Олександр Ройтбурд, український художник
Найбільший в країні музей став заручником конфлікту цінностей
17.03.2018 09:00 2793

Резонансні художні твори і участь в гучних арт-проектах – невід'ємні складові творчого амплуа знаменитого одесита Олександра Ройтбурда. Одного з найбільш відомих українських художників у країні і за кордоном, у якого завжди є свій оригінальний погляд на різні явища життя та творчості.

Ще на початку 90-х Ройтбурд став співзасновником асоціації "Нове мистецтво", потім очолив Центр сучасного мистецтва Сороса в Одесі, і з того часу популярність його як художника та активіста неухильно зростає. Роботи експонуються в колекції Національного художнього музею України, Нью-Йоркського музею сучасного мистецтва та інших, а самого художника багато хто сприймає як порушника спокою. Одним з перших відомих людей Ройтбурд публічно підтримав Євромайдан і не став приховувати неприйняття спроб нав'язування "русского мира" рідній Одесі.

Як це не парадоксально, чотири роки потому саме патріотична позиція художника, який у грудні минулого року був визнаний переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади директора Одеського художнього музею, несподівано стала перешкодою на шляху до підписання відповідного контракту з Одеською облдержадміністрацією. Група представників "Опоблоку" влаштувала на 17 сесії облради гучну провокацію і відмовилася від формального затвердження його на посаді, всупереч підсумками проведеного конкурсу.

Причому обструкцію депутатів-"опоблоковців" щодо художника по суті підтримали неучастю в голосуванні депутати від партій "Батьківщина" і "Довіряй справам", які постаралися "не помітити" звернення п'ятдесяти видатних діячів культури України, відправленого напередодні 17-й сесії облради, до керівництва регіону з закликом – дати можливість художнику, який "послідовно дотримується проукраїнської та європейської позиції", очолити найбільший в регіоні Художній музей.

Про все це ми вирішили поговорити з Олександром Ройтбурдом.

- Як розцінюєте, Олександре Анатолійовичу, цей парадокс: діячі культури країни на чолі з Євгеном Нищуком пропонують голові облдержадміністрації виконати рішення державної конкурсної комісії, а члени облради блокують підписання контракту?

- Взагалі-то підґрунтя своїх дій "опоблоковці" на чолі з захисником колорадських стрічок Саутенковим навіть не приховують. Розгорнули проти мене брудну і брехливу компанію цькування зчерез мою політичну позицію. Вважав і вважаю, що 2 травня 2014 року в Одесі було зупинено наступ "русской весны". Це була перемога проєвропейськи налаштованих жителів міста.

- Але ось зараз вирує обуренням одеський сегмент Facebook, вже три з половиною тисячі людей підписали петицію на вашу підтримку, а депутатська більшість облради робить вигляд, що і звернення на адресу керівництва країни "не помічають". Втім, деякі одеські партфункціонери "Батьківщини" днями визнали-таки: це відповідь Ройтбурду за образу Тимошенко...

Бачу в цьому не що інше, як світоглядне протистояння – радянський спосіб мислення проти європейського, "скрєпи" проти свободи

- І я не буду приховувати: бачу в цьому не що інше, як світоглядне протистояння – радянський спосіб мислення проти європейського. Закоренілий консерватизм проти прогресу. Іншими словами, "скрєпи" проти свободи. А найбільший в регіоні музей просто став заручником конфлікту цінностей.

І підгрунтя гальмування та блокування змін і реформ у багатьох сферах криється, на мій погляд, у тому, кого і як обирали жителі три роки тому до складу облради. Ми ж бачили, як багато хто з екс-"регіоналів" зловживали і маніпулювали у вузькопартійних інтересах демократичними нормами нашої виборчої системи, дістаючи голоси частини виборців і членів комісій шляхом прямого підкупу або продпакетів. А тепер ці маргінальні скупники голосів голосно заявляють, що вони "народні обранці". І не бажають здійснення назрілих перетворень, у тому числі в музейній справі та культурно-освітній сфері загалом.

Іншими словами, це явище фундаментального порядку, а не локальний факт, коли художник зіткнувся з нерозумінням влади. Бо люди, яким належить приймати важливі для регіону рішення, керуються при цьому не інтересами виборців, а власними вузькопартійними та інтересами місцевих бізнес-кланів.

І ухилення від участі у голосуванні депутатів фракції "Батьківщина" – одне з підтверджень такого підходу. Причому ті, хто організував кампанію з блокування моєї кандидатури, приписали мені роботу з "дарвіністською" серією художника Іллі Чічкана, де серед зображень мавп, наділених рисами відомих персонажів, таких як Ейнштейн, Пушкін або Черчілль, є і мавпочка, схожа на Юлію Тимошенко. У БЮТ піддалися на цю провокацію. У результаті його депутати також проголосували позицію місцевих "сєпаров".

- Розкажіть, на чому грунтується експертний висновок співробітниці Одеського музею західного та східного мистецтва Ольги Куцан, який було роздано всім учасникам 17 сесії облради і в якому стверджується, що нібито ваша картина "Молитва" написана із застосуванням екскрементів...

Картини «Молитва», у написанні якої мене звинуватили «опоблоковці», взагалі не існує

- На відміну від деяких депутатів, які вважають кілька аркушів, завірених підписом Куцан, експертним документом, я наполягаю на тому, що роздані депутатам матеріали – це груба фальшивка, зліплена на замовлення групи екс-"регіоналів" з метою заблокувати формальне затвердження облрадою мене на посаді директора музею всупереч підсумками проведеного конкурсу і підписання відповідного контракту з Одеською облдержадміністрацією. Адже у цьому експертному висновку повинна бути перш за все атрибуція, абсолютно конкретний опис і, звичайно, повинно бути зазначено, де і за допомогою якої апаратури виконана експертиза, має бути досліджена цілиа низка передбачених у таких випадках параметрів, повинні бути додані фотографії, документ повинен бути завірений печаткою, і це далеко не повний перелік вимог. Нічого цього немає, зате є покаянна "пояснювальна записка" на ім'я директора музею західного та східного мистецтва з зізнанням працівника закладу Куцан про неправомірне використання бланка музею "через недогляд". Існує також наказ директора музею про накладення стягнення на реставратора, яка допустила порушення.

Але я вважаю, що коли співробітник закладу підписує документ на форменому бланку і намагається представити його в обласну раду як "експертний висновок", він повинен нести відповідальність за статтею Кримінального кодексу України. І залишаю за собою право звернутися до суду для притягнення до відповідальності автора "експертизи".

Зі свого боку можу лише додати, що не тільки у пакеті матеріалів, розданому депутатам на сесії, немає фотографії картини "Молитва", авторство якої мені приписала Куцан, але взагалі не існувало і не існує такої моєї роботи. Не писав я картину у зазначеному форматі 240х150! І це не експертиза, а вечірня казка від діда Панаса. Можливо, у такий спосіб "експерт", яка взяла участь у спланованій акції разом зі співробітником музею Володимиром Островським, вже забезпечила собі як мінімум заборону на професію.

Хочу уточнити: єдиний інцидент, який одного разу, близько десяти років тому, дійсно мав місце при розміщенні групою художників, у тому числі і мною, картин в Одеському музеї західного та східного мистецтва, був пов'язаний з моєю роботою "Джохар", присвяченій колишньому лідерові Чеченської республіки Ічкерія генералу Дудаєву. Але після зустрічі зі мною і тодішнім директором музею Віктором Нікіфоровим представник чеченської громади Одеси заявив, що претензій до мене, як автора роботи "Джохар", не має, і картина продовжувала експонуватися у музеї.

- Між іншим, це не перший випадок в Одесі, коли видатних діячів мистецтва оголошують "чужинцями", щоб блокувати прогресивні зміни в сфері культури. Пам'ятається, така доля не оминула, зокрема, і керівника академічного театру опери та балету Сергія Проскурню...

