Як Росія робить з українських дітей «неукраїнців»

Укрінформ
Як Росія робить з українських дітей «неукраїнців»
Від дитячих садків і шкіл до військово-патріотичних таборів та прийомних сімей – так країна-окупант намагається знищити українську ідентичність дітей

За приблизними оцінками, на тимчасово окупованих територіях України проживає 1,6 млн дітей віком до 18 років. Російська влада робить усе, щоб змінити їхню національну ідентичність і «перетворити на російських солдатів, які підуть воювати проти власної країни», зазначає українська правозахисниця, експертка з питань захисту прав дитини, голова Центру громадянської просвіти «Альменда» Марія Суляліна.

Окупація Криму та частини Донбасу триває вже 12 років. Тобто українські діти, які у 2014 році пішли до першого класу, сьогодні вже майже дорослі – їм по 18–19 років. Їхнє дитинство минуло в умовах окупації та насильницької асиміляції. Вони навчалися за російськими освітніми програмами, не мали повноцінного доступу до української мови та історії. Країна-окупант послідовно змінювала їхній правовий статус, освітнє середовище, мову та уявлення про власне минуле.

Що відбувається з українськими дітьми в умовах багаторічної російської пропаганди, показує історія Валентина. Хлопчик народився у 2009 році на Донеччині й виростав за правління так званої ДНР. У 2022 році, ще до початку повномасштабного вторгнення, його вивезли до Росії, де 13-річного Валентина взяла під тимчасову опіку російська сім’я. Прийомну матір здивувало те, як дитина називала українців: «украми» і «неруссю» – на відверто шовіністичному сленгу. Сьогодні Валентинові вже 17 років. Його історія – один із прикладів того, наскільки глибоко російська пропаганда може проникати у свідомість українських дітей, деформуючи їхнє ставлення до власної країни та народу.

Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати»  / Ukraine War Archive
Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати» / Ukraine War Archive

Дитячий садок: пропаганда з раннього віку

Мілітаризація українських дітей на окупованих територіях починається ще в дошкільному віці. Наприклад, як повідомляє видання «Район. Генічеськ», в окупованому Генічеську місцеві колаборанти, виконуючи настанови російських силових структур, залучають дітей до прокремлівських рухів. Малеча разом зі старшими дітьми, учасниками такого руху «Перші», «малювала автомобілі та літаки на трафаретах, щоб підготувати новорічні листівки окупантам». Очільниця напряму патріотичного виховання регіонального відділення окупаційного «Руху перших» Херсонської області Ольга Яворська відверто заявила, що «важливо залучати до руху навіть найменших дітей, аби вони з дитячого садка розуміли, що спочатку стануть «орлятами», а згодом – активістами «Руху перших». Отже, дитячі садки стають майданчиками для раннього залучення до прокремлівських мілітарних рухів, а звичайні начебто «творчі» заняття перетворюються на інструмент пропагандистського впливу.

Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати»  / Ukraine War Archive
Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати» / Ukraine War Archive

У документальному фільмі «Діти. Як Росія вчить воювати» режисера Романа Синчука, нещодавно презентованого «Архівом Війни», показано ще один промовистий епізод: російські силовики в повному військовому спорядженні роздають дітям у дитячому садку яскраву великоформатну брошуру «Россия. Хочу здесь жить». Головні слова – «Росія» і «Хочу». Під палітуркою – коротенькі віршики і слогани, які дитині легко запам’ятати: про економічні багатства, про царів-князів, перемоги, «російську силу і могутність». Книга спрямована на те, щоб сформувати в дитини гордість за Росію і все російське. А ключова теза проста: «Росія – найкраще місце, і я Хочу жити саме тут».

Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати»  / Ukraine War Archive
Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати» / Ukraine War Archive

Школа: почати з розмов «про важливе» й закінчити «СВО»

Російська школа давно перетворилася на інструмент ідеологічного виховання слухняних «патріотів» і майбутніх захисників нової «вітчизни».

У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення в Україну, в російських школах запровадили додатковий виховний урок «Розмови про важливе», який проводять щопонеділка перед початком занять. За формою він нагадує політінформації брежнєвської доби, а за змістом покликаний формувати в дітей уявлення про «патріотизм і громадянську ідентичність», «роль РФ у світі», російську історичну пам’ять і культуру. Показово, що перший такий урок 1 вересня в Калінінграді провів особисто Владімір Путін. Він розповідав школярам про війну проти України та «гумову попу», що чудово увиразнює рівень і якість російської пропаганди.

