Роман Безсмертний: У нас прекрасна Конституція, але її теж треба вдосконалювати
28 червня в Україні відзначають День Конституції. Її прийняттю передувала ціла доба безперервної роботи народних депутатів – із суперечками, сварками, дивними пропозиціями та літрами кави. Зрештою, після 24 годин обговорень та голосувань, Основний закон нашої країни було прийнято.
В 27-річчя Конституції Укрінформ поспілкувався з одним із її засновників та авторів, політиком, дипломатом Романом Безсмертним про те, як Основний закон допомагає Україні встояти, чому внесення змін у цей документ – це природньо, чи потрібна нашій державі нова Конституція та що після нашої перемоги слід робити з деокупованим Кримом, у якому статусі повинен перебувати півострів?
КОНСТИТУЦІЯ – ЦЕ ФУНДАМЕНТ
Найперше ми запитали у Романа Петровича про Конституцію під час війни: чи допоміг цей документ зберегти Державу Україна? Його відповідь була ствердною – так, допоміг. Конституція - фундамент, на якому стоїть будинок, тобто держава, з облаштованими «кімнатами», певними умовами життя…
«І якщо фундамент міцно закладений, то він здатен витримати будь-що, ніякий землетрус, ураган або шторм, ніяка біда, в даному разі війна, його не зруйнує. - розповідає пан Безсмертний. - Що стосується конкретно України, то, як з’ясувалося, фундамент у неї справді міцний. Його сила в правах людини».
Наша Конституція захищає й чітко регулює, як має працювати держава в умовах війни й наскільки вона може обмежувати й вторгатися у ті чи інші права громадян та осіб без громадянства.
«Цей момент доказав свою життєздатність. Уперше за всю історію Україна будує демократичну державу в умовах війни і Конституція добре справляється з врегулюванням цих процесів. Можу апріорі сказати, що якби державні інституції чітко дотримувалися положень Основного закону напередодні 24.02.22., то механізми цього документа дозволили б набагато вправніше справлятися з проблемами, які принесла війна. Згадайте хоча б дискусію про запровадження режиму воєнного стану, - згадує пан Безсмертний. - Якщо уважно подивитися на норми Конституції, то українська державна машина весь час запізнювалася із кроками, які, з одного боку, давали державі певні механізми для дій, а з іншого – захищали людину від вторгнення державної машини в її права».
Наш співрозмовник згадав про правовий режим воєнного стану, який постійно продовжується і який Конституцією трактується як стан війни.
«Тут є певний нюанс, на який треба звернути увагу, підходячи до чергової річниці Конституції. Треба сказати: в цій царині українська Конституція гідно витримала випробування», - підкреслив Роман Безсмертний.
КОНСТИТУЦІЯ ПОВИННА ЗМІНЮВАТИСЯ, ЦЕ ПРИРОДНЬО
За 27 років Україна доволі часто, порівняно з державами усталеної демократії, вносила правки до свого Основного закону. Це добре чи погано?
Роман Безсмертний вважає, що це природньо: «Конституція – це живий організм. І вона повинна змінюватися з тим, як змінюється світ навколо. І дуже важливо, щоб вона була адекватною рівню розвитку суспільства, забезпечувала його потреби, інтереси та прагнення. Інколи здається, що позиція, яка закладалася у 1996 році, живе сама по собі й набуває іншого змісту. Втім, це лише підкреслює те, наскільки Конституція насправді жива».
У 1996 році міжнародні та вітчизняні фахівці з питань конституційного права, згадує пан Безсмертний, увесь час наголошували на тому, що, мовляв, не треба в Основному законі надто багато статей присвячувати органам держави.
