Галина Незговорова, кандидат медичних наук, гастроентеролог, дієтолог
Почніть із малого: візьміть красиві тарілки, виделки, зосередьте на столі лише те, що дарує задоволення 
18.12.2020 15:00

Навіть не приховуватиму, від неї я - в захваті: як від співрозмовника, як від фахівця, як від мудрої жінки. Думки чіткі, аргументи структуровані, доказова база вільно переключається - від сучасної медицини (гастроентерологія, дієтологія, нутриціологія), через сімейну психологію, педагогіку, екологію, ази екзистенціалізму аж до видавничої справи та дизайну приміщень.

У співрозмовниках Галина Незговорова - лікар вищої категорії; стаж роботи – 25 років. Тематична карта розмови - ґрунтовна; долучайтеся, аби дізнатися:

*Як пов’язані дієта і позитивне мислення

 *Де брати 15 вітамінів, 20 мікроелементів і 30 біологічно активних речовин?

·*Хто має закласти здорові звички у харчуванні?

·*Сліпа любов проти бездушної споглядальності?

·*Чому у пацієнта тягнеться рука до чіпсів?

·*Свербіж і дієтолог, з яким хочеться розмовляти

*Про мій найулюбленіший орган, без якого не можна існувати

*А ресвератрол, який міститься у гарному червоному вині!?!

·*Навіщо  переносити життя на потім? Ось воно, ось!

НАТЕПЕР НАЙКРАЩОЮ ВВАЖАЮТЬ СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКУ ДІЄТУ. ХОЧА ЦЕ НЕ ДІЄТА, А, Я Б СКАЗАЛА, ПРОСТО ЗДОРОВЕ ХАРЧУВАННЯ

- Тіло наше - такий собі обов’язковий багаж: чим він важчий, тим коротшою є відстань, яку пощастить здолати. Ви згодні?

- Лише-но людина народжується - починаються процеси старіння.

- А ви, пані Галино, бачу, вмієте підтримати у складну хвилину.

- Що ж робити, аби уповільнити процеси старіння? Перерахую банальні речі: дотримуватись здорового харчування та правильного режиму дня, бути фізично активним, а робота має супроводжуватись обов’язковим адекватним відпочинком. Окремим рядком - психічне здоров’я: це наше все. Також, якомога більше отримувати задоволення від життя, нехай навіть від маленьких дрібничок - це раз-у-раз зміцнює позитивне мислення.

- Людина має світитися радістю, яку ви - принаймні, в нашій бесіді - випромінюєте. Скажіть, а чи є сьогодні краща дієта, ніж за групою крові?

- За групою крові -  науково не обґрунтована рекомендація щодо моделі харчування. Натепер найкращою вважають середземноморську дієту. Хоча це  не дієта, а, я б сказала, просто  здорове харчування.

- Це такий мейнстрім у сучасній нутриціології?

- Так. Використовуються прості і здорові продукти харчування. Отримано наукове підтвердження, що середземноморська дієта - найкраща з того, що реально може подовжити людині життя і покращити здоров’я.

- Вона кліматично прив’язана до регіону, чи придатна для наших широт?

- У разі потреби вона адаптується, для будь-якої країни. Передбачено більше використання місцевої, морської риби, яку в Україні можна замінити коропом, щукою, пеленгасом та купувати привозну рибу. Активно використовуються зернові та свіжі овочі із зеленню. Широко застосовується оливкова олія, яку у нас легко замінити лняною. Навіть вино дозволено. Чому ні?

- Можете основні постулати викласти?

- Та чи треба? У нашій країні створена власна - так звана “Тарілка здорового харчування українця”. Зайдіть на сайт “Про здорове” й одразу побачите. Декілька років тому її розробив колектив фахівців Асоціації дієтологів України. Прочитайте, роздрукуйте, користуйтеся. Там детально все викладено, що треба їсти, зазначено відсоткове співвідношення продуктів.

- У чоловічому середовищі живе інша парадигма, мовляв, найкраща дієта - це кава, тютюн і листя коки.

- Це не дієта, для чоловіків це - елементи задоволення

- Якщо серйозно, закінчується осінь, суне зима. Які мінерально-вітамінні комплекси порадите вживати, аби зміцнити імунітет?

- Нікого рекламувати я не збираюся, лише скажу , що на сьогодні є чимало якісної продукції, яку можна придбати. Однак, спочатку краще порадитись з лікарем,  які вітаміни або поєднання вітамінів з мікроелементами підходять саме вам і чи вони дійсно вам потрібні. 

- Ви - просто реактивна жінка!

- Що це значить? Поясніть

- Ви блискавично реагуєте, одночасно виявляючи і власну позицію, і емоції. Якщо у чомусь незгодні, просите уточнити. Одна насолода з вами спілкуватися. Отже, вітамінні комплекси, або: саплементи. Із чим і коли їх вживати? До їжі, після їжі? Чи варто запивати?

