Ніжні й турботливі: 10 гарних фільмів про мам

Ніжні й турботливі: 10 гарних фільмів про мам

Список
Укрінформ
Складати такий ТОП - річ водночас вдячна і невдячна. З одного боку, скарбничка картин на тему материнства поповнюється регулярно й далі це робитиме. 

Оскільки питання, що порушуються в них - вічні й актуальні. З іншого боку, саме тому дуже важко зробити вибір навіть не ТОП-десятки, а ТОП-сотні стрічок: віддавши перевагу одним, неминуче ризикуєш образити інші, такі ж гідні.

Зважаючи на неможливість осягнути неосяжне, довелося відмовитися від занурення в світ латиноамериканських мелодрам, тому що там це взагалі домінуюча тема в кіно і на ТБ: знято стільки, що рахуватимеш не один день, не кажучи вже про якийсь аналіз. Те ж саме стосується й Боллівуду, а також азіатського кінематографу загалом (Китай, Південна Корея, Японія тощо).

Проте, незважаючи на широкий вибір, в ТОПи і добірки потрапляє переважно стандартний набір картин - у цьому легко переконатися, задавши в пошукових системах ключові слова «кіно, мами». Тому хотілося трохи відійти вбік від канонів та звернути уваги на стрічки, які згадуються далеко не в усіх вибірках, але, тим не менше, майстерно й емоційно ілюструють тему. Йдеться, в тому числі, й про українське кіно, що його знімають наразі дуже багато, зокрема і про мам.

Певна річ, тут довелося зберігати здоровий глузд, тому що у цій тематичній ніші є фільми, відсутність яких у ТОПах просто ніхто не зрозуміє.

У кожному разі, аж ніяк не наполягаю, що картини, про які йтиметься трохи нижче, - найкраще кіно про мам, адже практично до кожного фільму з десяти можна знайти кілька, а то й більше  співзвучних за сюжетом, з подібними характерами й акцентами. Тому це лише один з багатьох варіантів.

Отже, фільми про мам, про їхню любов, жертовність, віру, всепрощення, а також - про ціну, яку іноді доводиться платити за щастя бути матір'ю та нелегкий вибір, який іноді їм доводиться робити.

«Мама» (1976, режисер Елізабет Бостан)

Відео: thelukyan13

Фільм, що став класикою кіномюзиклу і дитячого кіно, був знятий румунським режисером Елізабет Бостан і є копродукцією СРСР, Румунії та Франції з інтернаціональним акторським складом. Виробництвом картини опікувалася студія «Мосфільм», де знімалися сцени в інтер'єрах, румунська студія «Букурешть», яка відповідала за натурні зйомки, а також французька компанія «Ралюкс-Фільм». Картина вирізняється цікавим прочитанням казки братів Грімм «Вовк і семеро козенят» (до сценарію доклав руку Юрій Ентін), такими ж цікавими персонажами й акторською грою, ну і звісно - музикою та піснями. Мама-Коза (вона ж Тітка Маша, вона ж Рада) у виконанні Людмили Гурченко стала однією з найзнаменитіших мам у радянському дитячому кіно. Компанію їй знайшли теж не найгіршу: досить згадати імена Олега Попова, Михайла Боярського, Наталії Крачковської, Савелія Крамарова, Віри Івлєвої та інших. Ще цікавинка: «Мама» існує у трьох версіях - російській, румунській та англійській, кожна з яких знімалася й озвучувалася окремо.

«Рідня» (1981, режисер Нікіта Міхалков)