Дуже шкода, що моя Одеса перетворюється на класичну культурну провінцію

- Так, внаслідок маніпуляцій певних людей була створено думка, що Проскурня "чужий" для нас, потрібен "свій" і є Ботвінов. Поставили тимчасово Олексія Ботвінова, щоб незабаром теж позбутися.

Тому що насправді потрібен був не яскравий і талановитий лідер, а худрук, при якому можна було комфортно існувати у звичному "болоті". Як йдуть справи в опері зараз, не знаю, але переконаний, що якби на чолі творчого колективу були особистості такого масштабу, як Проскурня або Ботвінов, це додало б театру сильний імпульс, якого йому, на мій погляд, не вистачає.

Це боязнь сильної творчої особистості, яка властива провінційному місту – заперечувати все, що переростає звичні для нього стандарти. Відверто кажучи, дуже шкода, що моя Одеса перетворюється на класичну культурну провінцію...

- Цікаво, чи вдалося вам створити, як учаснику столичного Євромайдану, яскраві роботи під враженням від подій чотирирічної давності?

- Скажу так: я – не політичний художник. Хоча події останніх днів Майдану, масова загибель людей мною були сприйняті як особиста трагедія. Відгуком на них стали кілька моїх робіт. Зараз я до цих тем не повертаюся.

- Розкажіть, будь ласка, про свою програму розвитку та адаптації Художнього музею до вимог, які висуваються в умовах розпочатих євроінтеграційних процесів, яку ви презентували поряд з двома іншими учасниками конкурсу на заміщення вакантної посади директора закладу.

Я проєвропейська людина, і система цінностей у моїй свідомості не пов'язується з зашкарублою архаїкою

- Почну з того, що я проєвропейськи орієнтована людина, і система цінностей у моїй свідомості не пов'язується з зашкарублою архаїкою. Переконаний, що сфера культурної політики потребує радикальної модернізації. Необхідно реформувати інституції, поступово відмовляючись від патерналізму та неефективного фінансування.

Щодо вдосконалення музейної справи, то головний сенс, як на мене, полягає у тому, що сучасний музей має бути насамперед привітним і освітнім середовищем. Своє бачення пріоритетних цілей, принципів та програми його розвитку я виклав у грудні членам конкурсної комісії, презентуючи основні стратіогеми, підходи до науково-експозиційної та методичної роботи, акценти статутних складових та основних напрямів діяльності музею на короткострокову перспективу. Висловив також підходи до організації науково-фондової діяльності, розвитку систем менеджменту та маркетингу закладу, виходячи з наявного досвіду керівництва київською галереєю Гельмана та участі у створенні музею сучасного мистецтва Пінчука. Більше того, я оприлюднив свою програму в Facebook.

Будучи обізнаним про незадовільний технічний стан будівлі, я висловив свою позицію про те, що вкрай необхідна розробка проектної документації для проведення ремонту приміщень з урахуванням вимог до дотримання стандартів клімат-контролю, охоронної та пожежної безпеки. Є потреба і у невідкладних роботах на деяких ділянках колишнього графського палацу, перш за все, тече дах будівлі – у кількох місцях воду доводиться збирати відрами прямо в приміщеннях, де розміщені експозиції.

Поки депутатська фракція "Опоблоку" намагається блокувати підписання зі мною контракту, а тимчасова адміністрація перебуває у конфлікті з трудовим колективом музею, кризова ситуація тільки погіршується. У вирішенні питань ремонту обіцяли мені сприяння при зустрічах напередодні засідання конкурсної комісії керівники облради та облдержадміністрації.

Разом з тим, я виклав свою позицію про те, що колекція Художнього музею, на відміну від Одеського музею західного та східного мистецтва, у якого немає і не передбачається коштів для закупівель нечувано дорогих робіт сучасних зарубіжних художників, може поповнюватися як за рахунок бюджетних коштів, так і за рахунок пожертвувань меценатів, колекціонерів та самих художників. Це пов'язано з розвитком і модернізацією закладу.