- Зазвичай після їжі, не натщесерце. Саплементи - не тільки вітаміни, це різноманітні біологічно активні речовини, які за додаткового  споживання у певній концентрації покращують стан здоров’я. Чимало корисних речовин ми, на жаль,  не дістаємо з їжі. Лише уявіть, задля нормального обміну речовин людина щодня має отримувати 15 вітамінів, 20 мікроелементів, 30 біологічно активних речовин. Щоб компенсувати такий дефіцит, дієтологи радять додати саплементи.

ДОСИТЬ ЧАСТО МИ, БАТЬКИ, СЛІПОЮ ЛЮБОВ’Ю ТА ЗНЕВАЖЛИВИМ СТАВЛЕННЯМ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я ВИХОВУЄМО БЕЗДУШНУ СПОГЛЯДАЛЬНІСТЬ

- Із вітамінними комплексами зрозуміло . Уявімо, ми в повному порядку й раптом опинилися на Середземному морі. Ви, пані Галино, які острови любите? Як відпочиваєте?

-Так, відпочивати необхідно і для цього в мене – відпустка. Однак, у щоденному житті - найкраще не перейматись через дрібниці та не напружуватись.

…Знаєте, як в анекдоті… На кухні чоловік із дружиною сидять на табуретках, сьорбають чайок та ведуть неспішну розмову. Вона: - “Любий, а що таке фігня?” Він: - “Ну, уяви, ти на морському узбережжі… Довкола білий пісочок, високі пальми, що заглядають у воду. Ти - у розкішному купальнику, а в руках - бокал мартіні, поруч - коханий… Відчуваєш?” Вона: - “Так”. Він: - “Так ось - решта фігня”.

- Як не шкода, але повернімося на українську кухню, на наші табуреточки. Порадьте, коли людині потрібно звернутися до дієтолога?

- Можливо, спочатку не до дієтолога, а просто до лікаря. Зокрема, я завжди вважала, що моїм співвітчизникам бракує системних диспансерних обстежень, які були колись та зникли під плином “прогресивних” реформ. Кожен пам’ятає, скільки часу в дитинстві зазвичай мама приділяє увагу здоров’ю своєї дитини.

- А насправді - виховувала звичку бути уважним до себе!

- Так. У дорослому віці ми забуваємо, що важливими є прості речі: регулярно, раз на рік здавати аналізи крові, сечі, робити ультразвукове дослідження черевної порожнини, ЕКГ, оглядати щитовидну залозу. А також відвідувати жінкам - гінеколога, а чоловікам - уролога. Особливо спостереження у лікаря рекомендовано, якщо у батьків є важкі хронічні захворювання, наприклад, жовчнокам’яна хвороба, цукровий діабет, гіпертонія тощо.

- Маєте рацію, пані Галино.

- Що зробити, аби хвороби ніколи не турбували дитину? Проводити щорічний огляд у лікаря, щоб вчасно діагностувати виникнення хвороби, зокрема на початковій  стадії, коли ще є можливість зупинити патологічний процес.   

- Якщо людина - доросла, і на неї мама більше впливу не має, коли вона має подбати про себе?

- Навички, які заклала матуся, слід самому плекати у дорослому житті. Виховання дитини і здорові звички починаються змалку. Це стосується вибору способу харчування, а де дитина житиме та що вдягатиме в дорослому віці, - то вже її особиста справа. А от вчасно зробити потрібне щеплення, аби малюк правильно харчувався, і вчасно, якщо щось починає турбувати, - звертався до лікаря, - це вкрай важливо.

- Як вважаєте, це справа виключно матусі, чи до неї слід залучати школу, заклади охорони здоров’я?

- Чекайте. Це - святий батьківський обов’язок: підготувати дитину до дорослого життя, в тому числі й із питань здоров’я! Це наше з вами, батьків, завдання, а не школи. Бо ж виховання дитини відбувається в сім’ї. Хіба може вчитель цьому навчити? Так, деякі питання розглядаються на уроках ОБЖ (Основи безпеки життєдіяльності) та біології, однак інформації вкрай мало. Та й не всі вчителі здатні зацікавити дітей і розкрити теми у повному обсязі. 

- Переконаний, що мусять.

- Гаразд. Буває й так. У школі розповідають, як має бути правильно. А дитина повертається додому, а на кухні - піца з найближчої їдальні, гамбургер із “Макдональзу”, у татка - пивасик, у матусі - цигарочка під каву. Починається щоденна “нестиковка файлів” у голові дитини, розумієте?

- Ось у тому і завдання школи та закладів охорони здоров’я, аби в усьому працювала стиковка із сім’єю!

