Безпілотні загрози постійно змінюються, тому протидія їм вимагає швидкої адаптації, комплексних технологічних рішень і грамотного використання штучного інтелекту. Україна має значний досвід у цій сфері та готова ділитися ним із європейськими партнерами. Але ще важливіше – спільно розробляти нові системи, поєднуючи українські напрацювання з європейськими технологіями, інженерною експертизою, виробничими можливостями та фінансовими ресурсами. Адже великі витрати на оборонні розробки не обов’язково забезпечують кращий результат. Тож особливого значення набувають доступні, ефективні та масштабовані засоби протидії дронам.

Про це Укрінформ поговорив із Тарасом Бубликом, CEO української defense-tech компанії UNWAVE, яка створює комплексні рішення для протидії безпілотним загрозам. Компанія має в Україні повний виробничий цикл – від проєктування й інженерної розробки до серійного випуску, впровадження та сервісного обслуговування.

СУЧАСНЕ ПОЛЕ БОЮ ВИМАГАЄ АВТОМАТИЗАЦІЇ ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

- Пане Тарасе, які, на вашу думку, найбільші виклики у протидії сучасним дронам? Зокрема тим, що стійкі до радіоелектронного придушення або працюють у дедалі складніших умовах?

- Найбільший виклик – у тому, що універсального засобу протидії не існує.

Дрони швидко адаптуються та вдосконалюються: використовують стійкіші канали зв’язку, перебудову частот (frequency hopping), альтернативну навігацію, а у випадку оптоволоконних систем узагалі не залежать від радіоканалу.

Паралельно зростає рівень автономності та донаведення, здатність продовжувати виконання завдання після втрати зв’язку або сигналу.

Окремим викликом стає розвиток MESH-мереж. У таких системах дрони та ретранслятори можуть утворювати розподілену мережу з кількома маршрутами передачі даних. Тому придушення одного каналу або окремого вузла вже не обов’язково означає втрату управління. Це змушує переходити від боротьби з окремою частотою до виявлення та аналізу всієї архітектури мережі, яка, до того ж, дуже швидко розвивається та змінюється під впливом дій противника.

- Отже, протидія дедалі більше потребує комплексного підходу?

- Саме так. Ідеться про поєднання радіоелектронної розвідки з радарами, оптичними, тепловізійними, акустичними та іншими засобами виявлення. А також про швидку обробку й злиття даних між ними.

Не менш важливим є правильний вибір засобу безпосередньої протидії відповідно до типу загрози. Це можуть бути засоби РЕБ, які не просто створюють широкосмугові перешкоди, а вибірково впливають на конкретні канали зв’язку чи навігації, кінетичні засоби, зокрема автоматизовані турелі та зенітні системи, дрони-перехоплювачі, сіткомети та інші фізичні засоби перехоплення.

Сили оборони з початку року знешкодили понад 400 тисяч російських безпілотників.

Тобто завдання полягає не тільки в тому, щоб якомога раніше побачити й класифікувати дрон, а й у тому, щоб система могла швидко визначити найбільш ефективний і економічно доцільний спосіб його нейтралізації.

Окрема проблема тут – масштаб: сучасне поле бою генерує такий обсяг сенсорної інформації, що людина фізично не встигає її аналізувати в реальному часі. Саме тому дедалі важливішими стають автоматизація, штучний інтелект та злиття даних, які дозволяють швидше виявляти, класифікувати та супроводжувати загрози, а також допомагати оператору обирати відповідний засіб протидії.

Ще один виклик полягає в дуже короткому циклі адаптації. Зміни в частотах, навігації, тактиці застосування або самій конструкції дрона можуть швидко знизити ефективність уже розгорнутих засобів протидії. Тому ключовою стає не тільки технологічність системи, а й здатність швидко оновлювати її під нові загрози і водночас зберігати економічну доцільність.

НАЯВНІСТЬ ПЕРЕДОВОГО ОЗБРОЄННЯ НЕ ГАРАНТУЄ ЙОГО ЕФЕКТИВНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

- Зрозуміло, що наші зарубіжні партнери дуже уважно дивляться на українські рішення, перевірені в реальному бою. Що саме українські оборонні виробники можуть запропонувати європейським партнерам такого, чого ті не знайдуть деінде?

