Як і чим може Росія надалі обстрілювати Україну

Інтенсивність і частота обстрілів території України зростають. РФ розпочала новий етап у ніч з 28 на 29 грудня минулого року. Практично без паузи після першої атаки росіяни обстріляли великі міста України в ніч з 1 на 2 січня 2024 року. 

Перша масована атака цієї зими виявилась рекордною щодо запущених по Україні повітряних цілей – 158 одиниць. Тобто, обстріл 29 грудня 2023 року значно перевершив ракетний удар 15 листопада 2022 року (то був четвертий масований ракетний удар по енергетичній інфраструктурі України, кількість випущених ракет становила 96 одиниць).

Ракетний удар у ніч з 1 на 2 січня 2024 року за інтенсивністю був теж дуже потужним. Російські нацисти атакували нашу країну 134 одиницями різних типів ракет та дронів. Це були 35 ударних дронів типу Shahed-136/131, не менше 70 крилатих ракет повітряного базування Х-101/Х-555/Х-55, аеробалістичні гіперзвукові ракети Х-47М2 “Кинджал”, три крилаті ракети “Калібр”, 12 ракет типу Іскандер-М/С-300/С-400 та чотири протирадіолокаційні ракети Х-31П.

Президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні 2 січня звернув увагу світу, що: “Це абсолютно свідомий терор. І лише за кілька цих останніх днів – від 29 грудня й до сьогодні – Росія застосувала проти України вже майже 300 ракет і понад 200 «Шахедів”.

Щільність цих двох ракетних атак вразила навіть військових експертів. Сергій Згурець, директор Defense Express, в інтерв’ю радіо НВ пояснив чому: “Використання крилатих ракет потребує певного програмування. Скажімо, польотне завдання для Х-101 може програмуватись від двох діб і навіть до тижня-двох. Це значне навантаження для планувальників”, – зазначає фахівець. Значно більше навантаження і навіть перенавантаження достойно витримали українські ІППО (інтегровані системи ППО). Ефективність відбиття двох ворожих атак українськими військовими досить висока.

Військові аналітики, зокрема, в Інституті вивчення війни (ISW) після першої масованої атаки наголошували на високій адаптивності росіян у пошуку нових, обхідних шляхів нашої ППО: “Російські військові намагатимуться пристосуватися до можливостей української системи ППО, щоб навчитися її обходити та завдавати максимальних руйнувань та жертв”.

Британська розвідка теж підтверджує зміну тактики дій росіян: ”Ціллю недавніх ударів, ймовірно, була оборонна промисловість України. Це контрастує з великими атаками минулої зими, які завдавали першочергові удари по енергетичній інфраструктурі України”, наголошують в Міноборони Британії з посиланням на дані розвідки.

Важлива деталь: щодо останнього обстрілу Defense Express має дані про те, що Х-101, яку збили поблизу Києва, виготовлена у 4 кварталі 2023 року. Чи означає це, що росіяни “підгрібають” озброєння одразу з конвеєра? Ні, – експерти пояснюють, що це могло бути з метою додаткового інформаційного тиску на противника. Мовляв, нам ніякі санкції не страшні. 

Тож спробуємо спрогнозувати, скільки можуть росіяни ще дозволити собі подібних атак, з якою частотою та інтенсивністю? 

Укрінформ опитав Олександра Мусієнка, військового експерта, керівника Центру військово-правових досліджень, Олега Саакяна, співзасновника Національної платформи “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію” та Олександра Коваленка, провідного експерта Українського центру дослідження проблем безпеки імені Дмитра Тимчука, щодо спроможності нацистської Росії завдавати таких масованих ударів і надалі, зокрема, найближчим часом. Але спершу – про потенціал країни-агресорки, який, попри всі прогнози, поновлюється в умовах санкційного тиску на неї.

“Свіжі” російські ракети – демонстрація “дірок” у санкційному режимі

Олександр Мусієнко: “Треба дочекатись детальних звітів від військових та правоохоронців, але я допускаю, що більшість із цих ракет, особливо крилатих,  могли бути виробництва 2023 року. Тобто, коли санкції діяли вже у найбільш жорстких варіантах. Попри санкційний тиск та розширення списків, росіяни шукають можливості їх обходити. На жаль, Росія не ізольована так, як би нам того хотілося. Звісно, у ворога нині менший потенціал, аніж був до повномасштабного вторгнення. Але Росія не позбавлена повністю можливості випуску ракет”.

