Брати Капранови й «роздягнена цибуля»

Брати Капранови й «роздягнена цибуля»

Укрінформ
На зустрічі з письменниками херсонці почули й про еротику, і про політику

Про те, що брати Дмитро й Віталій Капранови пишуть п’єсу, де звучатиме сучасна українська еротична поезія, і що виставу глядач побачить в новому театральному сезоні у Херсоні, Укрінформ розповідав.

У Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Куліша глядачів заінтригували ще більше – показали уривок із майбутньої вистави. А ще – запросили братів Капранових на сцену кафе-театру, де вони читали українську еротичну лірику, говорили про українську мову та літературу, про освіту, про особисте і, звісно, про майбутню виставу, еротику й політику.

У ХЕРСОНІ БРАТИ КАПРАНОВИ ПРОЙШЛИ ЧЕРЕЗ «ПОЛІГРАФ»

«У нас усе – як на поліграфі», – жартує ведучий дійства, генеральний директор – художній керівник театру Олександр Книга.

«Чим еротика відрізняється від порнографії? Ми над цим дуже довго думали, проводили досліди. Якщо зранку вам соромно за те, що було вчора – це була порнографія, якщо не соромно – значить, еротика», – жартують зі сцени Віталій і Дмитро Капранови.

Тут на театральній кухні брати Капранови готували салат, яким потім пригостили гостей.

Овочі та м'ясо «приперчили»: «Якщо ви скажете не "почисти мені цибулю", а "роздягни, мені потрібна голенька цибуля" – то отак прості слова роблять банальну цибулю еротичною», «коли чоловік одягає фартух на кухні, все інше він має зняти», «вино – то просто недоконьяк».

Довелося їм витримати важке випробування – побути на сцені поруч із моделями, які демонстрували жіночу білизну (брати жартували, що на таку відстань підпускаєш лише стоматолога і дружину), а ще – спостерігати за показом сучасного українського вбрання від місцевого дизайнера.

Така собі пригода на сцені, яку Капранови стоїчно витримали, засліплені театральними софітами: досвід їм знадобиться, адже у майбутній еротичній виставі вони мають стати акторами.

Читали поезію (переважно чужу) під кобзу та дудку, демонстрували «неформат», як це називають на музичних каналах.

ПРО ПОТУЖНУ УКРАЇНСЬКУ ЕРОТИЧНУ ПОЕЗІЮ

На сцені й пізніше, спілкуючись із журналістами, брати Капранови відповідають на запитання разом. Доповнюють, підхоплюють думку, жарти один одного. Тому з «ми» найчастіше починаються майже всі їхні відповіді й виокремити – де чия цитата – неможливо.

«Ми заскочені приємно масштабом дійства, вигадливістю дійства, глядачами, які ходять, тим більше на такі ризиковані формати. Таких глядачів виховують роками. Театр зі своїм глядачем, причому кваліфікованим, – це рідкість. І потім оце розмаїття – і так, і сяк, і моноспектаклі, й маленька сцена, і фактично мікросцена, й такі формати-неформати», – кажуть Капранови про херсонський театр і глядача.

Кажуть, у цьому театрі – правильна публіка. От у клубах це не піде, те, що показали в Херсоні – пробували. «Ми навіть біля стриптизного стовпа співали, у нічних клубах і в рок-клубах. А театр – тут є «сепаратор», який відбирає правильну публіку, не у всіх театрах так, але в Херсоні такий відбір є», – кажуть.

На сцені під софітами, коли не бачиш публіки – це складно. Бо звикаєш дивитися на реакцію, чекаєш відповіді від людей, а тут нічого не видно.

Запитую про майбутню п’єсу: чи вони лише автори, чи й на сцену вийдуть?

«Не знаємо, якщо довірять нам… ну, принаймні, музикантами ми готові бути, так», – сміються. «Акторський» досвід мають, адже у родині був домашній театр, їх першим режисером у дитинстві була бабуся.

Насправді, кажуть, і самі зі здивуванням спостерігали, як херсонські актриси Тетяна Проворова та Євгенія Кірсанова зіграли сцену з вистави. Взагалі формат «Ніч еротичної поезії» народився дуже давно, коли «приїлися» банальні поетичні вечори.

«Ми зібрали українських поетів, які мають вірші про кохання, такі більш жорсткі, є еротичні, є романтичні – і зробили з них таку солянку збірну. Ми її вперше показали у Львові на форумі у театрі «Відродження», там зал трохи більший за цей – люди буквально висіли на люстрах. І ми зрозуміли, що в цьому є, як би це правильно сказати, дуже великий потенціал. І видали таку книжку», – розповідають Капранови.

Хоч відправна точка для п’єси саме книга «Ніч еротичної поезії», проте звучатимуть вірші не лише тих поетів, що стали авторами збірки.

