Як засновник слов’янської писемності відвернув кримчан від ідолопоклонства
У середньовічній пам'ятці «Житії Костянтина» про святого Кирила – того самого, що дав слов'янам писемність – є цікава історія про Крим. (Кирило – чернече ім'я, Костянтин – світське ім'я грецького місіонера. Разом з братом Мефодієм він є творцем слов'янської абетки. Через любов Кирила до книжності та аскетизму його іменували Філософом – ред.).
Їдучи в Хозарію на релігійний диспут в 860-61 рр., святий Кирило завітав до Криму, де біля міста Фулли навернув формально хрещених людей від ідолопоклонства. Історія досить правдоподібна. Хто були мешканці Фулл – готи, алани чи черкеси – достеменно невідомо, але у перших і в останніх зафіксовані випадки поклоніння "священним" деревам. Фулльська єпархія існувала в Криму до кінця 16 століття.
«Був же в народі Фулльскому великий дуб, зрощений з черешнею, і під ним приносили жертви, називаючи його Олександр, – і жіночій статі не дозволяли ані підходити до нього, ні приносити жертви. І коли почув про те Філософ, не пошкодувавши праці, попрямував до них. І, ставши серед них, сказав. «Елліни пішли на вічні муки, поклоняючись небу і землі, настільки великим і добрим творінням. Так і ви, ті хто настільки убогому створенню, дереву, приготовленому для вогню, вклоняєтеся, як уникнути можете вічного вогню?».
Відповідали вони: «Не тепер ми стали так робити, але від батьків прийняли, і завдяки цьому звичаю виконуються всі прохання наші, а найбільше йдуть часті дощі. І як ми те зробимо, що не наважився ніхто з нас зробити? Адже якщо хто і наважиться хто зробити це, зрубавши дуба, тоді ж і смерть побачить, а дощу вже не побачить до (самої своєї) смерті».
Відповідав же їм Філософ: «Бог про вас говорить в Книгах, як же ви його відкидаєте? Адже Ісайя від імені господня волає, кажучи: «Іду я зібрати всі племена і народи, і прийдуть, і побачать славу мою, і покладу на них, і пошлю урятованих з них до народів, у Тарсис і Фул, і Луд, і Мосох, і Фовел, і в Елладу, і на острови далекі, де не чули мого імені, та хвали мою народам». І знову говорить господь Вседержитель: «Ось пошлю я рибалок і мисливців багатьох на пагорбах і скелях кам'яних зловити вас». Знайте, брати, Бога, Який створив вас. Ось – Євангеліє Нового Заповіту Божого, в якому були ви хрещені». І так, солодкими словами умовивши, наказав їм зрубати дерево і спалити його. Вклонився ж їхній старійшина і підійшов поцілувати Євангеліє, а за ним і всі (інші). І, взявши білі свічки у Філософа, з співом пішли до дерева, і, взявши сокиру, вдарив Філософ тридцять три рази, і наказав всім зрубати з коренем і спалити його. В ту ж ніч пішов дощ від Бога. І з радістю великою похвалили Бога».
До речі, в Криму ж, за даними цього житія, святий Кирило бачив русина і Євангеліє, писане руською мовою. Довго вчені сперечалися, що то за русин – варяг, чи, може, ще хто?
Замість того, щоб дочитати джерело до кінця. У якому чітко сказано, що напівболгарин Кирило порівнював мову русина зі своєю.
"Там же знайшов Євангеліє і Псалтир, написані руськими письменами, а також розмовляв з носієм тієї мови. Порівнявши її зі своєю мовою, розрізнив букви приголосні й голосні, і, творячи молитву Богу, незабаром почав читати і викладати (їх), і багато хто дивувався йому".
Ясно, що ніяк варязька мова не могла бути схожою на болгарську мову Кирила, а лише мова Русі, тобто України (бо від 861 року до підкорення Києвом Залісся лишалося ще більше ста років).
Олександр Палій
FB
реклама