Пам’яті співробітниці НАЗК, військової Юлії Шевченко

Співробітниця Національного агентства з питань запобігання корупції та воїн Збройних сил України Юлія Шевченко загинула 31 липня 2023 року, захищаючи Батьківщину.

Дівчина закінчила Голосіївський ліцей №241 міста Києва, здобула вищу освіту у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. У 2021 році розпочала свій трудовий шлях у НАЗК. До лав ЗСУ приєдналася рік тому, через тиждень після того, як їй виповнилося 23 роки.

«Юлія прийшла до нас ще студенткою п’ятого курсу, перемігши в проєкті «Антикорупційний десант» - це вже багато говорить про її характер. З початку 2021 року працювала в управлінні проведення обов’язкових повних перевірок НАЗК. Її великим бажанням було продовжувати будувати кар’єру на антикорупційному фронті, але так сталося, що демонструвати свої найкращі навички довелося на війні. З перших місяців повномасштабного вторгнення Юлія доєдналася до лав ЗСУ, щоб захищати нашу країну. Загинула як герой в одній з найгарячіших точок фронту на сході країни», - так схарактеризувати цю відважну дівчину у НАЗК.

Голова Нацагентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков закликав кожного українця на своєму місці робити все можливе заради наближення перемоги у розв’язаній Росією війні: «Працювати не як завжди. Кожен має робити ВСЕ, що у його силах , для Перемоги. Кожна змарнована на щось інше, крім боротьби з РФ, хвилина - життя наших близьких». 

Наречений Юлії Тарас Сухенюк важко переживає втрату. «31 липня перестало битися серденько цієї прекрасної дівчини, нареченої, моєї майбутньої дружини. Не стало людини, яка своєю хоробрістю, працьовитістю, наполегливістю обійшла будь-кого. Вона -  це янгол серед людей, яка допомагала всім, всім хто просив і не просив допомоги. Вона завжди хотіла жити щасливо і довго, вона завжди говорила, як хоче створити зі мною велику і дружню родину. Вона завжди була за справедливість у цьому світі. Вона мені завжди казали  «Тарас, ми папуги нерозлучники, ми завжди будемо разом», я їй завжди відповідав: «Так, завжди й буде, моя маленька комашка», але, на жаль, цього не сталось.... Історія нашого кохання назавжди буде у наших серцях».

За словами його, Юля дуже любила дощ та завжди запрошувала коханого на прогулянки під дощем. «Любила, коли ми цілувались, щоб дощ лоскотав наші тіла і обличчя....це було так романтично...ніколи не забуду», - поділився спогадами хлопець.

Пресофіцер 47-ї механізованої бригади ЗСУ «Магура» Анастасія Блищик із болем відреагувала на загибель української захисниці: «Є дні, коли особливо важко дихати. Юля. Наша Юля. Красива, розумна, ніжна, але водночас вольова та справедлива. Юля більше не з нами. Як би не клятий ворог, Юля разом з Тарасом мали б повернутися до цивільного життя, одружитися та народити маленьких Сарматиків. Це були б чудові дітки. Це була б ідеальна родина. Але її вбили. Підло. Цинічно. В інтернеті гуляє російське іпсо, що ми усі «заслужили цю війну». Йдіть на …! Ми не заслужили бути вбитими, закатованими, зґвалтованими та обкраденими. Наша дівчинко, світла памʼять тобі! Лети, пташко, лети в обійми до Бога».

Душевна доброта та готовність рятувати завжди були притаманні молодій захисниці. З ворожих окопів вона вивозила навіть маленьких кошенят. «Він глухий, бо контужений. Але дуже контактний і чемний. Оцю манюню ми витягли із під*рських окопів, воно менше лодоньки. Не можемо залишити в себе», - написала Юлія. 

Тоді кошеня таки доставили у Київ.

Світла пам'ять тендітній красуні та відважному воїну!

Фото: Фейсбук-сторінка Yulia Shevchenko, Фундація DEJURE, соцмережі