Чому Крим може бути тільки Кримом, а не Тавридою або Тартарією
«Крымнаш», – на кожному кроці, як мантру, повторює Росія та її окупаційна влада в Криму. Питання приналежності півострова не дає їм спати спокійно, бо слова «Кирим» і «киримли» – однокореневі і найбільш переконливо свідчать про те, чий насправді півострів. Адже з очевидним не посперечаєшся: «киримли» в перекладі з кримськотатарської означає «кримський».
Але не обтяжуючи себе високою мораллю, ідеологи "Крымнаша" вибрали кардинальний метод вирішення проблеми, яка не дає спокою – прибрати з назви "республіки" чуже для їхнього слуху слово Крим. Правда, не відразу! Спочатку вони хочуть писати "Республіка Крим – Таврида", потім, напевно, "Таврида – Республіка Крим", ну, і врешті-решт, просто "Таврида".
Напустити туману доручили прикормленному кримською "владою" так званому голові "національно-культурної автономії греків" і за сумісництвом "депутату держради" в Криму Івану Шонусу. Дипломований стоматолог, який до окупації Криму рідко цікавився життям грецької громади, кілька днів тому несподівано заявив, що саме греки принесли цивілізацію в Крим, дали йому назву Таврида і тепер це ім'я потрібно повернути, щоб "зміцнити статус російського Криму".
Укрінформ звернувся до історика Гульнари Абдулаєвої, щоб дати декілька уроків ідеологам "Крымнаша" і заповнити прогалини в їхній освіті. І можливо, до сучасних "кримських греків" та їх колег по "культурним автономіям", а заодно й тих, хто за ними стоять, дійде, що Крим може бути лише Кримом. Ні Тавридою, ні Таврикою, ні Таврією, ні навіть Тартарією. Рівною мірою це стосується й інших назв окремих частин Криму, якими в різні часи називали і весь півострів – таких як Готія, Кіммерія та Скіфія.
ПРО ГРЕКІВ-УРУМІВ І ГРЕКІВ-АРНАУТІВ
Відразу слід обмовитися, що в сучасній історіографії предків урумів помилково називають греками. Але правильніше їх називати еллінами. Це були вихідці з Мілета – міста-держави, одного з найбільших культурних центрів на узбережжі Малої Азії (сучасна Туреччина).
За однією з версій, назва «урум» походить від арабського слова «рум», що означає «римлянин, римський», а згодом — «візантійський» (східно-римський). З якого точно часу в Криму з'явився етнонім «урум», важко сказати, однак вже до моменту заснування держави кримських татар – далеких нащадків еллінів називали не інакше, як уруми.
Рідною мовою урумів була кримськотатарська. Саме цією мовою в християнських храмах Криму велася служба. Про це свідчили багато мандрівників, які відвідали ханство. Уруми перебували під захистом кримських ханів, користувалися їхньою підтримкою та повагою.
У Кримському ханстві уруми займали свою нішу в торгівлі та ремеслі, володіли майстернями, садами, виноградниками, в їхніх руках знаходився морський транспорт. Вони платили державі джизьє – подушний щорічний податок, який сплачували немусульмани, і підпорядковувалися юрисдикції ханства. Одним словом, вони були повноправними громадянами суверенної держави Гіраїв.
КОЛИ І КУДИ ЗНИКЛИ З КРИМУ УРУМИ
Після формального закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 років і підписання знаменитого Кючук-Кайнарджийського мирного договору Росія шукала найменшу зачіпку, щоб показати Європі, що вона має всі підстави претендувати на Кримський півострів як "визволителька і заступниця православних святинь".
Те, що усі православні святині Криму спочатку були частиною константинопольської патріархії і до московської патріархії жодного відношення не мали і мати не могли, Росію не хвилювало.
Політики Петербурга добре розуміли, що якщо вони почнуть відкрито претендувати на християнські реліквії нащадків еллінів, виникне конфлікт. А його слід по можливості уникнути. Тому, щоб без скандалу привласнити собі спадщину урумів, вони вирішили, що спочатку потрібно позбавити Крим частини його народу – кримських християн, а потім заявити претензії московської патріархії на християнські реліквії.
Саме тому у 1777 році російський уряд провів варварську акцію з депортації з Криму всіх християн, більшість з яких становили уруми. Велику роль у цій операції зіграв кримський православний архієпископ Ігнатій Гозадіні (Гозадінос). Весною 1780 року на території сучасної України уруми заснували 22 населених пункти з кримськими назвами, в числі яких – місто Маріуполь. Назва було не випадковою. У передмісті Бахчисараю біля головної святині урумів – Свято-Успенського монастиря – було велике поселення кримських християн Майрум. Причому вихідці з кримських міст і сіл селилися окремо один від одного, утворюючи квартали в поселеннях, яким давали назви рідних сіл. Так, у Приазов'ї з'явилися свої Ялта, Урзуф, Старий Крим, Карань, Ласпі, Мангуш, Сартана. В них зводилися храми, однойменні з тими, що залишилися в Криму.