- Було б добре. Однак, як може вплинути школа на вищезгадану сімейну ситуацію? Для дитини родина - святе, а тато із мамою - взірці для наслідування. Коли син або донька дорослішають, вони зазвичай орієнтуються на манеру поведінки батьків. Це стосується і здорового харчування, і ставлення до власного здоров’я.

- Де в чому я згоден, де в чому - ні. До повноліття соціальні інститути не мають лише спостерігати за тим, як і що діти переймають від батьків. Дорослих пізно переучувати.

- Досить часто ми, батьки, сліпою любов’ю та зневажливим ставленням до власного здоров’я виховуємо бездушну споглядальність… Якщо матусі погано, а вона не викликає швидку, а заспокоює: - “Нічого страшного, не хвилюйся. Я полежу, і все мине”. Хоча інсульт не мине! Дитина має знати, що робити у критичних ситуаціях, хоча б - як викликати швидку та до кого звернутися.

- У подібних ситуаціях доволі часто буває пізно.

Ваше ставлення до цієї теми я зрозумів, пропоную повернутися до іншої. Готуючись до розмови, я почитав публікації про вас, переглянув телесюжети на різних каналах, - не будемо їх пропагувати.

- Так, окрім невеличких інтерв’ю на різних телеканалах, в якості експерта - дієтолога два з половиною роки я співпрацювала з “1+1”. До речі, всі сюжети, які там виходили, були запропоновані та написані мною і, що цікаво, не втратили актуальність. Працювати на телебаченні нелегко, запис ми робили без усіляких підкажчиків. Однак, я дуже вдячна режисерам програми, тому що  вдосконалила українську мову та навчилася чітко і стисло висловлювати думки.

ХОЧЕТЕ, Я НАЗВУ “ТОП-5” ДІЄТОЛОГІВ УКРАЇНИ, ЯКИХ Я ВВАЖАЮ НАЙКРАЩИМИ?

- Ні, я - про інше. У своєрідному хіт-параді сайту doctor.ua - ви очолюєте київську таблицю популярності. Ваш рейтинг 4,8. Чим ви це пояснюєте?

-  Уяви не маю, про що йдеться… Насправді я не знаю про той рейтинг… Не дивилася, та й не було нагоди.

- У мене і в гадці не було, що це - пайола (Payola): у музичній індустрії - незаконна практика оплати надмірної ротації слабкої пісні, а значить, місця в хіт-параді. Проте, як вам вдалося стати №1 серед дієтологів Києва, адже рейтинг той, складений виключно за відгуками клієнтів.

- Відверто кажучи, я так не вважаю. Дієтолог №1 - у нас доктор медичних наук, професорка кафедри гастроентерології, дієтології та ендоскопії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Галина Анатоліївна Анохіна. Вона - мій вчитель і справжній взірець, а ще вона чудова людина. І не може бути по-інакшому! Хочете я назву свій “Топ- 5” українських дієтологів, яких я вважаю найкращими?

- Прошу.

- Окрім Галини Анатоліївни Анохіної, це - засновниця Академії довголіття, відомий блогер, неймовірний мотиватор здорового способу життя - Оксана Скіталінська; засновниця власної Клініки дієтології, лікар-ендокринолог - Наталія Самойленко; кандидат медичних наук, сімейний лікар Інституту серця, експерт функціональної медицини  - Наталія Суслова; кандидат медичних наук, віце-президент Асоціації дієтологів України, кардіолог, дієтолог - Олександра Кириленко. Лікарі неймовірно високого рівня! А серед молодого покоління хочу відмітити Тіану Фіалкову, Юлічку Поворознюк,  Тетяну Бурикіну та Тетяну Лакусту. Красиві, розумні, перспективні!   

- Для себе я відзначив ще й таку рису вашої вдачі, як скромність фахівця. Скажіть, коли востаннє клієнт вас запитував про фахову освіту, наявність диплома, ліцензії та досвіду роботи у галузі?.

- Пацієнти, які приходять на прийом, вже обізнані на цих питаннях. Майже всі користуються інформацією, представленою на теренах інтернету. А якщо хтось запитує, звичайно відповідаю. Мені пощастило, після закінчення медичного університету я багато років пропрацювала спочатку в якості лікаря-гастроентеролога, дієтолога, а потім - наукового співробітника в клініці Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України. Там захистила дисертаційну роботу. На написання пішло сім довгих років… Важко було, неймовірно.. Тоді я працювала на трьох роботах (враховуючи телебачення), а ще - ніхто обов’язки дружини та мами з мене не знімав.. Навіть не запитуйте, як я із цим впоралася… Не знаю. Однак, це - мої самостійні здобутки, якими я пишаюся.

- Дієтологія - справді ваш фах, і професії ви віддаєтеся на повну.

