Бенджамін Віктор. Краса, відлита в бронзі

- “Дар від Бога”, – так скромно він описує свою здатність із мертвої глини та бездушної бронзи творити вражаючі витвори мистецтва, в яких життєва правда просто зашкалює. Американський скульптор Бенджамін Віктор (Benjamin Matthew Victor) ліпить та відливає неймовірно реалістичні твори, що відтворюють вишуканість і красу людської подоби.

В авторських роботах раз-у-раз він виявляє елегантність, витонченість жінок і внутрішню силу, мужність чоловіків. Представлю сьогодні добірку з найкращих скульптур, створених цим майстром.

Ніяк не можу погодитися із французьким есеїстом та філософом Полем Валері (Ambroise Paul Toussaint Jules Valéry; 1871-1945) в одній його думці:

- Живопис і Скульптура – це покинуті діти. У них померла мати – мати їх, Архітектура. Поки матуся була поруч, вона вказувала їм місце, призначення, межі.

*   *   *

Якщо подивитися на мистецьку еволюцію архітектури, то вона справді має свій родовід, хоча тримається іншого призначення. Якого?

- Скульптура – це архітектура, яка навчилася емоційно рухатись, відтворювати почуття, спонукати до дії, наштовхувати на думки.

Та послухаємо, власне, самого американського скульптора Бенджаміна Віктора.

Він стверджує:

- Для мене то велика честь – створювати скульптури, які тішать людське око та удосконалюють життєвий простір. Починаючи кожну нову роботу, для початку я поринаю в глибокі дослідження, що надає майбутній скульптурі справжню достовірність.

Поки ви міркуєте, невеличка відео-візитівка 42-річного майстра…

*   *   *

Він народився 16 січня 1979 р. у невеличкому містечку Тафт, округ Керн, Каліфорнія, де мешкало не більше десяти тисяч городян. Підліткові роки минули в Бейкерсфілді, Каліфорнія, що вважається малою батьківщиною ню-метал груп “Korn”, “Cradle Of Thorne”, “Orgy” і “Adema”.

Закінчивши тут середню школу, Бенджамін до певної міри став металістом, бо подальші чотири роки юнак вивчав мистецтво взагалі й скульптуру зокрема в Північному державному університеті (Northern State University) в Абердіні, Південна Дакота.

Почав він із біблійним розмахом…

Першою студентською роботою, що звернула на себе увагу фахівців, стала у 2004 р. статуя біблійного персонажа, царя Самсона. В натуральну величину.

За неї від Національного товариства скульптури (National Sculpture Society, Нью-Йорк) другокурсник отримав іменну стипендію.

Що сьогодні, з висоти власного становища Бенджамін Віктор може порадити творчій молоді?

-  Уважно стежте, куди і як рухається ваш творчий порив. Творити ви повинні за внутрішніх причин. Не дозволяйте зовнішнім силам, зовнішнім впливав занадто сильно переінакшувати вас. Так, неможливо зовсім ігнорувати зовнішні обставини. Навіть Вінсент Ван Гог це знав і дуже страждав через зовнішні впливи. Тому раджу, зробіть усе від вас залежне, як художник, щоб творити. Адже ви щиро любите те, що робите. Коли ж ви щось створюєте для комісій або меценатів, щоб вижити, не дозволяйте цьому гасити вогонь вашої пристрасті, що палає всередині. Навіть у таких випадках вкладайте у власні твори іскру творчості, своє світобачення. Лише так ви зробите велике, не залежно від того, про який твір мистецтва йдеться.

*   *   *

Так, то було “свідчення визнання естетичної та концептуальної цілісності” роботи молодого художника. Потім народилася скульптура матері царя Соломона – Вірсавії (Бат Шева, івр “Дочка клятви”). Не поспішайте, погортайте світлини, під різними ракурсами, – як це виглядає у глині, а як – у бронзі.

Скульптура матері царя Соломона Вірсавії, 2013 рік

Ні-ні, ніяких голодних художників. Це був митець нової генерації! Починаючи з 23 років, Бенджамін Віктор приймав замовлення на створення меморіалів, надгробків, замовних скульптур, як для державних установ, так і некомерційних організацій. Наприклад, “Aberdeen Police Monument”, “Aberdeen War Memorial”, “Monument to 1st Battalion 1st Marines”, “Monument to Aberdeen Firefighters”, “Monument to Lawrence Firefighters”, “Monument to Taft Oil Workers”, “Monument to the Rhode Island State Police”, “Monument to WWII Airmen” і т.д.

На честь окремих осіб або груп.

Як на Заході, так і Середньому Заході Сполучених Штатів.

