Кожен наш наземний роботизований комплекс – теж воїн, який захищає Україну

Один із підрозділів ГУР Міноборони України, що спеціалізується на наземних роботизованих комплексах (НРК), продемонстрував можливості новітніх бойових безпілотних платформ.

Про те, як українські військові адаптуються до реалій і викликів війни, самі створюють її нові умови та сценарії, про високотехнологічні рішення,  які в нашому війську дедалі більше виконують ризиковану роботу замість людей – у репортажі кореспондента Укрінформу.

РАВЛИК, RATEL, LEGIT І КОМПАНІЯ

«Ці машини – не просто технологічне доповнення в нашому арсеналі. Вони справжні, реальні кіборги, які беруть на себе виконання завдань тоді, коли для особового складу ризики надзвичайно високі», – розповідає Сергій, командир підрозділу НРК.

Наш співрозмовник показує «скарби» підрозділу й зауважує: в їхній частині напрям наземної роботизації активно розвивається вже понад півтора року.

Нині на фронті відчувається гостра потреба в наземних безпілотниках, адже під постійним впливом ворожих FPV-дронів, «бомберів», артилерії та РСЗВ використання традиційної техніки на передовій стає вкрай обмеженим. Саме тому серед найважливіших завдань НРК – логістичні: підвезення боєприпасів, води й харчів, спорядження, навіть евакуація поранених  та доставка будматеріалів. Зараз ці турботи дедалі більше перекладаються на плечі роботизованих платформ.

Спостерігаємо різні моделі наземних безпілотників: універсальний «Равлик», кілька версій «Ratel» – серед них модернізований варіант із українською туреллю під кулемет Browning, а також лінійку роботизованих платформ «Legit», їх створили вітчизняні інженери саме під специфіку завдань, які виконують на війні бійці Головного управління розвідки.

MADE IN UKRAINE: ПЕРЕВІРЕНО В БОЮ

Сергій розповідає, що гусеничний дрон під назвою «Legit» є компактним багатоцільовим наземним безпілотником, який може виконувати і логістичні, і ударні завдання. Нещодавно НРК разом з екіпажем повернувся з району Покровська, де доставляв боєприпаси і спорядження на бойові позиції. Бійці машину хвалять: комплекс надійний, потужний і здатний перевозити до 600 кг вантажу. І хоча він добре помітний для противника, виживання техніки залежить від грамотного планування її застосування: вибору часу, маршруту, врахування погодних умов і тактичної обстановки.

«Бувало, що вранці починаємо їхати, а дороги вже немає – вночі зайшов великий приліт і просто зрізало міст», – згадує Сергій. У таких випадках екіпаж змушений повертатися і шукати альтернативу, а інколи – повністю змінювати план операції.

Попри складнощі, результати вражають, командир розказує, що за рік його підрозділ доставив на лінію бойового зіткнення близько 9 тонн вантажу, подолавши понад 1275 км. Для фронту це значний показник.

ВІДКРИВ, НАЛАШТУВАВ І ПОЇХАВ

Усі представлені на майданчику платформи – розроблені і створені українськими виробниками, кожна машина – результат тісної взаємодії розробників і військових. Після кожної місії НРК повертаються не лише з виконаним завданням, а й із списком дрібних зауважень від користувачів, які конструктори буквально за лічені тижні перетворюють на оновлення.

«Раніше ми отримували нові зразки, але постійно доводилося щось доробляли власноруч. Зараз – відкрив коробку, налаштував і поїхав», – пояснює Сергій. Військовий пояснює це чітким зворотним зв’язком із виробниками і  тим, наскільки швидко в Силах оборони розвивається високотехнологічний напрям. 

Чоловік каже, що хоча певні аналоги у світі існують, однак, саме українські НРК, на його думку, мають найбільшу перевагу, бо створені на основі реального бойового досвіду, їх постійно доопрацьовують після кожного виходу, тож вони максимально адаптовані до умов сучасної війни, де те, що працювало ще вчора, завтра вже втратить актуальність.

Ось чому наші інженери нині активно працюють над новими моделями, які вже проходять тестування.

За словами Олександра, одного з тих, хто працює із цими НРК, серед експериментальних моделей є й такі, що долають 76 км з 500 кг вантажу – показник, який наразі справді вражає. Після завершення випробувань ці роботизовані платформи можуть стати одним із найпотужніших логістичних інструментів нашої армії.

Іще одна особливість новинок від розробників «Legit» – їхня ціна. Зазвичай такі платформи коштують чималих грошей. Тому озвучений нам прайс однієї з перспективних розробок, яка сама важить близько 110 кг, а може тягнути до 180 кг,  – фактично втричі менший за інші моделі, приємно здивував. Ураховуючи, що кожен НРК, по суті, є «витратним матеріалом», питання вартості є суттєвим.

ЗВ'ЯЗКУ БАГАТО НЕ БУВАЄ

НРК – це не просто «машина на пульті». Це складний комплекс, який залежить від стабільного зв’язку більше, ніж будь-яка інша техніка. Якщо канал управління падає, робот стає марною річчю.

Ба більше, хлопці удвох, не змовляючись, наголошують: якщо зникає зв’язок, тоді навіть найдосконаліший НРК із помічника перетворюється на клопіт, справжню проблему, яку доводиться вирішувати екіпажу: як евакуювати дороговартісний дрон із сірої зони?

Тому вже зараз у «Legit» на одній платформі прагнуть поєднати щонайменше чотири канали зв’язку: Starlink, LTE та інші типи зв’язку. «По секрету» бійці видають базу: в Україні вже працюють над створенням власних високотехнологічних рішень, здатних замінити дорогі іноземні системи зв’язку. Наразі ж керування наземним бойовим роботом може здійснюватися «як за дідів-прадідів»: з автомобіля, мобільного пункту, а теоретично – з будь-якої точки світу, де є інтернет. Це, звичайно, знижує фронтові ризики для дроноводів, однак, не все так просто. 

МАЙБУТНЄ ВЖЕ ЗАРАЗ

Безпека екіпажу НРК – поняття відносне, адже підвезення комплексу до точки старту на маршруті та евакуацію з фінішної відмітки виконують люди, і ця частина роботи все ще найнебезпечніша. Однак цей ризик набагато менший від того, якби замість дронів бойові завдання на фронті виконували люди.

«Як би там не було, а що швидше ми зможемо створювати дрони й заміняти ними людей, то більше нашої роботизованої техніки буде на фронті, більше життів наших хлопців вдасться зберегти», – підсумовує Сергій.

Ентузіазм і завзяття розвідників передається і нам. Відчуття від побаченого й почутого переважно оптимістичні – від усвідомлення того, що навіть у надзвичайно важких умовах, попри перевагу ворога в людських ресурсах, техніці та озброєнні, а втім, саме Україна фактично створює нові підходи у веденні війни.

Наші НРК – не майбутнє і не фантастика про кіборгів, а сьогодення: українські бойові роботи стають очима, руками і щитом там, де людині перебувати занадто небезпечно.

Іван Ступак, Київ

Фото Олександра Клименка