- Так, мені подобається моя робота. І основне для мене не фінансова складова, а відчуття задоволення від можливості бути корисною та допомагати в тих питаннях, на яких я розуміюся. Найкраща для мене подяка, коли телефонує пацієнт і каже: - “Лікарю, мені набагато краще. Біль відступив нічого не турбує. Дякую вам”. Чи: - “Неймовірно, але я схуднув на десять кілограмів - за той період, який ви сказали”. Мені до серця, якщо людина виконує все те, що я рекомендую і, якщо вона мені довіряє. Тоді неодмінно буде досягнуто позитивний результат.

- Не буває так, як із Кірою Найтлі, котра скаржиться на фуд-експерта, заявляючи: - “Коли він мені підсовує чергову дієту, рука мимохідь тягнеться до морозива чи пачки чіпсів”?

- Можливо, справа не у фуд-експерті, а в тому, що для Кіри Найтлі спілкування із дієтологом - це постійний стрес? Коли рука пацієнта тягнеться до чіпсів, це, може, тому, що його лякають зміни, які можуть із ним статися. Людина ще не знає, як діятиметься далі: буде краще чи - гірше. Буває так, коли лякають зміни, люди ховаються за дивними вчинками. Зокрема, іноді їм хочеться якоїсь гидоти.

- Якою була найбільш пам’ятна для вас подяка та хто її висловив?

- Колись я консультувала дівчинку-підлітка, зацьковану, з явними проблемами шлунково-кишкового тракту та ознаками анорексії. Однак, у питаннях психотерапії я - не фахівець.. Це моя наступна професійна сходинка...

- Щабель.

- Так, щабель, який я прагну здолати… Так ось… Я почала із первинної психологічної допомоги, яку дитині не змогли надати ні мама, ні тато. Попри те, що я - не професіонал, юна пацієнтка мені довірилася, я з нею постійно була на зв‘язку. І невдовзі, на мій подив, нам вдалося вийти з нею із депресивного піке та помітно покращили ситуацію зі станом здоров’я.

Я — НЕ ЕКСТРАСЕНС, ЩОБ БАЧИТИ, ЩО У ЛЮДИНИ РОБИТЬСЯ ВСЕРЕДИНІ...

- Із тією родиною ви підтримуєте стосунки?

- Так. А дівчина стала дорослою, ось заміж вийшла. Я їй кажу: - “А тепер, сонечко, давай, допомагай власній дитині - ти вже знаєш, як”. (Співрозмовниця замовкає, усміхається, замислюється; мовчу, чекаю, боюся сполохнути відвертість. - О.Р.) Зізнаюся, все не так просто тоді було… Одного дня здалося, що із таким складним випадком я самостійно не впораюся. Навіть порадила дівчинці звернутися до справжнього фахівця, направила до психотерапевта. Пацієнтка на прийомі побувала, але… повернулася до мене і каже: - “Мені з вами хочеться розмовляти”. Було так дивно, вона приходила, і ми просто розмовляли.

- Скажіть, а хто був наймолодшим вашим пацієнтом і найстаршим?

- Хоча я не маю юридичного права консультувати діток, але коли звертаються - допомагаю…

- Батьків ви ж маєте право консультувати?

- Так, батьків звісно. Я закінчила курси дитячої гастроентерології і не пропускаю жодної конференції з питань сучасної педіатрії, зокрема гастроентерологічного спрямування…  А от дуже цікавим пацієнтом десять років тому.. (я зазвичай кажу - пацієнтом у мудрому віці), був 74-річний чоловік: вірменин - дуже приємний, із компліментами, щирий, відвертий.

- З якою проблемою він до вас звернувся?

- Турбувала поява дрібної висипки на тілі (алергічного походження), що супроводжувалася сильним свербежем. Не відомо, з якої причини вона почалася, можливо після перенесеної пневмонії та прийому кількох курсів антибіотиків напередодні. Тривалий час ми дошукувалися причини. Перепробували безліч дієт - усе марно. Зрештою, виявилося: алергічна реакція була у пацієнта на часник. Уявляєте, він -  вірмен, виріс, майже щодня споживаючи часник у різних стравах, адже це  незамінний інгредієнт національної кухні. Ось так буває..   

- Скільки часу затребували пошуки діагнозу?

- Шукали ми декілька місяців. Це тепер все простіше, - з’явився сучасний  тест “Алекс”, що визначає 295 алергенів, відкрито декілька сучасних клінічних закладів, де фахівці алергологи-дерматологи швидко визначають діагноз.

- Як часто трапляються такі складні випадки, коли доводиться працювати в колаборації з іншими спеціалістами?

- У разі потреби я завжди спрямовую пацієнта до іншого спеціаліста. На сьогодні почастішали випадки алергічних проявів, тому алергологи дуже затребувані. Не уявляєте, яка кількість алергенів довкола нас! Часом визначити, на що у пацієнта виникає реакція, та поєднана з непереносимістю певних продуктів харчування, - дуже-дуже складно. Спільно з колегами шукати простіше. Навіть якщо поставлений правильний діагноз, часто легше не стає. Адже належить запропонувати індивідуальну модель, яка відкоригує стан пацієнта, вибрати потрібні продукти, підібрати харчування, - а у хворого катма часу, обсіли фінансові проблеми і таке інше. Все це накладає певний відбиток.

