А чи не Аксьонов влаштував це «шоу» у Криму?

А чи не Аксьонов влаштував це «шоу» у Криму?

Аналітика
2893
Ukrinform
Щільна «димова завіса» офіційної мовчанки навколо інциденту 7 серпня на адміністративному кордоні Криму породжує найфантастичніші версії

З підручників історії ми добре пам’ятаємо, що визначні та трагічні події минулого могли починатися з махрової провокації. Сумнозвісна операція «Консерви» стала пунктом відліку Другої Світової у вересні 1939-го, радянська сторона вдалася до нібито обстрілу зі сторони Фінляндії щоб розв’язати Зимову війну 1939-1940 років. Події 7 серпня 2016 року на півночі Криму навряд чи можна розглядати як початок чогось надзвичайного. Але вони теж – явно робилися для чогось більшого та іншого. Отже, по-порядку.

Що сталося? Чи не сталося?

Зауважимо одразу, конкретики щодо епізоду, який нібито мав місце на пропускному пункті поблизу окупованого міста Армянськ дуже й дуже мало. Офіційних та, одночасно,  ймовірних пояснень нема досі, коли йде уже третя доба від моменту закриття КПП. Російські й українські офіційні установи лише повідомили про тимчасове перекриття кордону, але зараз ситуація більш-менш врегульована. Загалом, уже давно так не було, щоби для чуток відкривався настільки широкий «оперативний простір».

А що було? Кажуть, що група з декількох осіб, нібито з боку Херсонської області,  намагалася перетнути «кордон», була виявлена, прикордонники РФ вжили певних заходів (яких саме, власне, незрозуміло), була сутичка з застосуванням вогнепальної зброї, один російський прикордонник загинув, двоє – поранені. Групу з декількох осіб затримати не вдалося, їх, нібито, шукають. Тобто, спочатку було сказано таке, що його не можна було залишати без швидкого продовження. А між тим, залишили…

Хто винуватий? Це споконвічне «російське» питання і тут не є зайвим. Адже, якщо прорив мав місце і його здійснили якісь «диверсанти», то це, у першу чергу, провал російських прикордонників, що підпорядковані ФСБ. І по факту мають бути розбори польотів з кадровими висновками. Не будемо романтиками: у росіян є всі технічні можливості для спостереження за українською територією поза Перекопом, зафіксувати якусь там групу, причому, озброєну, що просувається у бік кордону – це взагалі елементарний професійний обов’язок. Тому сам факт прориву виглядає дивно. Та мали б кістками лягти аби ніхто не пройшов! А якщо прорвалися, то за лічені години – упіймати – знешкодити - пред’явити плебсу. Якщо цього не сталося – то летять голови, кар’єри, погони. Отже історія з самого початку виглядає дивною, як для російських реалій та порядків.

Ватні фантазії: Кримськотатарський батальйон, чи «звичайні» бандерівці»

У російському сегменті Мережі найбільш популярною є версія, що «диверсанти» - то є бійці кримськотатарських батальйонів, що дислоковані на півдні Херсонщини, а сам прорив нібито – якась така терористична вилазка в дусі ІДІЛ, тобто – знову змова проти Росії. Ця версія панує, звісно ж, серед найбільш «ватної» частини інтернет-користувачів Криму.

Друге крило - віддає перевагу іншому сценарію: нібито, офіційна влада України взагалі нічого не контролює на власних теренах, от і прориваються різні «бандерівці» в Крим. А мета проста – розв’язати війну за півострів.

За усім цим – затишний для «ватної» свідомості стан обкладеної фортеці: всюди вороги, хочуть нашої погибелі, але – «врагу не здается наш гордый «Варяг»… Втім, для цього уже б треба було «предьявіть» (див. вище), а цього нема і час спливає.

Кому вигідно? Три версії

Як часто буває, на допомогу у таких міркуваннях приходить вічний «дєдушка Ленін». Він колись у всіх історичних подіях та документах радив шукати саме те/тих, чому/кому була користь від тих чи інших, може й не дуже значних, подій чи явищ.