Відео: Rambler Dixi

Проста історія про складні людські стосунки, знята вже майже сорок років тому, і сьогодні залишається життєвою й актуальною, пори те, що віддає данину своїй добі.Баланс між смішним, драматичним і трагічним витриманий ідеально. Це часто справді сміх крізь сльози від усвідомлення того, скільки непорозумінь може бути навіть між дуже близькими людьми, від того, які смішні й безглузді паркани вони зводять між собою - зокрема, мама з дочкою і її родиною. У цьому кіно немає добрих і поганих, а є просто звичайні люди, які припускаються помилок і самі страждають від цього. Головна героїня Марія Коновалова у виконанні Нонни Мордюкової теж не ідеальна, але простоти й щирості їй точно не бракує. Втім, інших героїнь ця геніальна актриса практично і не грала. Прохідних персонажів у її кінокар'єрі щонайбільше кілька. Всіх своїх героїнь вона на екрані проживала, вкладаючи і віддаючи їм все, яку стрічку з її участю не візьми. Хоча «Рідня» і загалом представницька за іменами - навіть в епізодичних ролях задіяні зірки: Світлана Крючкова, Юрій Богатирьов, Олег Меньшиков, Іван Бортник, Римма Маркова, Олександр Адабашьян, Всеволод Ларіонов, нарешті сам Нікіта Міхалков, який грав і знімав тоді гарне кіно.

«Стій! Або моя мама стрілятиме» (1992, режисер Роджер Споттісвуд)

Відео: YouTube Movies

Картина, яку сам Сталлоне згадує неохоче і до якої ставиться вельми скептично, тим не менше можна зарахувати до однієї з кращих і неординарних у його фільмографії.По-перше, Слай нечасто грав, та й наразі грає у комедіях. По-друге, його детективу Джо Борновскі не бракує слабкостей і вразливих місць, що не було притаманним ні Рембо, ні Роккі (там сценаристи намагалися, але вийшло не надто переконливо), ні судді Дредду, ані Джону Спертону з «Руйнівника», а у 2010-х - і Барні Россу в циклі «Нестримні». По-третє, у нього склався гарний дует з екранної мамою його персонажа у виконанні Естель Гетті. Фільм Споттісвуда практично із самого початку позиціонує себе як комедія і не намагається претендувати на більше. При цьому йому мимохідь ненав'язливо вдається сказати і кілька серйозних речей на кщталт довіри та розуміння між людьми. І йдеться не тільки про детектива та його матір. Усі ж смішні ситуації, за які переважно відповідали якраз Сталлоне і Гетті, відпрацьовані бездоганно, а музика Алана Сільвестрі, який написав, з-поміж інших, саундтреки до таких хітів, як «Форрест Гамп» і «Назад у майбутнє», додає стрічці енергії та гарного настрою.

«Гарний синок» (1993, режисер Джозеф Рубін)

Відео: Александр Воинов

Це фільм про той самий нелегкий вибір, який іноді доводиться робити матері. У Сьюзен Еванс (Венді Крюсон) він буде дуже важким! Крім того, це кіно про те, як схильність батьків вірити і вважати, що їхні діти – взірець для всіх у світі, іноді - тільки на шкоду, оскільки реальність буває, скажімо так, дещо іншою. Зрозуміло, цим сюжет стрічки Рубіна не вичерпується. Перед нами спроба дослідити внутрішній світ дитини, дитячу психологію, і вона, мабуть, - одна з найвдаліших у художньому кіно. Тут саме час віддати належне задіяним у головних ролях Маколею Калкіну й Елайджі Вуду - одним з найперспективніших молодих талантів Голлівуду початку 90-х. Одному з них пізніше вдалося реалізувати себе у великому кіно, а другий, сподіваюся, ще не сказав у ньому останнього слова. Найвищих оцінок заслуговує і професіоналізм режисера Джозефа Рубіна, який порозумівся з обома. І якщо з Вудом це було простішим, натомість із Калкіним, за спиною якого маячила тінь Кевіна МакКалістера з «Одного вдома», все було набагато складнішим. Проте зусилля не були змарновані: Маколей зіграв у підсумку наразі кращу свою роль у кіно, з якою культовий фільм Коламбуса, за всіх його переваг, аж ніяк не зрівняєш.

