Пам’яті актора Ярослава Савченка
22-річний Ярослав Савченко загинув 28 квітня під час бойових дій з росіянами в районі населеного пункту Васюківка на Донеччині.
Ярослав був солдатом мінометного взводу мінометної батареї військової частини А7376.
“За час, що були знайомі, ми стали однією сім'єю. Про Яріка залишились тільки теплі і хороші спогади. Начитаний, відповідальний, відданий, наполегливий і життєрадісний. Ніколи не терпів несправедливості і все, що не подобалось, казав в лице. Відстоював свої принципи незважаючи ні на що.
Він був тим, хто повинен був формувати генетичний код нації, яким би пишались наступні покоління”, - написав його друг Юра Терентьєв.
Хлопець був студентом історичного факультету УДУ імені Михайла Драгоманова, а також учасником театру "Вавилон". Мав стати педагогом, але коли почалася повномасштабна війна, Ярослав вирішив продовжити навчання в магістратурі, але заочно.
У травні 2020 року в Інстаграмі театр “Вавилон” робив рубрику #людиВавилону і ось що тоді написав Ярослав про те, як потрапив до театру.
“Пам'ятаю, як подивився на вихід з актової зали і подумав, що потрібно додому, все одно нічого не вийде. Проте мені важко пояснити, чому я тоді все-таки залишився, адже було просто неймовірно страшно, моє тіло трусилося так, ніби я їхав у автобусі, водій якого не встигає за графіком.
Ну ось, зібравшись, я вийшов на сцену, і одразу усі почали аплодувати, мене це дуже спантеличило, я навіть подумав: «Ви чого? Я ж навіть ще ні слова не сказав». Проте, як потім виявилось, я був єдиним хлопцем на кастингу. З одного боку, я мав би радіти, типу немає конкурентів, проте з іншого – портрет Івана Франка, який на моєму фоні виглядав набагато крутішим і пафоснішим за мене у цей момент”, - писав хлопець.
І у нього вийшло. У цей день він став частинкою театральної сім'ї.
“Був тоді неймовірно щасливим, навіть не зважаючи на те, що після кастингу я вперше заблукав у нічному Києві і вперше запізнився у гуртожиток. Я був щасливим!”, - згадував актор.
Ярослав зіграв у таких виставах, як "Блаженний острів Саватія Гуски" – П'єр, "Свято Зірки" – Водонос, "Під прицілом тиші" – Еміль, "Катрін" – Дюпре, "Чернетки" – Хлопець, "Сім кроків до Голгофи" – цар Іоад, "Ромео і Жасмин" – Син.
“Звичайно, мені всі подобаються ролі, проте найбільше пишаюсь П'єром, адже фактично з допомогою режисера ти створюєш свого героя. Шукаєш йому костюм, пишеш його історію. І це насправді доволі важкий процес”, - наголошував тоді хлопець.
Його колега по театру Діма Афанасьєв такими словами згадує Ярослава: “Ти тоді ставнцював танго, і пам’ятаю твій погляд, коли ти востаннє був на сцені. Ти все так запам’ятовував. Ми вийшли з зали і я сказав, що ми ж так і не сфоткались на мою плівку разом. А ти «Дімка, та ще нафоткаємось і на твою, і на мою плівку». Чесно кажучи, я не знаю досі, як в це все можна повірити, як знайти сили щось робити. Я не знаю і не розумію.
Дуже часто думаю «О, тобі б сподобалось».
Ярослав Савченко попри свій молодий вік, акторське покликання і художню душу став до зброї і пішов захищати країну від загарбників. Його основним вибором став захист своєї Батьківщини.
Фото: Фейсбук-сторінка Ярослав Савченко, Фейсбук-сторінка Діма Афанасьєв, Фейсбук-сторінка Юра Терентьєв, Театр “Вавилон”