- Головна перевага України – унікальний досвід сучасної технологічної війни, який неможливо отримати без безпосередньої участі в бойових діях.

Сьогодні Україна – єдина європейська країна, яка веде повномасштабну війну із застосуванням сучасних безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та інших новітніх технологій. Наші виробники щодня стикаються з реальними загрозами, випробовують свої рішення на полі бою та швидко адаптують їх до змін у тактиці противника.

Водночас Україна не може самостійно впоратися з усіма викликами протистояння Росії. Нам потрібен доступ до європейських технологій, інженерної експертизи, виробничих потужностей і фінансових ресурсів.

Європа, зі свого боку, також має готуватися до викликів сучасної війни. Наявність передового озброєння сама по собі не гарантує готовності до його ефективного застосування. Європейським країнам необхідно навчитися інтегрувати дрони, засоби РЕБ та інші технології у виконання конкретних бойових завдань, враховуючи досвід України.

- Як українські та європейські компанії можуть перейти від обміну досвідом до спільної розробки й виробництва оборонних технологій? Що заважає поглибленню такої співпраці?

- Перейти до поглибленої співпраці можна через роботу над конкретними викликами, з якими Україна стикається на полі бою. Дрони, засоби їх виявлення та протидії постійно вдосконалюються. До прикладу, одне зі складних завдань сьогодні – перехоплення реактивного «Шахеда». Тут український бойовий досвід і європейські інженерні компетенції можуть доповнювати одне одного.

Є простір для співпраці й у супутниковому зв’язку, розвитку сервісів на кшталт Starlink, навігаційних технологіях та отриманні розвідувальних даних. Частину таких можливостей забезпечують американські рішення, але ми зацікавлені й у розвитку відповідних технологій разом із європейськими партнерами.

ЦІНОВИЙ ДИСБАЛАНС МІЖ ЗАГРОЗОЮ І ЗАСОБАМИ ПРОТИДІЇ – ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ ВИКЛИКІВ

- Війна Росії проти України продемонструвала, що відносно дешеві дрони можуть становити серйозну загрозу для військової техніки, міст і критичної інфраструктури. Що європейським країнам, які вже стикаються з гібридними атаками, варто зробити невідкладно, щоб підготуватися до подібних загроз?

- Один із головних викликів – ціновий дисбаланс між загрозою та засобами протидії. Якщо для знищення відносно дешевого дрона щоразу використовувати дорогу ракету, підтримувати такий захист у тривалій перспективі буде складно. Вартість протидії має бути співмірною з вартістю загрози.

Тому рішення – у багаторівневій системі захисту, яка поєднує виявлення, радіоелектронну боротьбу, дрони-перехоплювачі, фізичні засоби захисту та традиційну ППО. Це дає можливість обирати ефективний і водночас економічно доцільний спосіб протидії конкретній загрозі. Різні засоби мають доповнювати один одного, щоб там, де достатньо радіоелектронного придушення або дешевшого перехоплювача, не доводилося витрачати дорогу ракету.

Для Європи це означає необхідність інвестувати як у самі технології, так і в їх інтеграцію та масштабування виробництва. Засоби протидії мають бути доступними, вироблятися в достатній кількості й працювати як єдина система.

Україна вже має практичний досвід застосування таких рішень у бойових умовах. Співпраця з українськими виробниками може допомогти європейським країнам врахувати цей досвід у розбудові власного захисту.

- Отже, наскільки український досвід протидії дронам можна застосувати для захисту європейських аеропортів, енергетичних об’єктів, транспортних мереж та іншої критичної інфраструктури?

- Значна частина критичної інфраструктури в Європі наразі недостатньо підготовлена до відповіді на сучасні безпілотні загрози. Навіть там, де вже встановлені системи захисту, вони часто розроблені місцевими виробниками, які не мають практичного досвіду застосування своїх технологій у бойових умовах.

Ми зазвичай пропонуємо європейським партнерам поетапний підхід до побудови захисту. Перший і найважливіший етап – виявлення загроз. Насамперед необхідно розуміти, що відбувається навколо об’єкта, які загрози існують і звідки вони можуть надходити.

