Двадцять дві колядки із зошита в клітинку

З Новорічно-Різдвяними святами приходить на нашу землю, в наші оселі й серця Велична Коляда. Серед дослідників історії й народних традицій не було та й досі немає єдності в тлумаченні слова «коляда». Так, етнограф і музикознавець Філарет Колесса вважав, що воно походить з назви нового року в римлян (календа) і пов’язане зі старослов’янським відзначенням зимового повороту сонця. Визначний знавець українського фольклору, письменниця Олена Пчілка, не відкидаючи цього трактування, водночас висловлювала припущення, що слово «коляда» – слов’янського походження. Славетний історик Михайло Грушевський виводив українську назву з грецького слова «колянта», яке трансформувалося в болгарське «коленда», додаючи при цьому, що «се ім’я вигнало стару тубильчу назву «корочуна», значення якої не зовсім ясне».

НАРОДНЕ, ЗБАГАЧЕНЕ НАУКОЮ

Хоч якими були б пояснення етимології слова «коляда», ніхто не заперечує, що це свято має ще дохристиянське походження. В Україні воно набуло особливого звучання і значення, бо стало приуроченим до одного з найвизначніших свят церковного календаря – Різдва Христового.

Християнські колядки творилися у церквах і монастирях ще за часів Київської Русі й набули великої популярності в народі. Кожен край, окремі села вносили в їх тексти й мелодії свої мотиви.

Митрополит Василь Липківський казав, що «колядки – це, безумовно, суто народний твір, і за змістом, і за співами, але разом з розвитком народного життя на зміст колядок робились різні впливи, і найбільше, безумовно, з боку духовної науки. В часи розвитку наших українських братств і братських шкіл бурсаки цих шкіл і їх навчителі, що в ту пору здобували собі до життя співами кантів і колядок у свята, внесли багато шкільної науки в колядки».

У сюжетах колядок прославляється народження маленького Ісуса, величається його Пречиста Мати Марія, все Святе Сімейство, переказуються дива й події, пов’язані з тими днями. Колядники віншують господарів дому, бажаючи «ці свята провести і до наступного року дочекатися – в мирі, спокої, добрім здоров’ї, з дітками, приятелями, усім миром християнським».

НЕВДАЛА СПРОБА З ЛЕНІНИМ

Потім прийшла безбожна радянська влада і оголосила цій традиції війну.

Було вирішено наповнити свята «революційно-комуністичним змістом». І з’явилися цілі збірки «пролетарських колядок». На зразок тої, яку процитувала у своїй публікації українська журналістка Олена Григор’єва: «Добрий вечір тобі, вільний пролетарю! Нова радість стала, яка не бувала: довгождана зірка волі в Жовтні засіяла. Де цар був зажився, з панством вкорінився, там з голотою простою Ленін появився!»

НАДИКТОВАНО БАТЬКАМИ

Моє дитинство припало на роки, коли слова й мелодії колядок нам передавали люди старшого віку. Вже й точно не пригадую, коли з'явилася в мене думка записати колядки, які знали мої мама й тато. Напевне, це було на Різдвяні свята, коли я навчався у п’ятому класі. Пам'ятаю лише, що батьки схвально поставилися до мого задуму і охоче взялися надиктовувати мені слова колядок, які знали і найчастіше співали. Вони не просто диктували кожну колядку, а й проспівували її. Я ж, наскільки міг, каліграфічно записував слова в учнівський зошит.

На щастя, цей зошит зберігся в нашій сім'ї. Простий, тоненький зошит у клітинку. У ньому чомусь немає обкладинки. Однак всі сторінки вціліли. Вони пожовтіли від часу (все-таки минуло відтоді майже піввіку), але слова колядок на них — чіткі й виразні. На кожне свято Різдва Христового, коли традиційно збираємося сім'єю, ми дістаємо цей зошит і згадуємо та співаємо колядки, гортаючи його сторінки.

У зошиті — двадцять дві колядки. При порівнянні їхніх текстів із відповідними текстами виданих збірників, видно, що багато в чому вони схожі. Але не можна не помітити й деяке незбігання, що ще раз засвідчує, якою багатоманітною і яскравою є народна творчість в оспівуванні світлого народження Божого Сина.

Але кожна версія є однаково цінною! Не випадково упорядники одного з найповніших збірників "Іде звізда чудна" (видавництво "Свічадо", Львів-2006), які записували колядки у цілому ряді сіл Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської (біля Почаєва) областей, у багатьох випадках подали два-три варіанти однієї й тієї ж колядки.

 * * *

Де ті «пролетарські колядки» і де та влада, що намагалася їх силоміць нав’язати людям? Відійшли в небуття, як моторошний сон. А Коляда – знову з нами. Приходить на нашу землю, в наші оселі й душі величним неповторним святом.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства