Кіра Муратова представила в Києві "Вічне повернення"
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
"Мені вже давно хотілося руйнувати якісь сюжетні, драматургічні стереотипи, побудови, які фактично загальноприйняті - коли любовна пара в середині, "пирком да за свадебку", а поміж ділом - або детектив, або ще що-небудь, оригінальніше. Мені хотілося зробити якусь конструкцію зовсім іншу. І вийшла повна реалізація цього бажання в цьому фільмі. Отже можна сказати, що я ним задоволена", - відзначила Муратова на прес-конференції, що передувала сьогоднішньому прем'єрному показу стрічки в Києві.
У картині багато відомих акторів - Рената Литвинова, Сергій Маковецький, Наталія Бузько, Віталій Лінецький, Олег Табаков, Алла Демидова. "Ця річ підкреслено концептуальна, видно її скелет, її схема. І за наявності таких чудових моїх учасників, акторів та усіх інших творців, вона конкретна і чарівна не своєю концепцією, а виконанням, яким вони наповнюють її", - підкреслила режисер.
Говорячи про акторів, Муратова, зокрема, розповіла, що Алла Демидова не вчила свій текст - "Це не Шекспір, я учити не буду". І в сценах з Олегом Табаковим вона вішала на груди йому текст - підказки собі - і він не заперечував. А кепку з волоссям Табаков придумав собі сам - Алла Демидова була в парику, і він теж вирішив бути в парику. "Прекрасно, коли навколо тебе люди, які вигадують... Я просто дуже люблю сюрпризи в роботі, я люблю, коли актор чимось раптом та і здивує новим", - відзначила Кіра Георгіївна.
Щодо своєрідного сюжету, в якому по декілька разів розігруються одні і ті ж сцени різними акторами і актрисами, режисер сказала, що "він спочатку смішний, в основі його - інтерес до різноманітності людських характерів". "Люди надзвичайно різноманітні, і є такі цікаві, дивні, своєрідні завихрення характерів, як скажімо, ця людина, яка приходить і хоче таким чином вирішити свою проблему. Вона смішна спочатку", - вважає Муратова.
Відповідаючи на питання, режисер повідала, що, знімаючи картину, вона мало думає про глядача. "Іноді я про це думаю - коли я намагаюся уявити собі, що я перший глядач, свіжий глядач ось цього кадру, цієї сцени, і чи розумію я її. Але це дуже важко себе уявити буває. І спроби мої марні. Я, в першу чергу, думаю про те, щоб сподобатися собі. Я хотіла б, мріяла б сподобатися усім людям взагалі, але не на шкоду моїй власній думці", - підкреслила вона.
Муратова взагалі переконана, що "усі люди насправді усе роблять для власного задоволення - просто задоволення у різних людей різні". "Але я завжди сподіваюся, що знайдеться ще яка-небудь групка, купка, категорія людей, які розділять моє задоволення", - додала вона.
Щодо процесу роботи над фільмом, то він, за словами Муратової, "створюється в стані дуже жорсткому, з одного боку - жаху, що раптом зірветься і не відбудеться, і стані захвату, коли йдуть чудові репетиції, коли усе точно потрапляє куди треба". "Напевно, це можна назвати станом закоханості, тому що я більше всього на світі люблю кіно і ним займатися. Я завжди в нього закохана. Навіть не лише у своє кіно, а взагалі в кіно, просто в кіно. І завжди прагну цим займатися. Без цього я себе почуваю як дівчинка, що загубилася в лісі, я відразу починаю шукати спідницю, а спідниця - це кіно, щоб вхопитися за неї і далі брести або бігти по цьому життю", - сказала Кіра Георгіївна.
Ще режисер, роботи якої стали культовими, відзначила, що "проповіді ніколи не робила". "Я не вважаю, що маю право - я не гуру, не священик. Навіть фільм "Астенічний синдром" - це не проповідь. Це була сумна констатація того, що є реальність. Мені здається, що проблеми вирішуються персонажами у фільмах. А для режисера, буває, що в чомусь і сповідь. А в основному - це аналіз, спостереження, милування і так далі, але ніяк не проповідь. Це не з моєї сфери", - підкреслила вона.
Відносно фінальної сцени продюсер фільму і її учасник Олег Кохан сказав, що погодився знятися в ній тому, що там є іронія над самим собою і над тим, чим він займається.
Кохан також поінформував, що завдяки дистриб'юторові фільм "Вічне повернення" виходить у прокат не лише в Україні, але і на території Росії і СНД - в той час, як багатьом фільмам авторського кінематографу неможливо потрапити на екран. "Я радий, що фільм відбувся і що, найголовніше, його побачить глядач", - сказав продюсер.
Світова прем'єра фільму відбулася у рамках основного конкурсу Римського МКФ, після чого він став учасником Московського, Роттердамського, Одеського та інших кінофестивалів. У номінації "Найкращий фільм країн СНД і Балтії" картина отримала нагороду Національної кінематографічної премії "НІКА".
