Чи дійсно Крим – первинна купіль та духовне джерело Росії?
Спроба перетворити Крим на «святу землю» і через те претендувати на нього – звична практика російського імперіалізму, до цього подібну риторику можна було спостерігати по відношенню до Константинополя-Стамбула.
«Адже саме в Криму, у Херсонесі, хрестився князь Володимир, а потім охрестив Русь. Первинна купіль хрещення Росії – там… Ви уявляєте, який зв’язок між духовним джерелом і державною складовою, маючи на увазі боротьбу за це місце: і за Крим загалом, і за Севастополь, за Херсонес? По суті російський народ багато століть бореться за те, щоб твердою ногою стати біля своєї історичної духовної купелі» (Путін В. Зустріч з молодими вченими та викладачами історії, 5 листопада 2014 р.)
Насправді ж, як зазначає диякон Андрій Кураєв, «для православного християнина (навіть вужче – для російського православного християнина) жодних таких обов’язків перед Корсунем церковними статутами не передбачено… А ті місця, які найбільше цікавлять християн, розташовані значно далі за Крим: на Афоні або на Святій Землі. Причому прочани, котрі брели чи їхали до них у XVIII – XIX століттях, до Криму взагалі не заходили. Та й усередині самої православної Російської імперії той же Київ з його святими печерами, мощами та іконами був набагато привабливішим за руїни Херсонеса». Повномасштабна «сакралізація» півострова розпочалася лише після його анексії Російською імперію, а досягла свого піку після Кримської війни. Ще у перші половині ХІХ століття мандрівники бачили на місці Херсонеса «купи каміння» і не спостерігали жодних паломників – з огляду на відсутність будь-яких церков.
Упродовж останніх років Крим не вважався у Росії головною святинею. 19 серпня 2013 року лише 25% росіян правильно відповіли на запитання ФОМ: «За якого правителя відбулося хрещення Русі?». Навіть після анексії, 17 березня 2016 року лише 58% росіян, опитаних ВЦИОМ, погодилися, що «у Херсонесі, розташованому на території Кримського півострова, були закладені засади самосвідомості російського народу», а 21% заперечили це твердження.
Незважаючи на поширення «Корсунської легенди» та триваючу досі дискусію поміж науковцями, переважна більшість істориків все ж вважає, що Володимир охрестився ще до походу на Крим – або 987 року, або у січні 988-го у Києві чи поблизу нього.
На момент навернення Володимира до християнства це вірування не було новим на Русі, зокрема, віруючою була бабка князя – Ольга. А саме християнство з’явилося на території нинішньої Росії значно раніше, ніж у Києві, Наприклад, на Північному Кавказі воно було поширене ще у перші століття нашої ери – тож суто формально, «первинна купіль» РФ знаходиться там.
Таким чином, сакральний статус Криму для Росії чи православ’я як такого – пізня вигадка часів Катерини ІІ, підхоплена Путіним з тих же самих політичних міркувань. Навіть якщо Володимир і справді охрестився у Херсонесі (що майже неймовірно), ніхто з його нащадків не вів боротьбу за приєднання міста до Русі – і взагалі не має підстав для цього нинішня Росія.
Сергій Громенко, Київ
