Великою помилкою світової спільноти було дозволяти Росії проводити такий масштабний іміджевий проект, як чемпіонат світу з футболу. Чому після завершення мундіалю варто очікувати посилення репресій щодо кримських татар та українських патріотів в цілому, яку долю готує Росія кримськотатарському народові і що потрібно робити світовій спільноті для деокупації півострова – інтерв'ю із заступником Меджлісу кримськотатарського народу Ахтемом Чийгозом публікує Крим Інформ.
- 19 червня у Криму завершився процес у «справі 26 лютого», п’ять осіб отримали значні умовні терміни.
- Я б не стверджував, що «справа 26 лютого» завершена. З кількох причин. Спочатку у справі щодо подій 26 лютого проходило кілька людей. Потім окупаційна влада виокремила з цієї справи так звану «справу організаторів» – за якою притягувався і отримав 8 років колонії суворого режиму й я. Окремо розглядали справу «виконавців» – хлопців, які зараз отримали умовні терміни. Але до цього двоє з них – Алі Асанов і Мустафа Дегерменджі – майже два роки просиділи зі мною в СІЗО, ще троє перебували під підпискою про невиїзд. Хочу наголосити, що всі вони, гідно зберігши обличчя і честь народу, дійшли до кінця процесу. Але справа в тому, що по цьому процесу ідентифіковані ще сотні людей з тих десятків тисяч, які вийшли на протест. І, думаю, в міру необхідності окупаційна влада буде піднімати ці справи і притягувати людей – для того, щоб мати інструмент тиску на кримськотатарський народ.
І другий момент: «справа 26 лютого» глибоко символічна як для нас, так і для окупантів. Для українських патріотів це день початку боротьби з окупацією, боротьби за свободу, права людини. А для них – «червона ганчірка», нагадування про те, що не всі продаються, не всі готові зрадити свою батьківщину, народ, історичну пам’ять. Тому процес 26 лютого і для нас, і для них завершиться лише тоді, коли відбудеться повна деокупація Криму. До тієї пори ми продовжуватимемо боротьбу, а вони – мститимуть і піддаватимуть репресіям патріотів.
- Нещодавно Ви заявили, що після чемпіонату світу з футболу Росія може посилити репресії проти проукраїнськи налаштованих мешканців Криму. На чому ґрунтується це припущення?
- Загалом динаміка цих репресій, на жаль, настільки стабільна та очевидна, що дає підстави говорити про форми терору по відношенню до народу, зокрема кримськотатарського. Коли я говорю про посилення, то маю на увазі те, що після ЧС у Путіна будуть ще більше розв’язані руки. Як показало життя, такі іміджеві проекти тільки підсилюють його безумства – згадаймо, що в Україну Росія вторглася відразу після Олімпіади, яку світове співтовариство дозволило провести в цій країні.
Я вважаю, великою помилкою світової спільноти було те, що чемпіонат світу з футболу дозволили провести в Росії. Якби чемпіонат бойкотували або перенесли в іншу країну, Путін би від злості та приниження, звичайно, продовжував свої злочинні дії, зокрема в Україні, однак не було б ефекту, що на ці безчинства якоюсь мірою заплющують очі. У Росії, незважаючи на бойкот чемпіонату практично усіма світовими лідерами, сам факт його проведення сприймають як перемогу, як те, що Росії пробачили її злочини. А якщо пробачили, то можна продовжувати й посилювати репресії.
Поступки з боку світової спільноти в Росії сприймають як слабкість. Адже давайте дивитися правді у вічі: лідери провідних держав сьогодні здійснюють візити до Росії, зустрічаються з Путіним, однак їм так і не вдається домовитися з ним і врятувати життя людей, які зараз голодують в російських застінках.
- Якою, на Ваш погляд, є кінцева мета Москви щодо кримських татар? Придушити опір?
- Думаю, цілі набагато цинічніші та страшніші. За чотири роки вони вже зрозуміли, що ніякі методи не призведуть до того, що народ прийме нову владу і нову реальність. Тому їхня мета – витиснути кримськотатарський народ і всіх патріотів України з Криму. Викрадення, вбивства, сфабриковані справи, тиск і багато-багато іншого, що застосовує окупаційна влада в Криму проти людей, – все це, на її думку, повинно тримати народ в страху і змусити покинути свою батьківщину.