- До речі, деякі опоненти вже озвучили критичні зауваження щодо того, ніби ви маєте намір, у разі приходу в директорський кабінет, відмовитися від картин художників південноросійської школи 19 століття...

- Ні, це не так: я зовсім не збираюся видаляти з експозиції твори південноросійської школи. Оскільки знаю, що початковим ядром колекції музею як раз і були роботи митців цієї школи. А з іншого боку, пройшло з того часу 120 років, і за ці роки як в Одесі, так і в Україні загалом було створено безліч гідних творів мистецтва. Відомо, що зараз в експозиції знаходяться близько 10 відсотків робіт від усієї кількості творів, які зберігаються у запасниках. Музей потребує розширення. І цю проблему треба поступово вирішувати, залучаючи кошти з усіх джерел.

- Наскільки корисним вважаєте накопичений досвід під час керівництва "Центром сучасного мистецтва Сороса – Одеса"?

- Цей Центр створено зусиллями членів асоціації художників "Нове мистецтво", яка була своєрідним парламентом для художників, які працювали в умовах жорстких вимог світових тенденцій. На відміну від багатьох одеських художників, які раніше працювали в режимі "зупиненого часу".

Асоціація "Нове мистецтво" функціонувала протягом десяти років, а паралельно почав працювати "Центр сучасного мистецтва Сороса – Одеса", в якому я очолював наглядову раду. Наша творча організація відрізнялася від подібних структур тим, що не була вбудована в традиційну систему офіційної культурної політики.

І цей досвід напруженої роботи у рамках незалежної міжнародної організації дуже знадобився мені, коли очолив київську галерею Гельмана. Ця галерея розробляла проект музею сучасного мистецтва для великого бізнесмена Віктора Пінчука. Вважаю, що цей досвід може бути використаний і для модернізації Одеського художнього музею.

- Наскільки реально, що вдасться також залучити кошти меценатів для реалізації цього проекту?

Публічні пристрасті цього тижня вже завдали удару по іміджу Одеського художнього музею

- Відверто кажучи, коли у листопаді минулого року я подавав заявку на участь у конкурсі на заміщення посади директора музею, дуже розраховував, що саме так і буде. Проте зараз, після 14 березня, коли проти мене на сесії облради була піднята опонентами хвиля бруду, виникла інша ситуація. Підтримка музею може ховати репутаційні ризики. Однак, все ж таки вірю, що з часом нашій команді вдасться показати таку якісну і ефективну роботу, що всі сьогоднішні нападки будуть згадуватися як поганий сон.

Вважаю, що крім "постсовкового" підприємця, в Одесі працює чимало бізнесменів, які розуміють, що таке соціальна відповідальність бізнесу. Оскільки саме це шлях в Європу, а інший шлях веде навіть не в напрямку радянської імперії, яка канула в Лету, а в путінську Росію, яка набагато небезпечніша і страшніша, ніж СРСР. У сіру зону – на кшталт Придністров'я або ДНР.

Канцелярська скріпка у чорно-помаранчеву смужку одеським шанувальникам «скрєп» має сподобатися

Зрозуміло, внаслідок публічних пристрастей цього тижня удару по іміджу Одеського художнього музею як великого центру культури вже завдано. І, думаю, що ті, хто доклав до цього руку, повинні бути притягнуті до відповідальності. У першу чергу – ті, хто сфабрикував фальшивку, роздану кожному члену облради на початку сесії і яка вплинула на результат голосування.

- До речі, лідер обласного КВУ Анатолій Бойко оприлюднив днями ініціативу – вручити кожному з "опоблоковців", які заблокували на сесії облради рішення про призначення директора Одеського художнього музею відповідно до підсумків роботи конкурсної комісії, великі канцелярські скріпки зі стрічкою та написом "Заслужений захисник скрєп".

- Я б ще пофарбував цю стрічку у чорну і помаранчеву смужку. Це має їм сподобатися...

Михайло Аксанюк, Одеса.

Фото: mitec.ua; pershi.com; chernozem.info; Вадим Грига, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-