У замку на Тернопільщині експонують живописні полотна про Пінзеля
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Таку творчу імпрезу ми організовуємо в рамках I Міжнародного живописного пленеру "Мистецькими шляхами Пінзеля», який провели торік. Пленер видався неординарним. Двадцять українських та зарубіжних митців три дні творили у Бучачі, решта часу - у Львові та Годовиці, місцях, пов’язаних із Пінзелем. Цього року першу виставку провели 16 квітня у Дубно, у день народження світлої пам’яті Бориса Возницького, рятівника багатющої спадщини Пінзеля. Потім виставка демонструвалася у Бучачі, під час «Днів Пінзеля», згодом - у Рівному та Чернівцях. І ось тепер – Тернопільщина, Збаразьий замок», - розповіла кореспонденту агентства президент Благодійного фонду «Відродження історико-культурної спадщини України імені Героя України Бориса Возницького» Олександра Лісаковська.
У замку на Тернопільщині зібрали живописні полотна про Пінзеля / Фото: Олег Снітовський, Укрінформ
За її словами, результат пленеру - це 35 живописних творів, які відображають історично-культурні пам’ятки місць Західної України, де жив і творив геніальний скульптор XVIII століття Іоан Георг Пінзель.
Основна мета такої мистецької акції - популяризація великого майстра, скульптури якого були врятовані Борисом Возницьким від знищення та забуття.
«Митці намагалися поєднати архітектуру Бернарда Меретина, архітектора епохи пізнього бароко та рококо із скульптурними образами Іоана Георга Пінзеля, створити творчі композиції на полотні. І, скажу, що це було зроблено на високому мистецькому рівні. Полотна - знакові і, сподіваюся, що ці митці братимуть участь і в наступних наших пленерах», - додав голова Рівненської обласної організації Національної спілки художників Петро Подолець.
«Достеменно не відомо, як і чому він тут з’явився, за яких обставин. Але відомо, що він жив, працював, одружився у Бучачі, творив на наших теренах. Та головне, що все, чого торкався різець цього митця, ставало одухотвореним, воно буквально оживало… Пінзель - це планетарна, мистецька особистість», - вважає учасник пленеру, заслужений художник України з Тернопільщини Микола Шевчук.
«Цей мистецький проєкт підсилив нашу дорогу до пізнання великого маестро. А на самому пленері кожен із нас ніби побачив себе в оболонці славетного скульптора, перебував під впливом його творчості. Але це було нелегко, відтворити Пінзеля у своїй свідомості і залишити це на полотні своєю манерою написання картини. У результаті й вийшла така багатогранна масштабна виставка, яка виходить за межі звичайного пленеру», - додав заслужений діяч мистецтв України Михайло Кузів.
У рамках виставки, що нині експонується у Збаразькому замку, на запрошення Благодійного фонду імені Возницького відбувся прем`єрний показ художньо-документального фільму «Дотик Пінзеля». Продюсер фільму - Наталія Шевчук, режисер - Олег Волоткевич, автор сценарію - Богдан Жолдак, композитор - Влада Купріянова.
Іоанн Георг Пінзель - галицький скульптор середини XVIII століття, представник пізнього бароко і рококо. Засновник Львівської школи скульпторів. Біографічні відомості про майстра майже відсутні. Його етнічне походження, місце і час народження, а також обставини появи в Галичині та смерті наразі невідомі. Усередині 1740-х років він з’явився при дворі магната Миколи Василя Потоцького, який став його головним замовником і патроном. У 1751 році одружився у Бучачі (Тернопільщина). Упродовж 1750-60-х років (переважно спільно з архітектором Бернардом Меретином) працював у Львові, Ходовичах (тепер Львівська область), Городенці, Гвіздці (нині Івано-Франківська область), Монастириську (костел Успіння Пречистої Діви Марії), Бучачі (обидва — сучасна Тернопільська область). У 1756-1761 роках виконав бічні вівтарі в одному із храмів Львова, монументальні статуї святих Атанасія, Леона, кінну статую святого Юра.
Для творів Пінзеля характерна велика емоційність та динаміка й експресія, надання створеним дивовижним формам життєвих рис.
Україні та світові генія скульптури Іоана Георга Пінзеля відкрив Борис Возницький. Понівечені і викинуті з храмів скульптури дивовижного скульптора він рятував по галицьких селах у 60-х – 70-х роках минулого століття. А вже у XXI столітті ці скульптури експонували у паризькому Луврі та у Відні.
