Пам’яті гірськолижного інструктора, добровольця Миколи Полюляка

Пам’яті гірськолижного інструктора, добровольця Миколи Полюляка

Хвилина мовчання
Укрінформ
На війні мав позивний «103» через те, що під час навчання на полігоні урятував життя побратиму

Микола Полюляк із Кам’янця-Подільського здобув освіту в Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича й був фізиком за фахом. Працював на посаді керівника цеху в рідному місті, на підприємстві в Івано-Франківську, а згодом в ІТ-сфері у Хмельницькому. Та його хобі і покликанням був сноубординг, якому він навчив багатьох людей.

«Із дитинства Коля захоплювався лижами, потім почав займатися сноубордингом. Він якось поїхав на роботу за кордон, щоб заробити на свій перший сноуборд. Микола активно тренувався, пройшов курси й згодом поїхав вже як тренер на гірськолижний курорт «Буковель» і з того часу кожної зими працював у горах. Він просто любив гори і любив кататися там», - розповів двоюрідний брат Миколи Олесь Навроцький.

На сторінці Миколи в соцмережах багато фотографій із засніжених гір. У одному із дописів він зазначив: «Гори – магніт. Драгобрат – в серці».

Олесь пригадує, що в дитинстві вони з Миколою разом проводили багато часу й у старшому віці постійно підтримували спілкування.

«Для мене Коля – це старший брат. Я переймав у нього всі звички, слова, музику. Він навчив мене плавати, ловити рибу, кататися на велосипеді і сноуборді. Коля слухав рок-музику. Я пам’ятаю в деталях, коли він приніс касету гурту Metallica і сказав, що ми зараз будемо слухати дуже класну музику. Коли він її увімкнув, у мене мурашки по тілу побігли… Коля був дуже добрим, я ніколи не бачив і навіть не міг уявити, щоб він із кимось серйозно посварився чи побився. Він завжди посміхався, йшов до людей із чистим та відкритим серцем і відгукувався, коли друзі потребували його допомоги», - пригадує брат.

Повномасштабна війна застала Миколу в горах. Та він одразу поїхав додому в Кам’янець-Подільський і звернувся у військкомат. За кілька днів йому зателефонували й хлопець вирушив на навчання, а потім у лавах 68-ї окремої єгерської бригаді ім. Олекси Довбуша – на Маріупольський напрямок. 

Микола не мав бойового досвіду, тому війна стала для нього новим викликом, який він гідно прийняв. У спілкуванні з братом він розповідав про жахливі обстріли й казав, що не знає, чи виживе.

Олесь пригадує, що востаннє із Миколою спілкувався 9 травня 2022 року. Тоді він запитав, чи були в його підрозділі загиблі й поранені. Брат поділився, що поранені були, а от загиблих, на щастя, ні. Тоді Олесь трохи заспокоївся, але наступного дня, 10 травня, він дізнався, що життя брата обірвалося під час ворожого мінометного обстрілу на Маріупольському напрямку. Разом із ним тоді загинув доброволець із Кам’янця-Подільського Дмитро Сас. Героїв поховали в один день.

«Сьогодні загинув мій єдиний брат Микола. Він був мені двоюрідним, але я завжди це заперечував, бо вважав його ріднішим за рідного. До війни він був далеким від армії, зате був хорошим сноубордистом і пішов на війну добровольцем. Коля – велика частина мого життя... Він загинув за всіх нас. Біль і рана будуть вічно. Я ніколи тебе не забуду, брате. Вірю, що ти завжди з нами», - повідомив про загибель брата у соцмережах Олесь.

У Міністерстві молоді та спорту Миколу Полюляка, який входив до Асоціації професійних гірськолижних інструкторів України APSI Ukraine, назвали одним із найкращих викладачів зі сноубордингу.

«Ти був із тих людей, завдяки яким я потрапив у світ зимових гір, першим моїм тренером та наставником. Ми з хлопцями називали тебе «сенсей». Ти змушував нас по сто разів відпрацьовувати вправи та старатись ідеально демонструвати, аби інші розуміли, як правильно робити. А теорію мали розповідати вночі з заплющеними очима. Такі нелегкі та потрібні перші кроки. Дякую тобі за все. Спочивай з миром, райдер. Сподіваюсь, там будуть гори, сніг та улюблений борд», - згадує про Героя тренер зі сноуборду Вадим Янковський. 

Друзі пам’ятають Миколу як життєлюба, який мав веселу вдачу та любив активний відпочинок.

«Не віриться, що більше ми не зможемо зустрітись і разом катнути на засніжених сихилах, сплавитись Дністром та повалятись вночі на карематах, разом рахуючи зірки. Мої доньки дуже люблять тебе, навіть не знаю, як їм про тебе сказати…», - поділився знайомий Миколи Олександр Домбровський. 

Миколу Полюляка поховали на Алеї слави у Кам’янці-Подільському. Посмертно він став почесним громадянином рідного міста й на його честь назвали одну з вулиць Кам’янця-Подільського. Герой також нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У загиблого залишилися батьки та сестра.

Вічна слава і шана Герою!

Фото: Фейсбук-сторінки Олеся Навроцького, Олександра Домбровського, Кам’янець-Подільської міської ради

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Підпишіться на нашу безкоштовну розсилку: skorik@ukrinform.com.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-