Уникнути таких заходів дитина практично не може. А якщо вона починає ставити незручні запитання, висловлювати власну думку або демонструвати проукраїнську позицію, то ризикує потрапити до категорії «неблагонадійних». З нею проводять «спеціальні розмови», її поведінку можуть оголосити деструктивною, направити до психолога, а в окремих випадках – навіть поставити на психіатричний облік. Увага відповідних органів поширюється і на батьків: на них чинять тиск, погрожують звільненням із роботи. Якщо проукраїнську позицію демонструє старшокласник, до справи можуть залучити поліцію, адже в Росії її трактують як «екстремістську загрозу».

Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати»  / Ukraine War Archive
Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати» / Ukraine War Archive

Пропаганда не обмежується ідеологією. У школах запроваджують практичну військову підготовку: дітей навчають поводження зі зброєю, роботи з дронами та основ військової справи. До старшокласників приходять вербувальники з Росгвардії, Федеральної служби виконання покарань та інших силових відомств, агітуючи після закінчення школи вступати на військову службу – «захищати отєчєство». «Рік, два послужиш, а там і пенсія у 27, грошей – неміряно…», – обіцяють агітатори війни, спокушаючи найбільш легковірних легким заробітком і привабливою життєвою перспективою.

Особливо цілеспрямованою ця політика є щодо дітей з нещодавно окупованих територій. Росія апробувала свої «педагогічні» підходи до їхнього перевиховання спочатку в Криму, після його окупації у 2014 році, а згодом – на захопленій частині Донбасу. Після 2022 року ці практики поширили на окуповані території Херсонської, Запорізької та інших областей, застосовуючи їх у ще більш форсованій формі.

Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати»  / Ukraine War Archive
Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати» / Ukraine War Archive

Російські дитячі мілітарні організації

У Росії діють кілька великих федеральних мілітарних дитячих рухів і понад 11 тисяч локальних військово-патріотичних клубів, центрів та кадетських класів. За оцінками правозахисників, до цих структур залучені мільйони дітей. За останні п’ять років російська влада витратила на їх створення та розвиток понад 50 млрд рублів, повідомляють Центр громадянської просвіти «Альменда» і Кримськотатарський ресурсний центр.

Одним із важливих інструментів мілітаризації є Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту Росії (ДТСААФ). 3 лютого 2025 року Путін підписав указ № 55, який передбачає розширення участі держави в управлінні цією організацією та залучення до неї підлітків від 14 років. ДТСААФ відіграє дедалі помітнішу роль у «військово-патріотичному вихованні» дітей на окупованих територіях України.

Серед основних дитячих рухів і програм – «Орлята Росії», «Юнармія», «Рух перших» та центри військово-спортивної підготовки «Воїн», «Орлята». Вони охоплюють учнів початкової школи і навіть дитсадків, залучаючи їх до пропагандистських заходів, написання листівок військовим і збору допомоги для фронту. «Юнармія», створена під егідою Міноборони РФ, об’єднує дітей віком від 8 до 17 років; за даними Save Ukraine, її учасниками є близько 1,8 млн дітей. «Рух перших», своєрідний аналог радянської піонерії, поєднує патріотичне виховання з військово-політичною підготовкою та воєнізованими іграми. У центрах «Воїн» підлітків віком 14–17 років навчають військової справи, тактичної медицини та управління безпілотниками.

Масштаби залучення дітей на окупованих територіях ілюструють дані, наведені в документальному фільмі: близько 595 тисяч дітей беруть участь у «Русі перших», ще 48 тисяч – в «Юнармії». За словами керівника Центру вивчення окупації Петра Андрющенка, лише на окупованій частині Запорізької області до програми «Орлята Росії» залучено 10 154 учнів, понад 23 тисячі дітей – до «Руху перших», а понад 2 тисячі взяли участь у грі «Зарница 2.0». «Юнармія» в регіоні налічує 355 учасників.

Крім того, діють відомчі об’єднання, які курують безпосередньо російські силові структури: «Юний рятівник» МНС, «Юні друзі прикордонників», а також кадетські й «козацькі» класи в загальноосвітніх школах. Активну участь у мілітаризації бере й Російська православна церква, залучена до формування ідеологічних засад такого виховання.

Як наголошує  правозахисниця Катерина Рашевська, пропаганда служби у збройних силах держави-окупанта, мілітаризація українських дітей порушують норми міжнародного гуманітарного права, Конвенцію ООН про права дитини та абсолютну заборону пропаганди агресивної війни.

Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати»  / Ukraine War Archive
Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати» / Ukraine War Archive

Табори перевиховання: від «Орлятка» до Сондовона

Правозахисники фіксують вивезення українських дітей до таборів ідеологічного «перевиховання» починаючи з чотирирічного віку. За їхніми даними, станом на кінець 2025 року виявлено 165 таких закладів на території Росії, Білорусі, Північної Кореї та тимчасово окупованих українських земель. Вони охоплюють територію від Криму до Магадана. Дітям нав’язують російську ідентичність, забороняють спілкуватися українською мовою, залучають їх до пропагандистських заходів і військової підготовки.

Серед найвідоміших російських закладів, які використовують для перевиховання українських дітей, – «Артек» і Всеросійський дитячий центр «Орлятко». Останній об’єднує десять таборів на узбережжі Чорного моря, зокрема «Юнармієць» і «Дозорний», де практикують мілітаризоване виховання. До цих центрів систематично вивозять дітей із Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. Крім того, у Маріуполі окупанти будують новий мілітарний центр для підлітків.

Важливим співучасником цієї політики є Білорусь. Там виявлено щонайменше 18 таборів, санаторіїв і навчальних баз, залучених до системи ідеологічної обробки українських дітей. Найбільшим таким центром став оздоровчий табір «Дубрава» в Солігорському районі Мінської області, що належить державному підприємству «Білоруськалій». Через нього пройшли понад тисяча дітей із Донбасу, Маріуполя та Запорізької області. Загалом, за даними Центру прав людини ZMINA, у 2021 році – червні 2024-го до Білорусі перемістили щонайменше 2219 українських дітей.

Дітей вивозять під приводом оздоровлення та реабілітації, а нерідко – під час навчального року, зараховуючи до білоруських шкіл. Там їм нав’язують російські та радянські історичні наративи, залучають до військово-патріотичних заходів і зустрічей із силовиками. Дітей також використовують у державній пропаганді, представляючи їх у ЗМІ як «нових молодих громадян Росії». Серед організаторів вивезення – структури Союзної держави, фонд Олексія Талая та білоруський Червоний Хрест.

У Північній Кореї зафіксовано один такий заклад – міжнародний дитячий табір «Сондовон» у місті Вонсан. Дітей відправляють туди за сприяння російських молодіжних структур, зокрема «Руху перших», представляючи як «представників Росії». У «Сондовоні» українських підлітків залучають до пропагандистських ритуалів, змушують доглядати пам’ятники північнокорейським вождям та проходять курс мілітаризованого виховання в умовах тоталітарної ізоляції. Нещодавно ЄС запровадив санкції проти закладу.

Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати»  / Ukraine War Archive
Кадр з д/ф «Діти. Як Росія вчить воювати» / Ukraine War Archive

Українські діти в російських сім’ях: без права вибору

Російські сім’ї, які беруть під опіку або усиновлюють українських дітей, – ще одне середовище русифікації. Зафіксовані випадки свідчать, що дітей спонукають зрікатися свого походження, забувати рідну мову й ідентичність, а іноді – засвоювати ворожу риторику щодо України.

В українських дітей, які потрапляють до Росії, фактично немає можливості самостійно визначати власне майбутнє. Їхнє виховання, освіта й подальший життєвий шлях опиняються під впливом держави, яка прагне зробити їх частиною російського суспільства та підпорядкувати власним політичним і воєнним цілям.

Так сталося з Пилипом Головнею – українським підлітком із Маріуполя, якого навесні 2022 року депортували до Росії та усиновила російська дитяча омбудсменка Марія Львова-Бєлова. Спочатку хлопець чинив опір і заявляв, що не хоче жити в РФ. Згодом він почав повторювати російські пропагандистські тези про «порятунок» і виступати проти України. У серпні 2026 року стало відомо, що Пилип вступив до Московського державного юридичного університету й планує стати прокурором у Росії.

Інша доля спіткала Олександра Якущенка. Уродженець Херсонщини після російської окупації потрапив у прийомну сім’ю з Краснодарського краю. У віці 18 років і семи місяців хлопець наклав на себе руки. За повідомленнями медіа, він почувався покинутим і нікому не потрібним, а прийомні батьки пояснювали свою байдужість до його долі тим, що він уже «цілком доросла людина».

Повернути українських дітей додому – означає не лише врятувати їх фізично, а й допомогти відновити зв’язок із Україною, рідною мовою та власною ідентичністю. Відновити у них відчуття дому. І не має значення, скільки років вони провели в окупації, наскільки глибоко на них вплинула російська пропаганда чи скільки їм тепер років. Україна має повертати й приймати своїх дітей – і малих, і тих, хто вже став дорослим.

Світлана Шевцова, Київ

Перше фото: Укрінформ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-