«Конституція, як політико-правовий документ, приймається з метою забезпечення й малювання контурів та змісту прав громадян. Це ключова частина. Що ж до Конституції, яка створювалася у 1996 році, то вона ще відповідала на питання «Чи бути Україні взагалі?». Тоді це було дуже серйозне питання, особливо, коли у Верховній Раді з 450 депутатів лише 72 були за вільну Україну, а інфляція доходила до 10000% на рік. Натомість, існувало 60 різних міністерств та відомств. Саме тому в Конституції так багато сторінок присвячено органам держави, її каркасу Але свою роль та Конституція виконала. За 27 років у цей документ вносилися зміни безліч разів», - розповідає політик.
Які зміни можна характеризувати такими словами, як «правильно», «важливо»?
«Важливі зміни вносилися щодо статусу Генпрокуратури. Аж до того, що відповідний розділ з Конституції було усунуто. І це правильно. Абсолютно неприродньо, коли орган виконавчої влади мав свій розділ в Конституції й тим самим набував статусу, якого не міг мати апріорі», - наголосив Роман Безсмертний.
За словами співрозмовника, дуже важливо, щоби гармонізація Конституції забезпечувалася й надалі.
«Зрозуміло, що найслабше місце української державної машини – це питання правового забезпечення. Саме тому життєдайність, активність в частині регулювання питань судоустрою, включаючи статус та інститут суддів така важлива. Хоча, гадаю, що в цій частині продовжується експеримент. Добре чи погано Україні дається цей експеримент? Очевидно, що Конституція, як зазнавала, так і зазнаватиме змін. Втім, я би хотів усім тим, хто долучений до цього процесу, дати просту підказку: якщо відчуваєте тимчасовість тих чи інших норм або ж не знаєте, як на них відповісти – уникайте їх регулювання в Конституції й одразу передавайте це до відповідного Закону. Тим більше, підкреслюю, що усе, що стосується організації державної машини – повинно в якомога меншій мірі бути зазначено в Конституції. Бо це справа законів, бо це пов'язано з політичною кон'юнктурою. Натомість важливо через права громадян забезпечити стабільність розвитку демократії, її перспективи й так далі», - наголошує пан Безсмертний.
У контексті важливих змін до Конституції не можна не згадати 2004 рік. Коли Україна жила подіями Помаранчевої революції, назріло питання змін до Конституції в частині перетворення держави на парламентсько-президентську. Тобто повноваження президента були обмежені, тоді як парламенту і уряду значно розширені. У 2007 році президент Віктор Ющенко намагався скасувати ці зміни: ініціював створення конституційної ради для проведення референдуму. Проте йому це не вдалось. Але вдалося його наступнику Януковичу. У вересні 2010 року, підконтрольна йому в парламенті Партія регіонів направила до такого ж підконтрольного Конституційного суду запит із проханням розглянути конституційність реформи 2004 року. Рішенням суду і без голосування парламенту зміни 2004 року визнали такими, що не відповідають Основному закону. Повернення до парламентсько-президентської моделі сталося наприкінці лютого 2014 року паралельно з відстороненням від влади Януковича: Верховна Рада ухвалила закон, яким визнала, що рішення КС 2010 року було незаконне, тож країна знову почала жити за Конституцією у редакції 2004 року. Наступні президенти України — Петро Порошенко та Володимир Зеленський, на щастя, не вдавалися до такого “механізму”. Втім, на майбутнє, щоби подібних ризиків більше не відбулося — з Конституційним судом та внесенням правок в ту частину Основного закону, яка стосується повноважень президента і парламенту, потрібно буде щось робити, можливо, знов таки, шляхом внесення відповідних “запобіжників” у Конституцію.
Але це ще не все.
На думку Романа Безсмертного, важливим також є й те, що гармонійно змінюється розділ Конституції, який стосується місцевого самоврядування.
«Але тут спостерігається деяке відставання. І я розумію чому. Бо йде колосальна протидія держави в цьому питанні. Ну, така вже її природа. Будь-яка держава, будь-які державні інститути – тяжіють до централізації. Вони дуже складно позбуваються повноважень і ресурсів. Тому цей «поєдинок» зрозумілий. Але те, що сюди вже вносяться зміни з розширенням прав місцевого самоврядування – це те, чого вимагає суспільство, чого вимагає шлях до норм міжнародного права в цій царині», - підкреслив один з авторів Конституції.