Зараз відбувається процес просто жахливого повторення катерининських і сталінських часів, коли у Крим завозили сотні тисяч росіян з метою витиснути, замінити корінне населення. Сьогодні бюджетників звільняють з роботи лише за те, що вони відмовляються здати свої українські паспорти. Мало того, що окупанти силоміць нав’язали російське громадянство, вони змушують відректися від українського! Переважна частина населення Криму зберегла українські паспорти і відноситься до російських паспортів як до «аусвайса», тимчасового документа, який дає можливість десь вчитися, працювати, врешті, просто перебувати в Криму. Для них це не паспорт, тому що люди вибирають майбутнє, а майбутнє вони бачать в Криму у складі України. Здати український паспорт, переступити межу відторгнення від своєї материкової батьківщини вони не готові, тому їх звільняють, а на їхнє місце працевлаштовують бюджетників, завезе них за квотами, за розподілом, з Росії. Там працює просто колосальна державна програма. Сьогодні, за нашими оцінками, вже близько мільйона осіб стимулюють, насамперед фінансово, щодо переїзду з Росії до Криму.
- Після звільнення з російських застінків Ви ведете активну діяльність з інформування світової спільноти про ситуацію в Криму. Які основні думки намагаєтеся донести світу?
- Найголовніший мій меседж – це необхідність насамперед окреслити умови деокупації Криму. А для цього необхідне створення відповідної платформи по Криму. Я вважаю, що чотири роки обмежуватися лише підходом заперечення анексії – вже недостатньо. Як недостатньо й створення такої платформи в рамках держави Україна. Це повинен бути міжнародний формат, який консолідує міжнародне суспільство з питання деокупації півострова. Сьогодні такі формати існують з питань Донбасу, а по Криму немає.
Один із аргументів, які мені доводилося чути в розмовах з представниками європейських інститутів, – на цій платформі не буде Путіна. Для мене цей аргумент не є критичним. Я вважаю, що ми повинні самі зібратися, без Путіна, і зрозуміти, яким чином будемо деокуповува ти Крим. Учасниками цієї платформи повинна стати, насамперед, Україна, яка має ініціювати формат, а також держави-гаранти Будапештського меморандуму, інші європейські та світові провідні держави. І в тому числі пови нен бути представлений Меджліс як суб’єкт.
Щодо участі Росії – то це питання часу. Наведу такий приклад. На останній зустрічі глав МЗС «Нормандської четвірки» обговорювалося питання кримських політв’язнів. І це при тому, що всі чотири роки окупації Росії вдавалося виносити питання Криму за рамки міжнародних переговорів. Тобто ми бачимо, що міжнародні санкції, тиск мають ефект, Росія починає обговорювати питання, від яких раніше категорично відмовлялася. З часом наші позиції стають сильнішими. А тому важливо створювати платформу деокупації вже зараз – нехай навіть без Путіна.
Ще одне ключове питання, яке я піднімаю у своїх виступах, зокрема, під час зустрічей на Заході – це недостатня ефективність міжнародних інститутів, пов’язаних із захистом прав та свобод людини. Їхніх представників, звісно, не пускають до Криму, і це – аргумент. Але я вважаю, що міжна родному співтовариству потрібно ви робити такі механізми, які змусили б Путіна дати можливість працювати цим інститутам на півострові.
Довідка
Ахтем Чийгоз – заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу з 2008 року. У 2015 році заарештований окупаційною владою Російської Федерації за сфабрикованим звинуваченням в організації масових заворушень 26 лютого 2014 року (у цей день в Сімферополі відбувся багатотисячний мітинг на підтримку територіальної цілісності України). 11 вересня 2017 засуджений т.зв. Верховним судом Криму до восьми років позбавлення волі. Разом з іншим політв’язнем – заступником голови Меджлісу Ільмі Умеровим – був виданий Російською Феерацією Туреччині, звідки повернувся в Україну. На даний час проживає у Києві.
Фото Данііла Шамкіна, Миколи М'якшикова і Євгена Любімова