ХТО ЗАЙНЯВ У КРИМУ МІСЦЕ УРУМІВ
У 1777-1778 роках, як тільки з півострова вислали урумів-еллінів, в Крим з Грецького архіпелагу за розпорядженням Потьомкіна були переселені інші греки – так звані арнаути, які представляли іншу, новогрецьку культуру і мову. Це було зроблено не випадково.
По-перше, греки-арнаути були агресивно налаштовані щодо мусульман. З них формувався грецький батальйон, перед яким було поставлено завдання втихомирювати південнобережних татар.
По-друге, заселивши півострів, здавалося б, тими ж греками, але підвладними імперії, Росія тим самим здійснила підміну або, як кажуть сьогодні, "заміщення населення". Так з філігранною точністю російська пропаганда змогла переконати всіх, що сьогоднішні нащадки арнаутів і є нащадками тих давніх еллінів, які у III столітті заснували свої колонії в Криму. Тим не менш, факт залишається фактом: нинішні кримські греки – звичайні колоністи кінця XVIII століття, нічого спільного не мають з тими урумами, які були частиною корінного народу Криму і які сьогодні продовжують жити в сучасній Донецькій області України.
ЧОМУ ДРЕВНІ ХРИСТИЯНСЬКІ ПАМ'ЯТКИ КРИМУ – СПАДЩИНА КРИМСЬКИХ ТАТАР
Майже усі християнські святині Криму, які з'явилися на півострові до 1783 року, є спадщиною корінного народу півострова – кримських татар. На жаль, сьогодні в це важко повірити і прийняти як факт. Більш правдоподібно звучить міф, який створювали довгі роки ідеологи Кремля, для якого християнський фактор в Криму став важливою складовою в доказі, чий Крим. "Вчені" від влади робили все, щоб стерти правду навіть з історичних артефактів і привнести брехню навіть у давні письмена. Для того, щоб претендувати на Крим, російські історики з легкістю зв'язали кримських християн зі слов'янами, а слов'ян з росіянами. Не піклуючись про моральні цінності, вони привласнювали собі чужу культуру – для того, щоб довести причетність росіян до жаданої кримської землі.
Але сьогодні до великих фальсифікаторів Росії приєдналися і ті, хто називає себе "кримськими греками" і спадкоємцями еллінської епохи в Криму.
СКІЛЬКИ ЩЕ НАЗВ МІГ МАТИ КРИМ?
Крим не може називатися ні Тавридою, ні Таврикою, ні Таврією. По-перше, етнонім «Таврида» походить від древніх таврів, які населяли південнобережний Крим, а не від греків, і до речі – не від кіммерійців, скіфів, готів, гунів, хозарів, печенігів і половців, які колись населяли півострів. По-друге, Таврида – це не самоназва, а ім'я, яке для зручності написання дали стародавні історики гірській і передгірній частині Криму. З таким же успіхом можна сьогодні перейменувати Крим на Татарію або Тартарію – такі етноніми можна сьогодні бачити на середньовічних європейських картах, на яких позначено Крим. Достовірно відомо, що самоназва півострова пішла від першої столиці півострова – міста Кирим. Етимологія цієї назви до кінця ще не досліджена. Але деякі історики схиляються до того, що Кирим означає фортеця, за іншою версією "кьир" – окоп, рів.
ЧОМУ КРИМСЬКІ ТАТАРИ ДАЛИ НАЗВУ ПІВОСТРОВУ?
У XV столітті кримські татари створили в Криму Кримське ханство.
Кримські татари – єдиний народ, який історично сформувався в Криму і мав тут свою державність. В етногенезі кримських татар взяли участь всі основні етноси, які населяли півострів з давніх часів – таври, скіфи, сармати, алани, болгари, греки, кримські готи, хазари, печеніги, половци та інші. Цей народ, на відміну від вірмен, болгар, греків і німців, які осіли в сучасному Криму, ніде в світі не має своїх метрополій. Самоназва киримли, або як їх зараз називають – кримські татари, має один корінь з назвою своєї землі, і тому спроба залишити Крим без його імені – нікчемна надія Росії на міф про "исконно русскую Тавриду". Є ще два народи, які історично сформувалися в Криму – це караїми та кримчаки, які розмовляють кримськотатарською мовою, але сповідують іудаїзм. Вони жили під юрисдикцією Кримського ханства і ніколи не мали своєї держави.
Зера Аширова, Київ