Другий етап – нейтралізація загрози. Тут потрібно поєднувати некінетичні та кінетичні засоби протидії: від радіоелектронного придушення до фізичного перехоплення чи ураження дрона. Окремий складник – пасивний захист: сітки й інженерні укріплення, які допомагають зменшити вразливість об’єкта. Набір засобів потрібно добирати під конкретну інфраструктуру.

Європейські країни мають використовувати український досвід захисту критичної інфраструктури та вже зараз переходити від планування до створення й розгортання відповідних систем.

Паралельно необхідно переглядати нормативну базу. Сьогодні в багатьох європейських країнах існують обмеження на використання засобів радіоелектронної боротьби, зокрема на роботу в певних частотних діапазонах.

Водночас країни-агресори, вочевидь, у разі атаки не дотримуватимуться встановлених правил. Вони застосовуватимуть ті технології і частоти, які дозволять їм досягти своєї мети. Саме тому європейським країнам важливо створити правові умови для повноцінного тестування систем протидії дронам, зокрема розроблених українськими та європейськими виробниками.

Також необхідно визначити правила застосування таких систем у разі реальної загрози. Відповідальні служби повинні мати чіткі повноваження та механізми оперативного реагування, щоб не втрачати дорогоцінний час на отримання дозволів, коли загрозу вже виявлено.

ПРІОРИТЕТ НА МАЙБУТНЄ – ДОСТУПНІ, ЕФЕКТИВНІ ТА МАСШТАБОВАНІ ЗАСОБИ

- Багато європейських країн зараз збільшують оборонні бюджети. Де ви бачите найбільші та найнагальніші прогалини в європейських спроможностях протидії дронам? Як українські компанії можуть допомогти їх усунути?

- Збільшення європейських оборонних бюджетів – безумовно, позитивний крок. Водночас ми бачимо ризик, що значна частина цих коштів спрямовуватиметься на рішення, розроблені без урахування досвіду сучасної російсько-української війни. Через це існує ризик інвестувати в дорогі системи, які можуть виявитися недостатньо ефективними.

Є кілька шляхів: спільна розробка технологій з українськими оборонними компаніями, присутність європейських виробників в Україні, надання українським партнерам інженерних ресурсів і виробничих потужностей.

- Якщо дивитися на перспективу найближчих 3–5 років, які технології найбільше вплинуть на розвиток протидії дронам: штучний інтелект, автономне перехоплення, радіоелектронна боротьба чи інтеграція різних оборонних систем?

- Сьогодні багато говорять про перспективи застосування лазерних систем, електромагнітних імпульсів та інших новітніх технологій для протидії безпілотникам. Ці напрями мають потенціал, хоча поки що не набули масового застосування на полі бою.

Водночас головним викликом залишається економічна доцільність таких рішень. Високотехнологічні системи часто надзвичайно дорогі, а в умовах війни навіть найдорожче обладнання може бути швидко знищене. Тому доступні, ефективні та масштабовані засоби як ураження, так і захисту залишатимуться пріоритетом у найближчому майбутньому.

Ми також бачимо значний потенціал розвитку вже наявних технологій. Дрони стають дедалі складнішими: працюють на різних частотах, можуть перемикатися між каналами зв’язку та отримують більше автономних функцій. Штучний інтелект відіграватиме важливу роль у цьому процесі.

Паралельно розвиватимуться й засоби протидії. Системи радіоелектронної боротьби ставатимуть розумнішими. Інтеграція штучного інтелекту дозволятиме їм ефективніше працювати з різними протоколами зв’язку і протидіяти дедалі автономнішим безпілотникам.

Окремим напрямом стане data fusion, тобто об’єднання даних з різних сенсорів і засобів виявлення. На тлі стрімкого зростання обсягів інформації з поля бою ШІ допомагатиме швидше зіставляти ці дані, відсіювати зайве та формувати ціліснішу картину обстановки.

Сучасні технології РЕБ/РЕР ще далекі від межі свого розвитку. Попри вже доведену ефективність, вони мають значний потенціал для вдосконалення.

Тому в найближчі роки технології безпілотників і засоби протидії їм розвиватимуться паралельно, постійно адаптуючись одне до одного.

Ольга Танасійчук, Прага

Фото: Ольга Танасійчук, UNWAVE