Якщо говорити про персоналії, то це були створені скульптури, як-то: пілот ВВС США Боб Гувер, баскетбольний тренер Дон Мейєр, мер Оскар Гудмен, американська активістка та вчителька Гелен Джейн Стюарт, футболіст Джим Кретчман, альпініст Пол Петцольдт, бізнесмен Стів Епплтон, художник-ілюстратор Террі Редлін та інші.

*   *   *

Справжньої популярності Бенджамін Віктор набув, коли відлив авторську скульптуру дочки вождя племені пайютів, письменниці Сари Уіннемакки (Sarah Winnemucca; 1841-1891), американської активістки зі штату Невада, чия автобіографічна книга “Життя серед пайютів: їхні помилки та вимоги” (“Life Аmong Тhe Piutes: Their Wrongs Аnd Claims”; 1883), вперше розповіла про контакти її народу з білими поселенцями...

Щоб допомогти своєму народу, вона, дочка вождя, навіть вдавалася до хитрощів, привласнюючи титули – “принцеса пайютів”, які ніколи не мала... Скажімо правду, Сара Уіннемакка щиро хотіла допомогти одноплемінникам, але ніяк не палала бажанням вести індіанський спосіб життя, який пайюти вели.

У 1870 р. червоношкіра “принцеса на горошині” заявила кореспонденту:

- Ні, індіанський спосіб життя мені подобається... Мені б хотілося жити з моїм народом, але жити не так, як живуть вони. Мене по-іншому виховали... Найщасливіший період мого життя припадає на роки, коли я жила в Санта-Кларі разом із білими і вчилася в школі.

Цю правду автор вихопив і відлив у бронзі як саму Історію.

Саме тому, мені здається, в 2005 р. 26-річний Бенджамін Віктор виявився наймолодшим скульптором, робота якого була виставлена ​​в Національному скульптурному залі (Statuary Hall) Капітолію, США, а в 35 років – єдиним автором, дві роботи якого ще за життя експонуються в тому залі.

Найбільші чесноти має той скульптор, який вміє поєднати божественну глину з красою історії Божественного створення.

Саме це і є Дар від Бога.

*   *   *

Другою скульптурою Бенджаміна Віктора, що в 2014 р. опинилась у Національному скульптурному залі Капітолію, виявилася фігура “батька Зеленої революції”, американського агронома і селекціонера Нормана Борлоуга (Norman Ernest Borlaug; 1914-2009), лауреата Нобелівської премії 1970 г. Цей гуманіст колись зауважив:

- Неможливо побудувати миролюбний світ на порожніх шлунках і людських стражданнях у реальному житті.

Перефразовуючи думку, можу, в свою чергу, сказати:

- Неможливо побудувати миролюбний світ на порожніх серцях і людській потворності в мистецтві.

Мені здається, навколо робіт Бенджаміна Віктора має стояти вдвічі більше табличок із написами “Руками не чіпати” або “Не торкатися”. Складно повірити, що це всього лише холодна бронза та бездушна глина...

*   *   *

Однією з культових робіт майстра став у 2017 р. бронзовий “Ангел” (“The Angel”), розміри якого в принципі мініатюрні – 68,58×43,18×45,72 см.

Як подібні неповторності відливаються в металі? Скульптор пояснив:

- Створити “Ангела” мене надихнула реальна жінка. Точніше, модель і балерина Дайна Маршалл (Dayna Marshall) зі штату Юта. Мене вразило, як без особливих зусиль вона підстрибнула в повітрі й затрималась у динамічній, але вишуканій позі. У своїй уяві я тоді побачив танцівницю в образі янгола, невагомо ширяючу на розгорнутих крилах. Далі була справа техніки – використовувати красу ліній, виявлених майстерним жестом Дайни, щоб правильно скомпонувати фігуру і побачити все до дрібниць, рахуючи візерунки на крилах.

Що стоїть за всією цією літаючою красою?

Із глядачем романтична концепція “Ангела” спілкується про вкрай важливі земні речі. Любов і смерть, красу і крихкість, вічність і скороминучість. Так виникає візуальний парадокс – молодий прекрасний янгол у похмурій позі.

Вся фігура, як на мене, пристрасна, але духовна.

Вона – така ефірна, але в натуралістичній інтерпретації.

Загадка “Ангела” – це велика загадка всього людства.

Не забувайте, ми – одночасно – духовні й фізичні істоти.

*   *   *

Тепер американські мистецтвознавці ставлять цього скульптора в одну шеренгу з великими попередниками, – такими, як Мікеланджело (Michelangelo di Lodovico di Leonardo di Buonarroti Simoni; 1475-1564), Джованні (Джан) Берніні (Giovanni Lorenzo Bernini; 1598-1680), Деніел Френч (Daniel Chester French; 1850-1931). Адже у його роботах є не тільки краса, а й прихований сенс.

