- Після засилля естради, причому низькопробної, яка дуже погано вплинула на академічну музику, зараз відчувається цікавість до глибин класичної музики. Молодь наче вже починає тягнутися, намітилась нова спіраль - Бах, Моцарт і т.д., так що, може, і до нас дійдуть колись.

А загалом, пропаганда української класичної чи академічної музики - це завдання, яке просто наболіло. Дуже важко академічну українську музику розповсюджувати і в Україні, і особливо за кордоном. І це дуже болюче, аже ми знаємо: коли наша музика пробивається на якісь концерти за кордоном, вона дістає дуже гарну оцінку. Значить вона цього заслуговує. Ми не є якісь там вигнанці, які повинні просити подачки, а маємо повне право на участь у знакових музичних проектах. Хоча тут дуже багато перешкод, бо неможливо "вдарити" концертом по іноземних продюсерах і довести їм своє право на участь. Є й фінансові міркування. У мене, зокрема, були випадки, коли український оркестр пропонував виконати мою лірику. Я безперечно згодився. Тоді вони ще й вимагають гарантійний лист, що я відмовляюсь від гонорару... Так що тут радій, чоловіче, рекламі.

- Мирославе Михайловичу, чи ви підтримуєте зв'язки зі знайомими й колишніми друзями, яких у вас чимало в Росії? Як їхній світогляд змінився у нинішній ситуації?

- Бачите, пройшло мало часу для того, щоб це з'ясувати. Всякі бувають люди, а відповідно, і їхня реакція на нинішні події. Не хочу прізвища називати, ті, хто негативно ставилися, вони відомі нам, а хто мовчить, значить позитивно настроєний щодо України. 

- Параджанов запросив вас до співпраці (Мирослав Скорик - автор музики до фільму "Тіні забутих предків", - ред.), послухавши ваші твори по радіо. Що саме йому так припало до душі, не пригадуєте?

- Можу сказати. Я був тоді на першому курсі аспірантури і написав сюїту для струнних. Її вподобали у московській консерваторії. Там був дуже гарний струнний оркестр, який зіграв мою сюїту на Фестивалі молоді і студентів у Хельсінкі. Я мав гарний запис того виступу. Його власне і почув Параджанов і вибрав мене серед багатьох інших композиторів, чиї твори прослуховував. Він сказав, що саме я маю писати музику до "Тіней забутих предків". Він був дуже екстравагантним, і сказав із притаманним йому апломбом і акцентом: "Этот композитор будет писать музыку к моему гениальному фильму".