В ОСНОВНОМУ ЗАКОНІ Є СТАТТІ, ЯКІ ТРЕБА ОСУЧАСНИТИ, ВДОСКОНАЛИТИ
За словами Романа Безсмертного, важливо зафіксувати в Конституції реформу децентралізації. Зокрема, Конституція України не містить припису щодо створення об'єднаних територіальних громад, через те треба привести Основний Закон у відповідність з реформою. Крім того, необхідно визначити, чим займаються райадміністрації, та осучаснити функції держорганів і місцевих органів, врахувавши роль сучасних технологій, наприклад, електронних реєстрів.
Конституція потребує змін у сфері судоустрою. Пан Безсмертний вважає, що зміни, внесені у 2016-2017 роках, не поліпшили ситуацію з судочинством в Україні: «Тому тут Основний Закон потребує змін».
У Конституцію треба внести й заборону діяльності організацій, що сповідують рашизм, нацизм і фашизм.
«Також у Конституції є чимало норм, які називають «мертвими». Тобто на папері є, а по факту… Наприклад, це питання референдуму за народною ініціативою. Тут або треба вводити якусь новизну, забезпечити відповідними процесуальними нормами, або це питання взагалі прибирати з Основного закону», - додав пан Безсмертний.
Є цілий ряд моментів, які Конституція не охоплює. Зокрема, в частині прав людини.
«Певні норми доведеться оновлювати. Або скажу так - олюднювати. Адже там дуже багато "від совка". Конституція приймалася в момент трансформації, там залишилось багато посттоталітарного, яке, на мою думку, є неприпустимим. Як я уже казав, Конституція – це живий організм, у неї вносяться зміни, що є добре. І в цій частині можу лише додати, що я завжди був прихильником того, щоб в державі існувала певна інституція чи комісія, яка б постійно займалася питанням аналізу того, як живе Конституція, як вона діє, які вдосконалення необхідно в неї вносити», - каже політик.
А ще, додав він, у Конституції немає жодного слова про Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Державне бюро розслідувань, Антикорупційний суд...
«Увесь новий силовий блок, назву його так, конче слід внести в Конституцію, тому що він вторгається в те, що називається правами людини. Це дуже небезпечна річ, коли в державі існують такі-от органи, але вони ніде не зазначені в Конституції. Не треба розписувати детально повноваження цих органів, але те, як, хто і як їх утворює, здійснює кадрове забезпечення – це обов’язково має бути в Конституції. Тому що це складає систему стримування й противаг, накладає відповідальність на інститути за діяльність цих органів. Бо коли мені кажуть, що громадська рада подає якісь кандидатури... Вибачте, але в суспільній системі може бути політична, адміністративна та кримінальна відповідальності. А яку відповідальність несуть громадські інституції, які подають кандидатури? Ніякої. Я обома руками за участь громадських рад, але все це має бути чітко прописано в Основному законі», - наголосив Роман Безсмертний.
Нарешті, українська Конституція потребує змін, новаторського підходу і в частині розділу, який стосується автономної республіки Крим.
КРИМ ПІСЛЯ ДЕОКУПАЦІЇ – ЯКИМ МАЄ БУТИ?
На сьогодні обговорюється кілька варіантів. Дехто вважає, що після нашої перемоги Крим повинен й надалі залишатися автономною республікою. Дехто – що півострів має повернутися до статусу звичайної області України. А ще залишається невирішеним питання прав корінного народу – кримських татар.
Роман Безсмертний має власне бачення вирішення цього питання.