Олег Саакян: “Те, що Росія атакує ракетами, які включають компоненти іноземного виробництва, – це демонстрація того, що санкції, на жаль, не достатньо ефективні”. 

Олександр Коваленко: “Так, контрабандні постачання дозволяють Росії виготовляти ракети – крилаті, балістичні, гіперзвукові. Але не в тій кількості. Потреба Росії значно більша. То ж, з одного боку, Росія може обходити санкції, а з іншого – змушена накопичувати боєкомплекти місяцями. Без санкцій в Росії була б спроможність за місяць збирати такий самий набір“.

Повна ізоляція Росії – утопія чи важка реальність?

Чи зможе оборонка країни-агресорки продовжувати випуск цієї дуже небезпечної зброї?

Олег Саакян: “Навіть санкції пекельного характеру не зупинили б виробництво в Росії цієї зброї. Так, є фактори, які впливають на кількість продукту, а відтак – на інтенсивність обстрілів. Безумовно, росіяни хотіли б атакувати нас ще більшою кількістю ракет, але обмеження у виробництві таки даються взнаки”.

Олександр Коваленко: ”Якщо без бравади, то треба визнати, що боротьба з контрабандою важке завдання. Вона залежить не лише від того, які санкції накладені на країну, а й від того, як реагуватимуть компанії-виробники. Скажімо, виробник продає запчастини кудись в умовне Нікарагуа, далі – через кілька компаній-прокладок в офшорах – цей товар добирається до Росії. То ж якій компанії пред’являти санкційні претензії? Виробник легально продав товар у Нікарагуа, його не можна звинувачувати. А решта – офшори. На жаль, це дуже складний юридичний процес”.

Олександр Мусієнко: “Потрібно запроваджувати санкції щодо заборони ввозу в Росію продукції та технологій подвійного призначення. Все, що Росія завозить, це, наче, по легальних контрактах. Візьмімо спрощено – контракт на постачання пральних машин. Експортери прикриваються тим, що це товари для цивільного населення. Але мікросхеми, які там є, цілком придатні при виробництві ракет. Такі країни, як ОАЕ чи Туреччина, дають можливість Росії скористатись з цих можливостей. Якби була повна заборона торгівлі з агресором, тоді так – почали б виникати проблеми. Але Захід не готовий до подібних кроків, вважаючи їх надто радикальними”.  

“Не існує магічного способу зупинити їхні атаки”

За такої інтенсивності виробництва чи можливі наступні масовані атаки найближчим часом?

Олександр Мусієнко: “До атаки 2 січня готових до застосування Х-47М2 “Кинджал”  було 83 ракети. Тепер можемо відняти 10, тобто їх наразі є 73. Тож ризики зберігаються. Втім, “Кинджалів” Росія спроможна виготовляти менше, ніж вони виробляють Х-101. Що стосується Х-101, Х-555, то сумарно з Х-22, Х-29 їх було у ворога до 500 одиниць. Це дані станом до 29 грудня (першої масованої “зимової атаки”). Тож у них ще зберігається ресурс на 2-3 атаки такої ж інтенсивності, або на десяток атак менших масштабів”. 

Олександр Коваленко: “Наявного запасу їм ще може вистачити на 5 атак такої інтенсивності та номенклатури. Рахуємо 70-90 ракет уніфікованого типу плюс інша номенклатура, тобто ракетна компонента більше 100 одиниць. Шахеди я не рахую, бо це такий собі витратник. Росіяни можуть перейти до тактики травня-червня 2023 року – тоді використовували невелику кількість, обмежений боєкомплект з паузою в 48 годин для ударів, по 15-20 ракет за раз. Тоді вони розтягнули це на 2 місяці. Зараз із урахуванням вже накопиченого боєкомплекту в них є на 1.5 місяці можливості проводити подібні обстріли. На жаль, агресор не зупинить атаки допоки не закінчиться війна. Її може зупинити варіант, коли вона не зможе запускати ракети, бо в неї не буде носіїв”. 

