Нам треба повірити історії, що Крим таки наш – український

Нам треба повірити історії, що Крим таки наш – український

Блоги
1736
Ukrinform
У квітні виповнюється 100 років, як вояки УНР на чолі з Петром Болбочаном звільнили Кримський півострів від більшовиків.

Якби не ця перемога – то можливо України б і не було. Тому дуже хочеться святкувати дежавю й зняти кайдани віктимності з кожного українця.

Було б ідеально мати машину часу, щоб самому побачити хід подій, як це було. Та доведеться повірити історикам та очевидцям. Якщо підійти скрупульозно до історії, то варто розглянути дві традиції в хронології: «коротку» і «довгу». Суперечка між цими двома варіантами ще досі не вичерпана, але будемо апелювати до «довгої», бо вона ґрунтується на свідченнях українських учасників походу на Крим. Який їм сенс брехати?

Операція стартувала 11 квітня 1918 року. Кримська група виїхала з Харкова через Карлівку на Лозову, звідти – на Павлоград, який довелося відвойовувати силою в більшовиків. 17 квітня військо дійшло до Олександрівська (нині Запоріжжя). Виснажливим був наступ на Мелітополь, та більшовики вже 18 квітня відступили.

Шлях на Крим був майже відкритий. А як здолали більшовицьку оборону на Чонгарі, то блискавично форсували Сиваш на світанку 22 квітня. На цьому етапі було зрозуміло, що операція буде успішною. Увечері 22 квітня з боєм військо захопило місто Джанкой, де обірвали телеграфні й сентиментальні зв’язки з німцями, бо переможець може бути тільки один – Болбочан і його команда. 23 квітня перемогли в бою під Сарабузом, а вранці 24 квітня звільнили Сімферополь, випередивши німців на кілька годин. Що важливо, то самі кримські татари дуже посприяли перемозі. Вони приходили добровольцями зі своєю зброєю, кіньми,  надавали прихистку, всіляко проявляли свою лояльність до УНР.

Запорукою перемоги у Кримській операції 1918 року була залізна дисципліна, хитра стратегія і повага запорозького війська до старшини – Петра Болбочана. Готова побитися об заклад: одиниці чули про цього героя і його перемогу. Так прикро, що подібних персонажів комуністичної доби або ховають зі сторінок історії, або обліплюють наклепами.

Ідеї для поліпшення ситуації: самотужки пірнати в історію з достовірних джерел, перестати акцентувати увагу на поразках і не читати про Крим в російському нарративі, який параноїдально спотворила брудна рука Кремля. І головне – гучно заявляти про перемоги!

18 квітня Український інститут національної пам'яті презентував книгу  "Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року", над якою працював історик Сергій Громенко.

Кримський історик та публіцист, кореспондент
Кримський історик та публіцист, кореспондент "Радіо Свобода" Сергій Громенко під час презентації нового видання "Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 р.", Київ, 18 квітня 2018 року.

У виданні йдеться не тільки про Кримську операцію, а й загалом про історичний контекст цієї події. Таке чтиво може бути навігатором для сучасного полководця з його командою мрії.

Олександра Багмет 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>