Пам'яті поліцейського Олександра Бойка
Черкаський спецпризначенець, старший лейтенант поліції Олександр Бойко загинув 22 травня 2022 року на Запоріжжі унаслідок ракетного обстрілу російських військ. Йому було 33 роки.
Він народився у Черкасах 29 серпня 1988 року. Після закінчення школи вступив до Київського національного університету Міністерства внутрішніх справ, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».
Фото: Черкаський спорт
Олександр проходив службу у Збройних Силах України і на відмінно опанував військову справу. Амбіційний та цілеспрямований хлопець вирішив, що має захищати людей, тож обрав для себе службу у правоохоронних органах. У червні 2012 року він почав працювати інспектором патрульної служби.
Після успішного проходження переатестації у 2015 році Олександра призначили на пост інспектора батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Черкаській області.
Коли виникла необхідність захищати територіальну цілісність України, спецпризначенець без роздумів взяв участь у антитерористичній операції на території Донеччини та Луганщини. А коли почався набір до елітного спецпідрозділу поліції КОРД, Олександр поставив собі за мету стати одним із його бійців - і отримав відповідні шеврони.
У перші дні повномасштабної війни чоловік записався до зведеного полку спецпризначення Нацполіції «Сафарі» і вирушив на схід - захищати Україну.
Він розмовляв із дружиною напередодні своєї загибелі і вони домовилися зідзвонитися у неділю, 22 травня. Але того дня чоловік вже не відповідав на дзвінки Ганни. Колеги чоловіка розповіли їй, що Олександра більше немає.
У Черкасах 26 травня 2022 року пройшла церемонія прощання із загиблим поліцейським. А похоронили героя згодом у селі Вергуни Черкаської області. Останній шлях спецпризначенця до місця вічного спочинку був встелений квітами…
Фото: Фейсбук-сторінка Поліція Черкаської області
Указом Президента України Володимира Зеленського старшого лейтенанта поліції було нагороджено посмертно - орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Цю нагороду родині Олександра – дружині, дітям і батьку - вручили 13 квітня цього року у Черкаській обласній військовій адміністрації.
Він здобув повагу та авторитет серед друзів, колег по роботі та рідних завдяки наполегливості, працелюбності та ініціативності. І колеги, і друзі заявили, що чоловік був дуже компанійським та веселим. Здавалося, що позитивний настрій та усмішка ніколи не полишали правоохоронця.
«Він ніколи не здавався, не опускав руки, завжди казав, що все вийде. Навіть якщо і були якісь проблеми - ніколи цього не показував», - згадує друг родини Віктор Шост.
У поліції заявили, що Олександр хотів усіх захистити і нікому не відмовляв у допомозі.
А дружина каже, що у них була дуже дружня спортивна сім’я. Чоловік ще з юного віку займався бойовими єдиноборствами і брав активну участь в обласних та місцевих змаганнях із кікбоксингу та боксу, на яких здобував нагороди. Також поліцейський професійно грав у футбол.
«Для Олександра тренування, заняття спортом – це було щось святе. Їх не можна було пропустити чи скасувати у жодному разі – причому й у свята. Навіть коли дітки були ще маленькі, ми на тренування батька їхали всі разом. Сильний і непохитний, він плакав від радості за перші успіхи доньки у спорті», - уточнила дружина.
Ганна зазначила, що Олександр був дуже рішучим і впевненим у собі, надійним чоловіком, людиною, яка завжди підтримає.
«Він був найкращим. Завжди був чесним - і з дітьми, і зі мною. Я ніколи не зустрічала людей, які так раділи життю, як Олександр. Він радів успіхам наших дітей і кожній хвилиночці. Ми завжди старалися підтримати одне одного», - сказала вона.
За словами подруги родини Янни Пилипенко, Олександр був щирим, відвертим чоловіком, який завжди міг вислухати іншого.
«Він дуже любив свою родину, завжди переживав за неї, жив для своєї сім’ї і своєю сім’єю», - запевнила Янна.
Світла пам'ять Герою!
Фото із сайту Національної поліції України