«Мачуха» (1998, режисер Кріс Коламбус)

Відео: Трейлеры к фильмам

Фільм, що входить практично в усі добірки найкращих фільмів про мам. І заслужено. У центрі уваги - цілком життєва історія: подружжя розлучається, чоловік іде до іншої жінки, заручниками ситуації залишаються діти. Згодом ситуація ускладниться ще однією драматичною обставиною, що додасть картині ще більше емоцій. Поганих і добрих знову немає, натомість у кожного - своя правда, у кожного подеколи здають нерви й зраджує витримка. Однак дітям, зі їхнім загостреним почуттям і переконанням у тому, що в житті все має бути правильним і справедливим – знову ж таки важче змиритися і прийняти нові обставини. Акторські роботи двох оскарівських лауреаток - Джулії Робертс і Сьюзен Сарандон - чудові, дуже сподобався і дворазовий володар «Золотого глобуса» Ед Гарріс. Не можна не відзначити і вдалу роботу Кріса Коламбуса з дітьми: юні Джена Мелоун і Ліам Ейкен точно не загубилися у зірковій компанії. Вдало доповнює картину й атмосферний саундтрек Джона Вільямса, який добре порозумівся як із Коламбусом (Вільямс писав музику до «Одного вдома» і фільмів поттеріани), так і з іншими культовими постановниками, серед яких Стівен Спілберг («Список Шиндлера», «Врятувати рядового Раяна», «Термінал», «Спіймай мене, якщо зможеш») і Джордж Лукас («Зоряні війни»).

«Серпень: Графство Оссейдж» (2013, режисер Джон Веллс)

Відео: oKinoUATrailers

Ще одна блискуча драма про стосунки батьків і дітей, яких звели у родинному гнізді драматичні обставини. Утім, останні не завадять жорсткому з'ясуванню стосунків, коли, здається, виринають усі старі образи, самолюбство украй загострено, а із шаф повилазили всі кістяки. Головний козир картини - незрівнянна Меріл Стріп у ролі Віолет Вестон - матері сімейства. Вона постає справжнім патріархом-аристократкою, за якої, звісно ж, водяться і грішки. Однак у фільмі є на кого подивитися й окрім неї. Так, її дочку грає Джулія Робертс, також ще є Юен МакГрегор, Бенедикт Камбербетч, на якого буде цікаво подивитися у другому плані, тому що у своїх проектах він усе ж таки частіше на головних ролях, і ще кілька помітних фігур. Вартий уваги і градус емоцій, однією з кульмінацій якого стане бійка між героїнями Стріп і Робертс. Рукопашна між оскарівськими лауреатками - таке ж теж не щодня побачиш ...

«Мама» (2013, режисер Андрес Мускетті)

Відео: Александр Визучий

Мами, що піклуються про своїх дітей - повноправні героїні не тільки драм, мелодрам і комедій, а й трилерів із фільмами жахів. З огляду на особливості жанру, цю місію вони можуть здійснювати у статусі живих або мертвих. Так само як і сама турбота може набувати вельми незвичних форм. Непоодинокі й варіанти, коли мами живі протистоять мертвим - результат тут буває різним. Певна річ, канадсько-іспанський фільм жахів Андреса Мускетті - лише один із багатьох, більш чи менш вдалих. У випадку з «Мамою» Мускетті присікатися не до чого: сама історія, атмосфера, інтрига, напруга, персонажі, страшилки - все належно відпрацьоване, і про витрачені на перегляд

100 хвилин щонайменше не шкодуєш. Водночас час і якихось надвражень картина не справляє: все добре, але суворо за канонами.

«Світло в океані» (2016, режисер Дерек Сьєнфренс)

Відео: Grim-S Творча студія

А ось це фільм про ціну, яку іноді доводиться сплачувати за щастя материнства, надто коли воно куплено ціною компромісу з сумлінням і не зовсім праведного вчинку.Колись героїня Алісії Вікандер ризикнула на це піти, що обернулося для неї згодом болем і відчаєм. Хоча й тут не буде правих і винуватих, зрозуміти у цьому трикутнику можна всіх: й Ізабель, яку життя раз по раз випробовує дуже жорстко, і скаліченого морально Першою світовою Тома (Майкл Фассбендер), який жадає кохання та  щастя, і Ханну (Рейчел Вайс), долю якої теж щасливою не назвеш. Таким чином, стається драма, розв'язку якої передбачити неможливо, якщо, звичайно, не читав роман М.Л.Стедмана, за яким знято картину. Всі головні ролі зіграні на дуже високому рівні, хоча особисто мені трохи більше сподобалася героїня Вікандер.