Хоча він широко усміхається, він щиро вдячний геніям минулого:

- Я глибоко вдячний усім майстрам, які були переді мною. Вони дарують натхнення для моїх авторських робіт, їхні шедеври надихають сягати власних вершин. Вони солодко дратують ваш розум, аби ви збагнули, що можете досягнути в мистецтві скульптури. Ніхто не захоплює моєї уяви і не викликає такий захват, як Берніні (особливо – його “Викрадення Прозерпіни” та “Аполлон і Дафна”). Мікеланджело дозволяє побачити досконалість форми. Його “Мойсей” уособлює неймовірну силу, його “П’єта” одночасно викликає у глядачі всі емоції, а “Давид” виповнює захопленням, коли ти, заклякши, стоїш перед тим дивом у мармурі.

Пробудження, 1996 р.

Тим часом Бенджамін Віктор не спочиває на лаврах, а продовжує активно займатися скульптурою. Крім інших амплуа, в образі професора практики, кілька років майстер викладає в університеті штату Айдахо в Бойсі (Boise State University).

*   *   *

Знаєте, з яким педагогічним меседжем він став за кафедру перед студентською аудиторією – такою, для якої авторитетів немає?

Вікінг

Вступна промова нового викладача була емоційною і зрозумілою:

- Знаменитий скульптор XVII століття “Джан” Лоренцо Берніні – графік, який першим почав писати шаржі, режисер, котрий поставив сорок комедій, – колись зауважив: – “Кращий спосіб учитися – це робити”. Відкриваючи загальнодоступну художню галерею та інтерактивний студійний майданчик в кампусі Бойса, сподіваюся, що це буде дуже доречним поколінню художників. Студентам і членам спільноти я відкрию до відвідування свою галерею, в якій виставлена чимала колекція моїх минулих проєктів. Що особливо важливо, я пропоную зробити крок за щільну завісу – в мою горезвісну студію, де ви побачите сам процес творення, отримаєте можливість ставити питання, тривалий час спостерігати, як я працюю і… вчитися самостійно творити.

Хоча ви й не студенти професора Бенджаміна Віктора, але ви – читачі “Укрінформу”. Тому ласкаво просимо до майстерні американського скульптора. Тут цікаво, тим паче, що екскурсію проводить сам викладач…

*   *   *

Як стверджують провідні арт-критики, пристрасть і драйв цього майстра чітко проявляються в кожному з унікальних і глибоких творінь. Але ще більша загадка – в іншому, ось послухайте:

- Мистецтво – це така нелінійна річ. Ми творимо, і завершений твір відтворює певну ідею чи потрібну емоцію. Це дуже особисто, але глядач також вносить щось інше у твір, додає до авторського задуму. Іншими словами, для глядача ваша робота може означати щось інше. Ви, як митець, можливо навіть не бачили, не замислювалися, не відчували того ракурсу чи нюансу, що відкриває глядач, коли бачить ваш твір. У цьому таємниця, краса та сила мистецтва.

Завдяки виразним рисам, вишуканим деталям й осмисленому змісту, скульптури Бенджаміна Віктора обов'язково посідатимуть власне місце з-посеред найбільших світових шедеврів.

Прекрасно колись сказав “Джан” Лоренцо Берніні, який прожив довге життя, до 81-го року і пережив до речі, вісім (!!!) Римських пап:

- Коли ви дивитеся на прикрасу, ви бачите лише каміння, золото, огранку й шліфування. Ювелір бачить усю історію.

ЛедІ Шалотт, 2013 р.

*   *   *

І – останнє. Як запитання про час і нове місце у ньому кожного з нас:

- Що ви бажаєте у 2021-му році?

- Я бажаю весни, і щоб врешті-решт закінчилася ця пандемія. Я бажаю міжнародного оптимізму. Я бажаю, щоб ми зібралися разом, утворивши такий різноманітний світ. Я бажаю, щоб люди навчилися прощати і бути прощеними. Це великодушність, якої я прагну, аби більшість із нас її щиро демонструвала. Я хотів би, щоб ми були приємними та порядними одне з одним. Я бажаю, щоб настала епоха відродження, зцілення, зростання та нового життя. Хотілося б застати часи, коли люди будь-якого віросповідання та політичних поглядів відкинуть відмінності та знову радітимуть одне одному. Бажаю, щоб золоте правило справді прижилося в наших серцях. Нам потрібен чистий аркуш, і кожному потрібен новий шанс любити одне одного. Вважаєте, я бажаю дуже багато? Насправді – ні, якщо ми взагалі хочемо плекати свої бажання, нам слід бажати багато.

Олександр Рудяченко
Використані джерела: 1,  2,  3,  4,  5,  6,  7,  8,  9,  10,  11