- З екстрасенсами та біоенергетиками не співпрацюєте?

- Ні, надаю перевагу фахівцям - прихильникам доказової медицини. Знаєте, люблю працювати з документами. Звісно, якщо пацієнт щось розповідає, це добре, але я спочатку все передивлюсь (висновки проведених досліджень, результати аналізів тощо), а потім зроблю висновки. Я - не екстрасенс, щоб бачити, що у людини робиться всередині.

Я НАВІТЬ ТАБЛИЦЮ СКЛАЛА, В ЯКІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ МАЮТЬ ПОТРАПЛЯТИ ДО РАЦІОНУ

- Чому? Це також наступний щабель.

- Було б гарно, було б чудово мати таку здатність. Тоді б у мене часу на сон взагалі б не лишилося, бо працювала б і працювала. Уявляєте, якій кількості пацієнтів можна було б вчасно допомогти!?! До речі, пацієнт у мене завжди в пріоритеті. Такого ніколи не було  -  мовляв, години прийому закінчилися, і я побігла додому. Якщо в приймальні чекає пацієнт, проконсультую: відкладу обід, але прийму. Так батьки виховали. Хоча зараз працювати набагато зручніше ( у приватних лікарнях), пацієнти записані на певну годину і черг не буває.

-  Аби скласти індивідуальну карту правильного харчування, що слід врахувати: стать, вік, професію, етнічну приналежність, місце проживання. Що ще я не назвав?

- Не професію, а сферу діяльності людини. Ви також забули про кліматичні умови проживання, обов’язково - стан здоров’я, а також - яку мету переслідує пацієнт.

- Дуже ґрунтовний підхід до справи. Чи не думали ви написати бестселер - формат я пропоную: “Дієта на кожен день після свят”?

- Книжку - ні, статтю на цю тему можна підготувати.

- Подумайте, якщо ви напишете “Дієту на кожен день після свят”, гарантую, наклад сягне мільйона примірників.

- Я подумаю. (Раптом серйознішає і трохи, здається, напружується. - О.Р.) А знаєте, одну популярну книжку я вже написала. Ні, головна книжка, яку я хотіла написати і написала, - то, звісно, моя дисертація. Її написала я за обсягом майже як докторську, але рукопис покреслили… Було шкода, бо стільки у кошик пішло матеріалу. Ну, нічого, це ж така справа.

- Як вона називалася?

- Дисертаційна робота викладена на сайті ННЦРМ, кому цікаво може ознайомитись.  Я вже приймала участь у написанні книги. Але, на жаль, тоді ще не знала, що до авторства слід ставитися трохи по-іншому. Разом із “Сніданком 1+1” написала “Сніданки для дітей”, як виявилося, дуже популярне видання. Там пророблено все - від першої сторіночки до останньої.

- Клас!

- Книга вийшла у 2015-му році. Зрозуміло, що це була колективна робота. Я  передивилася купу рецептів, які мені надсилали, а потім оформила - відповідно - в ті вікові групи, яким можна споживати ті чи інші страви. Спеціально для видання я навіть таблицю склала, з якого віку продукти харчування мають потрапляти до раціону дитини, яким малятам ті чи інші страви бажані, якою має бути порція і таке інше. Видання блискавично розкупили, а права власності у мене немає, щоб зробити друге видання.

- Так, пані Галино, напишіть “Обіди для дітей”, а потім - “Вечері для дітей”. А уявляєте, якщо ви ще й “Святкові столи для дітей” утнете?

- Можна, чому - ні.

- Переконаний, “Святкові столи для дітей” кожна матуся придбає.

- Ну, так. У “Сніданках для дітей” була  рубрика, “Коли ми готуємося до свята”: що має бути в раціоні харчування, як меню скласти.

НАВІТЬ НЕВЕЛИЧКУ КІЛЬКІСТЬ АЛКОГОЛЮ СЛІД ЗАЇДАТИ ВЕЛИКОЮ КІЛЬКІСТЮ ОВОЧІВ,ФРУКТІВ, ЯГІД

- Останнє (точно останнє!) запитання. Як правило, я його завжди ставлю...

- Чекайте, Олександре! Дивуюся, чому ви у мене нічого не запитали про… алкоголь. Як чоловік, до речі.

- Присоромили... Запитую, про алкоголь.

- Для початку: а чи знаєте ви, що не існує нетоксичної дози алкоголю?!?

- Як це: не існує? А по двісті - і на роботу?!?