«Припутні» (2016, режисер Аркадій Непиталюк)

Відео: Dergkino Ukraine

Аркадій Непиталюк зняв блискучу драму про стосунки трьох поколінь звичайної української родини - бабусі, її дочки й онуки. Фільм максимально наближений до нинішніх реалій, це буквально зріз і сучасного життя, тому що таких сіл - десятки по всій Україні, а у героях «Припутнів» можна упізнати себе та своїх близьких. Картина обходиться без чорно-білих фарб і просто демонструє, якими непростими бувають стосунки навіть між близькими людьми. Як іноді нерозуміння виникає практично на порожньому місці, коли втома, розчарування від життя укупі з роз’ятреним самолюбством не дають поступитися, промовчати, ти вибачитися, визнати свою помилку щодо близької людини, яку у глибині душі ти щиро любиш. Але ні, кинуте зопалу образливе слово знову розпалює емоції, і злість, роздратування зростають у геометричній прогресії. І зовнішні соціально-економічні фактори впливають тут лише почасти. Аби порозумітися, треба передусім попрацювати над собою, щось у собі перемогти і здолати, а це, напевно, важка праця, набагато важча за працю фізичну. Під час перегляду неодноразово згадував «Кайдашеву сім'ю» Івана Нечуя-Левицького, і промайнула думка про те, наскільки мало змінилося відтоді у стосунках між людьми. Принаймні проблеми лишаються ті ж самі, і фільм Непиталюка нагадує про них жорстко і щиро. Після того, як подивишся і прокрутиш у своїй голові «Припутні», вже якось і не дивує, що картина цьогоріч випередила за кількістю номінацій на «Золоту Дзиґу» «Кіборгів» Ахтема Сейтаблаєва (11 проти 9). Все цілком заслужено, і статуетка для Ніни Набоки за роль другого плану (баба Зіна) - лише мінімум, на який заслуговує ця картина. Відмінно впоралися зі своїми ролями також Олена Узлюк, яка грає її дочку Люду, і Юлія Врублевська, яка виконала роль онуки Світлани.

«Чужа молитва» (2017, режисер Ахтем Сеітаблаєв)

Відео: Трейлери українського кіно 

Слоганом цієї картини могли б стати слова: «Материнство в ім'я порятунку». Історія кримської татарки Саїде Аріфової, яка врятувала під час Другої світової у Криму близько 70 єврейських дітей-сиріт від двох імперій - фашистської і радянської - навряд чи може когось залишити байдужим. Заради порятунку цих дітей вона, по суті, стала для них справжньою мамою - турботливою і ніжною. Водночас у фільмі присутнє й питання вибору, теж дуже важкого. Адже перховування євреїв загрожує смертю їй та її дітям. Момент цього вибору показаний у картині дуже тонко, сильно і переконливо. Та й загалом Лілія Яценко зіграла у «Чужий молитві» наразі одну з кращих своїх ролей, тож її номінація на «Золоту Дзиґу» за найкращу жіночу роль цілком заслужена.

Читайте також: Директор "Молодості" розповів про українські фільми на фестивалі

На завершення - кілька прикладів для того, щоб підтвердити: гарного кіно про мам знято справді багато. Так, ті, яким сподобається «Гарний синок», думаю, із насолодою переглянуть «Щось не так із Кевіном» (2011, режисер Лінн Ремсі) із блискучими акторськими роботами Тільди Свінтон та Езри Міллера. Тим, на кого справить враження «Рідня», напевно, варто приділити увагу картині «Мама» 1999 року Дениса Євстигнєєва, теж із Нонною Мордюкової в головній ролі і, знову ж таки, зірковим акторським ансамблем. А ті, кого не залишили байдужими «Припутні» та «Чужа молитва», можуть увімкнути собі, наприклад, «Гніздо горлиці», яке виграло рік тому 6 із 8 «Золотих Дзиґ», де номінувалося, у тому числі головну - за найкращий фільм. Тема материнства у фільмі Тараса Ткаченка теж далеко не остання.

Загалом, тематика для кінематографу вдячна і безумовно, надихне на хороший фільм ще не одного режисера, сценариста й актрису.

Михайло Коронкевич, Київ.

Головне фото: фільм "Мачуха" (1998)

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-