У перший клас, як у космос - 07.08.2018 12:00 — Новини Укрінформ
У перший клас, як у космос

У перший клас, як у космос

728
Ukrinform
Про що ще не встигли подумати батьки майбутніх першачків? Поради психолога та педагога

До 1 вересня залишилися лічені тижні й дні. Весела нетерплячка колишніх дошкільнят поєднується з тривожними переживаннями батьків майбутніх школярів, адже перед одними відкривається новий –великий і незнаний – світ, а іншим треба зробити для них цей світ комфортним, зручним і безпечним. Про що радять не забути психологи і педагоги перед найпершим дзвоником.

1. Чи вчити читати перед школою?

Найчастіше батьків турбує уміння дитини читати й писати. Причому, одні вважають це обов’язковою умовою, інші переконані – школа, на те й школа – нехай там і навчать.

На думку психологів, терміново опановувати читання у останні дні перед першим дзвоником, намагаючись надолужити згаяне, не потрібно. За наявності бажання у батьків, це можна зробити, але в ігровій формі (навчити читати ляльку або іграшкового ведмедика) – так, щоб не відбити бажання.

Педагоги також не дають однозначної відповіді на це питання:

- Це дуже індивідуально. Якщо дитині цікаво й вона із задоволенням вчить літери, цифри, розв`язує задачі, тоді – так. Можу сказати з власної практики: дітям, які вміють читати, писати і рахувати, вчитися в школі набагато легше, – розмірковує завуч приватної школи «Академія школяра» Світлана Ляшенко.

Водночас, для того щоб підготувати руку до письма, потрібно малювати, розфарбовувати, ліпити, робити пальчикову гімнастику, а правильно писати навчить лише вчитель, – вважають у Департаменті освіти та науки КМДА.

2. Що таке готовність до школи?

Готовність малюка до школи, на думку психологів, – це не лише вміння писати й читати, а й уміння сидіти за партою тривалий час, мати стабільну самооцінку (розуміти: якщо ти з чимось не впорався, ти не стаєш через це невдахою), ставити та досягати мету (наприклад, дочитати оповідання до кінця), не розплакатись після отримання поганої оцінки, а головне – вміти спілкуватися з людьми, різними за віком.

  - Часто діти почувають себе з однолітками впевнено, а спілкуватися з чужим дорослим – вчителем чи навіть дитиною, старшою за віком, – не вміють, – зазначає психолог Оксана Сашенко.

Вона радить батькам таку вправу: разом із дитиною підійти до дорослих і запитати про щось, потім дати можливість їй самостійно поставити запитання, але так, щоб дитина відчувала підтримку – тримати її за руку. Доцільно зробити це, наприклад, в іграшковому магазині, нехай запитає у продавця – де знаходиться потрібний конструктор чи іграшка.

А от, щоб у школі учню було легше сидіти за партою, психологи радять розвивати посидючість під час занять удома. Наприклад, вчора ви разом читали протягом 15 хвилин, а через тиждень – вже 20. Тут батькам потрібно допомагати дітям, підтримувати їхні хобі та захоплення.

3. Із чого почати знайомство малюка зі школою?

Щоб шкільні приготування налаштували на позитивний лад, психологи радять обирати канцтовари, зошити, портфель разом із майбутнім учнем. Тоді він любитиме обрані ним речі та дорожитиме ними.

- Школа – це дуже відповідальний етап у житті маленької людини, як політ у космос. Було б добре, щоб батьки показали їй школу, де вона вчитиметься, познайомили з учителем, – ділиться порадою педагог Ляшенко.

4. За оцінки – сварити чи заохочувати?

На переконання психологів, сварити дитину, а тим більше карати за погані оцінки – не можна. Але потрібно її заохочувати до навчання, правильно мотивувати, і краще за все – власним прикладом. Якщо батьки задоволені своєю роботою, «живуть» нею, то можна взяти із собою малечу, пояснивши: щоб мати таку роботу, потрібно спочатку закінчити успішно школу.

Мама трьох дітей Ірина Мчедлішвілі розповідає, що своїх школярів заохочує цікавими мандрівками, спільним дозвіллям, а також налаштовує їх, що школа – це їхня робота, а оцінки – зарплата.

«Зарплати високі – значить, заробили на розважальні комплекси. Ми з дітьми і читаємо, і пишемо, і робимо проекти. Звичайно, я контролюю їх, бо не хочу, щоб над дітьми хтось сміявся в школі – через те, що вони отримали двійку чи не встигають», – розповіла вона.

5. Чи можна дозволяти дитині прогулювати уроки?

Навіть педагоги сходяться у думці, що іноді – можна, але – обов’язково обговоривши це наперед із батьками і попередивши вчителя. Деякі батьки цілком офіційно дозволяють дітям пропустити раз на місяць будь-який навчальний день або будь-який урок.

Тоді менше шансів, що у дитини виникне бажання прогулювати навчання за власним бажанням: навіщо, якщо можна не порушувати довіру батьків і робити це з їхньої згоди.

6. Чи робити уроки разом із дитиною?

Батьки школярів часто скаржаться на складне домашнє завдання, з яким діти не можуть упоратися самотужки й іноді готові навіть робити «домашку» за них. Але…

Психологи радять робити уроки разом із дитиною у перший місяць першого класу. Надалі – якщо дитина просить про допомогу – то допомагати, але не робити за неї й не влаштовувати з виконання домашніх завдань сімейне дозвілля.

- Дитина має право не розуміти якийсь предмет. Але бути успішною в чомусь іншому. Не потрібно забирати у неї це право. Якщо дитина – гуманітарій, який не розуміє математики, то не потрібно змушувати її вчити ненависний предмет. Краще зробити акцент на сильних сторонах школяра.

Якщо ж малюк хоче розібратись у математиці, то обов’язок батьків – його підтримати: найняти викладача або допомогти розібратись у розв’язанні завдання. Робити ж уроки за дитину не потрібно, адже це – зона її відповідальності, – радять психологи.

7. Чого не робити ніколи?

Яку ви позицію не обрали б – жорстко контролювати навчання чи дати повну свободу – ніколи не критикуйте в присутності дитини ні школу, ні вчителя. Психологи одностайні в думці, що авторитет вчителя для учня має бути абсолютним.

8. Чи святкувати 1 вересня?

Так! І психологи, й педагоги радять після уроків 1 вересня обов’язково символічно відзначити цей день у колі сім’ї – сходити до кафе, розважитися на атракціонах чи просто поїсти тістечок удома.

Це початок нового цікавого життя під назвою «Школа», допоможіть своєму малюку зробити перший крок на шляху до нього приємним та яскравим, і він обов’язково це відчує та крокуватиме далі легко й упевнено.

Ярослава Золотько. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>