- Дивіться на мене: не іс-ну-є! (Не знаю, чому, але пригадалася моя сувора вчителька з анатомії; лише б до дошки не викликала. - О.Р.) Її просто не існує, це треба зарубати собі на носі. Іншими словами, будь-яка кількість алкоголю є токсичною для організму людини. Сподіватися доводиться лише на одне: - “У мене гарно працює печінка”.

- Мій найулюбленіший орган, без якого мені не вижити.

- Молодець!

- Хто?

- Печінка, вона виконує дуже багато функцій, і одна з найважливіших - детоксикація всіх речовин , що потрапляють до людського організму. Якщо вона правильно працює, виділяються певні ферменти, які знешкоджують та нівелюють впливи токсичної речовини, яка забулькала в нас із красивим бокальчиком алкогольного напою.

- Чоловік ваш, пані Галино, п’є?

- Якщо коректно сказати, він… вживає. Тому, що пити, це зовсім інший діагноз. Як мене одна пацієнтка потішила, коли я її запитала: - “Чи є у вас шкідливі звички?” Вона напружилася: - “Ви про що це?” А я їй: - “Ну, наприклад, алкоголь”. А вона: - “Так чого ж, ковтаю”. А я допитуюся: - “Як часто ковтаєте?” - “Ну, у свята”.

- Перепрошую, знаю купу знайомих, які невеличкими відерцями заливають алкоголь у літрових дозах і при цьому прекрасно себе почувають, не маючи жодних наслідків?

- Так буде доти, поки гарно працюватиме печінка. Це вона виділяє алкогольдегідрогеназу ADH1B - фермент, що переробляє токсичну речовину. Чудово, коли й кишківник гарно працює, і нирки. Тобто, у ваших знайомих функцію детоксикації печінка виконує на відмінно. А от є люди, в яких генетично недостатня кількість вироблення алкогольдегідрогенази. І як би вони не намагалися привчити себе до більшої дози алкоголю, нічого не виходить: після кожної спроби вони матимуть отруєння. Таким категорично заборонено надмірно вживати алкоголь. Можливо, зовсім невеличку кількість, яку слід заїдати великою кількістю овочів, фруктів, ягід, щоб завдяки клітковині, мінеральним речовинам і вітамінам вивести алкоголь з організму.

- Останню вашу пораду виріжу та вдома скотчем наклею на стінку бару. А давайте наступне інтерв’ю зробимо про алкоголь. Та під гарну закуску…

- Непогана, до речі, ідея… Варто лише торкнутися теми алкоголю, як чоловіки, знаю, заводять тему насолоди і довголіття. І ви мені зараз скажете: - “А ресвератрол, який міститься у гарному червоному вині та є потужним антиоксидантом!?!”

У ПИВІ МІСТЯТЬСЯ ФІТОЕСТРОГЕНИ, РЕЧОВИНИ, ЯКІ З ЧАСОМ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ ЧОЛОВІКА НА ЖІНКУ

- Так. Бо я про це знаю не від Google, а як виноградар, котрий чотири роки вирощує виноград.

- Знаєте, скільки людині слід випивати вина, щоб отримати потрібну дозу ресвератролу, яка покращить здоров’я? Мінімум - відро, щодня. Такими темпами за кілька місяців ви заробите цироз печінки.

- Гаразд. Якщо не вино, можливо, віски?

- Олександре, та називайте мені хоч який алкогольний напій: незалежно від бренду, способу виготовлення, терміну витримки, способу дистиляції, методу зберігання - різниці немає. Одно й те саме, тільки вид збоку. Адже для людського організму значення не має, яка у шлунок набулькана токсична речовина.

- Чи можна алкоголь, хоча б зарахувати не до шкідливих звичок, а сприймати, як один із елементів насолоди від життя?

- А ви настирливий… Якщо хочеться отримувати задоволення від життя, урізноманітнити окремі будні чи трохи прикрасити свята - чому ні? Разом із тим, особисто я, лікар, розглядаю алкоголь як окремий стресовий фактор…

- Розмір вжитої дози значення не має?

- Ні. Однаково алкоголь напружуватиме роботу внутрішніх органів із виведення токсичної речовини. Байдуже як, але токсини треба якомога швидше вивести, бо це шкідливо, розумієте, шкід-ли-во! Потім слід уклінно задобрювати організм, мовляв, дорогенький, дякую тобі за те, що ти мені дозволив це випити та з’їсти.

- Порадьте, як хутенько повернути прихильність власного організму?

- По-перше, потрібен певний період для відновлення всіх тих функцій, по-друге, слід хоча б тиждень дотримуватися  виключно здорового харчування, якщо ви… «завинили перед печінкою».

- О, так раз на тиждень, виходить, можна і ковтнути?