«Багато нових авторів, які пишуть таку потужну еротичну поезію. Там будуть зовсім інші імена, нові. Поети не лише йдуть, але й вибувають. Ну, наприклад, поет отримує державну посаду, дуже серйозну, телефонує нам – і просить не читати його вірші, і не згадувати, що він поет, бо це може зашкодити його кар’єрі (сміються). Дехто залишився за лінією розмежування, в так званих “ДНР” і “ЛНР” – і почав працювати на них і писати про них вірші. Є такі, на жаль. А хтось одружився і перейшов на формат дитячий. Але є великий приплив хороших сил. А знаєте, коли є приплив хороших сил? Коли поет розуміє, що він пише не для себе і мами, а що для його віршів будуть слухачі. От те, за чим у нас сьогодні плачуть поети, – де мій слухач? А ми приходимо і говоримо – а он, будь ласка, ось твій слухач. Ми з херсонським театром зробимо формат, у який можна «вставляти» нових поетів – з’явився новий геній – ми «викручуємо «старого» генія, відправляємо на державну службу і «вкручуємо» туди нового. Ми хочемо зробити такий, знаєте, формат лего, живий формат. От приїздить поет, у нас іде п’єса, в процесі ми його включаємо в «тканину», він виходить – і читає чи співає сам. Це буде такий гнучкий трансформер театральний. Ми хочемо цього, не знаємо, що у нас вийде, це вже вам вирішувати, але працюємо саме в цьому напрямку. Щоб кожен поет, який пише про любов, мав розуміння, що він отут може бути», – розповідають Капранови.

ВИРІШИЛИ БРАТИ ШТУРМОМ

Ідея створити п’єсу виникла у них під час міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії», який традиційно проводять у Херсоні – тут не тільки показують вистави, а й проводять зустрічі з письменниками, мистецькі конференції.

«Ми чули про Олександра Книгу багато що і вирішили його брати штурмом… У межах «Мельпомени Таврії» проводився книжковий блок. І коли Книга прийшов – показали кілька номерів. Він сказав: треба подумати. Він довго думав, допоки ми не приїхали до Херсона, не закрили його в кабінеті й не проспівали йому номерів шість-сім. Він сказав: це серйозно, – і почалося.

Що буде з цього, ми не знаємо. Але те, що ми зараз бачили, – це правильний напрямок, треба працювати», – кажуть Капранови.

Жартують: головне, щоб «Ніч еротичної поезії» була вражаюча для глядачів.

«Ми не дуже любимо колекціонувати діаманти – ми назбирали колекцію віршів-діамантів, авторів, музикантів. Ми їх всіх колекціонуємо, вони нашими друзями стали в результаті, товаришами. Ми хочемо показати людям, що українська поезія – це зовсім не те, що ви думаєте. Що українська поезія – це оте, що ви сьогодні бачили. Справжня. Сергій Тачин, Келя Лікеренко, Світлана Дідух-Романенко, Юрко Позаяк, Михайло Карповий. Сьогодні не було жодної фальшивої поетичної ноти. У нас нема задачі себе показати – нас і так знають, у нас нормально з цим. У нас задача – показати людям правдиву українську поезію, бо вона суперкласна, ви сьогодні це чули», – розповідають Капранови.

Задум п’єси такий: зіштовхнути два уявлення про еротику – чоловіче і жіноче.

«Не секрет, що ми по-різному дивимося на цей процес. І нам би хотілося, щоб глядачі побачили на сцені погляд і жіночий романтичний, і жіночий іронічний, бо жінки – дуже тонкі іроністки щодо цього діла. І прекрасні є авторки. І чоловічий – відповідно, іронічний і романтичний, бо чоловіки – великі романтики. І не тільки посміятися, дійсно... А й зіштовхнути у конфлікті драматургічному чоловіка і жінку з їхніми уявленнями про еротику, про поезію, про романтику, і дати глядачеві розуміння всієї палітри, яку можна висловити красиво, поетично, смішно…», – розповідають Капранови.

Генеральний директор – художній керівник театру Олександр Книга каже, що п’єса наразі – у чорновому, першому варіанті. Це буде вистава на великій сцені театру, можливо з балетом, вокалістами.

«Українська поезія – ми також хочемо відкрити очі на своє. Меншовартість наша українська – вона є, от хочеться показати, що у нас потужні поети, письменники. Як слухали їх – ви ж бачили, ми хочемо провокативними речами зачепити молодь», – каже Книга.

ПОЕЗІЯ “З УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ”

Питаю у Капранових: якщо уявити собі людину, яка не читала ваших творів і, можливо, це російськомовна людина. З якої книги почати знайомитися?

«Ми б порекомендували почати з «Кобзаря 2000» – нашої першої книжки, тому що є купа людей, зокрема й зірок телевізійних, які нам чесно зізнаються, що вони українську мову вивчили на нашій книзі «Кобзар 2000». Там мова – наша з вами, степова – миколаївська, херсонська, очаківська, вона дуже органічно і добре лягає, і тому, особливо російськомовним, рекомендуємо. У нас навіть є один поляк, який вивчив українську мову за «Кобзарем 2000», – діляться.

На запитання, чи не виступають у херсонських книгарнях, чи знають, як там представлена українська книга, брати відповідають, що виступають у бібліотеках – це теж «сепаратор», куди приходить їхня публіка. Що стосується книгарень, то зараз є інтернет-магазини, де можна замовити книгу.

На їхню думку, поезія українських авторів, написана російською мовою – то російська поезія. Бо українська поезія написана українською мовою. Так, як дерев’яна хата будується з дерева, а не з цегли. «Українська поезія робиться з українських слів», – кажуть.

Ірина Староселець. Херсон

Фото Олександра Корнякова

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-