1. Розберемося одразу з Україною. Судіть самі: вже півтора місяці триває загострення на Донбасі, вже майже офіційно визнається, що до переходу ситуації до повномасштабного військового протистояння зразка серпня 2014-го залишається менше кроку. Провокувати ще одне загострення з Росією засилаючи «диверсантів» у Крим – більшого безглуздя вигадати неможливо. Це те ж саме, що вірити у винуватість української сторони у трагедії 2 травня в Одесі або в те, що саме українські ракети знищили «Боїнг» над Донеччиною.

2. В Інтернеті достатньо поширеною є думка про навчання російського МВС, що їх проводять окупанти саме в ці дні у Криму. Або й не МВС це, а підрозділи щойно створеної Нацгвардії. Чому ж усе настільки таємно, немає жодної офіційної інформації? «Не положено», як говориться у таких випадках. На рахунок такої версії грає те, що по закінченні все можна «пояснити»: мовляв, нічого страшного не трапилось, ніхто насправді не загинув, «диверсантів» (тобто своїх же) все ж таки затримали, а значить – «броня крепка и танки наши быстры». У голові «ватника» залишиться «глубокое удовлетворение» і - головне з усього цього інфошуму: «диверсанти» прийшли з боку України. І даремно буде нагадувати, що то насправді «свої», мерзотне насіння пропаганди уже впало у благодатний грунт – «Україна - погана», «нас хочуть захопити», «дамо відсіч!» тощо.

3. Ну й дозволимо собі третю версію, суто політичну. Події 7 серпня – це і не навчання, і не «диверсанти». Це – спектакль, що розіграний керівництвом Криму для головних глядачів у Москві. Навіщо? З ліквідацією Кримського федерального округу все більшої ймовірності набирає сценарій, за яким лідер окупаційної влади в Криму Аксьонов залишить свою посаду та перейде на роботу у Держдуму рядовим депутатом. Це для нього не є дуже вже бажаною перспективою, тому саме зараз треба продемонструвати Москві та особисто Путіну, що як тільки слабне вплив Аксьонова у регіоні, - починаються усякі негаразди, а федеральні установи (прикордонники відносяться до них) справляються погано. Задля збереження влади Аксьонов може піти й на людські жертви, у цьому сумніватися не доводиться. Треба буде «для картинки» показати зловлених «диверсантів» - «забезпечать» і це, причому зловить їх саме кримське МВС! І це буде такою собі демонстрацією ефективності в дусі «а-ля Кадиров». Не вірите, що таке в принципі може в Кремлі пройти? І дарма. У решті-решт, десь з місяць тому на російському ТБ демонстрували «кіно» щодо затриманих поблизу Керченської протоки «морських диверсантів». І «диверсанти» у показаннях плуталися, і картинка була явно розіграною, але «ватник схавав» все без розбору, а у Москві, мабуть, прийняли до уваги.

P.S. Крим чекає, чим завершиться ця історія. У Сімферополі вжили певні заходи безпеки, але загалом – спокійно. На півночі Криму є проблеми з Інтернетом та світлом. Але головна проблема залишається на перепускних пунктах, де страждають від спеки сотні, а може й тисячі людей, потік яких в обидва боки є безперервним на протязі уже двох з половиною років окупації. Людям треба в особистих справах, до родичів, на лікування або, уявіть собі, на відпочинок. Зрештою, курортний сезон, який раніше годував, чи підгодовував ледве не половину жителів Криму - горить синім полум’ям уже третій рік поспіль. Тепер ще до всіх «принад» додалися озброєні патрулі на дорогах і якісь невідомо де «зниклі диверсанти». Але ці обставини, звісно, російську сторону не бентежить. На такі дрібниці, як люди, тут вже давно не звертають увагу.      

Віктор Чопа                         


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-