- Деякий час - так. Разом із тим, якщо ви, як-то кажуть, завинили, то, будьте ласкаві, наступний тиждень сидіть виключно на здоровому харчуванні. І тут знову дорога веде вас до дієтолога… Спочатку вас консультують, а потім і журять: - “Якщо ви хочете у мене й надалі консультуватися, залишитись у добрих відносинах, то про подібні речі забувайте”. Шкідливі звички не мають бути системними. Трапляється: напився, наївся, переїв, прийшов та й каже: - “Я все знаю, Галино Андріївно, не журіть. Сам зрозумію, що не треба було їсти вуличну шаурму. Та й пляшка пива виявилася зайвою. Навіщо я це зробив, - не знаю”.  

- Ні, для мене пиво - то взагалі не напій…

- А я про що кажу!?! Тому що, по-перше, там містяться фітоестрогени (рhytoestrogens; різнорідна група природних нестероїдних рослинних сполук. - О.Р.) - речовини, які, м’яко кажучи, перетворюють чоловіка на жінку. Із віком та набуттям солідного пивного досвіду усе стає набагато сумніше: груди, черевце, силует. А мені, все ж таки, хочеться бачити гарних чоловіків.

ГАРНО СЕРВІРОВАНИЙ СТІЛ, КРАСИВИЙ ПОСУД, ПРИЄМНІ ДЛЯ ОКА АТРИБУТИ У ШИРОКИЙ ПОБУТ ЩЕ НЕ УВІЙШЛИ 

- Ну, таких, як ми (хитаю в бік Геннадія Мінченка, який тим часом літає довкола орлом та фотографує співрозмовницю. - О.Р).

- А чому ні? Ну, звичайно, завжди хочеться. Розумієте, людина бажає отримувати задоволення і від побаченого. От, наприклад, відсутній апетит. Що робити? Треба покращити картинку!  Яким чином? Взяти, для прикладу, COVID-19. Один із його симптомів - пропадає нюх, хворий не відчуває запахів. Ніяких! Як наслідок, зникає апетит, людина перестає їсти, і це  тоді, коли вкрай треба сили відновлювати…

- І що в даному випадку робити?

- Життя привчило сучасну людину: не забувати, що їсти слід регулярно, режим харчування часто не змінювати, знати міру у порціях і таке інше. Проте гарно сервірований стіл, красивий посуд, приємні для ока атрибути у широкий побут ще не увійшли та увагою оминаються.

- Зізнайтеся, пані Галино, а у вас самої щодня вистачає часу на гарно сервірований стіл?

- Ми ж не говоримо з вами про сервіровку дипломатичного обіду. Все має бути зручним, якісним, красивим. Пам’ятаєте, у радянські часи придбання столового сервізу з мадоннами був обов’язковим, невже не пам’ятаєте? Така краса із НДР, справжня богемія у 1960-1970-ті роки вважалася незамінним атрибутом добробуту родини... Той посуд використовували лише на свята. Сьогодні такого немає. Моя мама ще й досі так ставиться до цього сервізу, можливо, через це він зберігся у повному комплекті.  На мою думку, красиві тарілки, добротне столове приладдя, вишукані бокали та рюмочки -  мають стояти не в серванті, а на столі, коли щоразу вживається їжа. Навіщо чекати нагоди, жити треба сьогодні!

- У такий спосіб сервірувати стіл можна раз на місяць.

- А чому не щодня? Хто сказав, що не щодня?!?

- Ви, лишень, уявіть, скільки часу витрачатиме сучасна жінка, щоб так щодня прикрашати і прибирати обідній стіл?

- Почніть із малого. Візьміть красиві тарілки. Виделочки собі приємні придбайте. Чому ні? Переживаєте за биття, можна зупинитися на посуду, що не б’ється, не менш красивому та екологічно чистому. Одне слово, зосереджуйте на кухонному столі лише те, що дарує задоволення, розумієте? Подивився на красу, а там - дивись! - і весь світ подобається. Наведу ще один наприклад, як діють колишні вподобання… Одному пацієнту було заборонено пити каву, але щоранку він її заварював.

- Бо той незабутній аромат збуджував і повертав рецепторну пам’ять?

- Саме так! Таке відбувається навіть тоді, коли людина не відчуває запаху. Але вона бачить і чує: знайоме поцокування ложечки, хтось бряжчить посудом тощо. І досить кинути погляд на годинник, як зринає в пам’яті: - “О! Так о цій годині я колись снідав”…  Подібні речі відбуваються й із апетитом. Тут треба не стільки силувати, скільки підбадьорювати себе. - “Якщо з’їси дві ложечки, все знову стане добре”. - “Та що, немає апетиту”. Аж раптом смакові рецептори запрацювали, і в людині, яка не відчувала запахи, зненацька прокинулися смакові рецептори. Там трошечки з’їв, тут кисленького додав, трохи - солоненького, потім - смачного, що тобі подобалося.  І незчувся, як уже звичайну їжу споживаєш із задоволенням.