Олег Саакян: “На жаль, я поки взагалі не бачу дати припинення ракетних атак.  Вони адаптуються, шукають способи збільшити виробництво. Допоки в них буде ресурс і поки триватиме російсько-українська війна, вони це робитимуть.  Не існує магічного способу зупинити їхні атаки”.  

Олександр Мусієнко: “Я думаю, що росіяни найближчим часом знову спробують знайти лазівку в українській ППО, пройти її ешелоновану систему. Вони намагатимуться вразити якомога більше цивільних об’єктів у першу чергу. В Києві, наприклад. Вони, здається, не мають намірів робити тривалі паузи”. 

“Довга рука” – те, що потрібно Україні

Що ми можемо запропонувати у відповідь на ці атаки?

Олег Саакян: “Важливе створення “довгої руки” щодо можливості наших атак вглиб Росії. Це дає змогу знищувати авіаборти чи установки, з яких ворог атакує Україну. Це змусить росіян забезпечувати додатковий захист своїх об’єктів на значно більших площах. Росіянам доведеться відтягувати вглиб території свої зенітні комплекси С-300, С-400, якими вони атакують Україну по балістичній траєкторії у режимі “земля-земля”.

Олександр Мусієнко: “Це ще один сигнал, що нам конче потрібні далекобійні ракети і дрони, аби вражати ворожі об’єкти на їхній території і зменшувати, наскільки ми зможемо, їх потенціал. Бити по аеродромах, де стоять їхні Ту-122 або тактична авіація. Це дієвий інструмент. Плюс ракети, які можуть вразити військовий завод, де виробляється комплектуючі для зброї і сама зброя. Тільки близько третини з них розташовані в європейській частині Росії. Але якщо ракета вразить такий об’єкт, це матиме куди більший ефект, аніж санкції”. 

Олександр Коваленко: “Коли ми говоримо про крилаті ракети Х-101, 555,то їхні носії ТУ-95МС,  якщо Х-22, 32, то це  ТУ-22М3, якщо про Кинджали, то це МіГ-г31К. В Росії обмежена кількість останніх: їх 12, з них 10 у боєздатному стані. До деяких з цих носіїв Україна може дотягнyтись – вони на близькій і середній відстані. Але не завжди наші операції можна успішно провести, бо використовуються для цього дрони – це не найкращий варіант з гарантованим ефектом. Якби це була ракетна зброя, то вже інше було б питання”.

Паритетна відповідь неможлива без допомоги партнерів

Які висновки маємо зробити ми і партнери з того, що відбувається в небі України у ці дні?

Олександр Коваленко: “Наші союзники могли би заплющити очі на використання західного озброєння по території РФ. Навіть не треба офіційної заяви з цього приводу, можна неофіційно. Мовчазне погодження змінює ситуацію. Тоді для таких ворожих баз як, наприклад, Шайковка, Морозовськ виникає ситуація, коли ці аеродроми можуть бути небезпечні для розташування там авіації…“

Олег Саакян: “На жаль, ми не володіємо нині спроможністю для паритетної відповіді Росії. У нас немає гіперзвукової зброї, стратегічних ракетоносців, балістичних і крилатих ракет середньої та великої дальності. Ми зараз відповідаємо або поодинокими ракетами, які у нас виробляються, або за допомогою безпілотних систем. Нам потрібне нарощування і власного виробництва, і доступ до нових технологій партнерів. Ми знаходимось в асиметричній ситуації зі старту Великої війни, і поки що досягнення паритету не проглядається”. 

Олександр Мусієнко: “Від світу ми прагнемо посилення ППО. Важливо підняти в міжнародному масштабі питання перегляду санкційної політики в бік посилення її жорсткості. Важливо, щоб партнери, особливо США, побачили, що Україні потрібно надавати серйозну допомогу”. 

Тож масовані обстріли, скоріше за все, не припиняться скоро... Однак, саме вони дають ще один аргумент, на жаль, для українців кривавий, щоб посилити санкційний тиск на агресивну Росію, підкреслюють потребу в постійній і неухильній допомозі нашим військовим. Росія не збирається відступати, вона намагатиметься і надалі, як зазначає Олег Саакян, “дестабілізувати ситуацію у світі, змінити світоустрій, побудований на системі права. Тому ми й розраховуємо на підтримку Заходу”. 

Ярина Скуратівська, Київ