Пам’яті старшого солдата полку «Азов» Едуарда Горошочка (позивний «Ed Ded»)
Едуард був одним із сотень тих бійців, які безстрашно, до останнього, боронили «Азовсталь». Бився за кожний шматок своєї рідної землі, за кожну дитину, за кожну сім'ю, за полеглих друзів.
Фото: Фейсбук-сторінка Александра Калганова
До полку «Азов» Едуард Горошочок потрапив ще у 2014-му добровольцем. Одразу після Революції Гідності, у якій брав активну участь. Майже два роки він служив у полку, доріс до командира дивізіону, в його підпорядкуванні було 118 осіб.
Фото: Фейсбук-сторінка Ed Ded
Саме там, на сході, він остаточно зрозумів, що за Україну потрібно боротися, нещадно вбиваючи ворога. Весь 2015-й рік Ед займався тим, що шмат за шматом відвойовував українську землю від окупантів – найманців та регулярних військ.
Фото: Фейсбук-сторінка Ed Ded
«Далі - каліцтво. Мене загіпсували та відправили на лікарняний. Коли зняли гіпс, поїхав по Україні подивитися, за що саме потрібно стояти на фронті до кінця. Київ, Кам'янець-Подільський, Хотин, Чернівці, Івано-Франківськ, Тернопіль, Львів, Полтава, Хортиця… Усвідомлення того, що маючи в руках автомат, важко змінювати всю країну», - напише він вже згодом.
Фото: Фейсбук-сторінка Ed Ded
Саме після надскладної операції Едуард зрозумів, що державі потрібно віддавати, а не вимагати. У 2016 році він повернувся до рідної Полтави і разом із друзями – колишніми атовцями започаткував у місті ГО «Вороскол», основною місією якої стало створення позитивного образу ветерана, а згодом – і залучення побратимів до підприємницької діяльності.
«Я повернувся до мирного життя та почав аналізувати проблеми, які виникають у атовців після повернення із зони бойових дій. А це питання оформлення документів, отриманням землі. Зараз це все вирішується, але хлопці, отримавши землю, часто просто не знають, що з нею робити. Держава не вчить, як розпоряджатися землею. Тому ми вирішили скооперуватися та об'єднати наші зусилля в господарській діяльності», - писав Едуард.
Фото: Фейсбук-сторінка Ed Ded
Під Полтавою, у селі Ковалівка, разом із однодумцями Горошочок отримали 42 га землі, на якій вирішили організувати замкнений цикл органічного виробництва, що охоплює землеробство й тваринництво, а також започаткувати розсадник плодово-ягідних культур. Паралельно у мальовничому місці хлопці запланували відкрити реабілітаційно-екологічний центр для колишніх військових. Щоб було де «заземлитися», прислухатися до себе і зрозуміти, куди рухатися далі вже мирними шляхами у житті.
Сам Едуард визнавав, що теоретичних навичок ведення підприємницької діяльності йому бракувало, тому хлопець подався на безкоштовну програму у Київській школі економіки (KSE). Її започаткували якраз для колишніх атовців. Едуард Горошочок став одним із 30 учасників першої хвилі цієї програми.
Фото: Фейсбук-сторінка Ed Ded
«Зараз 2019 рік, я багато читаю різної літератури та розвиваюсь (окрема подяка KSE Kyiv School of Economics), планую майбутнє та досягаю своїх цілей. Можливостей на сьогодні скільки, що не вистачає часу, аби осягнути», - рефлексував згодом Горошочок-студент.
Певний час Едуарду здавалося, що йому вдалося повернутися до мирного життя. Він одружився, у нього народилася дитина. Разом з дружиною будували власний дім, багато мандрували, планували майбутнє вже на своїй землі.
Фото: Фейсбук-сторінка Александра Калганова
Дружина Олександра Калганова згадує: «…Наприкінці 2020 року мій чоловік став сумним. Наче у нього всередині росла якась тривога. І не в нього одного. В усіх, хто воював з 2014 року, з'явилось дивне погане передчуття. І він вирішив повернутися до свого полку в частину №3057. Я не дуже добре сприйняла це рішення, але змирилась, бо ми сім'я і я мала його підтримати. А він говорив, що має готуватися, бо ворог скоро прийде, хоч і сам не хотів собі вірити».
Фото: Фейсбук-сторінка Александра Калганова
24 лютого 2022 року о п‘ятій ранку Едуард зателефонував дружині і наказав терміново виїжджати з Києва. В той момент його частина вже виступала з Урзуфу боронити Маріуполь. Чоловік виходив із родиною на зв’язок все рідше – спочатку раз на три дні, потім раз на п’ять. Згодом повідомлення, що живий, передавали близьким ті, у кого ще залишалася така можливість.
Останню смс від чоловіка Олександра отримала 15 квітня. Того дня Ед їй пообіцяв повернутися додому до 26 квітня, на день народження любої донечки Зорянки. Бої за «Азовсталь» точилися вже другий місяць, а повна облога комплексу тривала два тижні. В ніч з 15 на 16 квітня частина оборонців «Азовсталі» здійснила успішний прорив з оточення.
Однак…«25 квітня мені подзвонили з патронажної служби Азовсталі та сказали, що його більше немає. Його звали Ед. Едуард Юрійович Горошочок. Позивний «Дед». Старший солдат артилерії окремого полку спеціального призначення "Азов". Він вперше поїхав на війну з Майдану, і був там майже три роки, брав участь у Широкинській операції, був поранений, повернувся додому. І у моє життя прийшла весна, весна, яку вбили на «Азовсталі», - написати ці слова Олександрі вистачило сил лише за пів року після загибелі чоловіка.
Фото: Фейсбук-сторінка Ed Ded
«В мені тече кров моїх предків. Вони дивляться на мене з небес, і я не можу осоромити їх, я знаю, вони прийдуть до мене, вони допоможуть, вони стануть поруч у моїй боротьбі зі злом», - писав Ед на своїй сторінці у соцмережі за два тижні до загибелі.
Едуард Горошочок нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Йому було лише 32 роки, у нього залишилися батьки, дружина та дочка.
Ім’я полеглого героя увічнено у назві провулка у рідній для нього Полтаві.
Перше фото: Фейсбук-сторінка Ed Ded