- Перепрошую, що? Аж заслухався вас, пані Галино.

- Кажу вам, не треба переносити життя на потім, ось воно, ось! Зараз, зараз воно триває, довкола нас. 

ІНКОЛИ МОЇ ПАЦІЄНТКИ МИМОХІТЬ СКАРЖАТЬСЯ НА ЧОЛОВІКІВ: НЕ ЗАЙШОВ ДО МАГАЗИНУ, НЕ КУПИВ, ЗАБУВ...

- Now and thеn.

- Це не розмова про те, аби мати все й одразу, а про пріоритети. Хотілося б, аби вони були, особливо - у сімейному побуті.

- Це якась установка?

- Не знаю. Мене ніхто цьому не вчив. Мама багато працювала, зазвичай - на трьох роботах. Тато - так само. Власне, батьків я майже не бачила, але в домі завжди була приготовлена їжа, випрано, випрасувано, прибрано. Не уявляю, як мама все встигала. Із дитинства я винесла: жінка, як господиня, має забезпечити, щоб в холодильнику було що їсти і - лад в домі... Так, ритм життя змінився, тепер ми багато чого не встигаємо - не тільки закупи здійснити, а навіть поїсти.  Вважаю, що  в сім’ї слід все розподіляти і робити заздалегідь, зокрема домовлятись хто що виконує. У випадку, коли не встигаєш - напиши записочку чоловіку: - “Коханий, зайди, будь ласка, купи те-то, те-то, те-то”. Купить неодмінно. Чіткі формулювання спонукають чоловіків до дії. Інколи мої пацієнтки мимохіть скаржаться на чоловіків: не зайшов до магазину, не купив, не побачив або забув. Ну, а ти чому не сказала, не нагадала, не скинула SNS? Чоловіки по-іншому все сприймають. Вони ж - “із іншої планети”.  

- Дивуюсь, як у вашій фахових рекомендаціях дієтологія сплітається із психологічними порадами, дизайном оселі і таке інше. Так і треба?

- Справа в тому, що все взаємопов’язано… Зазвичай, консультація будується із трьох базових частин. По-перше, складається психологічний портрет людини, яка прийшла на консультацію і потребує допомоги. По-друге, оформлюється медична карта, куди вписується все, що стосується здоров’я і хвороб пацієнта. І - по-третє, призначаються дієтологічні інтервенції, тобто, що робити, аби виправити ситуацію. Є ще один нюанс… Коли я відчуваю, що людина мені не відкривається, прямо прошу: пошукати іншого фахівця…У пацієнта має бути – саме свій лікар, комплаєнс з яким найкращий! На амбулаторному прийому не розумію, як можна за 15 хвилин проконсультувати? Хіба що, коли йдеться про людину, яку ви багато років знаєте.

- Екстрасенс може.

- То нехай і несе відповідальність за свої рекомендації…

Був у мене один випадок: на прийом прийшла подружня пара. Одразу з’ясувалося, жінка має серйозну проблему - так званий, синдром подразненого кишківника, сьогодні дуже поширене захворювання, напряму пов’язане з психо-емоційним станом... До речі, записав на консультацію жінку чоловік. Не знаю чому, мабуть, сьоме відчуття, я попросила пару прийти удвох. І - правильно зробила. Може, тому, що чоловік проговорився, що у другій половині дня, саме надвечір і вночі дружина бігає до туалету, бо починається діарея.

- А далі що було? Прийшли вони до вас...

- Я рекомендувала зробити колоноскопію (високоефективна методика діагностики проблем кишечника. - О.Р.).  Кажу жінці, мовляв, ви знаєте,  без такого обстеження я не розумітиму, що відбувається у вас всередині. Молодці вони, бо заздалегідь зробили таке дослідження, перш ніж до мене йти. Дивлюся, а написано: патології не виявлено. Тоді мені все стало зрозуміло. І перше запитання, яке пара  почула, було: - “Скажіть, ви отримуєте задоволення від життя, перш за все - подружнього”?

- Чоловік її пригноблював, так?

- Знаєте, що далі трапилося? У мене на прийомі жінка розридалася, а чоловік мовчки вийшов, грюкнувши дверима… Про що далі було розказати? Із пацієнткою почалася розмова не гастроентеролога, а бесіда на наші, жіночі теми. Потім із приймальні я покликала чоловіка і рекомендувала їм гарного сімейного психіатра.

- Знаєте, пані Галино, у цій історії, наче в краплині води, віддзеркалюється сучасність, яку ми не розуміємо, погано розуміємо, або свідомо не хочемо зрозуміти. Дякую за інтерв’ю. Сподіваюся на наступну зустріч.

- Дякую і вам, Олександре.

Олександр Рудяченко

Фото Геннадія Мінченка

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-