«Що стосується Криму, то цей розділ Конституції давним-давно потребує змін. Але зверніть увагу на політичну кон'юнктуру: ще зовсім недавно в Україні ствердною була позиція, що там необхідно говорити про національну кримськотатарську автономію. Більше того, навіть було розроблено проект, в назві якого йшлося про національно-територіальну автономію у складі України, - нагадує політик. - Тепер же заговорили про те, що ніякої автономії, що півострів має бути звичайною областю. Моя точка зору узагалі відмінна. В перспективі Крим має стати державою кримських татар. Тобто про незалежність не йдеться, а йдеться про автономне державне утворення народу киримли в складі Української Держави. Як на мене, то цією дорогою треба йти, здійснюючи постійний діалог з кримськими татарами, їх лідерами, з Меджлісом, іншими ключовими дійовими особами й так далі».
Існує глобальна несправедливість по відношенню до кримських татар.
«Всі нації, народності, як от українці, поляки чи турки – мають свої держави. Мали колись державу і кримські татари. Проте в силу таких же дій, які вчинялися й продовжують вчинятися проти України російським агресором, держава кримських татар була знищена. І це, якщо хочете, поклик справедливості до нас усіх - відновлення цієї держави. Як вона має народжуватися, який шлях пройти, які механізми, як це правильно вписати в Конституцію – це вже справа діалогу між українською державою і кримськими татарами, між елітами, представниками лідерів цього народу. Україна дуже боляче здобувала й продовжує здобувати свою незалежність. І треба розуміти, наскільки болючими ці ж процеси є для кримських татар. Ми, як нація, що йде важкою дорогою – не маємо права не розуміти, що в складі українського народу є величезний етнос, ще одна титульна нація, яка має право на існування своєї держави. Я зараз ні до чого не закликаю, нічого не вимагаю, а просто озвучую власну позицію, щоб ми розуміли, що нам в будь-якому разі доведеться вирішувати питання кримських татар», - висловив власне бачення Роман Безсмертний.
МОЖЕ, УКРАЇНІ ТРЕБА НОВА КОНСТИТУЦІЯ?
Існує думка, що Україні слід узагалі ухвалити нову Конституцію. Які у нашого співрозмовника думки з цього приводу?
«Якщо ставити завдання перезаснування Української держави, то таким шляхом можна йти. Він абсолютно допустимий, ба, з моєї точки зору, правильний. І мова йде про глобальний підхід. Але для цього треба мати відповідний зміст. Маю на увазі текст. Бо це не так просто проявляти новаторство в питаннях конституційного права. Особливість Конституції 1996-го полягає в тому, що вона ввібрала в себе історію українського конституціоналізму й одягла його в норми конституціоналізму сучасного. Це дуже важлива річ. Тобто, включаючи навіть тоталітарний період, але українська традиція зберігалася й вона туди увійшла. І це треба розуміти, як завдання №1. Конституція не є самостійно існуючим, окремим документом. Він є частиною суспільної моралі, свідомості. І якщо на виборах цілий ряд кандидатів йшли з позицією перезаснування держави й зміни української Конституції, й це ніколи не набирало підтримки - це означає, що суспільство індиферентне до таких речей», - розповідає Роман Безсмертний.
Але над цим треба думати.
«Перезаснування держави – це питання, на яке повинні дати відповідь політики. Якщо вони дозріли, то процес можна розпочинати, йти на ухвалення нової Конституції. Але не просто переписати з певними «манікюрними» змінами, це має бути документ для реального перезаснування держави, закладання іншої фундаментальної конструкції. В будь-якому разі, я поділяю цю ідею, про перезаснування можна думати, підходити. Проте, знову ж так, наскільки український політикум, український істеблішмент, еліта готові? Хай вони ще здають екзамен на це.
А українцям у день чергової річниці хочу побажати ось що: працюйте, дерзайте, творіть і знайте, бо Конституція дає на це широкі права, бо Конституція – захищає», - резюмував автор Конституції України 1996 року.
Мирослав Ліскович. Київ
