саркастичні репліки, що змушують співрозмовника стримувати високопарність тону, могли б підійти Мефістофелю. Один кінокритик зазначив, що тут показаний і Антихрист, мені ж видається, йдеться швидше про доброго розбійника, якому тільки належить повірити в спокуту і усвідомити, що для нього вона можлива лише на хресті.
З 24 лютого
Насолода / Pleasure
Повнометражний дебют шведського режисера Ніньї Тюберг, чиї короткометражні фільми брали участь у низці престижних кінофестивалів, постає іронічним і гірким зображенням закулісся порноіндустрії. Головна героїня, юна шведка, прагне завоювати олімп американської кінематографії для дорослих, заради чого погоджується взяти участь у найбільш складних зйомках, від яких відмовляються її більш досвідчені колеги. При цьому виснажлива і специфічна робота виявляється все ж не настільки важкою для фізичної витривалості героїні, ніж жорстка конкуренція - для її здатності зберегти вірність своїм етичним уявленням.
Стрічка заснована на однойменній короткометражці Тюберг, яка в 2013-му році брала участь у конкурсі МКФ «Санденс», і також була представлена в рамках «Санденса», де отримала високі відгуки кінокритиків.
Золото / Gold
Дія стрічки відомого австралійського постановника і виконавця Ентоні Гейза розгортається у похмурому майбутньому, коли людство занурене в сутінки нової світової війни. Однак криваві битви і великі переселення народів вплітаються у розповідь лише в декількох тривожних обмінах репліками, сюжет фільму нескладно було б перенести і в наш час. Очевидно, апокаліптична тема є важливою для авторів, які прагнуть показати, що і на межі загибелі людство буде одержиме жадібністю.
В душі центрального персонажа (Зак Ефрон) це почуття бореться з інстинктом виживання. Виявивши посеред австралійських пустощів величезний золотий злиток, він ділиться своїм відкриттям з випадковим попутником (Ентоні Гейз). І поки той вирушає за екскаватором, залишається стерегти свою красу від жадібних поглядів ближніх. Однак поступово він розуміє, що спека, вовки і демони самотності загрожують йому значно більше, ніж можливі претенденти на золото.
Безвихідь сюжету цієї пустельної робінзонади компенсує чудово відтворена фактура австралійського аутбеку, наростаюча атмосфера божевілля і виразна гра.
Фестиваль місяця
3-го лютого стартує фестиваль "Вечори французького кіно", який вже в 17-й раз проводять компанія "Артхаус Трафік" і Французький інститут. До програми увійшли п'ять стрічок, серед яких - згаданий вище "Тріумф" Емануеля Курколя; "Маленька мама" Селін Сьямма - чарівна казка про час, пам'ять і взаємини з близькими; "Висока мода" Сільві Оайон - про залучення юної швачки до світу haute couture; "Коханці" Ніколь Гарсія - про фатальний трикутник з неприборканими пристрастями, прояв яких набуває кримінального характеру, і "Лети зі мною" Крістофа Барратьє - про стосунки молодого мажора і 12-річного пацієнта клініки для онкохворих.
Розклад цієї добірки гучних прем'єр французького кінематографа, яку можна буде побачити у Дніпрі, Запоріжжі, Києві, Львові, Одесі, Рівному та Харкові, розміщено на сайті компанії.
Олександр Гусєв. Київ
